- •Релігієзнавство як поняття і як автономна дисципліна гуманітарного знання.
- •2. Передумови появи релігієзнавства та особливості його функціонування.
- •3. Богословське і релігієзнавче дослідження релігійних явищ: порівняльна характеристика.
- •4.Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.
- •5. Особливості тлумачення поняття «релігія»
- •6.Два підходи в розумінні сутності релігії.
- •7.Релігія і релігійність. Філософський та соціологічний аспекти вивчення релігійності.
- •8.Специфіка релігійного світосприйняття.
- •10.Зміст віри та її структорованіцсть. Характеристика релігійної віри.
- •12. Особливсті конфесійного сприйняття іморталізму. Релігійне вирішення проблеми смерті.
- •13.Структурні компоненти релігії, їх зміст.
- •14.Функціональний аналіз релігії.
- •15. Дорелігійна епоха в історії людства: аргументи за і проти.
- •16. Соціокультурні та психологічні передумови появи релігійних вірувань.
- •17. Супранатуралістичні теорії походження релігії.
- •18. Раціоналістичні теорії походження релігії.
- •19. Уявлення про релігійну традицію, її визначальні характеристики та складові.
- •20.Класифікація релігій. Огляд різноманітних типологій релігії.
- •21.Вірування та уявлення архаїчної епохи.
- •22. Фетишизм та особливості його трансформації.
- •23. Особливості магічного сприйняття. Різновиди магії.
- •24. Феномен народної магії. Сучасні жіночі комунікативно-магічні практики.
- •25. Характеристика магічної релігії вуду.
- •26. Суть тотемізму. Особливості тотемістичних уявлень.
- •27. Анімізм. Еволюція анімістичних уявлень.
- •29.Міфи в структурі архаїчного суспільства. Особливості міфологічного світосприйняття.
- •30. Характеристика основних сюжетів архаїчних міфів, особливості їх реконструкції.
- •33.Характерні риси античного язичництва, його зв'язок з міфологією.
- •34.Основні етапи становлення давньогрецької релігії, їх загальна характеристика. Функціональність божеств гомерівського епосу.
- •35.Містеріальні культи, оракули і містеріософія давньої Греції.
- •36. Характеристика язичницької релігії римлян, особливості її еволюції.
- •37. Релігійні вірування та уявлення етрусків.
- •39.Уявлення про язичництво Русі. Характерні риси давньослов'янського язичництва.
- •40.Характеристика язичницьких першоджерел. Велес-книга - священне писання язичницької Русі.
- •41.Особливості еволюції давньослов'янського язичництва. Функціональна значимість язичницьких богів.
- •42.Неоязичницький рух в сучасній Україні.
- •43.Священні тексти Вед. Шруті та смріті. Бхагавадгіта.
- •44.Релігійні традиції давньої Індії: ведична, брахманізм, джайнізм.
- •45.Особливості віровчення і культу індуїзму. Сектантство в індуїзмі.
- •46.Особливості віровчення і культу кришнаїзму. Рух "Харе Кришна".
- •Форми культу
- •Найважливіші свята
- •47.Конфуціанські і даоські священні книги. Їх загальна характеристика.
- •48.Конфуціанство: особливості сприйняття і характерні риси.
- •49.Пізній (релігійний) даосизм. Його віроповчальні принципи та обрядовість
- •50.Синтоїзм як традиційна релігія Японії. Релігійна ситуація в сучасній Японії.
- •51.Особливості виникнення буддизму. Особистість Будди.
- •52.Вчення Будди про чотири благородні істини. Уявлення про нірвану.
- •53.Особливості ранньобуддійського вчення про божество, світ та людину.
- •54.Загальна характеристика священних буддійських книг. Палійський канон. Тлумачення Дхамападди.
- •55. Розкол сангхи Дві традиції буддійсьогкого світосприйняття. Ваджраяна.
- •58.Необуддійські рухи і секти. Необуддизм і псевдобуддизм.
- •59. Проблема появи та становлення зороастризма. Особливості віровчення і культу зороастризму.
- •Створення світу
- •Поява у світі супротивника
- •Завдання людини у світі
- •Доля людини після смерті
- •Зороастризм у світовій культурі
- •Сучасні прихильники зороастризму
- •59.Проблема появи та становлення зороастризма. Віроповчальні та культові
- •Створення світу
- •Поява у світі супротивника
- •Завдання людини у світі
- •Доля людини після смерті
- •Зороастризм у світовій культурі
- •Сучасні прихильники зороастризму
- •60.Зороастрійські віроповчальні джерела. Авеста.
- •Перша редакція
- •Друга редакція
- •Сучасна Авеста
- •63.Іудейські священні книги: Танах, Талмуд.
- •Особливості іудейського віровчення і культу.
- •65.Історичні форми іудаїзму. Напрямки сучасного іудаїзму. Історичні течії юдаїзму
- •Сучасні течії юдаїзму
- •Месіанський юдаїзм
- •66.Хасидизм, його сутність та особливості еволюції.
- •67.Сутність християнства. Його ідейний потенціал. Основні положення християнського віровчення: Нікейський символ віри.
- •10 Заповідей:
- •69.Християнські першоджерела: канонічні книги і апокрифи. Характеристика Нового Завіту.
- •70.Апостольський і єпископський періоди в розвитку християнства: їх порівняльна характеристика. Єресі і розколи в християнстві 4-11ст.
- •72.Утвердження християнства в Київській Русі (розгляд дилеми: Аскольдове хрещення чи Володимирова версія прийняття християнства).
- •73.Особливості православного віровчення та культу.
- •74.Вселенське православ'я. Автокефальні та автономні церкви.
- •75.Сутнісні риси українського православ'я. Його витоки та історичний розвиток.
- •77.Причини та наслідки релігійного розколу 17 ст. В Московській Русі. Сутність старообрядництва.
- •78.Причини та наслідки церковної реформи Петра і.
- •79.Православне сектантство.
- •80.Особливості віровчення і культу католицизма.
- •81.Організаційна структура римо-католицької церкви.
- •83. Значення II Ватиканського собору для осучаснення католицької традиції.
- •84Сутність уніатства. Доля греко-католицизму на Україні. Причини та наслідки Берестейської унії 1596 року.
- •87Лютеранство і калівінізм як напрямки реформаційного протестантизму.
- •88.Реформаційні рухи в Англії: англіканство, методизм, квакерство.
- •89Пуританський рух. Причини та наслідки міграції пуритан в Америку.
- •90.Баптизм: історія та сучасність. Євангельсько-баптистський рух в Україні.
- •91.Пізні протестантські секти: мормони, адвентисти, п'ятидесятники, Свідки Єгови, "Християнська наука", Армія Спасіння.
- •92.Неохристиянські рухи та секти.Неохристиянство і псевдо християнство.
- •94.Мусульманські першоджерела: Коран, Сунна, тафсір. Одкровення Мухаммада і його діяння.
- •95.Особливості мусульманського віровчення і культу.
- •96.Умма в житті мусульман. Шаріат як засіб функціонування умми. Уявлення про мазхаби.
- •97.Основні напрямки, течії та секти в ісламі.
- •98.Суфізм, його суть і тарікати.
95.Особливості мусульманського віровчення і культу.
Іслам – одна з трьох так званих світових релігій, що має своїх прихильників практично на всіх континентах і в більшості країн світу. Іслам є ідеологічною системою, що впливає значний чином і на міжнародну політику.
Іслам у перекладі з арабської означає покірність, смиренність. Виникнення та поширення мусульманської релігії пов`язане з життям та діяльністю пророка Мухаммада. За уявленнями мусульман Мухаммад - пророк Бога і його посланець, через якого людям було передано текст Корану.
Іслам виник на початку VII століття на Аравійському півостріві.
Засновник ісламу - пророк Мухаммад приблизно з 610 р. закликав у своїх проповідях вірити лише в одного Бога (Аллаха) і бути покірним його волі.
Основні джерела ісламу: Коран - священна книга мусульман, в якій зафіксовані ідеї та принципи віровчення Мухаммада; Сунна - зібрання текстів («хадісів»), які містять висловлювання пророка Мухаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки.
Основне кредо ісламу: «Немає бога, крім Бога, і Мухаммад - пророк його».
Основні напрями в ісламі: ортодоксальний - суннізм і опозиційний - шиїзм.
Основні догмати та культові особливості Ісламу:
Бог єдиний.
Мухаммад - пророк Бога.
Доля кожного мусульманина вирішена на небесах.
Віра в рай та пекло.
Визнання священної книги Коран.
Кожен мусульманин, якщо він здоровий, не має боргів і має достатньо коштів для мандрівки, хоча б один раз у житті повинен виконати Хадж - паломництво у Мекку до мечеті Аль-Харам, де знаходиться святилище Кааба. Це один із основних п'яти обов`язків мусульман. Чотири інших - сповідання віри, молитва, піст і діяння на користь бідних. Кожен мусульманин повинен молитися п'ять разів на день, тримати піст у місяць Рамадан (вдень утримуватися від їжі та не пити).
96.Умма в житті мусульман. Шаріат як засіб функціонування умми. Уявлення про мазхаби.
Умма — арабское слово, означающее «сообщество» или «нация». В исламе, слово умма обозначает сообщество верующих, то есть весь исламский мир. Фраза умма вахида («одно сообщество») в Коране обозначает объединённый арабский мир. Согласно Корану, всякая религиозная община есть Умма. Мусульманская Умма — это совокупность мусульман, живущих во всем мире в настоящее время, а также чувство причастности к истории ислама, унаследованной от прошлого. Умма не является какой-либо частной исламской культурой Умма — это семья взаимно совместимых, обладающих общим наследием и дополняющих друг друга культур, принадлежащих мусульманским народам, населяющим множество стран. Эта транснациональная исламская «культура» обеспечивает единство и сохранение Уммы именно потому, что она черпает силы и специфические качества из многих отдельных культур, являющихся ее составляющими.
Шаріат - звід правових і технологічних норм, які проголошені ісламом «вічним і незмінним» плодом божественних настанов.
Мазхаб (мезхеб) — в исламе школа шариатского права. Насчитывается 6 мазхабов. К настоящему времени среди мусульман-суннитов распространение имеют четыре мазхаба: ханифиты, маликиты, шафииты и ханбалиты. Один суннитский мазхаб — захиритский — ныне полностью исчез. У шиитов распространен джафаритский мазхаб.
В главном все они сходятся: основное руководство — это Коран, раскрываемый через Сунну, догматы и логику. В остальном же, между мазхабами существуют различия.
Шариат требует от человека, выполнения предписаний в любом случае, предлагая ему разные способы. Эти способы имеют свои границы, и человек не может их переступать. Здесь Шариат учитывает особенности каждого человека. Таким образом, каждый человек может выполнять свои религиозные обязанности в соответствии со своими возможностями, т.к. Всевышний Аллах не возлагает на наши плечи того, что мы не в состоянии выполнить. Это с одной стороны. С другой же, у человека как бы исключается возможность предъявлять причины для невыполнения предписания. "Можешь — делай сложней, а не можешь — делай проще, но делай".
Такая гибкость Шариата дает человеку спокойствие и уверенность в правильности выполнения предписаний. И именно такое положение дел придает нашей религии универсальный характер, позволяя ей существовать и развиваться в любых условиях и оставаться открытой для каждого человека на Земле.
Вот какое определение дает энциклопедический словарь по исламу термину "мазхaб": это технический термин, широко используемый во всех областях ислама — в богословии, фикхе, хадисах, философии, суфизме. В специальном и наиболее устоявшемся значении мазхаб — это правовая школа, толк.
Мазхаб — это правовое течение в исламе. В раннем исламе мазхабом называли различные правовые учения. В первые века распространения ислама существовало более 10-ти мазхабов. Многие из них перестали существовать и развиваться из-за того, что их учения не были завершены и находились на стадии разработки. Также не нашлось людей, которые продолжили бы разработку и упорядочивание этих мазхабов. По мере их растворения и с канонизацией суннитского фикха мазхабом стали называть, прежде всего, четыре основные правовые школы. Они очень авторитетны, популярны и распространены по всему миру. Они полностью разработаны и закончены, то есть, мнения ученых, разрабатывавших эти мазхабы, охватывают все возможные стороны жизни мусульманского общества. И любой интересующийся может найти четкий, обоснованный ответ на практически любой вопрос. Основателем первого мазхаба является Абу Ханифа б. Нуман б. Саббит аль-имам аль-азам. Годы жизни (699 — 767). Этот мазхаб возник в восьмом веке в г. Куфа (Ирак). Абу Ханифа считается первым, кто начал разрабатывать методику использования рационалистических принципов суждения по аналогии (кийас) и предпочтения (истихсан) при решении правовых вопросов. Он обосновал возможность использования норм обычая (урф) как одного из источников права. Основными источниками права, конечно же, являются Коран и Сунна, так же использовалось согласованное мнение (ал-иджма). Последователей мазхаба называют ханафиййа или ханафиты.
Основатель второго мазхаба — Малик б. Анас Аль-Асбахи (713-795). Этот мазхаб возник в Медине, быстро распространился в Аравии, затем в Египте, Северной Африке, Андалусии. Последователи мазхаба называются маликиййя или маликиты.
Основатель третьего мазхаба — аш-Шафии, абу Абдаллах Мухаммад б, Идрис (767 — 820), ученик Малика б. Анаса. Этот мазхаб сложился под влиянием ханафитского и маликитского мазхабов и воспринял их особенности. Последователи этого мазхаба называются шафиййа или шафииты.
Четвертый мазхаб основал Ахмад б. Ханбал, Абу Абдаллах (780 — 855). Последователи называются Ал-Ханабила иди ханбалиты.
Все основатели мазхабов, в общем, использовали одни и те же источники шариата. Причем у каждого из них основными источниками, конечно же, выступали Коран и Сунна. А второстепенные, такие как иджма (согласованное мнение), ал-кийас (суждение по аналогии), истихсан (предпочтительное мнение), урф (применение обычного права), и др, каждый из них использовал по своему усмотрению. Кто-то большее предпочтение отдавал ал-кийас, кто-то ал-иджма, кто-то широко использовал урф, а кто-то его полностью исключал. Несмотря на это, все четыре мазхаба считаются правильными в равной степени. Мусульманин абсолютно свободен в выборе мазхаба и может по своему желанию придерживаться любого из них. Все мазхабы имеют единое мнение во всех вопросах акиды (вероубеждения), никто из основателей мазхабов не говорил, что правильным является только его мазхаб и никто из них не призывал следовать только его мнению.