Контрольні питання

1. Охарактеризуйте молочність м’ясної худоби.

2. Як змінюється молочна продуктивність м’ясних корів з віком і за періодом отелення?

3. Які фактори впливають на молочність м’ясних корів?

4. Як і коли визначають молочність м’ясних корів?

Тема 9. – Породи м’ясної худоби

Мета заняття. Вивчити класифікацію і характеристику порід великої рогатої худоби м’ясного напрямку продуктивності.

Зміст заняття. Нині у світі нараховується близько 30 найбільш поширених спеціалізованих м’ясних порід худоби, поголів’я яких використовується і в Україні. За основними біологічними особливостями і господарсько-корисними ознаками їх розділяють на три основні групи: середні та дрібні (скороспілі), великорослі та зональні.

До групи скороспілих м’ясних порід належать класичні британські (абердин-ангуська, герефордська, шортгорська) та євразійські (казахська білоголова, волинська м’ясна, поліська м’ясна, створювана знам’янська) породи. Представники цієї групи різняться невеликою живою масою у дорослому стані, дуже високою м’ясною скороспілістю й інтенсивним відкладанням внутрішнього жиру. Вони мають пишно розвинену мускулатуру шиї, грудної клітки, спини, попереку і заду, що надає їм округлої форми («діжкоподібний» тулуб).

Тварини великорослого типу виділяються великими розмірами тіла й значною живою масою у ранньому віці внаслідок високої енергії росту до 2-2,5-річного віку, невеликими нагромадженнями внутрішнього жиру, відносною пізньостиглістю, подовженим тулубом з тонкою шиєю, порівняно вузькими, але глибокими грудьми. До цієї групи належать франко-італійські (шаролезька, лімузинська, світла аквітанська , кіанська, романьольська, маркіджанська, п’ємонтезька) та українські ( українська м’ясна, симентальська, сіра українська) породи.

Тварини зональних типів добре пристосовані до місцевості, де їх розводять. У районах з різко континентальним кліматом розводять породи монгольського кореня (калмицька, киргизька), у гірських районах – яків і їх гібриди з великою рогатою худобою. Також до зональних належать породи, пристосовані до жаркого клімату, стійкі до кровопаразитарних захворювань. До них належать зебуподібні породи (з прилиттям крові зебу або браманської худоби): санта-гертруда, біфмастер, брафорд, брангус, шарбрей, африкандер, південна м’ясна (створювана).

Інтенсифікація м’ясного скотарства вимагає генетичного різноманіття худоби, що розводиться, зумовлює необхідність мати високопродуктивні породи, пристосовані до різних природно-кліматичних і кормових умов та промислової технології. На даний час в Україні розводять м’ясну худобу імпортних (абердин-ангуська, герефордська, шаролезька, лімузинська, світла аквітанська, дещо менше п’ємонтезька, мен-анжу, санта-гертруда) і вітчизняних (українська м’ясна, волинська м’ясна, поліська м’ясна і створювані симентальська м’ясна, знам’янська, південна, сіра українська) порід.

Завдання 1. Ознайомитись з класифікацією спеціалізованих м’ясних порід великої рогатої худоби і скласти її схему.

Завдання 2. Описати основні породи м’ясної породи (табл. 27)

Таблиця 5 – Характеристика порід м’ясної худоби

Порода	Місце і час виведення	Методика виведення	Масть	Екстер’єрні особли-вості	Про-дуктив-ність	Основні переваги і недоліки	Плем-репро-дуктори

Завдання 3. Описати методику виведення вітчизняних м’ясних порід великої рогатої худоби.