54.Загальна характеристика священних буддійських книг. Палійський канон. Тлумачення Дхамападди.

Буддизм — найдавніша з трьох світових релігій (поряд з ісламом і християнством), заснована на вченні Будди Ґayтами Шак'ямуні, який жив приблизно з 563 до 483 року до н.е.

Основні положення буддизму викладені в Чотирьох благородних істинах: життя неминуче пов'язане зі стражданнями; причиною страждання є жадоба чуттєвих насолод; щоб уникнути страждань, треба звільнитися від цієї жадоби і досягти повного заспокоєння — Ніббани (санскр. Нірвани).

Буддизм вчить робити добрі та вмілі вчинки, уникати злих та невмілих вчинків, а також очищувати та розвивати розум. Мета цих практик — покласти край стражданням та досягти вгасання (Ніббана) жадоби, злості та омани, і тим самим досягти Пробудження (Бодхі).

Буддійська етика побудована на засадах незавдання шкоди та помірності. Виховання при цьому спрямоване на розвиток моральності (сіла), зосередженості (самадхі) та мудрості (пання). За допомогою медитації буддисти пізнають механізми роботи розуму та причинно-наслідкові зв'язки між тілесними та психічними процесами.

Хоча буддизм не заперечуе існування божествених істот (вони згадуються в буддійських текстах), він не приписує їм повноважень творіння, спасіння або суду. Вважається, що вони, як і люди, мають певний вплив на події в світі. Деякі буддійські школи звертаються до них за допомогою ритуалів.

Релігійну систему буддизму викладено в численних творах. Найдавнішим є так званий палійський канон, написаний мовою палі не раніше перших століть нашої ери. Він називається "Трипітака" ("Три корзини") і складається більш як із 100 томів. За релігійним переказом, Трипітака — це виклад вчення Гаутами устами трьох його найближчих учнів. Реально — це праця багатьох невідомих буддійських проповідників, твори яких спочатку передавались усно, а потім, приблизно у 80-х р. до н.е., були викладені письмово буддійськими монахами острова Цейлон. Культ у буддизмі. Для своїх прихильників Будда встановив певні правила поведінки, які стали стрижнем їхньої релігійної практики та того культу, що згодом утвердився у буддизмі. Ці правила стосувалися індивідуальної поведінки людини і передбачали ряд заборон у їжі, одязі і всьому способі життя.

55. Розкол сангхи Дві традиції буддійсьогкого світосприйняття. Ваджраяна.

(Основні напрямки та школи в буддизмі.)

Розгалуження буддизму на численні течії й школи (сек­ти) є наслідком пристосування його положень до політич­них, етнічних, культурних та інших особливостей країн, де вони формувалися.

Тхеравада. Це – найбільш рання школа в буддизмі. Прибічники її намагалися зберегти у пам'яті кожне сло­во, кожен жест і кожний епізод з життя Будди. Головним у їх діяльності були зібрання ченців-вчених (сангіті), під час яких відтворювали епізоди з життя Будди. Тхеравадини вважають Будду земною особою, який досягнув про­світлення завдяки 550 переродженням і з'являється серед людей кожні п'ять тисяч років.

Хінаяна (мала колісниця, вузький шлях спасіння). Ця школа утвердилася на півдні Індії та в Швденно-Східній Азії. Прибічники її вважали себе ортодоксальними послі­довниками Будди та його першої общини. Згідно з її вчен­ням спасіння настане тільки для тих, хто цілком віддався релігії, служить лише їй, - для ченців.

Махаяна (велика колісниця, широкий шлях спасіння). Сформувалася ця школа в середині І ст. н.е. За махаяною, врятуються всі, хто дотримуватиметься вчення Будди. Але їм необхідна допомога ченців, якими керують святі та боги.

Ваджраяна (алмазна колісниця, буддійський тант­ризм, тантраяна). Цей напрям буддизму зародився у се­редині І тис. н.е. в лоні махаяни. В основі його — наста­нови щодо підготовки і проведення магічних обрядів, по­кликаних забезпечити здоров'я, успіх у справах, краще перевтілення і спасіння.