Питання поточного контролю:

1. Що таке «закріплені доходи»?

2. Що таке «власні доходи»?

3. Чим відрізняються закріплені доходи від власних?

4. Що таке доходи бюджету?

5. Визначення податку.

6. Визначення мита.

7. Визначення збору.

8. Що таке загальний фонд доходів?

9. Що таке спеціальний фонд доходів?

10. Як ви розумієте «безоплатність» платежів, що зараховуються до бюджету?

11. ПДФО – власне чи закріплено джерело?

12. Плата за землю – власне чи закріплено джерело?

13. Визначення податку на промисел.

14. Як розподіляється по рівнях бюджетів ( в відсотках) ПДФО?

15. Як розподіляється по рівнях бюджетів плата за замлю?

16. Назвіть склад закріплених доходів обласного бюджету.

17. Назвіть склад закріплених доходів районного бюджету.

18. Назвіть склад закріплених доходів міського бюджету.

19. Назвіть склад закріплених доходів селищного бюджету.

20. Як розподіляться по рівнях бюджетів податок з власників транспортних засобів?

21. Склад законів про оподаткування.

22. Що означає перший знак в коді доходних джерел?

23. Як називається перша група доходів?

24. Як називається друга група доходів?

25. Як називається третя група доходів?

26. Назвіть місцеві податки і збори?

27. Який розмір ставки встановлено для комунального подату?

28. Назвіть обсяги доходів держбюджету на 2009 рік.

29. Яке виконання держбюджету за 2 міс. п.р.?

Змістовний модуль 1.5. Система видатків бюджету

Питання:

1. Конституційні повноваження держави як основа видаткової системи України

2. Класифікація видатків

3. Сутність бюджетно-кошторисного фінансування

4. Принципи і методи бюджетного фінансування

1. Конституційні повноваження держави як основа видаткової системи України

Видатки в бюджетній системі України – це витрати Держави на фінансування повноважень, закріплених Конституцією України в обсягах, встановлених Законом «Про Держбюджет» або рішеннями відповідних рад про затвердження місцевих бюджетів.

1. Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Направления использования бюджетных расходов обусловлены целой совокупностью факторов, основными из которых являются:

Необходимость содержания государственных учреждений;

Уровень развития регионов государства;

Связь расходов из общего государственного бюджета с

расходами местных бюджетов;

Формы предоставления бюджетных средств;

Другие факторы, которые могут иметь важное значение в

зависимости от конкретной экономической и политической ситуации в государстве.

Конституція гарантує громадянам право на працю, охорону здоров»я, освіту, соціальний захист, а також забезпечує діяльність органів управління, обороноздатність країни, внутрішній порядок і безпеку, розвиток науки, культури, спорту.

Видатки в бюжеті України мають соціальну спрямованість, суспільний характер і визначаються колективними рішеннями представницьких органів влади, обраних населенням країни. Таким чином, держава є тільки інструмент у руках суб’єктів демократичного суспільного процесу і яка реалізує волю більшості у виборі бюджетно-політичних цілей, а видатки – є інструментом досягнення вищого критерію справедливості у розподілі суспільних благ з метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного члена суспільства.

В визначенні видатків необхідно дотримуватись принципів справедливості, неупередженості, прозорості, гласності. Але враховуючи складність бюджетного процесу, населення країни безпосередньо практично не впливає на показники бюджету, що викликає як недовіру до органів влади, так і невдоволеність якістю і обсягами надаваємих послуг. Визначення видатків – це здебільшого – політичний процес, ніж економічний.

За часів Радянського Союзу компетенція місцевих органів влади не відокремлювалась від компетенції державної лади. Наприклад, облрада була визначена державним органом, затверджувала не тільки обласний бюджет, але й бюджет області, при цьому місцеві фіноргани забезпечували облік і контроль надходжень до Державного бюджету(союзного та республіканського).

Розмежування повноважень держави між державними і місцевими органами влади було пов’язане з розмежуванням форми власності на державну і комунальну і оформлення цих відносин відповідними нормативними актами, що було зроблено протягом 1992-1994 років прийняттям Закону «Про місцеве самоврядування», в подальшому – Конституції України (1996 рік) та Бюджетного кодексу України (2001 рік)

В основу розподілу повноважень доцільно покласти принцип субсидіарності, тобто здійснення видатків ти рівнем, нижче за який ці видатки здійснити неможливо, або в залежності від кількості споживачів бюджетних послуг та виходячи з необхідності забезпечення національної безпеки держави.

Виходячи з викладеного, до компетенції центральних органів влади належать:оборона, внутрішній порядок, судова система, прокуратура, фіскальні органи, вища освіта, спеціалізовані медичні заклади, національні музеї, театри, творчі колективи, фундаментальні наукові дослідження та ін.). Саме видатки на утримання цих закладів і складають видатки Державного бюджету України.

Інші повноваження держави передані (делеговані) для виконання місцевим органам влади, а саме: дошкільна, позашкільна, середня освіта, місцеві медичні заклади, установи культури та ін..)

Місцеві органи влади мають право передавати чатину своїх видатків іншому оргну місцевої влади з одночасною передачею доходів. Такі дії повинні бути схвалені відповідними радами і оформлені угодами не пізніше 1 серпня поточного року, що передує плановому (наприклад, Жовтнева лікарня)..

Згідно з нормами БКУ при передачі державних повноважень місцеви органам влади одночасно повинні бути передані і відповідні фінансові ресурси з Державного бюджету місцевим, які можуть надходити у вигляді:

– закріплених податків і зборів, що залишаються на відповідній території за місцевими бюджетами;

– міжбюджетних трансфертів ( субвенцій, дотацій).

Такий підхід щодо розподілу повноважень відповідає вимогам регіонального розвитку та сприятиме якості надання громадських послуг.