10.2 Наслідки конфліктів для особистості і колективу

Наслідки конфлікту можуть бути:

- функціональними (конструктивними);

- дисфункціональними (руйнуючими, деструктивними).

Серед функціональних наслідків можна виділити: пошук і вироблення взаємоприйнятного рішення, зняття ворожості, несправедливості конфліктуючих людей, розрядка, поява умов для співпраці, творчості, взаєморозуміння, аналіз проблем і розробка різних варіантів їх рішень.

Скибицька Л. І. вважає, що у випадку правильного (конструктивного) вирішення конфлікту його наслідками є: спокій, веселість, кипуча енергія, ефективність, зростання позитивних особистих якостей, здоров’я [90, с. 12].

Дисфункціональними наслідками конфліктів є: незадоволеність людей, їх погане самопочуття, зростання плинності кадрів, зменшення співробітництва, надмірно сильна відданість своїй групі і прояв непродуктивної конкуренції з іншими групами, уявлення про іншу сторону як про «ворога», зменшення комунікацій аж до їх повного зникнення, зсув акценту — додання більшого значення «перемозі» у конфлікті, ніж вирішенню проблеми. Деякі науковці відзначають в якості деструктивних наслідків вирішення конфліктів – тривогу, самотність, високий кров’яний тиск, стрес, низьку продуктивність, хворобу [90, с. 12].

Життя, і зокрема трудова діяльність — має проблеми, рішення яких приводить до стресових ситуацій. Навіть у найбільш продуманій і добре налагодженій управлінській роботі спостерігаються ситуації, які негативно впливають на людей і приводять до стресу. У стресовому стані поведінка особи дезорганізується, спостерігаються неконтрольовані рухи, певні мовні відхилення, з'являються емоції, не адекватні культурі взаємостосунків.

Стрес — це сильний прояв емоцій, які викликають комплексну фізіологічну реакцію, це стан душевного і поведінкового розладу, пов'язаного з нездатністю особи оптимально діяти у відповідних ситуаціях. При частих стресових ситуаціях у людини зникає апетит, наступає депресія, знижується інтерес до роботи, спілкування, наступає апатія, знижується ефективність роботи. Стресові ситуації негативно позначаються на здоров'ї, у людини з'являється велика кількість захворювань [81, с. 172].

Виділяються фізіологічні і психологічні ознаки стресів.

Фізіологічні ознаки - язви, мігрень, гіпертонія, біль у спині, артрит, астма і болі у серці.

Психологічні ознаки — дратівливість, втрата апетиту, депресія, знижений інтерес до міжособових і сексуальних відносин. Надмірний стрес дорого обходиться організаціям. Він відображається на продуктивності праці співробітників, їх здоров'ї, відношенні до роботи, витратах на працю.

Виділяються дві групи причин стресу: організаційні та особові чинники.

Серед організаційних чинників виділяється:

1) чинник перевантаження або недовантаження працівників. Співробітник, перевантажений завданнями, відчуває занепокоєння і фрустрацію, у нього виникає відчуття безнадійності. Працівник, що одержав мале за об'ємом завдання, відчуває занепокоєння щодо своєї цінності і положення у соціальній системі організації і вважає себе ненагородженим;

2) конфлікт ролей виникає, коли до працівника пред'являють суперечливі вимоги, тобто порушується єдиноначальність;

3) невизначеність ролей виникає тоді, коли працівник не упевнений у тому, що від нього чекають. На відміну від конфлікту ролей, тут вимоги не будуть суперечливими але вони ухильні і невизначені;

4) нецікава робота. Працівники, яким робота цікава, менше турбуються і схильні до фізичних нездужань, ніж ті, кому робота не цікава;

5) погані умови роботи. Наприклад, температура приміщення, погане освітлення або надмірний шум, дефіцит часу для ухвалення управлінських рішень.

Серед особових чинників виділяються:

1) позитивні особові причини стресів: підвищення по службі і значне збільшення доходів за короткий проміжок часу, істотні зміни у житті (весілля, переїзд та інше).

2) негативні — смерть, складні проблеми у сім'ї, пониження по службі та інше.

Якщо неприємностей неможливо уникнути, то доцільно спробувати одержати, наскільки можливо, користь за рахунок зміни точки зору, зокрема:

• спробувати сприйняти негативну подію як позитивну (наприклад, втрату роботи як можливість знайти кращу);

• ставитись до стресу як до джерела енергії (у спокійному стані людина не змогла б стільки зробити);

• доцільно сприймати проблему як виклик;

• не думати про минулі події як про поразку;

• не прагнути відповідати за вчинки інших людей, а зосередитись тільки на контролі власної реакції на них. Головне — перемога над емоціями;

• не прагнути догодити всім;

• лікувати трудоголізм [81, с. 176].

Трудоголіки — це люди, для яких не існує нічого, окрім роботи. Коли робота замінює всі види активності (людина забуває про дітей, секс, їжу, відпочинок) — починається стрес. Ознаки такого стану:

• зниження ефективності і продуктивності у роботі;

• зневага сім'єю і суспільним життям;

• деформовані уявлення про важливе у житті;

• обмеженість світогляду;

• деформованість критеріїв у самооцінці;

• неадекватна вимогливість, що виявляється через примхливість [81, с. 147].

Для управління собою у стресових ситуаціях можна запропонувати наступні рекомендації:

1. Розробити систему пріоритетів у роботі.

2. Навчитись говорити «ні», коли досягнута межа, після якої людина вже не може узяти на себе більше роботи.

3. Налагодити надійні та ефективні відносини з керівником.

4. Не погоджуватись з керівником або з ким-небудь, хто починає виставляти суперечливі вимоги, щоб уникнути конфлікту ролей.

5. Повідомити керівника або співробітників при відчутті неясності очікування або стандартів оцінки, з метою уникнення невизначеності ролей.

6. Знайти щодня час для відпочинку і відключення.

Для того, щоб вибрати ефективні способи самодопомоги у стресовій ситуації, необхідно мати уявлення про динаміку розвитку внутрішнього напруження про стан людини (рис. 10.1).

Рисунок 10.1 - Динаміка стресу

Психологи виділяють у цьому процесі три основні стадії: наростання напруженості (перша стадія, лінія АВ), ріст внутрішнього стресу (стадія 2, лінія ВС) і зниження внутрішньої напруженості (стадія 3, лінія СD). Лінія АD показує рівень фонової активності людини, що знаходиться у спокійному бадьорому стані.

На першій стадії відбувається поступове руйнування самоконтролю, зникає психологічний контакт у спілкуванні, з'являється відчуження, дистанція у ділових відносинах з колегами. Люди перестають дивитися один одному в очі, різко змінюється предмет розмови: із змістовно-ділових моментів він переходить на особисті випади. За своєю тривалістю перша стадія строго індивідуальна. Одна людина «заводиться» протягом 2—3 хвилин, а у іншої наростання стресу може проходити протягом декількох днів і навіть тижнів.

Друга стадія стресового стану починається у крапці В, в якій у людини відбувається втрата ефективного свідомого самоконтролю (повна або часткова). За своєю тривалістю також строго індивідуальна. Вичерпавши свої енергетичні ресурси (досягнення вищої напруги відмічено у крапці С) людина відчуває стомлення.

На третій стадії людина зупиняється та як би повертається «до самого себе», часто переживаються відчуття вини. Людина прагне дати собі слово, що «цей кошмар» більше ніколи не повториться.

На жаль, через деякий час стрес повторюється. Причому, у кожної людини є свій індивідуальний сценарій стресової поведінки (за частотою і формою прояву).

З одного боку керівників можна обвинувачувати у тому, що вони є причиною розладу здоров'я у підлеглих, з іншої керівник може стати істотним захистом проти стресу, тоді як підтримка сім'ї може тільки погіршити справу.

Керівник — важлива фігура у тому, як відчувають себе його підлеглі і чи постраждає їх здоров'я.

Підходи, типові для начальника, який добивається найбільшої ефективності, допомагаючи співробітникам подолати стрес, полягає у наступному:

• забезпечення співробітників засобами для вирішення їх проблем, але керівник не робить це за них (корисніше показати голодній людині, як користуватися вудкою, а не ловити рибу за нього);

• захист своїх підлеглих від непотрібних проблем;

• порада. Якщо співробітник зациклився на певній проблемі, начальник повинен порадити відкласти її на якийсь час або засипати питаннями, які б примусили подумати про цю проблему з іншого боку;

• налагодження взаємодії. Якщо керівник відчуває, що у колективі назріває конфлікт, необхідно організувати яку-небудь справу, в якій конфліктуючі сторони могли налагодити взаємодію.

У якості методів нейтралізації стресів називають: планування, фізичні вправи, дієту, психотерапію, медитацію (табл. 10.2).

Таблиця 10.2 - Методи нейтралізації стресів [25, с. 187]

Методи	Характеристика методу
1. Плану-вання	Необхідно спланувати рішення задач (особистих або службових) наступного дня або на найближчу перспективу. У планах необхідно співвіднести особисті цілі з метою організації.
2. Фізичні вправи	Фізичні вправи, зарядка протягом дня можуть допомогти уникнути стресів, оскільки є хорошим виходом для негативної енергії, сприятливо впливають на фізичний стан організму.
3. Дієта	Тривалий стрес може привести до утворення нестачі вітамінів, ослаблення організму і кінець кінцем до хвороби. Окрім того, під час стресу порушується нормальний режим харчування. Тому необхідно вибрати разом з лікарем правильну дієту.
4. Психо-терапія	Необхідно звернутися до психотерапевта, який порекомендує спеціальні вправи з урахуванням стресової ситуації, що склалася, і фахівця-професіонала для проведення інтенсивної роботи один на один на основі психоаналізу.
5. Медитація і розслаблення	Медитація – це процес внутрішньої зосередженості, концентрації уваги на чомусь, можна також використовувати йогу, дзен-буддизм, релігію, молитву.

З урахуванням їх складаються індивідуальні програми нейтралізації стресів. На рівні організації проводять семінари, навчають працівників техніці розслаблення, способам зміни поведінки, виявлення індивідуальних стресів.