19. Уявлення про релігійну традицію, її визначальні характеристики та складові.

Про динаміку релігії свідчить історичний процес. Історія є свідчення про події пов’язані з пророками чи проведенням соборів і т.п..

Релігія завжди постає рівновагою, балансом між збереженням попереднього змісту і сприйняттям іншого.

Консервативність + трансформативність = складові будь-якої релігії.

Р. традиції- це те, що передається. Мають процесуальний зміст.

Традиція

• ідентифікація незмінності, усталеності на фоні безперевних змін;

• це механізм накопичення, перетворювання і передавання інформації;

• це система зв’язку теперішнього з минулим.

Релігійна традиція- це більш-менш усталена динамічна система накопичення, збереження і трансляції вироблених в межах певної конфесії норм, цінностей, знань, уявлень, досвіду, практик, предметів, що мають символічне навантаження.

Критерії валідності:

• спадкоємність (дух, матерія)

• усталеність

• орієнтація на утверджений в минулому зразок

• поліморфізм

• адаптивна мобільність

• здатність до розвитку і трансформації її монолітного і само тотожного осередку, тобто ядра.

20.Класифікація релігій. Огляд різноманітних типологій релігії.

За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:

а) ранні вірування — вірування первіснообщинної до­би (анімізм, магія, тотемізм, культ предків);

б) політеїстичні релігії — національні релігії (за ви­нятком іудаїзму та сикхізму);

в) монотеїстичні релігії – християнство, іслам, буддизм (світові релігії), іудаїзм та сикхізм (національні релігії);

г) синкретичні релігії — утворилися внаслідок зро­щування або злиття різних етнічних і світових релігій: афрохристиянські релігії (церква херувимів і серафимів та ін.), ісламо-християнські секти (абавіти, ісмаїліти від­галужені), суд до-китайські секти (дзен-буддизм, хао-хао), іудео-християнські релігії (мормони);

ґ) нові релігійні течії, рухи (нетрадиційні форми релі­гій): церква Муна (мунізм), церква Антихриста, церква Са­тани, церква Свідомості Крішни, йогізм, синтоїзм із куль­том дзюдо і карате.

Класифікуючи релігії, застосовують і такі критерії:

• Статистичний (за кількістю віруючих та їх відсот­ком до чисельності населення).

• Час виникнення

• Рівень організації

• Державний статус

• Правовий статус

• Форми поширення

• Етносоціальні критерії

Світові релігії: буддизм, християнство, іслам.

21.Вірування та уявлення архаїчної епохи.

Первісні вірування зародилися до 40 тис. років тому – в останній період неандертальської доби. Інші вважають, що це відбулося у кроманьйонську добу.

Архаїчна епоха – тривалий історичний процес між появою людини розумної і функціонуванням елементарних, неакультурованих соціальних утворень.

Ранні вірування, своєрідні основні проторелігії: магія, фети­шизм, тотемізм, анімізм, шаманство.

Магія. Витоки та особливості її першим дослідив Б. Малиновський у своїй праці «Магія, наука і релігія».

Магія — сукупність уявлень та обрядів, з основі яких віра в можливість впливу на довколишній свгт через надприродне — фетишів, духів тощо завдяки чаклунським дійствам.

Фетишизм. Як спосіб олюднення природи, фетишизм виник у ранньородовому суспільстві.

Фетишизм — віра в існу­вання у матеріальних об'єктів надприродних властивостей.

Загалом фетишизм можна охарактеризувати як по­клоніння неодухотвореним речам. Фетишами вважають предмети, яким віруючі приписують надприродні власти­вості (здатність зцілювати, оберігати від невдач, забезпечу­вати успіх).

Тотемізм. Сформувався він у процесі виникнення ро­дового ладу, освоєння первісними людьми полювання і збиральництва як основних видів господарської діяль­ності. Родовий лад зумовив залежність людини від ко­лективу родичів.

Тотемізм — віра в надприродну спорідненість груп людей (роду, племені) з певними видами тварин, рослин, явищами природи.

Тотемізм характеризують дві головні риси. Перша — поклоніння не тотемічним духам, а двійникам тотемів. Друга риса – дозвіл убивати і з'їдати тотема тільки за умови дотримання особливих релігійних обря­дів, щоб не нашкодити тотемному духові.

Анімізм — віра в існування в тілі людини двійника — душі, від якої залежать її життя, фізіологічний і психо­логічний стан.

Анімізму властиве приписування якостей двійників ма­теріальним об'єктам: людському тілу, тваринам, знаряд­дям праці тощо, з часом процесам: хворобам, війнам, ко­вальській справі тощо. Шаманство — первісна форма релігії, що грунтується на вірі в можливість спілкування служителів культу (шаманів) з духами.

Шаманство характеризують:

• Поява професійних служителів культу.

• Виокремлення головного об'єкта релігійного покло­ніння — шаманських духів.

• Головна роль чоловіка в релігії.

• Використання істеричних нападів як засобів вико­нання релігійних обрядів.

• Використання оманливих дій як засобів виконання релігійних обрядів.