- •2. Призначення бюджету та його функції
- •3. Роль бюджету в фінансово-кредитному механізмі та соціально-економічному розвитку держави
- •Питання для поточного контролю :
- •Змістовний модуль 1.2. Бюджетний устрій та побудова бюджетної системи України.
- •1. Визначення бюджетної системи та бюджетного устрою
- •2. Принципи побудови бюджетної системи
- •3. Бюджетна класифікація
- •4.Основні визначення термінів бюджетної системи
- •5. Бюджетний кодекс –основний документ, що регламентує бюджетні правовідносини
- •6. Конституція України про бюджетну систему
- •Питання для поточного контрою:
- •Змістовний модуль 1.3. Міжбюджетні відносини і система бюджетного вирівнювання
- •1. Сутність та умови побудови міжбюджетних відносин в Україні.
- •2.Порядок розрахунку дотації вирівнювання з державного бюджету – місцевим
- •3.Порядок перерахування дотацій вирівнювання.
- •4. Порядок вилучення надлишкових коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету.
- •6. Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами.
- •Питання для поточного контролю
- •Змістовний модуль 1.4. Система доходів бюджету
- •1. Сутність доходів бюджету
- •2.Складові Законів про оподаткування
- •3. Класифікація доходів бюджету
- •4. Перелік і склад доходів місцевих бюджетів
- •5.Склад доходів Державного бюджету
- •Питання поточного контролю:
- •Змістовний модуль 1.5. Система видатків бюджету
- •1. Конституційні повноваження держави як основа видаткової системи України
- •2. Класифікація видатків
- •3. Сутність бюджетно-кошторисного фінансування
- •4. Принципи і методи бюджетного фінансування
- •Склад видатків спеціального фонду Державного бюджету
- •Питання для поточного контролю:
- •Модуль 2. Особливості фінансів бюджетних галузей Змістовний модуль 2.1. Видатки бюджету на економічну діяльність і науку.
- •1. Призначення і склад видатків на економічну діяльність
- •2. Видатки на підтримку підприємств сільського господарства
- •3. Видатки на інші види економічної діяльності
- •Питання для поточного контролю:
- •Змістовний модуль 2.2. Видатки бюджету на соціальний захист населення й утримання соціальної сфери.
- •1. Загальні положення і основні визначення
- •2. Соціальні гарантії і механізм їх реалізації
- •3. Порядок надання соціальної допомоги молодим сім'ям при отриманні житла
- •4. Порядок надання соціальної допомоги сім'ям з дітьми.
- •5.Порядок надання пільг в оплаті житлово-комунальних послуг в енергоносіїв
- •6. Індексаія грошових доходів громадян як форма соціального захисту населення
- •7. Організація фінансового забезпечення соціальної сфери.
- •8. Фінансування освіти
- •9 .Фінансування охорони здоров’я
- •Питання для поточного контролю
- •Змістовний модуль 2.3. Видатки бюджету на національну оборону та управління.
- •1.Видатки бюджету на національну оборону
- •2.Сучасні проблеми та напрями реформування Національної оборони
- •3.Обсяги фінансування Національної оборони в поточному році
- •4. Видатки бюджету на управління
- •Питання для поточного контролю:
- •Змістовний модуль 2.4. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
- •Сутність, чинники та форми державного кредиту
- •2. Державний борг та видатки на його обслуговування
- •Питання для поточного контролю:
- •6.Навчально- методичні матеріали.
- •6.1.Законодавчі та нормативні документи.
- •6.2.Основна література
- •6.3.Ресурси мережі Інтернет
Питання для поточного контролю:
Видатки бюджету на національну оборону.
Сучасні проблеми та напрями реформування національної оборони.
Обсяги фінансування Національної оборони в поточному році.
Видатки бюджету на управління.
Типи воєнної доктрини.
Склад збройних сил України.
Сутність оборонного планування.
Передумови та фінансові аспекти вступу України до НАТО.
Умови переходу на контрактну армію.
Склад органів управління державою.
Порядок оплати праці державних службовців.
Соціальний захист держслужбовців.
Навчально-методична література: 39, стор.309-318; 40, стор.381-384; 68, стор.21; 37, стор.54-56; 30, статті 1-20; 31, статті 1-18; 21 розд. 3.
Змістовний модуль 2.4. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
Питання:
Сутність, чинники та форми державного кредиту.
Державний борг та видатки на його обслуговування.
Сутність, чинники та форми державного кредиту
Державний кредит являє собою досить специфічну ланку державних фінансів. Він не має окремого фонду фінансових ресурсів; кошти, що мобілізуються за його допомогою, проходять через бюджет. В окремих випадках за його допомогою залучаються кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти.
Державний кредит може виступати у двох формах: ощадна справа і Державні позики.
Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як правило, ощадні банки, незалежно від форми власності, діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їх кредитні ресурси. Частина цих ресурсів може спрямовуватись на придбання цінних паперів і таким чином належати до державного кредиту.
Державні позики є основною формою державного кредиту. За правовим оформленням розрізняють: державні позики, що надаються на підставі угод; державні позики, забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформлюються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інститутів. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку.
Оформлення державних позик може здійснюватись двома видами цінних паперів — облігаціями і казначейськими зобов'язанні (некселями).
Облігація являє собою боргове зобов'язання держави, за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Вони можуть бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).
Казначейськізобов'язання (векселі) мають характер боргового зобов»язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казна-кими зобов'язаннями, як правило, оформлюються короткострокові позики (іноді середньострокові — казначейськими нотами), облігаціями — середньо- та довгострокові. Залсжно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні (надаються юридичними і фізичними особами даної чи інших країн) і зовнішні (надходять ззовні від урядів, фізичних осіб інших країн, міжнародних організацй і фінансових інститутів).
Відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові ( термін погпшення до 1 року), середньострокові ((від 1 до 5 років) ,довгострокові(поеад5років)позики.
За характером виплати доходу державні позики поділяю.ться на процентні, виграшні та дисконтні (з нульовим купоном). За процентними позиками дохід встановлюється у вигляді позикового процента. При цьому може встановлюватись як твердо фіксованаі на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюєтьс залежно від різних чинників, насамперед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного доходу здійснюється на купонній основі. Вона може проводитися щорічно,раз на півріччя, щоквартально. У виграшних позиках виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Дисконтнв позики характеризуються тим, що державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Вказана різниця формує дохід кредитора.
Державний кредит є сукупністю найрізноманітніших форм і методів фінансових відносин. Такий підхід націлений па створення сприятливих передумов для залучення коштів як для держави, так і для її кредиторів. Різноманітність форм дозволяє максимально врахувати різнобічні інтереси юридичних та фізичних осіб.
Залучення позик повинно мати в основі два чинники — мінімізацію вартості позики та встановлення стабільності державних цінних паперів на фінансовому ринку.
Мінімізація вартості позики досягається, по-перше, за рахунок процентної політики, по-друге, за рахунок умов випуску і погашення. Процентна політика відображає при цьому два протилежних фактори: мінімізацію вартості позики і максимізацію 'її привабливості, яка, в свою чергу, залежить від достатньо високого процента. На фінансовому ринку державні цінні папери мають найнижчий процент, який виступає своєрідним індикатором цього ринку.
Стабільність державних цінних паперів досягається за рахунок оптимізації насиченості ними фінансового ринку. Цінних паперів, з одного боку, має бути достатньо для максимізації надходжень від державних позик, а з іншого — не повинен мати місце їх надлишок, який може спричинити падіння курсової ціни.