83. Значення II Ватиканського собору для осучаснення католицької традиції.

Папа Иоанн XXIII (1958-1963). Самым значительным событием его понтификата стал II

Ватиканский собор. 17 мая 1960 года он назначил первую подготовительную комиссию.

5 июня 1960 года папа создал центральную подготовительную комиссия. Комиссии под

строгим контролем курии составили 73 проекта одобренных центральной комиссией.

Открытие собора - 11 октября 1962 года.

На открытие собора прибыло 2540 епископов. Впервые 18 других конфессий приняли

приглашение папы.

Мета собору: пристосування ідеології катол церкви до сучасних умов.

Уже в самом начале наметились разногласия между партиями модернистов и

консерваторов и в некоторых вопросах.

Собор прийняв 16 важливих документів: 4 конституції, 9 декретів, 3 декларації.

Однако папа Иоанн XXIII не дожил до продолжения собора.. Его преемником был выбран

Павел VI (1963-1978).

он чётко определил задачи собора: углубление самопознания и самораскрытия церкви,

обновление её внутренней жизни, продвижение вперёд дела единства христиан и

осмысление внешней миссии церкви.

почти единогласное принятие на последнем заседании документов о святой

литургии("8асгозапсіит сопсіііит") и средствах массовой информации ("Іпіег тігійса").

была принята 21 ноября догматическая конституция"О Церкви"("Ьитеп Сепгшт"):

коллегиальное участие епископов в управлении церковью посредством активизации

синода.

Результаты собора:

• декрет о пастырской должности епископов в церкви (Спгізіш Ботіпш),

• декрет об обновлении монашеской жизни с применением её к современным условиям (Регіесіае сагіїаіе),

• декрет о подготовке к священству (Оріаіат іоііш Есс1е§іае гепоуаїіопет) и две декларации:о христианском воспитании и отношении РКЦ к нехристианским религиям.

• о религиозной свободе, о миссионерской деятельности, о служении и жизни священников и духовно - пастырская конституция об отношениях церкви с современным миром "Радость и надежда"

Собор реформ закончился и уже через несколько лет католический мир стал изменяться всё больше, идя на поводу у "мира сего". РКЦ слишком уж открыла свои объятия для " всех и вся". Взять хотя бы харизматическое движение появившееся у католиков благодаря влиянию пятидесятников. Или конкурсы моды для католических клириков, монахов и монахинь недавно упоминавшиеся в теле-новостях. В середине августа 1998 года радио "Свобода" передало сообщение из Рима, что несколько католических монахинь из одного харизматического монастыря вышли на улицы и стали исполнять танец в стиле "рэп" при этом проповедуя Христа... Степень секуляризации слишком значительна.

84Сутність уніатства. Доля греко-католицизму на Україні. Причини та наслідки Берестейської унії 1596 року.

16 ст. - епоха реформацій та контрреформацій для правосл церкви в Укр. Унія не

виправдала себе. Спричинила глибоку реліг кризу.

До 1620р. Київська митрополія була уніатською, виникла загроза втрати православними

своєї церкви. 1620р. Єрусалимський патр. висвітив нову православну ієрархію.

Історія після унії - переслідування і утиски укр православних і греко-католиків.

На поч 19 ст. - Шептицький, Руська Трійця, митр. Левицький, Могильницький - сприяли

піднес освіти та культ розвитку церкви.

УГКЦ у 1945 р. - вища ієрархія була репресована. В умовах СССР в березні 1946р. -

Львівський собор УКГЦ: скасув постанов уніатсько-берестейського собору 1596р,

ліквідув Унію, анулювати залежність від Риму, повернутися до правосл віри та до Руської

праволс церкви, всі колишні ГК парафії були проголош православними. Значна частина

віруючих ГК не прийняли цих постанов, діяли нелегально.

1987 - рух за відновлення ГКЦ набув організов форми. Створ комітет захисту УГКЦ,

зверт до держ органів, зарубіжних реліг організацій, організ масові акції.

1985р. - встановл демократ гуманні відносини між держ і церквою.

1989р. - Рада по справа релігії СРСР - реєстрація релігійних громад ГК. Відновл

структури чернечих органів ГКЦ.

ГКЦ підтрим тісні зв'язки із Римом.

Український екуменізм - передбачає єднання зусиль усіх конфесій в Укр для досягення

певних сусп і реліг цілей, єднання між зх і сх реліг традиціями, (підтримув Іларіон,

Шептицький, Липківський, Йосип Сліпий).

БРЕСТСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ — об'єднання православної церкви України та Білорусі з католицькою церквою в 1596 р. при підлеглості православної церкви Папі Римському, визнанні основних католицьких догматів і збереженні православної обрядності. Проголошено на церковному соборі в Бресті. Ініціатором Б. Ц. У. був Ватикан, який здавна намагався поширити свій вплив на східнослов'янські народи, а тому активно підтримував загарбницьку політику польських феодалів щодо України та Білорусі. Б. Ц. У. була знаряддям зміцнення політичного панування шляхетської Польщі та католицької церкви в Україні та Білорусі. За допомогою Б. Ц. У. польські пани й католицьке духовенство сподівались обернути православних, які стануть уніатами, на католиків, щоб таким чином денаціоналізувати, ополячити український і білоруський народи, розірвати їхні зв'язки із московитами.

Безпосередніми приводами до унії були: невдоволення українських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства; бажання цих єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства; намагання верхівки українського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті, мали титули «князів церкви» і залежали тільки від Папи, і почасти від короля.

Проте собор одразу розколовся на два окремі собори — православний і уніатський. Православний відкинув унію; уніатський — проголосив унію, визнав владу римського папи, прийняв основні догмати католицької церкви, зберігши, проте, православні обряди та відправу церковнослов'янською мовою. Уніатським єпископам обіцяли сенаторські звання (ця обіцянка залишилася невиконаною), уніатське духовенство, як і католицьке, звільнялося від податків, уніатська шляхта одержала право обіймати державні посади нарівні з католицькою шляхтою, а уніати-міщани зрівнювалися у правах з католицьким міщанством. Польсько-шляхетський уряд вважав унію обов'язковою для всіх православних на території Речі Посполитої. Православна релігія опинилася на становищі незаконної. Унія насаджувалася силою.