- •Релігієзнавство як поняття і як автономна дисципліна гуманітарного знання.
- •2. Передумови появи релігієзнавства та особливості його функціонування.
- •3. Богословське і релігієзнавче дослідження релігійних явищ: порівняльна характеристика.
- •4.Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.
- •5. Особливості тлумачення поняття «релігія»
- •6.Два підходи в розумінні сутності релігії.
- •7.Релігія і релігійність. Філософський та соціологічний аспекти вивчення релігійності.
- •8.Специфіка релігійного світосприйняття.
- •10.Зміст віри та її структорованіцсть. Характеристика релігійної віри.
- •12. Особливсті конфесійного сприйняття іморталізму. Релігійне вирішення проблеми смерті.
- •13.Структурні компоненти релігії, їх зміст.
- •14.Функціональний аналіз релігії.
- •15. Дорелігійна епоха в історії людства: аргументи за і проти.
- •16. Соціокультурні та психологічні передумови появи релігійних вірувань.
- •17. Супранатуралістичні теорії походження релігії.
- •18. Раціоналістичні теорії походження релігії.
- •19. Уявлення про релігійну традицію, її визначальні характеристики та складові.
- •20.Класифікація релігій. Огляд різноманітних типологій релігії.
- •21.Вірування та уявлення архаїчної епохи.
- •22. Фетишизм та особливості його трансформації.
- •23. Особливості магічного сприйняття. Різновиди магії.
- •24. Феномен народної магії. Сучасні жіночі комунікативно-магічні практики.
- •25. Характеристика магічної релігії вуду.
- •26. Суть тотемізму. Особливості тотемістичних уявлень.
- •27. Анімізм. Еволюція анімістичних уявлень.
- •29.Міфи в структурі архаїчного суспільства. Особливості міфологічного світосприйняття.
- •30. Характеристика основних сюжетів архаїчних міфів, особливості їх реконструкції.
- •33.Характерні риси античного язичництва, його зв'язок з міфологією.
- •34.Основні етапи становлення давньогрецької релігії, їх загальна характеристика. Функціональність божеств гомерівського епосу.
- •35.Містеріальні культи, оракули і містеріософія давньої Греції.
- •36. Характеристика язичницької релігії римлян, особливості її еволюції.
- •37. Релігійні вірування та уявлення етрусків.
- •39.Уявлення про язичництво Русі. Характерні риси давньослов'янського язичництва.
- •40.Характеристика язичницьких першоджерел. Велес-книга - священне писання язичницької Русі.
- •41.Особливості еволюції давньослов'янського язичництва. Функціональна значимість язичницьких богів.
- •42.Неоязичницький рух в сучасній Україні.
- •43.Священні тексти Вед. Шруті та смріті. Бхагавадгіта.
- •44.Релігійні традиції давньої Індії: ведична, брахманізм, джайнізм.
- •45.Особливості віровчення і культу індуїзму. Сектантство в індуїзмі.
- •46.Особливості віровчення і культу кришнаїзму. Рух "Харе Кришна".
- •Форми культу
- •Найважливіші свята
- •47.Конфуціанські і даоські священні книги. Їх загальна характеристика.
- •48.Конфуціанство: особливості сприйняття і характерні риси.
- •49.Пізній (релігійний) даосизм. Його віроповчальні принципи та обрядовість
- •50.Синтоїзм як традиційна релігія Японії. Релігійна ситуація в сучасній Японії.
- •51.Особливості виникнення буддизму. Особистість Будди.
- •52.Вчення Будди про чотири благородні істини. Уявлення про нірвану.
- •53.Особливості ранньобуддійського вчення про божество, світ та людину.
- •54.Загальна характеристика священних буддійських книг. Палійський канон. Тлумачення Дхамападди.
- •55. Розкол сангхи Дві традиції буддійсьогкого світосприйняття. Ваджраяна.
- •58.Необуддійські рухи і секти. Необуддизм і псевдобуддизм.
- •59. Проблема появи та становлення зороастризма. Особливості віровчення і культу зороастризму.
- •Створення світу
- •Поява у світі супротивника
- •Завдання людини у світі
- •Доля людини після смерті
- •Зороастризм у світовій культурі
- •Сучасні прихильники зороастризму
- •59.Проблема появи та становлення зороастризма. Віроповчальні та культові
- •Створення світу
- •Поява у світі супротивника
- •Завдання людини у світі
- •Доля людини після смерті
- •Зороастризм у світовій культурі
- •Сучасні прихильники зороастризму
- •60.Зороастрійські віроповчальні джерела. Авеста.
- •Перша редакція
- •Друга редакція
- •Сучасна Авеста
- •63.Іудейські священні книги: Танах, Талмуд.
- •Особливості іудейського віровчення і культу.
- •65.Історичні форми іудаїзму. Напрямки сучасного іудаїзму. Історичні течії юдаїзму
- •Сучасні течії юдаїзму
- •Месіанський юдаїзм
- •66.Хасидизм, його сутність та особливості еволюції.
- •67.Сутність християнства. Його ідейний потенціал. Основні положення християнського віровчення: Нікейський символ віри.
- •10 Заповідей:
- •69.Християнські першоджерела: канонічні книги і апокрифи. Характеристика Нового Завіту.
- •70.Апостольський і єпископський періоди в розвитку християнства: їх порівняльна характеристика. Єресі і розколи в християнстві 4-11ст.
- •72.Утвердження християнства в Київській Русі (розгляд дилеми: Аскольдове хрещення чи Володимирова версія прийняття християнства).
- •73.Особливості православного віровчення та культу.
- •74.Вселенське православ'я. Автокефальні та автономні церкви.
- •75.Сутнісні риси українського православ'я. Його витоки та історичний розвиток.
- •77.Причини та наслідки релігійного розколу 17 ст. В Московській Русі. Сутність старообрядництва.
- •78.Причини та наслідки церковної реформи Петра і.
- •79.Православне сектантство.
- •80.Особливості віровчення і культу католицизма.
- •81.Організаційна структура римо-католицької церкви.
- •83. Значення II Ватиканського собору для осучаснення католицької традиції.
- •84Сутність уніатства. Доля греко-католицизму на Україні. Причини та наслідки Берестейської унії 1596 року.
- •87Лютеранство і калівінізм як напрямки реформаційного протестантизму.
- •88.Реформаційні рухи в Англії: англіканство, методизм, квакерство.
- •89Пуританський рух. Причини та наслідки міграції пуритан в Америку.
- •90.Баптизм: історія та сучасність. Євангельсько-баптистський рух в Україні.
- •91.Пізні протестантські секти: мормони, адвентисти, п'ятидесятники, Свідки Єгови, "Християнська наука", Армія Спасіння.
- •92.Неохристиянські рухи та секти.Неохристиянство і псевдо християнство.
- •94.Мусульманські першоджерела: Коран, Сунна, тафсір. Одкровення Мухаммада і його діяння.
- •95.Особливості мусульманського віровчення і культу.
- •96.Умма в житті мусульман. Шаріат як засіб функціонування умми. Уявлення про мазхаби.
- •97.Основні напрямки, течії та секти в ісламі.
- •98.Суфізм, його суть і тарікати.
49.Пізній (релігійний) даосизм. Його віроповчальні принципи та обрядовість
Даосизм як одна з провідних релігійно-філософських течій Китаю виник приблизно одночасно з конфуціанством (VII ст. до н.е.), а як цілісна релігійно-філософська система склався в IV—III ст. до н.е. Засновником його вважають давньокитайського філософа Лао-цзи («Стара дитина»), хоч багато синологів (китаєзнавців) сумніваються, що така особа існувала насправді. За легендою, мати носила його кілька десятків років, народивши старим. «Цзи», щоправда, означає і «філософ». Особливості релігійно-філософської системи даосизму. У релігійно-філрсофській системі даосизму окресли лося дві тенденції: філософська, що згодом розвинулася в неодасизм, і релігійна, що охоплювала алхімію, демонологію, лікувальну практику. Провідна ідея його полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо підкоряються не Небу, а всезагальному закону — дао — невидимому, всюдисущому закону природи, суспільства, поведінки людини, який є невіддільним від матеріального світу, управляє ним. Дао є об'єктивною силою. Порушення його вносить дисгармонію. Особливо це помітно в житті суспільства, коли нерозумний правитель забуває про дао. Дао — не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону. Воно не персоніфіковане, але передує всім особам. Дао ніхто не створював, навпаки — воно першоджерело всього, в тому числі й неба, з нього все починається і ним все закінчується, воно регулює все існуюче. Дао присутнє всюди і у всьому. Це — загальний закон природи, джерело матеріального і духовного буття. Його неможливо сприймати безпосередньо, воно поза відчуттями людини. Тому все, що людина відчуває, — це не дао, а лише його вияв. Пізнання дао може бути дано тільки самим дао. Людині важливо зрозуміти сутність дао. Оскільки воно спершу існувало абсолютно, але не виразно, а з певного часу його сутність розкрита для людей мислителями, вони мусять пізнати дао і жити відповідно до його вимог. Так буде добре і для людей, і для держави. У політичному сенсі дао є вищим законом управління державою. Воно є і найвищим моральним законом, основою моральності людини. Пізнання дао відбувається через наслідки його дій, що виявляються через доброчесність. Там, де вона є, діє дао; хто доброчесний, той виконує закон дао. Внаслідок пізнання дао відбувається повернення людини до світової гармонії, злиття її з природою. Все ненормальне, що виявляється в природі (посуха, повені, непогода тощо), є наслідком порушення її гармонії. Несправедливість, суспільний розлад — теж порушення гармонії, але в суспільстві. Усунути їх можна тільки внаслідок дії дао. Втручання людини у світову гармонію неприпустиме. Вона повинна дотримуватися принципу «недіяння». Тому даосизм схвалює пустельництво, пасивне життя, яке віддає людину владі стихійного розвитку подій. Людина, яка спромоглася з'єднатися з дао, може перемогти смерть. Таким є даоське вчення про безсмертя. Даосизм тривалий час фігурував лише як філософська концепція. Ідея дао більш-менш точно відображала все-загальний зв'язок явищ і предметів об'єктивного світу, наблизилась до розуміння причинності, закономірностей віту. Але дао тлумачили і як духовну першооснову речей. Тому філософію даосизму не можна віднести ні до матеріалізму, ні до ідеалізму. Невиразною в даосизмі є й ідея надприродного. Тому він для сучасників Лао-цзи релігією не був, став нею через 500 років після смерті Лао-цзи. Даосизм як релігія — зовсім інша сутність, ніж філософський даосизм. Перетворившись на релігію, він виробив свою анімістичну систему, міфологію, розбудував фетишизм і магію на основі культової практики, яку використовувало конфуціанство. Вищим божеством даосизму є нефритовий імператор Юй-хуан. Він, за міфологією, добровільно залишив престол, став пустельником, допомагав в усьому людям, а потім перетворився на нефритового імператора, який володіє раєм і пеклом. Юй-хуан стежить за дотриманням справедливості, чинить суд над усіма. Все, до чого доторкнувся він і його послідовники, є безсмертним, священним. Важливою в лаоському пантеоні є богиня Західного неба Сіван-му, яка проживає в палаці в горах Куньлунь, на краю світу, де нема життя. Вона володіє персиковими садами, що дають плоди раз на три тисячі років. Це — плоди безсмертя. Всі, хто перебуває в її палаці, — безсмертні. Сіван-му уособлює жіноче начало — інь, її чоловік — князь Сходу Дун Ванчун — ян. У Сіван-му раз на рік збираються боги, щоб пригощатися персиками безсмертя. Ідея безсмертя і вічної молодості, довголіття є однією із стрижневих у даоському віровченні. Людина вважається об'єктом впливу 33 тисяч духів, який потрібно скерувати на довголіття. Цьому служать численні талісмани, замовляння, ворожіння, а також спеціальні фізичні вправи, системи дихання, норми харчування, які містять раціональний досвід. Безсмертя теж є темою даоської міфології. У ній ідеться про безсмертних святих, земне життя яких було сповнене дивами. Вони знали магічні засоби безсмертя, таємні формули і заклинання, що й забезпечило їм перетворення на вічних духів. Особливості культу в даосизмі. Даосизм активно взаємодіяв із примітивними народними віруваннями, їх магічною практикою, обрядами ворожінь і заклинань, надавав своєму релігійному культові практичного характеру, що стимулювало його перетворення з філософського вчення на релігійне. З проникненням у Китай буддизму даосизм запозичив у нього багато елементів культу: врочисті богослужіння, ведичні храми, духовенство й чернецтво. Він набув певної організаційної системи і став церквою. Пантеон даосизму налічує тисячі безсмертних духів, героїв місцевих культів та ін. Якщо конфуціанський культ здебільшого був родинним, домашнім, то лаоський вимагав кваліфікованих служителів його, спеціальних місць для ритуалів. Духовенство внаслідок тривалого навчання здобувало ґрунтовну духовну освіту, медичні та інші знання, володіло засобами психологічного впливу на людей. Хоч нижче духовенство, будучи далеким від лаоського богослов'я, здійснювало культову практику на рівні ремесла, централізованої церковної організації у даосизмі немає. Оскільки панівною релігією в Китаї було конфуціанство, до даосизму офіційне ставлення в різні часи було різним. Він знав і державну підтримку, і гоніння. Був він й офіційною ідеологією кількох династій. Нерідко служив платформою таємних сил, що виступали проти існуючих суспільних порядків. Безсумнівним є його вплив на розвиток філософського мислення, духовного життя Китаю. Громади даосів діють у різних країнах світу, є вони і в Україні, зокрема в Києві.