4.3.Принципи самофінансування підприємств

Самофінансування базується на певних принципах:

1. Накопичення власного грошового капіталу.

2. Вибір раціональних напрямків і оптимальних накопичувальних варіантів вкладення капіталу.

3. Постійне оновлення основних фондів і нематеріальних актів.

4. Гнучке реагування на потреби ринку.

Зміст першого принципу полягає у відособленості частки готівки. Цей процес у зарубіжній економіці характеризується показником Cash-Flow (чистий грошовий потік), який буде розглянуто нижче.

Змістом принципу вибору раціональних напрямів і оптимальних накопичувальних варіантів вкладення капіталу є визначення таких шляхів вкладення капіталу, які ведуть до зміцнення фінансового стану господарюючого суб’єкта і підвищення його конкурентоспроможності на ринку. В іншому випадку підприємство може стати банкротом і бути ліквідовано. Реалізація цього принципу пов’язана з оцінкою рівня самофінансування, розробкою критеріїв і показників такої оцінки.

Зміст третього принципу самофінансування полягає у постійному оновленні основних фондів, заміні фізично і морально застарілого обладнання на нове, більш виробниче, тобто в забезпеченні нормального ходу реновації основних фондів і оновленні нематеріальних активів. Оновлення основних фондів викликає переоцінку їх вартості. Джерелом фінансування є збільшення вартості від переоцінки основних фондів, яка являє собою надлишок капіталу. Це вигідне джерело фінансування для господарюючого суб’єкта, тому як по ньому не здійснюється ніяких додаткових виплат (дивідендів, відсотків), але він збільшує загальну величину власного капіталу. Даний процес охоплює і нематеріальні активи, які за характером застосування схожі на основні фонди.

Зміст принципу гнучкого реагування на потреби ринку полягає в наступному. В основі самофінансування - економічна і юридична самостійність господарюючого суб’єкта, його власність. Володіння наявною власністю примушує суб’єкта господарювання проводити таку техніко-економічну фінансову політику, яка дозволяє йому вижити на ринку і визначається ринковою конкуренцією. Вона спрямована на зниження собівартості виробництва і витрат обігу, на збільшення грошових накопичень.

Механізм такого реагування включає спеціалізацію, диверсифікацію, концентрацію та інші прийоми. Напрями його розвитку повинні бути пов’язані з податковою, ціновою та інвестиційною політикою держави.

Ефект самофінансування виявляється з часу отримання чистого прибутку до часу його визначення, розподілу і виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом року прибуток вкладається в операційну і інвестиційну діяльність. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, що мають бути виплаченими.

4.4. Cash-Flow (чистий грошовий потік) як внутрішнє джерело фінансування підприємств

Основним внутрішнім джерелом фінансування підприємств за використання касового підходу є операційний Cash-Flow та вхідні грошові потоки від інвестиційної діяльності.

Наявність операційного Cash-Flow характеризує здатність підприємства:

• фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел;

• погашати фінансову заборгованість;

• виплачувати дивіденди.

Cash-Flow означає ту частину грошових коштів, яка залишається у суб’єкта господарювання, хоча б і тимчасово, до подальшого їх розподілу. Вона дорівнює сумі амортизаційних відрахувань (А), чистого прибутку (ЧП) та інших грошових запасів (невикористані кошти Д):

КФ = А + ЧП + Д (4.2)

П оказник Cash-Flow має важливе значення для оцінки загальної прибутковості та ліквідності суб’єкта господарювання. Процес створення готівки наведено на схемі (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Схема процесу створення Cash-Flow

Показник Cash-Flow використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкос­ті підприємства (виступає як показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансу­вання), з іншого боку, як індикатор прибутковості (є показником актуальної та потен­ційної прибутковості суб'єкта господарювання). Крім того, Cash-Flow характеризує спроможність підприємства здійснювати свою фінансово-господарську діяльність з урахуванням власних джерел фінансування (прибутку та амортизаційних відрахувань), а також можливість за їхній рахунок здійснювати розширене відтворення (Cash-Flow виступає основою самофінансування).

Залежно від вихідних умов та цілей фінансово-економічного аналізу використо­вуються різні інтерпретації показника Cash-Flow:

1. Як фінансово-економічний показник. При цьому Cash-Flow є показником наявних внутрішніх фінансових джерел, а отже, відображає спроможність суб'єктів гос­подарювання за рахунок власних фінансових ресурсів здійснювати інвестиційну діяль­ність, виконувати боргові зобов'язання, виплачувати дивіденди (індикатор спроможності фінансування за рахунок внутрішніх фінансових джерел).

2. Як показник результативності фінансово-господарської діяльності (індикатор дійсної та майбутньої доходності підприємства). В даному випадку, фінансові аналітики намагаються не тільки ув'язати показник Cash-Flow з подіями і фактами, що стосуються діяльності підприємства за звітний період, але й на базі цього аналізу спрогнозувати його розвиток на майбутнє.

3. Як загальний індикатор фінансового стану суб'єкта господарювання. При цьому Cash-Flow служить цілям емпіричного аналізу, оскільки є ефективним індикатором фінансової стабільності підприємства.

4. Cash-Flow використовується для оцінки інвестиційної діяльності підприємства, що дає можливість оцінити пріоритетність інвестицій.

5. Cash-Flow застосовується в процесі складання звіту про рух грошових коштів, який дає можливість простежити за змінами фондів фінансових ресурсів.

Кожна з цих інтерпретацій побудована на гіпотетичному припущенні двох під­приємств: підприємство, що має стійкий економічний стан (так званого "здорового" підприємства (3) з порівняно високим Cash-Flow), та "слабкого" підприємства (С) із ни­зьким Cash-Flow, а отже, справджується умова 3 > С. При цьому слід враховувати га­лузеві особливості підприємств. Якщо порівнювати промислове підприємство з торго­вельними навіть за умови ідентичності величин чистого прибутку даних підприємств, перше матиме значно виший показник Cash-Flow ніж останній. Торговельне підприємство, як пра­вило, здійснює невеликі капіталовкладення в основні фонди, а тому має менші аморти­заційні відрахування, що в свою чергу зменшує чистий грошовий потік.

На практиці поширення набули два основні методи розрахунку Cash-Flow від операційної діяльності, які враховують зміни у складі оборотних активів та поточних зобов’язань і передбачають віднесення процентів за користування позиками до складу операційних витрат: прямий і непрямий.

ПРИКЛАД розрахунку операційного Cash-Flow прямим і непрямим методом наведено у табл..4.1.

Таблиця 4.1 - Розрахунок операційного Cash-Flow

Прямий метод	сума
(+) Грошові надходження від реалізації продукції (товарів, робіт)	1200
(-) Грошові виплати постачальникам за сировину, послуги тощо	600
(-) Грошові видатки на утримання персоналу	400
(+) Інші грошові надходження з операційної діяльності	-
(-) Інші грошові видатки для покриття операційних витрат	100
(-) Сплата процентів за користування позиками	15
(-) Сплата податків на прибуток	24
= Операційний Cash-Flow	61
Непрямий метод	Сума
(+) Чистий прибуток від операційної діяльності	56
(+) Витрати, не пов’язані із грошовими виплатами	70
(-) Приріст (+) Зменшення оборотних активів (крім грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, інших не операційних активів)	-70
(-) Зменшення (+) Збільшення поточних зобов’язань, у тому числі проценти (крім короткострокових кредитів банків та інших статей, не пов’язаних з операційною діяльністю)	+5
= Операційний Cash-Flow	61
(-) Інвестиції в необоротні активи	245
(+) Дезінвестиції	50
(+) Доходи (збитки) від інвестиційної діяльності	+30
= Free Cash-Flow	-104

Якщо скоригувати операційний Cash-Flow на позитивний (негативний) Cash-Flow від інвестиційної діяльності, отримаємо так званий Free Cash-Flow (незалежний), який характеризує здатність підприємства забезпечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел. Відємне значення Free Cash-Flow, як в наведеному прикладі, показує, що для здійснення запланованих видатків підприємство має потребу у зовнішньому фінансуванні в обсязі 104 тис.грн.