Контрольні питання

1. Світові та регіональні тенденції розвитку м’ясного скотарства.

2. Характерні особливості інтенсивного м’ясного скотарства.

3. Характерні особливості екстенсивного виробництва яловичини у м’ясному скотарстві

Рекомендована література

1. Амерханов Х. Мясное скотоводство Канады. // Молочное и мясное скотоводство. – 2004.- № 6. – С.8-9.

2. Багрий Б.А. Розведение и селекция мясного скота. – М.: Агропромиздат, 1991, - С.212-256.

3. Багрий Б.А. Мясное скотоводство Италии. // Молочное и мясное скотоводство. – 2004.-№ 8. – С.12.

4. Калашников В., Амерханов Х. Состояние и перспективы производства говядины в России. // Молочное и мясное скотоводство. – 2005. - №6. – С.3-7.

5. Калашников В., Левахин В. Мясное скотоводство и пути его развития в России. // Молочное и мясное скотоводство. – 2004. - № 6. – С. 2-5.

6. Рунов Б.А. Основы промышленного откорма скота в США и Канаде. – М.: Колос, 1975. – с. 7-40.

7. Черекаев А.В. Технология специализированного мясного скотоводство. – М.: Колос, 1975.- 288 с.

Тема 2. - Історія розвитку спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні

Мета заняття. Ознайомитись з передумовами створення та історичним розвитком спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні.

Зміст заняття. Галузь м’ясного скотарства в Україні порівняно молода, її становлення розпочато в середині 50-х років минулого століття. За складних соціально-економічних умов, що склалися у країні, перспективність відбудови нової галузі зумовлювалася низкою притаманних їй переваг, і прискорювалося складною екологічною ситуацією, що особливо загострилася після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Значна частина сільськогосподарських угідь Полісся виявилася забрудненою радіонуклідами, а це унеможливлювало виробництво в даному регіоні молочної продукції та відкривало широкі можливості для розведення м’ясної худоби, здатної давати продукцію екологічно придатну для використання.

Становлення галузі розпочато зі створення племінних репродукторів. З цією метою в 1955-1965 рр. до республіки завезли сперму і тварин спеціалізованих м’ясних порід зарубіжної селекції, що стало поштовхом для початку великомасштабного експерименту з вивчення їхніх господарсько-біологічних характеристик при розведенні та акліматизації за нових умов, схрещуванні з місцевою худобою. На перших етапах завезено тварин порід абердин-ангуська, шаролезька, кіанська, лімузинська, герефордська та санта-гартруда. Згодом надійшли невеликі партії худоби та сперми плідників галловейської, маркіджанської та інших порід. Бугаї-плідники, як правило, надходили на станції штучного осіменіння, а маточне поголів’я – до господарств-ініціаторів зі створення галузі м’ясного скотарства. За період 1955-1972 рр. в Україну всього імпортовано 981 голову м’ясної худоби, в тому числі 342 бугаї-плідникіи.

У 60-70-ті роки ХХ ст.значного поширення набуло промислове схрещування. Кожного року з цією метою виділяли близько 1 млн. корів і телиць. Так, у 1973 р. спермою м’ясних плідників осіменено 978,2 тис. маточного поголів’я, у 1978-1979 рр. ця цифра зросла до 1,4 млн. Отримані помісі порівняно з аналогами материнських порід вирізнялися більшими живою масою (на 8-12%), середньодобовими приростами, оплатою корму та забійним виходом (на 10-15%), меншим вмістом кісток у туші (на 1-1,5%), м’ясом вищої якості. У господарствах, де одержано позитивні результати, розпочато складне відтворювальне схрещування із залученням представників кількох імпортних і місцевих порід.

Понад три десятиріччя тривав інтенсивний пошук раціонального використання зарубіжних порід для створення власної м’ясної галузі. Українськими вченими на базі науково-дослідних інститутів розроблено низку варіантів міжпородних схрещувань зарубіжних спеціалізованих м’ясних порід із вітчизняною худобою, що дало можливість моделювати різні поєднання та встановити модель бажаного типу. Для інтенсивного ведення сільського господарства України економічно виправданим було створення великорослих тварин, здатних інтенсивно рости тривалий час без зайвого відкладання внутрішнього жиру й осалювання туш. Значна різниця в природно-кліматичних умовах, рівні розораності грунтів, наявності пасовищ та їхній урожайності, адаптаційних можливостях худоби вимагала, щоб новостворені породи і типи були придатними для регіонального розведення.

У процесі реалізації національних програм виведення спеціалізованих порід та типів виявлено, що не всі імпортовані породи однаково добре пристосувалися до місцевих умов. Зокрема, нижчі акліматизаційні якості виявили кіани і шароле, що позначилося, насамперед, на сприйнятливості до легеневих і шлунково-кишкових захворювань, зниженні відтворювальної здатності, підвищеній вимогливості до кормів. Утім висока енергія росту і схильність до довгорослості й гігантизму цих порід сприяли їхньому інтенсивному залученню до селекційного процесу. Їхнє схрещування з сименталами та сірою українською худобою покладено в основу виведення в центральній частині Лісостепу чернігівського та придніпровського м’ясних типів, апробованих і затверджених як селекційні досягнення в 1978 р. Подальше поєднання цінних господарсько-корисних характеристик обох типів привело до створення української м’ясної породи.

Абердин-ангуси та герефорди виявили високі акліматизаційні властивості в усіх регіонах України та притаманний їм комплекс цінних характеристик: добре виражені м’ясні форми, високий забійний вихід, низький вміст кісток у туші, неперевершені смакові якості, відмінну відтворювальну здатність, стійкість проти захворювань, невибагливість до кормів. Їхнє залучення до складного відтворювального схрещування з шароле і сименталами є основою виведення знам’янського м’ясного типу.

У західному регіоні України при поєднанні високого генетичного потенціалу лімузинської, герефордської й абердин-ангуської порід зі спадковістю чорно-рябої худоби виведено волинську м’ясну породу. У зоні Полісся кров абердин-ангусів через помісних плідників породного поєднання типу А ½ Ш ¼ С ¼ «прилили» тваринам придніпровського та чернігівського типів з метою створення поліського м’ясного типу.

Худоба породи санта-гертруда та кубинського зебу добре акліматизувалася на півдні України, де на основі їхнього схрещування з червоною степовою породою, шортгорнською, кіанами, шароле та герефордами створюють південну м’ясну породу.

Характерним недоліком усіх створюваних м’ясних порід була недостатньо висока молочність, яка за умов ринкової економіки не забезпечувала високу рентабельність м’ясного скотарства. Тому для зростання ефективності галузі українськими вченими залучено до селекційного процесу симентальську породу. Вибір пояснювався високою молочністю сименталів, здатністю забезпечити живу масу телят до відлучення на рівні 300-350 кг, що на 50-100 кг перевищує аналогічні показники порід британського, франко-італійського та американського походження.

Останнє десятиріччя ХХ ст. стало знаменною сторінкою в історії національного скотарства, пов’язаного з апробацією та визнанням як селекційних досягнень української

(1993 р.), волинської(1994 р.) та поліської(1998 р.) м’ясних порід, продуктивність яких перебуває на рівні європейських стандартів. Завершується процес виведення знам’янської, симентальської та південної м’ясних порід.

Завдання 1. Детально вивчити історію та особливості створення спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні.