92.Неохристиянські рухи та секти.Неохристиянство і псевдо християнство.

Неохрист об'єднання - синкретизм християнської ідеології з елементами сх релігій. „Церква Уніфікації", „Діти Бога", „Церква Тіла Христова" та ін. У них реліг лідер вважається посланцем бога, який покликаний донести до людей нову звістку про спасіння, нові моральні настанови.

Неохрист рухи в Укр.: До них належать запозичені закордоном різноманітні міжнародні христ місії, секти, новітні церкви: „Міжнародна Християнська місія", „Християнська місія Еммануїл", „армія Спасіння", „Лівобережна Церква Христа", „Церква Христи святх останніх днів(мормони)", „Христ. Церква Калварі Чаппел", „Євангельська Церква США" тощо. Цей напрям репрезентують відродженні християнські об'єднання укр. Походження: Спілка християнсько-міжконфесійної згоди „Логос", Собор Євангельських Церков.

„Біле братство" (Юсмалос)

1990-ті р. На чолі - Марія Деві Христос, Юоан Свамі. Секта закритого типу. Віровчення: буддизм, християнство, кришнаїзм, стародавня ведична релігія. Книга „Вчення Фохату (божественне світло)". Осн ідеї - Есхатологічні пророкування про кінець світу.

1 лист 1990р. - ББ оголосило про скорий кінець світу.

Вимаг від послідовників заради спасіння кинути свої сім'ї, роботу, навчання, примкнути до чернечого братства. Осн увага - пропаганда вчення, читання книги „Вчення Фохату". На чолі - лідери секти, потім - довірені і наближені особи, потім - апостоли. ББ належ до харизматичних сект: використ євангельської термінології в проповідях, активних методів „промивання мозгів". Мормони (Церква Ісуса Христа святих останніх днів)

З 1992р.Грунт на книзі Мормона, творах Дж. Сміта. Має синкретичний хар-р: христ, іудейські, буддистські, дохрист реліг вірування.

Дати людині щастя у земному і позаземному житті. Дж. Сміт отримав повеління створити церкву від апостолів Петра, Якова, Іоанна. Мормони визнають догмат про Святу Трійцю, вірять у пророцтво, зло і гріх - протидія закону прогресу. Мормони - діти, обрані Богом, еподів на щасливе життя у царстві Бога.

Визнає 4 таїнства: хрещення (у 8 років), рукопокладання, вінчання, причастя хлібом і водою.

Мормони ведуть аскетичний спосіб життя, уникають розваг. Президент - пророк. 12 апостолів і президентська рада.

94.Мусульманські першоджерела: Коран, Сунна, тафсір. Одкровення Мухаммада і його діяння.

Іслам виник і склався у спекотних напівпустелях і зелених оазах Аравійського півострова, заселеного кочовими й осідлими арабськими племенами. Це трапилося в двадцяті роки VII століття — зовсім недавно, за історичними мірками. Пророка Мухаммада відділяють від Ісуса Христа цілих шістсот років, а від Будди і зовсім дванадцять століть.

Мухаммад, що арабською означає «той, кого хвалять» (в європейській транскрипції — Мохаммед, Мухамед, Магомед), народився в 570 р. в місті Мекка. Біля 610 р. він отримав від Аллаха (арабською — Бог Одкровення), яке і став проповідувати серед мекканців і кочовиків рідного племені. Мекка в той час була великим перевалочним пунктом на старовинному караванному торговому шляху з Індії і Візантії в Африку та Європу. Вона ж була і значним релігійним центром, в ній жили язичники, буддисти, юдеї і християни. Правда, більшість аравитян до проповіді Мухаммада вважала за краще поклонятися виключно «своїм» ідолам — родоплемінним богам, серед яких були небесні світила, джерела, дерева, скелі і навіть камені. Зокрема шанувався метеорит, що й донині зберігається як святиня в головному святилищі ісламу — в храмі Кааба.

Спочатку в проповіді Мухаммада не було нічого принципово нового в порівнянні з віровченнями юдеїв і християн. Основне положення — відкинути старих богів та ідолів і визнати тільки одного — єдиного бога Аллаха та бути безумовно покірним його волі (іслам у перекладі з арабської — покірність, присвячення себе Богу). На практиці це означало повне підкорення всіх правовірних (арабською «муслім», звідси і друга назва ісламу — мусульманство) новому пророку. Це положення закріплювалося формулою: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммад — пророк його».

Проповідь Мухаммада відкидала старі родоплемінні вірування і в цьому значенні була революційною. Природно, це не могло сподобатися старій мекканскій знаті, яка побоювалася, крім іншого, втратити паломників до Кааби і пов'язані з цим прибутки. Мухаммаду і його прихильникам довелося втікати в сусіднє місто Ясріб, пізніше перейменоване на Медіну («місто пророка»). Це переселення (хіджра) здійснилося у 622 р., і ця дата стала початком мусульманського літочислення. Тут пророку поталанило більше: на його бік незабаром перейшли кочові племена, і на 630 р. його владу визнала практично вся Аравія. З мекканською знаттю був досягнутий компроміс: та визнала нове віровчення, а Мухаммад оголосив Каабу головним святилищем ісламу, паломництво до якого (хадж) обов'язкове для кожного мусульманина хоч би раз у житті.

Коран (від араб. читання) - священна книга мусульман.

Послідовники ісламу вірять, що Коран - істинне слово Аллаха, яке вміщує остаточну і повну волю Аллаха щодо людства. Коран - книга не створена, а існуюча вічно, як сам Бог, вона - його слово.

Коран поділяється на частини - сури. Коран, Сунна (книга, що містить відомості про життя Пророка, Тевсір (збірка законодавства) вважаються священними книгами для мусульман. Згідно з ісламом, оригінал Корану зберігається на небі. Секретар Мухаммада, який був неписьменним, записав Коран, і він зберігався у другої дружини Пророка - Айши. Після смерті Пророка батько Айши, який був проголошений халіфом - релігійним та військовим лідером прихильників ісламу, віддав розпорядження створити єдину редакцію Корану - було знищено різні його версії. Коран було заборонено перекладати з арабської мови.

В теперішньому вигляді Коран має 114 глав, які називаються сурами. Сури поділяються на аяти (вірші). Сури розташовані так: найдовші - на початку, найкоротші - в кінці. Для Корану характерна своєрідна стилістика: це проповідь, пряма мова і розповідь від третьої особи. Коран - головна книга мусульман, із якою вони не розлучаються від народження. З раннього дитинства вони чують вирази з нього, і дуже часто по ньому вчаться читати. Кораном установлено норми, що регулюють усі сфери життя мусульман: молитву, піст, подружнє життя, харчування і вживання напоїв, успадкування майна. Норми Корану і Сунни є джерелом шаріату (правильного шляху) - зведення норм і правил, дотримання яких обов’язкове для вірян.