4.4 Емоційна сфера конфлікту і методика управління емоціями

Емоції – це психічне віддзеркалення у формі безпосереднього упередженого переживання життєвого сенсу явищ і ситуацій, який обумовлений відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта.

Особливість емоційних конфліктів полягає у тому, що у них мета та об'єкт конфлікту формуються існуючими до цього моменту причинами — відносинами, що склалися.

В емоційному конфлікті можливі тільки два виходи: або роз'єднання опонентів, при якому взаємодія між ними неможлива, або повна психологічна перебудова всіх опонентів, залучених у конфлікт [13, с. 32-33].

Як тільки емоції починають перехльостувати думки і не дають спокійно жити, необхідно відповісти на певні питання (рис. 4.3).

I етап
1. Що я відчуваю? 2. Що я роблю? 3. Що я думаю? 4. Як я дихаю?
	II етап
	1. Що я хочу змінити? 2. Що мені потрібне для цього зробити? 3. Чия це проблема: моя або опонента? 4. Що залежить від мене? 5. Що я хочу одержати у результаті?
		III етап
		1. Що я тепер відчуваю? 2. Що я тепер роблю? 3. Що я тепер думаю? 4. Як я тепер дихаю?

Рисунок 4.3 - Процес оволодіння власними емоціями [20, с. 40]

Ці питання допоможуть розібратися і справитися зі всією гаммою негативних і позитивних емоцій.

Емоційний стан як основне джерело конфлікту складають: роздратування і недовір'я. Дані емоції необхідно долати.

Страх, гнів, образа й розчарування є емоціями, які певним чином діють на конфліктуючи сторони. З одного боку ці емоції є стимулами позитивних змін, а з іншого вони є частиною комплексів, які формуються у психіці і часто призводять до внутрішніх конфліктів.

"Страх" визначається як "хворобливі емоції, викликані відчуттям очікуваної небезпеки або зла" [20, с. 232].

Страх можна представити як уявну небезпеку, яка опановує нами. І якщо страх об'єднується з емоціями і відчуттями, то стає інтенсивним відчуттям, направленим на руйнівні деструктивні дії [20, с. 232-233].

Страх - це не прожитий повністю дискомфортний досвід, це основа всіх негативних емоцій. Страх з одного боку, вимушує нас захищатися, учить обережності та обачності, з іншого - заважає і паралізує. Одного разу пережитий страх відбивається не тільки у підсвідомості, але у м'язах та органах людини [20, с. 233].

Людина повинна навчитися розрізняти страх:

- природний, який веде до безпеки й ефективності;

- надуманий, який підсилює зло, паралізує мислення, руйнує душевні пориви і знищує віру у себе [20, 233].

У стані сильного страху людина витрачає нервову енергію набагато швидше, ніж у нормальному стані. Якщо страх заштовхується глибоко у підсвідомість шляхом його придушення, це викликає всілякі нервові розлади і проблеми [20, с. 234].

Позбавлення від страху, гніву і розчарування, звичайно, це внутрішній процес.

Одним з найважливіших чинників щодо контролю страху є управління своєю уявою. Необхідно захистити себе від візуалізації негативних картин майбутнього. Мудра людина не витрачає свої сили на уявні біди, вона використовує енергію для своїх потреб.

Обов'язковою умовою позбавлення від страху є зміна підсвідомих моделей мислення. Свідомість може відбирати або відкидати ті або інші думки. Проте підсвідома психологічна система працює з відчуттями, які нас хвилюють. Необхідно їх нейтралізувати, замінюючи природними позитивними перспективними думками.

Другий шлях - намалювати свій страх на папері. Причому важливо малювати не на основі розуму, а на основі відчуття. Потім страх можна виявити, "поговорити" з ним, підмалювати гумористичні деталі і звільнитися. [20, с. 235-236]

Якщо людина боїться конфліктної ситуації, то вона страхом сковує її. За страхом може стояти агресія проти оточуючих або проти себе самого. Необхідно відділити страх від себе та усвідомити причини страху, що дозволить позбавитися його жорстких обіймів.

Страх, як негативне відчуття, часто не можна відокремити від конфліктної ситуації, пов'язаної не тільки із справжнім, але й з минулим.

У цьому контексті Вишняковою Н. Ф. було визначено наступні психологічні прийоми подолання страху:

1. Бажано не переживати, а образно представити страх і тривогу такими, які вони є.

2. Необхідно зрозуміти, що хвилювання — це неусвідомлене передчуття небезпеки.

Медики, що проводили інтенсивне дослідження цієї проблеми, виявили, що хвилювання — нерідко єдина причина багатьох хвороб людини.

3. Не потрібно уникати проблеми або конфліктної ситуації.

4. Доцільно зберігати дистанцію між своїми думками і відчуттями.

Людині, схильній до тривог і хвилювань, ніколи не слід піддаватися протиріччям, ненависті, ревнощам, смутку, зацикленню на проблемах.

5. Необхідно займатись справою, а не засудженням конфліктуючої особи [20, с. 236-237].

К. Хорні виділяє три основні моделі поведінки як результат вирішення внутрішньо-особового конфлікту:

- прагнення до людей — через причетність до інших, до суспільства особа намагається підстрахувати себе;

- прагнення від людей — виражається у бажанні піти від людей, від спілкування з ними, віддалитися від суспільства, при цьому створюється власний ілюзорний мир;

- прагнення проти людей — отримання установки на руйнування оточення, боротьбу проти нього.

Є декілька способів, якими можливо позбавитися від негативних емоцій:

1. Візуалізація або використання ритуалів звільнення.

Метод візуалізації зводиться до того, щоб побачити самого себе уявним поглядом при певних діях або висловах.

Наприклад, людина уявляє, що вона висловлює свої відчуття особі, на яку розгнівані. У даному випадку людина добивається відчуття звільнення але нічим не ризикує.

Ритуал звільнення аналогічний, за винятком того, що на перше місце виступають уявні дії, до яких спонукають власні відчуття.

2. “Заземлення”. Спосіб, який дозволяє позбавитись від гніву. Людина представляє, що гнів, який входить у неї, це пучок негативної енергії від особи або енергії, що народжується у конфліктній ситуації. Потім уявляється, що ця енергія опускається і спокійно йде у землю.

3. «Проектування» та усунення – це метод позбавлення від гніву, який полягає у тому, щоб людина після повного розслаблення, уявляє, що випромінює гнів, яким охоплена, і проектує його на якийсь екран. Після цього вона уявляє, що бере променеву гармату і стріляє у цей екран. Це дає вихід бажанню насильницьких дій. З кожним попаданням роздратування слабшає більше і згодом зникає.

4. Очищення енергетичної оболонки або аури. З цією метою людина повинна встати або сісти рівно і потерти руками над головою, уявляючи собі, що цими рухами очищає енергетичну оболонку навколо цієї частини тіла. При цьому необхідно примусити себе відчути, що витягуються роздратування чи інші негативні емоції і потім струшуються з себе.

5. Зменшення або збільшення людини, яка викликає гнів. Цей спосіб звільнення від гніву може бути особливо ефективним у тому випадку, коли існує застопорення уваги на якійсь людині і перебільшення її значення у житті. При цьому особа може не брати участь в якому-небудь конфлікті або навіть дискусії.

Методика застосування полягає у наступному: спочатку необхідно представити себе у процесі спілкування з певною людиною; уявити її такою, що робить те, що викликає роздратування: не слухає, діє так, як ніби знає все на світі, або щось у цьому дусі. Далі доцільно представити, що у ході розмови ця людина зменшується у зрості. Голос її стає все слабкіше і слабкіше. Незабаром вона здасться менш значною і впливовою. З’являється відчуття сили. Або можна уявити що людина зменшується настільки, що перетворюється на бруд, в який можна ступити або яким можна забризкати взуття. Цим у думках є можливість поставити опонента на своє місце.

6. Витяг уроків з ситуації. Даний спосіб звільнення від гніву полягає у тому, щоб поглянути на ситуацію, яка викликає відчуття гніву або інші негативні емоції, і запитати себе: «Який урок можна витягнути з цієї ситуації, щоб бути підготуватись до аналогічних випадків у майбутньому? Як надбати упевненість на той випадок, коли знову виникне аналогічна проблема?»

Підхід цього типу може допомогти звільнитися від негативних емоцій, оскільки навчить поступати правильно в аналогічних ситуаціях. Тоді час або зусилля, витрачені у конфліктній ситуації, не здаватимуться втраченими дарма. Навпаки, з’явиться можливість поглянути на конфлікт як на додатковий досвід і знання, дійшовши цієї думки, виникне відчуття, що гнів відходе, покидає. Для того, щоб витягнути корисний урок, гнів повинен перетворитись на щось позитивне і конструктивне.

7. Самоконцентрація – один з основних методів оволодіння сильними емоціями, який полягає у тому, що замість придушення, використовувати дослідження та аналіз власних переживань, їх джерел.

Метод самоконцентрації ("пережите відчуття") запропонував Ю.Гендлін. Характеристика методу самоконцентрації: негативні емоції не можна придавлювати і ховати, їх необхідно пережити, дослідити зміст і природу, зрозуміти причину виникнення.

Основними етапами самоконцентрації є:

I. Емоційна чутливість тонких змін стану особистості. Для очищення сенсорних каналів корисні наступні емоційні етюди.

1) “Відчуття свого тіла”. Як кров тече по венах і капілярах, так й емоції течуть по "прозорих трубочках". Закінчення "трубочок-емоцій" забиті і засмічені. Представте у думках вихід "брудної енергії".

2) “Порівняння”. Необхідно закрийте очі і представити маленьке, пухнасте котеня, відчути жалість і розчулення, які охоплюють і захльостують людину. Далі доцільно пригадати котеня, але вже рік потому. Які почуття виникають до нього зараз, що змінилося?

Таким чином можна розвивати у собі емоційну чутливість. Можна спробувати ще одне порівняння: відчуття до батька і матері, бабусі і дідуся...

3) Зустріч з другом. Для реалізації цього етюду необхідно уявити зустріч із улюбленим другом. Бесіда із ним приносить радість. Але раптом спілкування друзів перериває неприємна людина із недавнього конфлікту. Що відчуваєте? Відчуття як би закрилися? Потік позитивної енергії припинився?

Ці два відчуття несуть велику кількість інформації і породжують гамму абсолютно різних відчуттів.

4) “Зламана річ”. Можна уявити, що щось зіпсувалося або зламалося. Коли відчуття жалю буде яскравим, необхідно відчути задоволення від справності того або іншого предмету. Відчуття, які виникають при цих двох ситуаціях будуть контрастними.

За принципом контрасту можна придумати багато варіантів пропонованих емоційних етюдів.

ІІ. Усвідомлення проблеми і причин її виникнення приводить до полегшення і подальшого розкриття особистості.

III. Після відкриття на рівні підсвідомості та інтуїції бажано ще раз поглянути на проблему із сторони, вже з висоти усвідомлення [20, с. 33-45].

8. Передача відчуттів – основний метод оволодіння сильними емоціями, який представляє різні способи адекватного виразу власних відчуттів.

9. Прийняття відчуттів – метод оволодіння сильними емоціями, який полягає у різних способах власної поведінки у відношенні до емоцій інших.

10. Розрядка емоцій - метод оволодіння сильними емоціями, який полягає у вивільненні надлишку почуттів безпечним шляхом, що не зачіпає відчуттів інших.

11. Саморегуляція є діяльність щодо перетворення емоційної енергії для здійснення позитивних змін.