Контрольні запитання

1. За якими ознаками проводиться оцінка бугаїв при їх відборі?

2. Як оцінюється власна продуктивність бугаїв-плідників?

3. Охарактеризуйте бажаний тип будови тіла і тип поведінки племінного бугая.

4. Які методи застосовуються при відборі тварини за кількома ознаками?

Тема 22. – Фенотиповий відбір молодняку м’ясної худоби

Мета заняття. Опанувати принципи фенотипового відбору молодняку м’ясної худоби і набути практичних умінь його проведення.

Зміст заняття. Відбір тварин, які ростуть, проводять на основі її живої маси та екстер’єрних особливостей у різному віці у кілька етапів: при народженні, відлученні, у 12- , 15 – і 21-міс. віці.

Інтенсивність росту бугайців після відлучення оцінюється за середньодобовими приростами живої маси, які позитивно корелюють зі скороспілістю тварин і негативно – з їх живою масою. Тому, віддаючи перевагу тваринам з найвищою енергією росту, ми сприяємо підвищенню скороспілості худобі, що зумовлює зменшення її довгорослості та живої маси у дорослому віці.

Оплата корму приростами тісно пов’язана з інтенсивністю росту худоби. Цю закономірність доцільно використовувати у племінній роботі при організації випробовувань бугаїв за власною продуктивністю. Це дозволяє проводити селекцію лише за однією ознакою: енергією росту і виключити з технологічної операції такий трудомісткий процес, як облік спожитих кормів.

При селекції м’ясної худоби за екстер’єром та конституцією звертають увагу на ширину, глибину і компактність тулуба молодих племінних тварин.

Бугайці компактного типу будови тіла скороспіліші, у 15-16-міс. віці мають вищу живу масу і кращу якість м’яса, але в подальшому інтенсивність їх росту значно знижується і відбувається їх інтенсивне ожиріння.

Великорослі тварини довгорослі мають високу енергію росту до 20-24 міс. поїдають більше грубих кормів, краще перетравлюють протеїн корму і синтезують з нього білок м’язової тканини. Жива маса їх більша, м’ясо з вищим вмістом вологи, інтенсивність жировідкладення значно нижча і більше проявляється у дорослих тварин.

Жива маса і середньодобові прирости тварин м’ясного напрямку продуктивності найтісніше корелюють з промірами, які свідчать про їх крупність і великорослість (висота в холці та крижах, довжина тулуба). Ці зв’язки свідчать про необхідність віддавати перевагу тваринам м’ясних порід з більш подовженим і високим тулубом, бо вони крупні, з високою енергією росту, економніші і забезпечують зростання виробництва м’яса в розрахунку на одну голову. Від них можна одержати більш пісну яловичину, яка користується великим попитом.

Завдання 1. Вивчити і описати принципи та ознаки відбору молодняка м’ясного напрямку продуктивності.

Контрольні питання

1. За якими ознаками проводяться відбір молодняку м’ясних порід?

2. Охарактеризуйте ознаки тварин компактного типу будови тіла.

3. Охарактеризуйте ознаки тварин великорослого типу.

Тема 23 – Особливості м’ясного скотарства у зонах, забруднених продуктами радіоактивного розпаду

Мета заняття. Опанувати особливості розвитку м’ясного скотарства у радіоактивно забруднених зонах і набути практичних навичок в організації технологічного циклу вирощування молодняку великої рогатої худоби на м’ясо.

Зміст заняття. На Поліссі, що займає п’яту частину території України, має значну кількість природних кормових угідь, після аварії на ЧАЕС склалась складна ситуація, знизилось виробництво усіх видів сільськогосподарської продукції, в тому числі й кормів, утворилось багато перелогових земель, у зоні підвищеної радіації опинилось 1,5 млн. га пасовищ і сіножатей.

За цих умов доцільно розвивати м’ясне скотарство, основною перевагою якого є можливість використання забруднених радіонуклідами пасовищ і сіножатей протягом основного циклу вирощування. Допустимий вміст радіоізотопів в раціоні м’ясної худоби – 5,0 х 10 ^-7 Ки/кг (у молочної корови – 1,0 х 10 ^-6 Ки/кг). За таких доз яловичина вважається чистою від стронцію-90. Цей елемент за своїми властивостями близький до кальцію, добре всмоктується в кишечнику, міцно фіксується кістками, включається в процес обміну речовин і потрапляє в продукти тваринництва. У молодих тварин всмоктування стронцію-90 становить 75%, у дорослих – 6-15%. Основна його маса (75-89%) виділяється з калом, що слід враховувати при використанні гною, одержаного при утриманні тварин на глибокій підстилці, як добрива. Вважають, що при виробництві придатної до споживання яловичини можна використовувати корми, що містять в 10 разів більше стронцію-90, ніж корми при одержанні молока.

Крім стронцію-90, з раціону в яловичину переходить 4% ізотопів цезію, який в обмінних процесах веде себе подібно калію, але небезпечний для тварин як джерело внутрішнього опромінення окремих органів і тканин. Цезій легко всмоктується в кишечнику (до 50%), рівномірно розподіляється в організмі, біологічний період напіввиведення його з організму м’ясної худоби триває від 10 до 60 діб.

Ефективним засобом одержання екологічно чистої яловичини є диференційована годівля худоби кормами за рівнем забруднення їх радіонуклідами. Найбільш забруднені корми можна використовувати протягом усього циклу вирощування великої рогатої худоби на м’ясо і лише заключний етап відгодівлі (як мінімум 2 місяці) проводити на чистих кормах (жом, барда, силос) з іншої зони.

Тварини менш сприятливі до ураження радіонуклідами через корми при підвищенні загального рівня їх годівлі і збалансованості раціонів за деталізованими нормами, особливо при насиченості раціонів кальцієм і фосфором.

Для зменшення забруднення яловичини доцільно використовувати сорбуючі домішки штучного і синтетичного походження. Додавання до раціону худоби препаратів на основі цеолітів знижує забруднення яловичини у 2-2,5 рази, фероціанідів (особливо, біфежу) - у 1,8-8,3 рази.

Розвиток м’ясного скотарства на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, доцільний з точки зору пониженої трудомісткості процесів обслуговування худоби, що зумовлює якомога меншу загрозу впливу радіації на працівників тваринництва.

Завдання 1. Опанувати особливості ведення галузі м’ясного скотарства на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, і на підставі індивідуального завдання скласти план-графік використання кормів власного виробництва з урахуванням їх забрудненості радіонуклідами.