3.4 Фрустрація - особливий психічний стан людини у конфліктній ситуації

Фрустрація (від лат. frustration - обман, розлад, руйнування планів, марне очікування) — це психічний стан агресивності, незадоволеності особи і переживання невдач, викликаних непередбаченими труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети. Труднощі ці можуть бути представлені у вигляді непереборних (або суб'єктивно оцінюваних як непереборні) перешкод, а також у вигляді зовнішніх або внутрішніх конфліктів, зокрема загроз, звинувачень, вимог [20, с. 171-175].

Таким чином, фрустрація визначається як стан, викликаний двома моментами:

1. наявністю сильної мотивації досягнення мети (задоволення потреб);

2. перешкодою у процесі досягнення мети. Перешкодами на шляху до досягнення мети можуть бути причини різного характеру:

- фізичного (позбавлення волі);

- біологічного (хвороба, старіння);

- психологічного (страх, інтелектуальна недостатність);

- соціокультурного (норми, правила, заборони) [81, с. 172]; [68, с. 21].

У вітчизняній літературі термін "фрустрація" використовується для визначення специфічного психічного стану незадоволеності і переживання життєвих труднощів. Теорія Н. Міллера припускає, що фрустрація викликає безліч різних деструктивних реакцій, а не тільки агресивність. Фрустраційну агресивність та її корекцію досліджував Е. Фромм. Агресивність виступає як інструментальна реакція людини, яка викликана шкідливими подразниками при фрустрації - антецеденцією [20, с. 160].

На думку Ч. Ліксона, реакція на фрустрацію у конфліктах з'являється тоді, коли на шляху до мети з’являється яка-небудь перешкода, що може виражатися у:

• наполегливості - продовжувати свою лінію;

• посиленні - прагнути діяти сильніше;

• обході - йти до мети окружним шляхом;

• агресії - добиватися свого за допомогою насильства;

• звинуваченні - шукати помилку або винних;

• відході - піти від проблеми;

• втечі - піти від всього [68, с. 73].

Якщо розглядати виявлення фрустрації, то можна говорити про різні ступені переходу ситуації скрути у ситуацію, коли трудність у здійсненні діяльності стає непереборною [68, с. 21].

Виникнення фрустрації обумовлене не тільки об'єктивною ситуацією, але й особливостями особистості: гнівом, роздратуванням, агресивністю, відчуттям вини.

З погляду порушень у сфері поведінки фрустрація може виявлятися у двох рівнях:

- як втрата вольового контролю (дезорганізація поведінки);

- як зниження ступеня обумовленості свідомості адекватною мотивацією (втрата терпіння і надії) [68, с.21].

Ложкін Н. В. та Повякель Н. І. відзначають, що фрустрація постійно наявна усередині людини і може за певних сприятливих умов у будь-який момент вийти назовні у формі агресії. Агресивна поведінка, що викликається фрустрацією, може бути спрямована на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною розвитку фрустрації або представляються такими. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають у відповідь агресивну реакцію в іншого індивіда або групи, і з цієї миті починається конфлікт [68, с. 21].

Проте не всяка фрустрація приводить до конфлікту. Емоційна напруга, незадоволеність, пов'язана з незадоволенням потреб, повинні перейти певний кордон, за яким агресія виступає у формі направленої соціальної дії. Ця межа визначається рядом чинників, які стримують прояв агресивних дій:

- станом суспільного страху;

- культурними нормами;

- дією соціальних інститутів.

Якщо у суспільстві або соціальній групі спостерігаються явища дезорганізації, знижується ефективність дії соціальних інститутів, людина легше переходить грань, що відділяє її від конфлікту. Тому керівнику необхідно здійснювати позитивний вплив на підлеглого, що перебуває у стані фрустрації [68, с. 21].

Таким чином, для виникнення конфлікту необхідно, по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей і, по-друге, щоб на агресивну дію виникла у відповідь реакція, тобто взаємодія [68, с. 21].

Особа, що знаходиться у стані фрустрації, відчуває переживання, емоційну напругу, а поведінка у конфлікті може прийняти деструктивні форми, направлені на руйнування умов, що перешкоджають досягненню цілей і реалізації потреб. Багато дослідників об'єднують стан фрустрації із станом стресу і негативним станом, що впливає на активність особи, ефективність дій при рішенні складних життєвих проблем [68, с. 73].

РЕЗЮМЕ

Конфліктні стосунки — форма і зміст взаємодії між суб'єктами та застосованих ними заходів для завершення конфлікту.

Конфліктна ситуація – це ситуація прихованого або відкритого протистояння двох або більш сторін-учасниць, кожна з яких має свої цілі, мотиви, засоби або способи рішення проблеми, особисто значущою для кожного її учасника.

Під конфліктною ситуацією у міжособовій взаємодії розуміється конкретне втілення у ситуації взаємодії „лицем до лиця” конфліктного стану системи діадічних відносин, сприйнятого або усвідомленого як таке, принаймні, одним з учасників цих відносин.

Суб'єктивним чинником, що дозволяє людині визначити ситуацію як конфліктну, є перевищення рівня особової толерантності фрустрації.

Інцидент - дія або сукупність дій учасників конфліктної ситуації, що провокують різке загострення суперечності і початок боротьби між учасниками.

Інцидентом може вважатись: зміна у зовнішній відносно до соціальної організації ситуації; провокуючі дії однієї із сторін конфлікту; використання однієї із сторін якої-небудь спірної ситуації для початку відкритих конфліктних дій.

Конфліктна ситуація може зберігатися, не приводячи до інциденту, інцидент без конфліктної ситуації початися не може, не можливе продовження даного інциденту із зміною конфліктної ситуації.

Після інциденту для сторін можливі два варіанти позицій: контроль над ситуацією втрачений, і сторони ухвалюють спонтанні рішення без належного аналізу; контроль над ситуацією не втрачений і сторони можуть ухвалювати обдумані рішення.

Закінчення інциденту може відбутися у разі зміни конфліктної ситуації, тобто зміни будь-якої характеристики її елементів: мети, об'єкту конфлікту, опонентів, відносин „об'єкт — опонент” або „опонент — опонент”.

Конфліктна ситуація та інцидент можуть створюватися: об'єктивно (поза волею і бажанням людей), через обставини, що складаються і можуть припинитися, тільки у результаті зміни об'єктивних обставин; суб'єктивно, через мотиви поведінки, навмисні прагнення сторін, які опонують.

Виділяють чотири типи конфліктної ситуації та інциденту за характером їх виникнення: об'єктивні цілеспрямовані; об'єктивні нецілеспрямовані; суб'єктивні цілеспрямовані; суб'єктивні нецілеспрямовані.

Конфліктна ситуація та інцидент можуть бути: спровокованими, наперед спланованими; спонтанними, стихійно виникаючими, які менш схильні до врегулювання, ніж наперед передбачені.

У всіх конфліктних ситуаціях виділяють: змістовну сторону конфлікту, тобто предмет суперечки, питання, що викликають розбіжності; психологічну сторону конфлікту, яка пов'язана з особовими особливостями його учасників, їх особистими взаємостосунками, емоційними реакціями на причини конфлікту, його хід та один на одного.

Міжособовий конфлікт займає особливе місце, однак, є приватним випадком взаємодії між людьми у процесі їх спілкування і спільної діяльності.

Для міжособового конфлікту характерно: наявність як мінімум двох учасників або двох сторін, що конфліктують; певна конкретна ситуація їх взаємодії, в якій відбуваються інциденти, виникають і підтримуються напружені відносини; опоненти стикаються один з одним безпосередньо.

Внутрішньо-особові (ВОК), міжособові (МОК) і міжгрупові (МГК) конфлікти — витікають та обумовлюють один одного, утворюють певну кільцеву структуру.

Причинами конфліктів можуть бути: зміст взаємодії; особливості міжособових відносин; особливості особистих якостей учасників.

Виділяють наступні типи причинних чинників конфліктів: інформаційні (неповні і неточні факти; чутки, дезінформація; інформація, передана передчасно або із запізненням; ненадійність джерел інформації, неточність перекладів і повідомлень; небажане оприлюднення інформації; інтерпретація мови; сторонні факти, спірні питання, стереотипи), поведінкові (прагнення до переваги; прояв агресивності; прояв егоїзму), ціннісні (особисті системи вірувань і поведінки; групові традиції; способи дії і методи, властиві окремим інститутам, організаціям і професіям; релігійні, культурні, регіональні і політичні цінності; традиційні системи переконань і пов'язані з ними очікування), структурні (влада, система управління; політичні партії і течії; різні соціальні норми; права власності; система правосуддя, статус, ролі, традиції, «правила гри» та інші стандарти поведінки; географічне положення, добровільна ізоляція або відвертість, частота та інтенсивність контактів із зовнішнім світом) і чинники відносин (незадоволеність від взаємодії між сторонами).

Інформаційні конфліктні чинники – це обставини, що приводять до конфлікту і пов'язані з неприйнятністю інформації для однієї із сторін.

Поведінкові конфліктні чинники - недоречність, грубість, егоїстичність, непередбачуваність та інші характеристики поведінки, що відторгаються однієї із сторін.

Чинники конфліктних відносин — це обставини, що приводять до конфлікту через незадоволеність від взаємодії між сторонами.

До ціннісних чинників відносяться принципи, що проголошуються або відкидаються, яких дотримуються та якими нехтують, про які забувають або свідомо і навіть навмисно порушують; принципи, дотримання яких чекають від людини, а вона від інших.

Структурні чинники - відносно стабільні обставини, існуючі об'єктивно, незалежно від бажання, які важко або навіть неможливо змінити.

Основними методами і методиками вивчення міжособових конфліктів є: спостереження; соціометрія; модульна методика діагностики міжособових конфліктів; колірний тест відносин; опитувальник Б. Кросбі і Дж. Шерера; ретроспективний аналіз конфліктів; вивчення документів; метод опитування; методика оцінки психологічного клімату у групі за шкалою-опитувальника Ф. Фідлера — Ю. Ханіна; експеримент; діагностика МОВ (взаємостосунки у малій групі); особовий опитувальник Р. Айзенка; методика «Q-сортування».

Модульна методика включає дві базові і декілька додаткових вимірювальних шкал. Базові шкали дозволяють оцінити відношення до сторони з боку кожного з колег по роботі та інтенсивність, гостроту конфліктів. Додаткові шкали виміру використовуються залежно від цілей вивчення колективу і дозволяють оцінити якість роботи кожного члена групи, його етичні якості, професійні знання, ступінь допомоги членам групи, зусилля з досягнення особистих і загально-групових інтересів, характер виконання обіцянок.

Модульна методика може проходити за наступними напрямами: виявлення абсолютного і відносного числа конфліктних і напівконфліктних діад; оцінка середньої інтенсивності конфліктних діадних взаємостосунків у групі; індивідуальний індекс конфліктності; визначення рангу кожного працівника у колективі; виявлення ступеню точності представлення керівника про положення справ в очолюваному колективі; оцінка загального характеру взаємостосунків, професійну підготовленість, етичний потенціал, якість спільної діяльності і характер взаємодії працівників у колективі; характеристика динаміки взаємостосунків; виявлення неадекватного (завищеного або заниженого) уявлення про місце, яке займає у колективі працівник.

Конфліктна діада - опоненти, що знаходяться у стані реальної конфліктної взаємодії, тобто коли опоненти протидіють і переживають при цьому негативні емоції по відношенню один до одного.

Напівконфліктна діада - опоненти, які негативно або частково негативно відносяться один до одного, або що частково негативно відносяться, тобто працівник відноситься до співробітника негативно/позитивно але останній не сприймає його відношення таким.

Фрустрація (від лат. frustration - обман, розлад, руйнування планів, марне очікування) — це психічний стан агресивності, незадоволеності особи і переживання невдач, викликаних непередбаченими труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети.

Фрустрація визначається як стан, викликаний наявністю сильної мотивації досягнення мети (задоволення потреб) і перешкодою у процесі досягнення мети.

Перешкодами на шляху до досягнення мети можуть бути причини наступного характеру: фізичного (позбавлення волі); біологічного (хвороба, старіння); психологічного (страх, інтелектуальна недостатність); соціокультурного (норми, правила, заборони).

Реакція на фрустрацію у конфліктах з'являється тоді, коли на шляху до мети з’являється яка-небудь перешкода, що може виражатися у: наполегливості; посиленні; обході; агресії; звинуваченні; відході; втечі.

Фрустрація може виявлятися на двох рівнях: втрата вольового контролю (дезорганізація поведінки); зниження ступеня обумовленості свідомості адекватною мотивацією (втрата терпіння і надії).

Для виникнення конфлікту необхідно, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей і, щоб на агресивну дію виникла у відповідь реакція, тобто взаємодія.

Контрольні питання

1. У чому полягає сутність поняття „конфліктна ситуація”?

2. Назвіть ознаки існування конфліктної ситуації.

3. Перелічите передумови виникнення конфліктних ситуацій.

4. Яким чином ситуація повинна сприйматись учасниками, щоб вважатись конфліктною?

5. Розкрийте сутність терміну „інцидент”.

6. Охарактеризуйте варіанти позицій опонентів після інциденту.

7. Перелічить варіанти виникнення інциденту.

8. Висвітлить параметри початку й закінчення конфліктної ситуації та інциденту. Охарактеризуйте їх взаємозв'язок.

9. Визначте типи конфліктної ситуації та інциденту за характером їх виникнення.

10. Як може створюватися конфліктна ситуація та інцидент?

11. Дайте характеристику змістовній і психологічній сторонам конфлікту.

12. Визначте сутність міжособового конфлікту.

13. Назвіть характеристики міжособового конфлікту.

14. Висвітлить зв’язок внутрішньо-особових, міжособових і міжгрупових конфліктів.

15. Які причини міжособових конфліктів Ви знаєте?

16. Перелічите причинні чинники конфліктів.

17. Які чинники можуть виступати в якості інформаційних?

18. Охарактеризуйте поведінкові чинники конфліктів.

19. У чому проявляється прагнення до переваги як основний поведінковий чинник конфліктів?

20. Визначте вплив прояву агресивності та егоїзму на конфліктність.

21. Опишіть значення і розкрийте сутність чинників відносин у міжособовому спілкуванні.

22. Яка роль ціннісних чинників у міжособових конфліктах?

23. Які причинні чинники конфліктів відносяться до структурної групи?

24. Назвіть основні методи і методики дослідження міжособових конфліктів.

25. Розкрийте сутність, визначте переваги і недоліки спостереження як методу вивчення міжособових конфліктів.

26. У чому полягає сутність методу „соціометрія”?

27. Охарактеризуйте модульну методику діагностики міжособових конфліктів.

28. Висвітлить випадки, в яких доцільно застосовувати кольоровий тест відносин.

29. Дайте характеристику опитувальнику Б. Кросбі і Дж. Шерера.

30. Розкрийте сутність методів „ретроспективний аналіз конфліктів”, „вивчення документів”, „опитування”.

31. Які особливості методики оцінки психологічного клімату у групі при використанні шкали-опитувальника Ф. Фідлера - Ю. Ханіна?

32. Охарактеризуйте переваги і недоліки застосування експерименту для вивчення міжособових конфліктів.

33. Визначте можливості, які надає методика діагностики взаємостосунків у малій групі.

34. Розкрийте сутність застосування особового опитувальника Р. Айзенка і методики «Q-сортування».

35. Охарактеризуйте алгоритм застосування модульної методики оцінки міжособових конфліктів.

36. У чому сутність фрустрації як особливого психічного стану людини у конфліктній ситуації. Визначте вияв фрустрації (гнів, грубість, злобність та пасивність, відчай, зневіра тощо).

37. Які засоби позитивного впливу керівника на підлеглого, що перебуває у стані фрустрації Ви знаєте?

38. Розкрийте сутність перешкод на шляху до досягнення мети, які призводять до фрустрації.

Тести для самоконтролю

1. Конфліктна ситуація - це:

1.1. перше зіткнення сторін; проба сил; спроба за допомогою сили вирішити проблему на свою користь;

1.2. дія або сукупність дій учасників конфліктної ситуації, що провокують різке загострення суперечності і початок боротьби;

1.3. ситуація прихованого або відкритого протистояння двох або більше сторін-учасниць, кожна з яких має свої цілі, мотиви, засоби або способи рішення проблеми;

1.4. суперечності учасників взаємодії.

2. Виникнення конфліктних взаємостосунків приводить до створення:

2.1. конфліктних відносин;

2.2. проблем;

2.3. конфлікту;

2.4. конфліктної ситуації.

3. Конфліктна ситуація в міжособовій взаємодії - це:

3.1. конкретне втілення у ситуації взаємодії "обличчям до обличчя" конфліктного стану системи діадичних відносин, сприйнятого або усвідомленого як таке, принаймні, одним з учасників цих відносин;

3.2. дія або сукупність дій учасників конфліктної ситуації, що провокують різке загострення суперечності і початок боротьби;

3.3. перше зіткнення сторін, проба сил, спроба за допомогою сили вирішити проблему на свою користь;

3.4. ваш варіант відповіді.

4. Інцидент виникає унаслідок::

4.1. конфліктних відносин;

4.2. конфліктної проблеми;

4.3. конфлікту;

4.4. приводу.

5. Об'єктивними передумовами конфліктних ситуацій на рівні держави є:

5.1. соціальна справедливість; соціальна нестабільність і напруженість;

5.2. національно-етнічні звичаї, традиції і громадська думка; масові соціальні явища і безробіття, страйки, чутки; суспільні відносини;

5.3. економічні традиції і громадська думка; суспільні відносини;

5.4. ваш варіант відповіді.

6. Недосконалість комунікацій; невміння керівництва визначити і донести до підлеглих точний опис посадових обов'язків - це:

6.1. об'єктивні передумови виникнення конфліктних ситуацій на рівні держави;

6.2. суб'єктивні передумови виникнення конфліктних ситуацій на рівні держави;

6.3. об'єктивні передумови виникнення конфліктних ситуацій на рівні підприємства;

6.4. суб'єктивні передумови виникнення конфліктних ситуацій на рівні підприємства.

7. Застаріле устаткування, непристосовані приміщення - це:

7.1. об'єктивні передумови на рівні держави;

7.2. суб'єктивні передумови на рівні держави;

7.3. об'єктивні передумови на рівні підприємства;

7.4. суб'єктивні передумови на рівні підприємства.

8. Недоліки у спеціалізації і кооперації; недосконалість в обліку і контролі за якістю праці; неправильна організація системи оплати і преміювання - це передумови конфліктних ситуацій:

8.1. організаційно-комунікативного характеру;

8.2. матеріально-технічного характеру;

8.3. господарсько-організаційного характеру;

8.4. господарсько-політичного характеру.

9. Порушена структура кадрового складу (за віком, статтю) є передумовою конфліктних ситуацій:

9.1. соціально-психологічного характеру;

9.2. соціально-професійного характеру;

9.3. соціально-демографічного характеру;

9.4. господарсько-організаційного характеру.

10. Несумісність членів колективу є передумовою конфліктних ситуацій:

10.1. об'єктивного характеру на рівні держави;

10.2. суб'єктивного характеру на рівні держави;

10.3. об'єктивного характеру на рівні підприємства;

10.4. суб'єктивного характеру на рівні підприємства.

11. Агресивність, упертість, дратівливість персоналу - це:

11.1. об'єктивні передумови конфліктних ситуацій на рівні держави;

11.2. суб'єктивні передумови конфліктних ситуацій на рівні держави;

11.3. об'єктивні передумови конфліктних ситуацій на рівні підприємства;

11.4. суб'єктивні передумови конфліктних ситуацій на рівні підприємства.

12. На які групи поділяють об'єктивні передумови конфліктних ситуацій на рівні підприємств?

12.1.Політико-правові, економічні, соціально-демографічні, техніко-технологічні;

12.2. господарсько-організаційні, організаційно-комунікативні, соціально-професійні;

12.3. матеріально-технічні, соціально-демократичні, господарсько-політичні, соціально-психологічні;

12.4. ваш варіант відповіді.

13. До суб'єктивних передумов конфліктних ситуацій на рівні підприємств належать:

13.1. політико-правові, економічні, соціально-демографічні, техніко-технологічні передумови;

13.2. невідповідність самооцінки та оцінки інших; зайва принциповість і прямолінійність, критичний настрій;

13.3. прагнення домінувати; консерватизм мислення; певний набір емоційних якостей особи;

13.4. ваш варіант відповіді.

14. Інцидент - це:

14.1. спровокована або стихійна бездіяльність, яка є приводом виходу з конфлікту;

14.2. зіткнення між особами на емоційному рівні;

14.3. конфліктна взаємодія, яка підтримується діями і протидіями учасників;

14.4. дія або сукупність дій учасників конфліктної ситуації, що провокують різке загострення суперечності і початок боротьби.

15. Ініціююча подія - це:

15.1. спровокована або стихійна дія чи бездіяльність, яка є приводом виходу конфлікту на новий рівень;

15.2. сприйняття відмінностей, конфліктна взаємодія, яка підтримується діями і протидіями учасників;

15.3. зіткнення між особами на новому рівні;

15.4. провокація конфліктної ситуації, внаслідок чого з'являється привід для конфлікту.

16. Які варіанти позицій можливі після інциденту для сторін при втраті контролю над конфліктною ситуацією?

16.1. Сторони можуть ухвалювати спонтанні рішення без належного аналізу;

16.2. сторони можуть ухвалювати компромісні рішення;

16.3. сторони можуть ухвалювати обдумані рішення;

16.4. сторони можуть ухвалювати як обдумані, так і спонтанні рішення.

17. Які варіанти позицій можливі після інциденту для сторін при повному контролі над конфліктною ситуацією?

17.1. Сторони можуть ухвалювати спонтанні рішення без належного аналізу;

17.2. сторони можуть ухвалювати компромісні рішення;

17.3. сторони можуть ухвалювати обдумані рішення;

17.4. сторони можуть ухвалювати як обдумані, так і спонтанні рішення.

18. Конфліктна ситуація та інцидент, що виникли об'єктивно, припиняються у результаті:

18.1. зміни об'єктивних обставин;

18.2. об'єктивних змін або за ініціативою опонуючих сторін;

18.3. ініціативи опонуючих сторін;

18.4. ініціативи з боку однієї опонуючої сторони.

19. Конфліктна ситуація та інцидент, які суб'єктивно виникли, припиняються у результаті:

19.1. зміни об'єктивних обставин;

19.2. об'єктивних змін або за ініціативою опонуючих сторін;

19.3. ініціативи опонуючих сторін;

19.4. ініціативи однієї опонуючої сторони.

20. За характером виникнення конфліктна ситуація та інцидент можуть бути:

20.1. об'єктивними цілеспрямованими, об'єктивними нецілеспрямованими, суб'єктивними цілеспрямованими і суб'єктивними нецілеспрямованими;

20.2. цілеспрямованими і нецілеспрямованими;

20.3. об'єктивними і суб'єктивними;

20.4. об'єктивними односторонніми, об'єктивними двосторонніми, суб'єктивними односторонніми і суб'єктивними двосторонніми.

21. Змістовна сторона конфлікту пов’язана з:

21.1. особистими особливостями учасників (взаємостосунками, емоційними реакціями на причини конфлікту);

21.2. особово-емоційними характеристиками однієї сторони;

21.3. особливостями суперечки;

21.4. предметом суперечки; питаннями, що викликають розбіжності.

22. Психологічна сторона конфлікту, як аспект міжособових конфліктів, пов’язана з:

22.1. особистими особливостями учасників, їх взаємостосунками, емоційними реакціями на причини конфлікту;

22.2. особово-емоційними характеристиками однієї сторони конфлікту;

22.3. особливостями суперечки, змістом зіткнення;

22.4. предметом суперечки, питаннями, що викликають розбіжності.

23. Безпосередні причини і джерела міжособових конфліктів ґрунтуються на:

23.1. фізіологічних потребах;

23.2. потребах у самоповазі;

23.3. базових потребах людини;

23.4. потребах у причетності до соціальної групи.

24. Залежно від рушійних сил і мотивації міжособові конфлікти можуть бути:

24.1. об'єктивними і суб'єктивними;

24.2. цілеспрямованими і нецілеспрямованими;

24.3. ресурсними і ціннісними;

24.4. односторонніми і двосторонніми.

25. Конфлікти, що виникли через розподіл преміального фонду між співробітниками є:

25.1. об'єктивними;

25.2. ціннісними;

25.3. ресурсними;

25.4. двосторонніми.

26. Конфлікти, що виникли через взаємовиключні вірування і переконання є:

26.1. об'єктивними;

26.2. ціннісними;

26.3. ресурсними;

26.4. двосторонніми.

27. На думку Н. В. Гришиної причини міжособових конфліктів можна згрупувати за наступними ознаками:

27.1. спільна діяльність, особливості міжособових відносин, особисті якості учасників;

27.2. особливості міжособових відносин учасників;

27.3. обмеженість ресурсів і відмінності у цілях;

27.4. відмінності у манері поведінки і життєвому досвіді.

28. В. Лінкольн виділяє наступні причини міжособових конфліктів:

28.1. спільна діяльність, особливості міжособових відносин, особисті якості учасників;

28.2. інформаційні, поведінкові, ціннісні і структурні, а також чинники відносин;

28.3. обмеженість ресурсів і відмінності у цілях;

28.4. відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді.

29. До якої групи причин виникнення конфлікту відносяться відмінності у повноваженнях і владі?

29.1. Обмеженість ресурсів;

29.2. відмінності в уявленнях і цінностях;

29.3. незадовільні комунікації;

29.4. поведінкова взаємозалежність.

30. До інформаційних чинників, які можуть викликати конфлікт належать:

30.1. неповні і неточні факти, чутки, дезинформація;

30.2. неповні і неточні факти, чутки, дезинформація, психологічні особливості учасника;

30.3. інформація, яка надійшла з запізненням і з ненадійних джерел, сторонні факти і стереотипи;

30.4. ваш варіант відповіді.

31. Прагнення до переваги відноситься до:

31.1. інформаційних причинних чинників конфліктів;

31.2. чинників відносин конфліктів;

31.3. ціннісних причинних чинників конфліктів;

31.4. поведінкових причинних чинників конфліктів.

32. В якості поведінкових чинників, які можуть привести до конфлікту, виступають:

32.1. недоречність, грубість, егоїстичність, непередбачуваність та інші характеристики поведінки, що відторгаються однією із сторін;

32.2. неповні і неточні факти, чутки, дезинформація, психологічні особливості учасника;

32.3. неповні і неточні факти, чутки, дезинформація, запізнення інформації, ненадійність джерел, сторонні факти і стереотипи;

32.4. незадоволеність від взаємодії між сторонами.

33. Прояв агресивності відноситься до:

33.1. інформаційних причинних чинників конфліктів;

33.2. чинників відносин конфліктів;

33.3. ціннісних причинних чинників конфліктів;

33.4. поведінкових причинних чинників конфліктів.

34. Прояв егоїзму відноситься до:

34.1. інформаційних причинних чинників конфліктів;

34.2. чинників відносин конфліктів;

34.3. ціннісних причинних чинників конфліктів;

34.4. поведінкових причинних чинників конфліктів.

35. Жарти над окремими особами в колективі - це прояв:

35.1. егоїзму;

35.2. агресивності;

35.3. прагнення до визнання;

35.4. прагнення до переваги.

36. Категоричність, безапеляційність, прояв надмірної упевненості в своїй правоті - це прояв:

36.1. егоїзму;

36.2. агресивності;

36.3. прагнення до визнання;

36.4. прагнення до переваги.

37. Фрустрація - це прояв:

37.1. егоїзму;

37.2. агресивності;

37.3. прагнення до визнання;

37.4. прагнення до переваги.

38. Нехтування етичними нормами - це прояв:

38.1. егоїзму;

38.2. агресивності;

38.3. прагнення до визнання;

38.4. прагнення до переваги.

39. До чинників відносин належать:

39.1. недоречність, грубість, егоїстичність, непередбачуваність та інші характеристики поведінки, що відторгаються однією зі сторін;

39.2. неповні і неточні факти, чутки, дезинформація, психологічні особливості учасника;

39.3. неповні і неточні факти, чутки, дезинформація, запізнення інформації, ненадійність джерел, сторонні факти і стереотипи;

39.4. незадоволеність від взаємодії між сторонами.

40. Цінності у групах можуть відноситись до:

40.1. інформаційних причинних чинників конфлікту;

40.2. чинників відносин конфлікту;

40.3. ціннісних причинних чинників конфлікту;

40.4. поведінкових причинних чинників конфлікту.

41. Несумісність сторін відносно цінностей, поведінки, особистих або професійних цілей, особистого спілкування - це:

41.1. інформаційні причинні чинники конфліктів;

41.2. чинники відносин конфлікту;

41.3. ціннісні причинні чинники конфліктів;

41.4. поведінкові причинні чинники конфліктів.

42. До ціннісних чинників конфлікту відносяться:

42.1. недоречність, грубість, егоїстичність, непередбачуваність;

42.2. принципи, які проголошуються або відкидаються членами групи;

42.3. неповні і неточні факти, чутки, дезинформація, запізніла інформація, низька конфіденційність спілкування, сторонні факти і стереотипи;

42.4. незадоволеність від взаємодії між сторонами, непередбачуваність результатів спілкування.

43. За силою дії і важливістю цінності можуть бути:

43.1. особистими, груповими, релігійними, культурними, регіональними, політичними, традиційними;

43.2. проголошеними або знехтуваними;

43.3. структурними, особовими, матеріальними, груповими, традиційними;

43.4. незадоволеними, частково задоволеними і задоволеними.

44. Забобони і пріоритети - це:

44.1. інформаційні причинні чинники конфлікту;

44.2. чинники відносин конфлікту;

44.3. ціннісні причинні чинники конфлікту;

44.4. поведінкові причинні чинники конфлікту.

45. Відносно стабільні обставини, що існують об'єктивно, незалежно від бажання, які важко або навіть неможливо змінити - це:

45.1. структурні чинники конфлікту;

45.2. чинники відносин конфлікту;

45.3. ціннісні причинні чинники конфлікту;

45.4. поведінкові причинні чинники конфлікту.

46. Закон, вік, фіксовані дати, час, доходи, доступність техніки характеризують:

46.1. структурні чинники конфлікту;

46.2. чинники відносин конфлікту;

46.3. ціннісні причинні чинники конфлікту;

46.4. поведінкові причинні чинники конфлікту.

47. За допомогою якої методики можна розрахувати індекс конфліктності групи та індекси конфліктності кожного її члена?

47.1. Запитальника Б. Кросбі і Дж. Шерера;

47.2. методики оцінки психологічного клімату у групі Ф. Фідлера і Ю. Ханіна;

47.3. кольорового тесту відносин;

47.4. модульної методики діагностики міжособових конфліктів.

48. Яка методика включає базові вимірювальні шкали (відношення до кожного члена групи; уявлення про відношення кожного до нього самого; якість виконання посадових обов'язків; розвиненість етичних якостей)?

48.1. Запитальник Б. Кросбі і Дж. Шерера;

48.2. методика оцінки психологічного клімату у групі Ф. Фідлера і Ю. Ханіна;

48.3. кольоровий тест відносин;

48.4. модульна методика діагностики міжособових конфліктів.

49. Яка методика застосовується, коли в опитуваних існує установка на приховування своїх конфліктних відносин у групі?

49.1. Запитальник Б. Кросбі і Дж. Шерера;

49.2. методика оцінки психологічного клімату у групі Ф. Фідлера і Ю. Ханіна;

49.3. кольоровий тест відносин;

49.4. модульна методика діагностики міжособових конфліктів.

50. Яка методика дозволяє визначити індекс конфліктності клімату в організації?

50.1. Запитальник Б. Кросбі і Дж. Шерера;

50.2. методика оцінки психологічного клімату у групі Ф. Фідлера і Ю. Ханіна;

50.3. кольоровий тест відносин;

50.4. модульна методика діагностики міжособових конфліктів.

51. Який документ може бути використаний при діагностиці міжособових конфліктів і конфліктних ситуацій?

51.1. Рапорт;

51.2. штатний розклад;

51.3. статут підприємства;

51.4. положення про структурний підрозділ.

52. Яка методика ґрунтується на шкалі, що складається з протилежних за значенням пар слів?

52.1. Запитальник Б. Кросбі і Дж. Шерера;

52.2. методика оцінки психологічного клімату у групі Ф. Фідлера і Ю. Ханіна;

52.3. кольоровий тест відносин;

52.4. модульна методика діагностики міжособових конфліктів.

53. Яка методика дає можливість визначити переважаючий тип відношення особи до оточуючих?

53.1. Діагностика взаємостосунків у малій групі;

53.2. методика «Q-сортування»;

53.3. особовий опитувальник Р. Айзенка;

53.4. модульна методика діагностики міжособових конфліктів.

54. Яка методика дає можливість виявити тип темпераменту особи за допомогою двох шкал: «екстраверсія-інтроверсія» і «нейротизм-стабільність»?

54.1. Діагностика взаємостосунків у малій групі;

54.2. методика «Q-сортування»;

54.3. особовий опитувальник Р. Айзенка;

54.4. модульна методика діагностики міжособових конфліктів.

55. Яка методика дозволяє вимірити ступінь залежності, рівень товариськості, прагнення до боротьби або її уникнення у членів групи?

55.1. Діагностика взаємин у малій групі;

55.2. методика «Q-сортування»;

55.3. особовий опитувальник Р. Айзенка;

55.4. модульна методика діагностики міжособових конфліктів.

56. Преваги якої методики полягають у тому, що оцінюються реальні і взаємостосунки кожного члена групи за достатньо тривалий період?

56.1. Запитальника Б. Кросбі і Дж. Шерера;

56.2. методики оцінки психологічного клімату в групі Ф. Фідлера і Ю. Ханіна;

56.3. кольорового тесту відносин;

56.4. модульної методики діагностики міжособових конфліктів.

57. Недоліки, якої методики полягають у тому, що більшою мірою вона орієнтована на діагностику конфліктів і не дозволяє виявити їх причини?

57.1. Опитувальника Б. Кросбі і Дж. Шерера;

57.2. методики оцінки психологічного клімату у групі Ф. Фідлера і Ю. Ханіна;

57.3. кольорового тесту відносин;

57.4. модульної методики діагностики міжособових конфліктів.

58. Виявити абсолютне число конфліктних діад у групі можна за формулою:

58.1 ;

58.2 ;

58.3. ;

58.4. .

59. Виявити абсолютне число напівконфліктних діад у групі можна за формулою:

59.1 ;

59.2 ;

59.3. ;

59.4. .

60. Оцінка загального положення співробітника у колективі розраховується за формулою:

60.1 ;

60.2 ;

60.3. ;

60.4. .

61. Психічний стан агресивності, незадоволеності особи і переживання невдач, викликаних непередбаченими труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети - це:

61.1. ескалація;

61.2. конфлікт;

61.3. стрес;

61.4. фрустрація.

62. Фрустрація визначається як стан, викликаний:

62.1. наявністю сильної вмотивованості досягнення мети;

62.2. наявністю стресу;

62.3. перешкодою у досягненні мети;

62.4. ваш варіант відповіді.

63. Інтелектуальна недостатність і страх є перешкодою на шляху до досягнення мети:

63.1. фізичного характеру;

63.2. психологічного характеру;

63.3. соціокультурного характеру;

63.4. біологічного характеру.

64. Старіння є перешкодою на шляху до досягнення мети:

64.1. фізичного характеру;

64.2. психологічного характеру;

64.3. соціокультурного характеру;

64.4. біологічного характеру.

65. Фрустрація може виявлятися на рівні:

65.1. тактичного управління;

65.2. зниження ступеня обумовленості свідомості адекватною мотивацією;

65.3. втрати вольового контролю;

65.4. ваш варіант відповіді.

66. Межа, за якою агресія виступає у формі направленої соціальної дії, визначається:

66.1. дією соціальних інститутів;

66.2. станом суспільного страху, культурними нормами;

66.3. суспільними думками і стереотипами;

66.4. ваш варіант відповіді.

Обов’язкові завдання

Завдання № 1

Співробітниця М. працює в офісі однієї з компаній. Вона — відкрита, життєрадісна і активна людина, до її думки прислухаються колеги. Її колега В. працює разом з нею. Він також авторитетний і завжди з розумінням відноситься до бажань і потреб ближнього. Всі, хто його знають, відзиваються про нього як про чудову людину. Проте М. вже кілька разів натрапляла на нерозуміння з боку В. Довгий час він не заважав їй працювати. Але дрібниці, через які виникали суперечки, все накопичувалися, і відносини між М. і В. стали набувати все більш конфліктного характеру. В. почав сміятися над М. і прискіпуватися до неї. М. відповідала тим же, висловлюючи свою думку. Зі всіма, хто приходив у відділ, В. розмовляв рівно, охоче і добродушно, і лише М. була виключенням. Він постійно доводив, що всі колеги бачать у ньому хорошу, доброзичливу людину, тоді як М. ображається на нього з абсолютно незрозумілої причини. Якщо В. і М. залишалися в приміщенні удвох, він поводився непривітно, демонстративно не розмовляв або знущався з неї. Навпроти ж, у присутності колег він ставав люб'язним, відповідаючи на її докори ввічливим мовчанням.

В результаті М. ніхто не вірив, коли вона намагалася розповісти правду. Більш того, її подруги, засліплені привабливістю В., самі стали дорікати М. У М. почалася важка криза, і вона дійсно почала поводитися зухвало.

Визначте тип конфліктної ситуації та опишіть її. Виділите аспекти описаної конфліктної ситуації. Визначте причинні чинники конфлікту (інформаційні, поведінкові, ціннісні, структурні, чинники відносин) та охарактеризуйте їх.

Завдання № 2

В одну з організацій на конкурсній основі був прийнятий висококваліфікований спеціаліст. При прийомі на роботу контракту не було підписано. Заробітна платня задовольняла робітника, однак нечітко було визначено принцип подальшого нарахування і підвищення заробітної платні. З часом навантаження істотно підвищилось, а очікуємого підвищення не відбулось. У співробітника з’явилось відчуття не задоволеності, яке спочатку викликало у адміністрації нерозуміння, а потім роздратування. Справа закінчилась його звільненням.

Визначте, які причинні чинники конфлікту охарактеризовані у даній ситуації. Визначте тип конфліктної ситуації і опишіть її. Які наслідки даного конфлікту можуть бути?

Додаткові завдання

Завдання № 1

У процесі атестації керівник висловив перелік зауважень в адресу робітника, вказав на серйозні прорахунки у роботі: зауваження були досить серйозні й обґрунтовані. У відповідь робітник заявив, що у керівника з ним особисті рахунки.

Проаналізуйте конфліктну ситуацію та інцидент. Визначте тип конфліктної ситуації. Обґрунтуйте відповідь.

Завдання № 2

У молодому подружжі після народження дитини усі були щасливими. Однак через деякий час з’явилась напруга у відношеннях. Чоловік багато працював, а дружина займалась дитиною. Чоловік вважав, що він все робить для своєї сім’ї, заробляє гроші. Дома він займався комп’ютером, який недавно придбав. У дружини почала з’являтись фізична і моральна втомлюваність, роздратування з приводу недостатньої участі чоловіка у роботі з догляду за дитиною. Виникли взаємні нападки і невдоволення.

Визначте які причинні чинники конфлікту описані в ситуації і можуть спровокувати конфлікт. Який тип конфліктної ситуації має місце? Охарактеризуйте її.

Завдання № 3

У молодому подружжі після народження дитини усі були щасливими. Однак через деякий час з’явилась напруга у відношеннях. Чоловік багато працював, а дружина займалась дитиною. Чоловік вважав, що він все робить для своєї сім’ї, заробляє гроші. Дома він займався комп’ютером, який недавно придбав. У дружини почала з’являтись фізична і моральна втомлюваність, роздратування з приводу недостатньої участі чоловіка у роботі з догляду за дитиною. Виникли взаємні нападки і невдоволення.