Контрольні питання

1. Поясніть принципи впливу радіонуклідів, що надходять з кормами, на організм великої рогатої худоби.

2. Обґрунтуйте доцільність розвитку м’ясного скотарства на територіях , забруднених продуктами розпаду радіонуклідів.

3. Охарактеризуйте технологію виробництва яловичини при радіоактивному забрудненні сільськогосподарських угідь.

Рекомендована література

1. Довідник по м’ясному скотарству./М.В.Зубець, О.Г.Тимченко, В.С. Козир. – К.: Урожай, 1994. – 208 с.

2. Интенсификация мясного скотоводства./Сост. Ю.П.Фомичов. – М.: Росагропромиздат,1990.-240 с.

3. Рекомендации по организации и технологи специализированного мясного скотоводства. / Отв. за вып. Г.Ф.Бондарев. –М., 1985. – 49 с.

4. Переверзєв Д.Б. Интенсивная технология производства говядины.- Л.: Агропромиздат. - 1989.-223 с.

5.Прістер В., Лазарєв М., Романов Л. Радіоекологічна ситуація в зоні розведення худоби.//Тваринництво України. – 1997. - № 4 – С.14-15.

6.Рунок Б.А. Основы промышленного откорма скота в США и Канаде. – М.: Колос, 1975.- 392 с.

7. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. / В.І. Костенко, Й.З. Сірацький, М.І. Шевченко та ін.. – К.: Урожай, 1995. – 472 с.

8. Технологія м’ясного скотарства на Поліссі України. Рекомендації. / Відп. за вип.. Ю.М. Карасик. – К., 1992. – 23 с.

9. Фомичев Ю.П. Краткий справочник по производству говядины .- М.: Моск.рабочий., 1987. – 158 с.

10. Черекаев А.В., Черекаєва И.А. Технология специализированого мясного скотоводства. – М.: Агропромиздат, 1988. – 271 с.

11. Швед М., Людьченко Л., Вейко Л. та ін.. Технологія годівлі корів м’ясних порід у зоні підвищеної радіації.// Тваринництво України.- 2004. - № 10 – С. 29-30.

Тема 24. – Кормова база м’ясного скотарства.

Мета заняття. Вивчити основні технологічні принципи створення кормової бази у господарствах з м’ясним скотарством і опанувати основи розрахунку річної потреби в кормах для м’ясних ферм.

Зміст заняття. Основою успішного розвитку м’ясного скотарства є міцна кормова база, при якій можна застосовувати науково-обґрунтовані норми годівлі, що забезпечують максимальну продуктивність тварин при низьких затратах праці та засобів.

Для інтенсивного ведення м’ясного скотарства необхідно створити відносно дешеву міцну кормову базу, яка ґрунтується на використанні об’ємистих кормів і низькій частці концентрованих ( табл.47, 48 )

Таблиця 7 – Річна норма заготівлі кормів на корову м’ясного напрямку продуктивності з приплодом, ц. корм. од. (за В.Г.Рижковим, 1978)

Корм	При реалізації живою масою 500кг			При реалізації живою масою 600кг
	корм. од. на корову	у % за поживністю	страх. фонд та втрати	корм. од. на корову	у % за поживністю	страх. фонд та втрати
Концкорми	18,2	30,1	1,8	23,2	35,4	2,3
Силос	12,1	20	5,4	12,1	15,5	5,4
Коренеплоди	0,9	1,5	0,2	0,9	1,4	0,2
Жом	1,8	3	0,6	1,8	2,7	0,8
Сіно	2,4	4	0,8	2,4	3,7	0,8
Сінаж	3	5	1,2	3	4,6	1,2
Солома	4,2	6,9	1,5	4,2	6,4	1,5
Зелена маса	17,9	29,5	-	17,9	27,3	-
Всього	60,5	100	11,5	65,5	100	12

Таблиця 8 – Орієнтовна структура раціонів м’ясної худоби по зонах України, %

Корми	Полісся	Лісостеп	Степ
Концентровані	27	30	33
Грубі	11	12	13
Соковиті	31	35	31
Зелені	31	23	23

У м’ясному скотарстві на собівартість виробництва 1 ц м’яса значною мірою (на 60-65%) впливає вартість кормів. У зв’язку із цим необхідно визначити раціональну структуру посівів з найефективніших для даних умов виробництва кормових культур з тим, щоб одержати найбільший вихід при найменших затратах праці та засобів на 1 ц продукції.

Найбільший вихід кормових одиниць з гектара дають багаторічні трави на зелений корм (98,4 ц/га) і кукурудза на силос (70,% ц/га); перетравного протеїну – багаторічні трави на зелений корм (17,8 ц/га) і на сіно (8,4 ц/га), а також кукурудза на силос (4,5 ц/га).

Найменший вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га одержують з природних угідь (9,8 і 0,88 ц/га), однорічних трав на сіно (17,2 і 2,5) та однорічних трав на зелений корм (19,6 і 1,9 ц/га).

Собівартість 1 ц корм. од. нижча при використанні пасовищ на зелений корм. Однак вони дають вихід поживних речовин у 3,9 та 2,8 раза менший, ніж багаторічні трави на зелений корм і кукурудза на силос.

Економічна ефективність вирощування і використання основних кормів наведені в табл. 49.

Таблиця 9 – Економічна ефективність кормових культур по зонах України

(за даними В.Славова та ін., 2003р., Рижкова В., 2001).

Вид корму	Урожайність (в середньому), ц/га	Вихід з 1 га		Собівартість 1 ц корм. од., грн..				Витрати сукупної енергії на виробництво
		кормових одиниць, ц	перетравного протеїну, кг	по Україні (в середньому)	в т.ч. по зонах			1 ц корм. одиниць, ГДж
					Полісся	Лісостеп	Степ	Полісся	Лісостеп	Степ
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Зерно:
– кукурудза	80	102	576	21,22	21,27	16,96	25,44	1,78	1,78	1,86
– ячмінь	40	44	348	24,30	27,93	21,72	24,19	1,31	0,97	1,04
– горох	30	105	17,6	24,30	27,93	21,72	24,19	1,38	0,98	1,21
– овес	38	38	357	24,30	27,93	21,72	24,19	2,00	1,35	1,39
Кукурудза: на силос	500	100	700	20,26	21,48	16,04	23,47	2,54	1,88	2,21
на зелений корм	400	78		13,13	14,05	9,46	16,07	1,72	1,26	1,54
Однорічні трави:
– на сіно	40	19	224	24,03	24,38	18,48	29,30	2,39	1,99	1,87
– на зелений корм	230	44	690	12,35	10,47	9,62	16,53	1,08	0,98	0,97
Багаторічні трави:
– на сіно	70	34	665	17,01	16,85	14,97	19,17	1,11	0,87	0,68
– на зелений корм	500	85	2000	8,35	7,59	7,32	9,97	0,42	0,29	0,29
– на сінаж	300	51	1200	14,25	14,35	12,04	16,39	0,69	0,48	0,50
Продовження таблиці 49.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Кормові буряки	600	72	600	72,14	88,84	67,17	64,11	2,71	2,44	2,65
Зелена маса сіяних трав на випас:				9,04	6,70	6,17	13,73	0,56	0,54	0,48
– однорічних	180	34	540	9,48	8,00	6,89	13,23	0,75	0,73	0,70
– багаторічних	330	56	1320	8,59	5,40	5,45	14,22	0,37	0,26	0,26
Зелена маса культурних пасовищ	450	81	1575	4,57	3,09	4,19	6,88	0,20	0,18	0,25
Сіно поліпшених сінокосів	26	13	112	17,37	16,04	13,24	22,67	1,15	0,82	0,99
Солома ячмінна	40	13	52
Солома горохова	30	9	105

Для збалансування раціонів за протеїном в умовах господарств найефективнішими культурами є горох на зерно, а також однорічні та багаторічні бобові трави, які вирощують на сіно, сінаж і зелений корм. Однорічні трави на сіно дають найменший вихід кормових одиниць з 1 га посіву. Через це при розробці норм заготівлі кормів для худоби зменшують до мінімуму норми сіна, заміняють основну його частку сінажем з багаторічних бобових трав. З цією метою необхідно вдосконалювати структуру посівних кормових площ шляхом раціонального підбору кормових культур: 3% - кормові буряки, 50% - кукурудза на силос і зелений корм, 47% - багаторічні трави на зелений корм, сінаж і сіно. Перевагу потрібно віддавати сінажу. При заготівлі сіна допускаються значні (до50%) втрати поживних речовин. Їх можна зменшити, якщо скошені трави в полі тільки прив’ялювати, а досушувати в скиртах методом активного вентилювання.

Сінаж поєднує властивості сіна і силосу. Цей високоякісний корм відрізняється від силосу великою концентрацією енергії може бути основним видом об’ємистих кормів у раціонах м’ясної худоби. При правильній заготівлі сінажу втрати поживних речовин не перебільшують 10%. Використання сінажу має істотні переваги порівняно із сіном – роздача його повністю механізована. Приготування сінажу порівняно із збиранням зеленої маси на сіно додатково дає близько 8 – 10 ц корм. од. з 1 га.

У здешевленні виробництва яловичини значна роль відведена використанню культурних пасовищ. Застосування пасовищного утримання м’ясної худоби в літній період допоможе максимально скоротити витрати на галузь, сприятливо позначитися на здоров’ї тварин, дасть змогу здійснювати необхідні комплексні санітарно-профілактичні заходи.

Серед технологічних груп м’ясної худоби найбільшою мірою потребують перебування на пасовищах корови з телятами на підсисі. Максимальне збільшення в раціоні частки дешевих пасовищних кормів знижує витрати на утримання маточного поголів’я. В результаті підвищується рентабельність галузі. Через це організація культурних пасовищ у господарствах і продовження пасовищного періоду мають важливе значення.

У зв’язку з переведенням м’ясного скотарства на промислову основу встановлена система виробництва кормів, при якій годівля тварин характеризується вираженою сезонністю. Однак і вона має істотні недоліки. В зимовий період використовують переважно силос, солому і сінаж, у літній - зелені корми. Навесні й на початку літа господарства змушені використовувати на зелений корм озиме жито, вико-вівсяну суміш у ранні фази вегетації при низькій їх урожайності або перерослості. При цьому недобирається велика кількість кормів через нестачу протеїну. При використанні багаторічних трав тварини з надлишком одержують протеїн, що знижує ефективність використання земельної площі.

Значно ефективнішою є система годівлі тварин, за якої протягом року згодовуються однакові (зимові) корми. Збирання кормових культур у фазі максимального нагромадження поживних речовин дає змогу збільшити вихід кормів з 1 га ріллі на 30,3%.

Застосування однотипової годівлі м’ясної худоби допомагає ефективніше використовувати ріллю для виробництва кормів, збільшити валовий збір урожаю кормових культур і вихід поживних речовин з одиниці площі. При цьому забезпечується стабільна повноцінна годівлі худоби, повніше використовується біологічний потенціал продуктивності молодняка, знижуються витрати кормів і праці на виробництвопродукції. Така система годівлі створює можливість вибору найефективнішої структури річного балансу кормів, а також оптимального вибору видового складу культур, який постачає тваринам високоякісні корми.

При однотиповій годівлі незалежно від кліматичних умов і сезону можна організовувати цілорічну рівномірну й безперервну годівлю м’ясної худоби, досягти високої рентабельності галузі в зоні інтенсивного землеробства.

Завдання 1. Вивчити особливості організації кормової бази м’ясного скотарства і опанувати основи підвищення її економічної ефективності