6. Індексаія грошових доходів громадян як форма соціального захисту населення

Розрахунок індексу споживчих цін здійснюють органи державної статистики.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані в гривнях на території України, якщо вони не носять разовий характер (пенсії, соціальна допомога, заробітна плата, стипендії та ін).

Індексації не підлягають грошові доходи від власності:

– доходи від цінних паперів (крім державних);

– доходи від здачі в оренду нерухомого майна;

– доходи від ведення фермерського та підсобного господарства ;

– доходи від підприємницької діяльності.

Індексації підлягають грошові доходи у межах триразової величини вартості межі малозабезпеченості. Дохід у межах величини вартості межі малозабезпеченості індексується повністю.

Якщо дохід перевищує величину вартості межі малозабезпеченості, то його частина в межах подвоєної його величини індексується у розмірі 80%. Наступна частина доходу в межах потрійної величини межі малозабезпеченості індексується в розмірі 70%. Частина грошового доходу, що перевищує триразово ї не підлягає.

Для індексації грошових доходів населення використовується індекс, що характеризує підвищення цін і тарифів на товари та послуги, які входять до складу мінімального споживчого бюджету. Індекс споживчих цін обчислюється наростаючим підсумком з початку року на підставі статистичних спостережень органами державної статистики за зміною цін.

Джерела фінансування індексації грошових доходів населення:

– підприємства, об'єднання та організації, які знаходяться на господарському розрахунку, підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок і в межах госпрозрахункового доходу.

– Стипендії індексуються за рахунок відповідних бюджетів. Законом про індексацію встановлюється, що при рівні інфляції 6% перераховані вище доходи повинні індексуватися.

7. Організація фінансового забезпечення соціальної сфери.

Метою діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, надання соціально-культурних і побутових послуг. Сьогодні в Україні в галузях соціальної сфери (освіта, охорона здоров»я, культура, спорт і ін..) використовується до 30% фондів фінансових ресурсів країни.

Джерелами фінансування соціальної сфери є:

– Державний бюджет;

– місцеві бюджети;

– власні доходи установ та організацій соціальної сфери (самофінансування).

Виділення коштів з бюджету на утримання соціальної сфери здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.

Визначення обсягів фінансування грунтується на:

1) показниках, які характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-мережні показники);

2) нормативи витрат з розрахунку на певний кількісний норматив відображають можливості держави щодо задоволення соціальних потреб відповідно до планів соціального розвитку.

Норматив – це обов'язкова норма, встановлена правовими актами вищих органів державної влади та управління і не підлягає зміні. Такими нормативами можуть стати розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник плану соціального розвитку (в розрахунку на одного жителя, учня, одну установу, наприклад: ставка заробітної плати, розмір стипендії, відрахування до цільових фондів).

Зазначені нормативи встановлює Кабінет Міністрів України, як правило, на 5 років. Фінансова норма - це науково обгрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ в розрахунку на відповідну одиницю. Ця форма реалізації кономічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів.

Одним з важливих завдань поліпшення використання ресурсів, які виділяються на утримання соціально-культурних установ, є впровадження госпрозрахункових форм фінансування, зокрема, самофінансування.