Книги / Актуальні_проблеми_теорії_і_практики

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО ПЕРЕКЛАДАЧА

3.1. «Lernen durch Lehren» – eine handlungsorientierte Methode für den Fremdsprachenunterricht

M. Reichelt

Die ´Lernen durch Lehren`-Methode (LdL) erlebt gegenwärtig eine positive Aufnahme in der didaktischen Wahrnehmung, weil sie v.a. praxisorientiert ist und durch ihren radikalen Perspektivenwechsel die Lernenden in das Zentrum des (Fachsprachen-)Unterrichtes stellt. Der folgende Aufsatz möchte aufzeigen, dass dieses Modell besonders auch für den Fremdsprachenunterricht an nichtphilologischen Institutionen geeignet ist und seinen praktischen Nutzen dahingehend betonen. Hierzu beleuchtet der Artikel grundlegende theoretische Erkenntnisse, die Methodik, neurobiologische Grundlagen sowie Vorund Nachteile der LdL-Methode.

LdL, Jean-Pol Martin, Joachim Grzega, Fremdsprachenunterricht, Handlungsorientierung, didaktisches Unterrichtsmodell

Einleitung. Das Konzept ´LdL` beruht heutzutage v.a. durch die Arbeiten des Wissenschaftlers und Sprachlehrers Jean-Pol Martin auf einer grandlegenden wissenschaftlichen Basis. Er selbst definiert das LdL-Konzept wie folgt: „Wenn Schüler einen Lernstoffabschnitt selbständig erschließen und ihren Mitschülern vorstellen, wenn sie ferner prüfen, ob die Informationen wirklich angekommen sind und wenn sie schließlich durch geeignete Übungen dafür sorgen, dass der Stoff verinnerlicht wird, dann entspricht dies idealtypisch der Methode Lernen durch Lehren (LdL)“. [Martin 2002, 71]

LdL ist entwicklungstechnisch gesehen ein didaktisches Unterrichtsmodell, welches weitgehend unabhängig voneinander von unterschiedlichen Wissenschaftlern entwickelt wurde. Ihre Wurzeln hat diese Methode in der Reformpädagogik der 20er Jahre und ist mit den Namen Georg Kerschensteiner (Handlungsorientierung), John Dewey (Projektunterricht) und Johann Heinrich

312

мові виступають в спеціальному професійному контексті: лише в таких умовах термін може мати властивості однозначності та точності.

Так як слово являється нерозривною єдністю форми (знака) та змісту, то термінологічність мовного знака перебуває у прямій залежності від рівня спеціалізації поняття, що асоціюється з його значенням. Вказівкою на термінологічність знака, який може нести термінологічну функцію, є сам факт його вживання в професійній мові, за межами якої він втрачає функціональну та семантичну специфіку та перестає бути терміном [51; с. 4].

Характерна особливість терміну як слова в функції назви спеціального поняття – це його приналежність до двох систем. Терміном являється член певної термінологічної системи, що відображає систему понять цієї науки. Як лексична одиниця, термін входить в лексико-семантичну систему мови, де займає певне місце серед інших одиниць цього рівня на основі своїх мовних характеристик. Таким чином, особливість терміна полягає в його «подвійному громадянстві», в його принципі як одиниці логосу та одиниці лексису, тобто, одиниці наукового знання та загальномовного знання [49; с. 151]. Принцип логосу полягає в тому, що змістовність терміна в основному обмежується його виключною цінністю, тобто саме тим науковим визначенням, яке даним терміном означено. Принцип лексики значення терміна визначається не лише виключною цінністю, але й значенням терміна в лексико-семантичній системі мови, а також його сполучним потенціалом, тобто, крім абсолютної цінності, в значення терміну входять ще і відносна та сполучна ціннісні характеристики.

Кожна термінологічна система має свої закони внутрішнього розвитку. Не тільки зміна кількості компонентів призводить до внутрішніх змін, але, включаючи у себе нові елементи, термінологічна система здійснює і внутрішній семантичний перерозподіл між елементами. Нові елементи часто вносять додатковий смисл у загально-смислову основу терміносистеми, що призводить до зміни характеру зв’язків між ними: терміносистема, доволі розгалужена в одних мовах, може позначатись одним і тим самим словом в

161

іншій мові та мати складну і високу ступінь полісемії. В інших мовах в окремій термінологічній системі її складники можуть розподілятися між собою, що може, в свою чергу, створювати різні можливості для їх семантичного розвитку.

У процесі дослідження семантичної структури терміну та його складових доцільно виокремити два підходи: перший розглядає термін як ізольовану одиницю, другий – вивчає семантичні явища з позицій їх функціонування у тексті. В основі дослідження терміна у першому підході є його всебічний аналіз як ізольованої одиниці у трьох площинах – синтагматичній, парадигматичній та епідигматичній. Тобто аналіз здійснюють у напрямі від лексеми (її окремих смислів в семантичній структурі) до семантичної текстової реалізації у мовленні.

Другий підхід передбачає зворотній напрям дослідження: від аналізу функціонування термінологічних одиниць у текстах до вивчення їх семантичних особливостей. Таким чином, вивчення значення (смислу) здійснюється у складі синтагматичних зв’язків. Відповідно, у низці праць аналіз значення терміна здійснюється в залежності тільки від екстралінгвістичних факторів. Вчені визначають обсяг значення в залежності від термінологічної системи мови, її граматичної будови, від частини мови, до якої належить термін тощо.

Е. Бенвеніст, розвиваючи вчення Ф. де Соссюра, створивши семіологічну концепцію, запропонував рівневий підхід до лінгвістичного аналізу і оформив його в теорії двохкратного позначення – первинного (безпосередньо семіотичного) та вторинного (семантичного). Результатом первинного позначення є безпосереднє створення лексичного знаку, до того ж обов’язковим вважається опис відносин між формою та змістом (тобто визначення механізму семіологічного позначення). Вторинне позначення інтерпретує створені лексичні одиниці щодо процесу мовлення, додаючи суб’єктивний момент відповідно до антропоцентричного принципу організації мови. Вчений зазначає, що «…мова передає значення

162

Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2002. – № 453. –

С. 247-250.

18.Ничкало С.А. Мистецтвознавство: короткий тлумачний словник: Архітектура. Живопис. Скульптура. Графіка. Декоративно-ужиткове мистецтво / С.А. Ничкало. – К.: Либідь, 1999. – 208 с.

19.Панько Т.І. Українське термінознавство / Т.І. Панько, І.М. Кочан,

І.П. Мацюк. – Львів, 1994. – 216 с.

20.	Семенов А.Л.	Семантический		аспект	формирования
терминосистеми подъязыка робототехники. – Калуга, 1990. – С. 64-68.
21.	Серебреников Б.А. Номинация		и	проблема выбора /

Б.А. Серебреников. // Языковая номинация. Общие вопросы. – М.: Наука, 1977. – С. 169-170.

22.Синягин И.И. (ред.). Немецко-русский сельскохозяйственный словарь. – М.: Русский язык. 1987. – 744 с.

23.Степанова М.Д. Теоретические основы словообразования в немецком языке / М.Д. Степанова, В. Фляйшер. – М., 1984. – 264 с.

24.Шкаруба Л.М. Російсько-український словник художніх термінів: навч. посібник для студ. вузів / Л.М. Шкаруба, Л.С. Спанатій. – К.:

Каравела, 2004. – 320 с.

25.Arntz R. Einführung in die Terminologiearbeit / R. Arntz, H. Picht, F. Mayer – 3. Aufl. Hilesheim: Georg Olms, 2002. – 331 S.

26.Deutsch-Russisches Wörterbuch für Kraftstoffe und Öle / Verf. Tschotschija A. P. Moskau: Sowjetskaja Enzyklopedija, 1969. – 494 S.

27. Ipfling G.-J. Grundbegriffe der pädagogischen Fachsprache / G.-

J.Ipfling. – München: Ehrenwirt. – 1975. – 99 S.

28.Roelcke T. Fachsprachen / Thorsten Roelcke // Grundlagen der Germanistik. – Berlin: Erich Schmidt, 1999. – Band 37. – 269 S.

29.Wahrig Deutsches Wörterbuch / Verf. G. Wahrig. Hrsg. von Dr. R. Wahrig – Burfeind. – Mit einem «Lexikon der deutschen Sprachlehre». – München: Bertelsmann Lexikon Verlag GMBH, 2000. – 1451 S.

311

6.	Дуда О.И. Процеси термінологізації в сучасній англійській мові							специфічним чином, який є притаманним тільки їй і не повторюється ні в
(на матеріалі літератури з кредитно-банківської справи): автореф. дис.…								якій іншій системі.» [6; с. 87].
канд. філол. наук / О.И. Дуда. – К., 2001. – 22 с.								Зазначений підхід розвинений низкою досліджень інших вчених – Ч. К.
7.	Д’яков А.С. Основи термінотворення: Семантичні та							Огденом, А. А. Річардсом, Г. Фреге, В. Г. Гаком, Ю. С. Степановим, А. А.
соціолінгвістичні аспекти / А.С. Д’яков, Т.Р. Кияк, З.Б. Куделько – К.: Вид.								Уфімцевою, М. О. Бородіною та іншими [10; 64; 70].
дім «КМ Academia», 2000. – 218 с.								Значну увагу акцентуємо на розгляді термінологічної одиниці не тільки
8.	Запаско Я.П. Декоративно-ужиткове				мистецтво:	словник	/	на парадигматичному та синтагматичному рівнях, але і на епідигматичному –
Я.П. Запаско, І.В. Голод, В. . Білик та ін. – Л.: Афіша, – 2000. – 364 с.								який розглядає напрями семантичної похідності, формуючи синхронну та
9.	Етимологічний словник української мови: у 7 т. / [редкол. О. С.							діахронну єдність терміна. Епідигматика як третя структурна складова
Мельничук та ін.]. – К.: Наук. думка, 1983.								семантичного аналізу дозволяє простежити процес формування структури
10.	Кияк Т.Р. Мотивованість лексичних одиниць / Т.Р. Кияк. – Львів,							терміна і вивчити процес «використання» інваріантного компонента для
1999. – 161 с.								позначення нових реалій (під реаліями розуміємо будь-які предмети, об’єкти
11.	Кияк Т.Р.	Теорія та	практика	перекладу (німецька мова):				чи явища в реальній чи абстрактній (мисленнєвій) сфері людського досвіду).
Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Т.Р. Кияк, О.Д. Огуй,								З метою виокремлення стабільного семантичного інваріанта та аналізу
А.М. Науменко. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 592 с.								його впливу на семантичну структуру слова, на нашу думку, необхідно
12.	Коваленко А.Я. Загальний курс науково-технічного перекладу /							поєднання двох вищезгаданих підходів. Така необхідність та складність
А.Я. Коваленко. – К.: Фірма "ІНКОС", 2002. –				238 с.				процесу вивчення термінологічної структури лексичних одиниць
13.	Комиссаров В.Н.		Современное		переводоведение		/	пояснюється ще і тим, що вона повинна розглядатися на багатьох рівнях – на
В.Н. Комиссаров. – М.: ЭТС, 2002. – 424 с.								рівні категорій предметного (чи об’єктного) матеріалу, які своєрідно
14.	Котеленець І.В. Лексико-семантична характеристика					німецької		відображаються у терміноодиницях, на рівні логічних категорій, які
мови тваринництва:		автореф.	дис. канд.	філол. наук /		10.02.04	/	притаманні процесу мислення та психології. Найменші нюанси
І.В. Котеленець. – Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2002. – 21 с.								психологічного сприйняття та мисленнєвого відображення реальності
15.	Котеленець І.В. Про особливості синонімів у термінології							фіксуються своєрідним чином у семантичній структурі терміна та у
тваринництва німецької мови // Науковий вісник Чернівецького університету.								внутрішній структурі інваріанту. Наступний рівень розгляду семантичної
Германська філологія. – Чернівці, 2000. – Вип. 84. – С. 101-107.								структури слова – це прагматичне втілення та використання усіх
16.	Москаленко Н.М. Мовна репрезентація змістових відношень. На							властивостей термінологічної одиниці. Тільки поєднання результатів
матеріалі німецької спеціальної лексики «Обробка металів під тиском» /								дослідження на усіх рівнях може дати, на наш погляд, єдину картину
Н.М. Москаленко: дис. канд. філол. наук. – Київ, 1990. – 195 с.								семантичної структури терміна, його складових – смислів, а також дозволити
17.	Нікуліна Н.В. Національні тенденції в автомобільній термінології							визначити семантичне «ядро».
на зламі віків / Н.В. Нікуліна // Вісник: Проблеми української термінології. –
			310					163

Багатозначність є однією із тих проблем мовознавства, яка, незважаючи на її активне вивчення, залишається «відкритим питанням» лінгвістики. Існують численні підходи до трактування багатозначності.

Багатозначність схожа на процес термінотворення як у семантичному розумінні, так й у формальних проявах. Інший підхід – полісемія як семантичне явище, де момент формальних відмінностей (подібних на похідність під час процесу термінотворення) не має принципового значення.

Термінологічні смисли в семантичній структурі мають свої особливості. Це пояснюється в першу чергу тим, що у терміна функціональний аспект практично зведений до мінімуму. Тобто функціонування слова в певному термінологічному смислі не відчуває таких обмежень, як у багатозначного слова в системі загальновживаної лексики. Слово-термін в термінологічному полі не має інших взаємозв’язків з лексичними одиницями, окрім термінологічних.

Досвід практичних досліджень показує, що виникнення та функціонування термінологічних смислів важко пояснити (а тим паче, спрогнозувати їх подальший розвиток) без детального аналізу семантичної структури як єдиного цілого. У процесі такого аналізу, на нашу думку, неможливо обійтися без врахування спільного семантичного компонента – інваріанта, який дає змогу пояснити не лише складність семантичної структури і характер взаємозв’язків смислів, але і спрогнозувати подальший його розвиток.

У процесі аналізу семантичної структури та виокремлення семантичного інваріанта вирішальне значення має його домінантне значення, яке визначається як найуживаніше та найчастотніше.

Функціонування смислів терміна базується на семантичній структурі, в межах якої конкретний термін має змогу існувати лише в такому смислі. Це явище покладено в основу теорії термінологічних полів, і широко використовується як одна із концептуальних засад сучасної лінгвістики та термінології. Терміносистеми належать саме до тих полів, які швидко

164

der Leasinggeber, орендар – der Leasingnehmer, розрахунковий долар – der Offset–Dollar.

У терміносистемі української мови є запозиченим німецьке слово вексель (der Wechsel), на базі якого виникла парадигма з термінологічних словосполучень: вексельна дієздатність, вексельна операція, вексельна строгість, гарантія за векселем, відповідальність за векселем, відстрочка платежу за векселем, першокласний вексель, переоблік векселів, підписання векселя, покриття векселя. Значна кількість запозичених термінологічних одиниць в аналізованих мовах не є показником їх пасивності, а, навпаки, свідчить про активний процес термінотворення, про вирішальну роль власної мовної системи.

Список використаної літератури

1.	Амеліна С. М. Особливості		перекладу	ветеринарної
лексики з німецької та англійської		мов	українською /	С.М. Амеліна,

Д.А. Вороніна // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Філологічні науки. – 2015. – Вип. 215(1). – С. 130-135.

2. Белогуб А.Л. Соціолінгвістичні передумови міграції термінологічної лексики: автореферат дис. канд. філол. наук / А.Л. Белогуб. –

Київ, 1995. – 27 с.
3.	Винниченко Т.Г.	Характер	функционирования

терминологической лексики в системе подъязыков: автореферат дис. канд. філол. наук / Т.Г. Винниченко. – Одесса, 1981. – 17 с.

4.	Волкова Т.Я.	Лінгвістичні	аспекти	термінологічної
багатозначності / Т.Я. Волкова // Вісник			Житомирського	держ.	ун-ту ім.
І. Франка. – 2004. – № 17. – С. 125–128.
5.	Голанова Е.И.	Номинация в сфере авто лексики //			Способы

номинации в современном русском языке / Е.И. Голанова. – М.: Наука, 1982.

– С. 159-228.

309

Schuldschein, der Banker, die Kreditpolitik, die Standardabweicherung, die Standardkostenrechnung, das Unternehmungsergebnis, die Vorsichtskasse, der Zinsertrag).

Проведений аналіз свідчить про те, що структурі економічної терміносиcтеми характерна спільність процесу термінотворення. Проявом цієї тенденції є продуктивність афіксальних дериватів, а також значний вплив на німецьку термінологію іншомовних термінологічних систем.

В утворенні економічних термінів афіксальних деривація відрізняється набором характерних домінант, типових для терміносистем, зокрема, це чіткість словотворчої структури, стійкість набору словотворчих формантів, а також системність їх використання. Тут більш активно використовується суфіксація (– ung): die Silberwährung, die Ankerwährung, die Notwährung; (– e): die Devisenlücke, die Kurspflege, die Devisenkontrolle; – er: der Dollarhunger, der Valutahunger, der Fremdgelder; (– el): der Devisenmangel, der Aktienmantel, der Avalwechsel; (–tion): die Devisenmarktintervention, die Währungsrelation, die Kapitalisation.

Менш продуктивною є префіксація. У німецькій мові це префікс an–: das Anleiherisiko, der Anstieg, das Anleihekonto; ein–: das Einkommen, einziehen, die Einlagenzinsen. Префіксація може поєднуватися з суфіксацією

(неактивний депозитний рахунок – die Ertragslage, die Aufschwung, die Entlastung), а також безаффіксальний спосіб (внесок – das Konto, das Inkasso).

У досліджуваній терміносистемі велика частка запозичених термінів. Переважна більшість запозичень є інтернаціоналізмами, створеними на греко-латинській основі: авалювати – avalieren, аваліст – der Avalist, аваль – der Aval, індосант – der Indossant, індосувати – indossieren, акцептант – der Akzeptant, акцептувати – akzeptieren, акцепт – der Akzept, індосамент – das Indossament, ануїтет – die Annuität, а також американізми, інтегровані в банківську терміносистему як у вихідному варіанті, так і у вигляді змішаних словосполучень: флоатинг – das Floating, овердрафт – Overdraft, втрата іміджу – der Imageverlust, факторинг – das Factoringgeschäft, орендодавець –

308

змінюються, причому ця швидкість суттєво різниться у різних терміносистемах.

Термінологічні одиниці на позначення «предметності» і «субстанції» мають у своїй структурі як денотативні, так і сигніфікативні характеристики, проте співвідношення їх в окремих групах слів класу є різним. Цим пояснюється існування різних семіологічних розрядів слів, які розподіляємо на основні групи: конкретна лексика (в структурі якої денотативне значення переважає), найбільш абстрактні поняття – терміни (де сигніфікативна функція є превалюючою), і групи лексичних одиниць, які є перехідними між зазначеними двома групами.

Денотативні компоненти терміноструктури є відображенням суттєвих ознак та властивостей певного класу предметів, об’єктів та явищ.

Сигніфікативні компоненти фіксують відносини, які існують між позначуваним явищем (чи предметом) і усіма решта, що це явище «оточує». Приналежність лексичного знаку до певного класу є стійкою і абсолютно визначеною, тому що це зумовлено саме співвідношенням денотативних та сигніфікативних ознак в структурі терміна. Таке співвідношення впливає також і на функціонування різних смислів в структурі полісемічних термінів

[2; c. 28].

В літературі останніх років була показана некоректність протиставлення «термін-слово» [48; с. 336]. Ця опозиція не правомірна з двох причин:

1)термін може бути складним і тому уже формально не співвідноситься зі словом;

2)простий (не складний) термін не може бути протиставлений слову, бо він сам є словом.

Наслідком протиставлення терміна слову є все ще існуюча ідея про різне положення терміносистем та мови: термін знаходиться за межами мовної системи, він абсолютно недоступний ніяким семантичним законам.

165

Функція термінів полягає у тому, щоб обслуговувати спеціальні сфери людської діяльності, тому для досягнення бажаного результату люди повинні збудувати модель своєї діяльності: логічну, математичну, знакову. Специфіка термінів в цьому випадку полягає у тому, що вони є мовними знаками, які фіксують в загальній формі наші знання у спеціальних галузях людської діяльності. Терміни представляють собою елементи знакової моделі відповідної галузі науки, економіки тощо. Повна знакова (мовна, словесна) модель цієї галузі буде побудована в тому випадку, коли усі її елементитерміни будуть пов’язані один з одним синтагматично та парадигматично. Ця сукупність термінів буде приведена в ізоморфну відповідність іншим моделям тієї ж галузі, в першу чергу, логічній моделі. Інакше кажучи, сукупність термінів повинна стати терміносистемою, а кожен її елемент повинен зайняти своє чітко фіксоване місце в системі, виконуючи призначену йому функцію. Цю функцію може виконати й слово, взяте зі сфери «загальновживаної лексики», або спеціально для цієї цілі сконструйована лексема. Тому можна говорити, що терміни не «створюються» в тому значенні, як ми це говоримо про слова та інші лексичні одиниці, лексеми стають термінами за певних умов. Найголовніше, щоб лексема відповідала вимогам системи, в розпорядження якої вона надійшла. Вважається беззаперечною жорстко сформульована думка Б. Ю. Городецького та В. В. Раскіна: «Окремо взятий термін сам по собі є фікція. Він існує лише в системі термінів, тобто поряд з іншими термінами, з якими він пов'язаний певними відношеннями» [13; с. 135]. Очевидно, правильним є й протилежне положення: при розпаді терміносистеми термін перестає існувати як такий, зберігаючись як лексична одиниця. При цьому не слід забувати, що терміносистема – знакова модель галузі діяльності чи галузі знань, котра, як уже згадувалось, знаходиться в ізоморфній відповідності з логічною моделлю, яка, в свою чергу визначається теорією цієї області. Якщо ж є декілька теорій, то й є декілька логічних моделей та декілька терміносистем, з допомогою яких описується галузь, що

166

техніки становить собою складні слова, які зазвичай передаються на українську мову саме шляхом калькування. Третім за частотою використання є прийом конкретизації значення, що насамперед стосується вузькогалузевих термінів. Прийом експлікації застосовувався нами під час перекладу фахових текстів також переважно щодо вузькогалузевих термінів, хоча його й не можна вважати достатньо поширеним. Наступні прийоми, а саме: генералізацію, транслітерацію та транскрипцію, ми використовували лише подекуди і з великою обережністю, щоб уникнути викривлення змісту. Таким чином, переклад термінів – дуже відповідальна задача для перекладача.

Під час перекладу текстів, в яких вживаються одиниці терміносистеми

згалузі будівельної техніки, перекладачеві доцільно дотримуватись деяких правил. Насамперед, використовувати терміни, які затверджено державними стандартами та зафіксовано в словниках. Треба враховувати, до якої області науки і техніки відноситься термін. Тобто, при перекладі багатоеквівалентних термінів слід спиратися на контекст, щоб обрати правильний варіант.

Економічна терміносистема української та німецької мов – складне гетерогенне утворення, створене на основі терміносистем предметно– спеціальних мов, номінуються поняття десяти економічних дисциплін. Разом

зтим досліджувана система являє собою в обох мовах єдине концептуальне ціле. У лінгвістичному відношенні це проявляється в чіткій структуризації економічних термінів по групах і підгрупах на базі комплексу диференційних ознак, в наявності синонімічних і антонімічних опозицій, в системності основних способів формування одиниць.

Більше половини лексичних одиниць в терміносистемі німецької мови припадає на частку економічної дисципліни «Фінанси» (der Devisenkurs, die Leihfonds, der Durchschnittszinssatz, das Fälligkeitsdatum, der Festsatzkredit, der Festzinsblock, die Kreditdeflation, der Diskontwechsel, die Steuerlast, die Versicherung). Значно менше число термінів становить таку дисципліну, як

«Економіка підприємства»: (der Totalschaden, der Kassenbestand, der

307

трансформації – це спосіб перекладу лексичних одиниць іноземної мови шляхом використання одиниць мови перекладу, які не збігаються за значенням з вихідними, але можуть бути виведені логічно.

Одним з найпоширеніших видів лексико-семантичних трансформацій є конкретизація – передача одиниці перекладу більш широкого змісту одиницею конкретного змісту. При перекладі за допомогою цього прийому одиниці мови оригіналу, які частіш за все утворені за допомогою складання основ, стають словосполученнями, наприклад: der Steuerschrank – панель управління.

Під час перекладу термінів з галузі будівельної техніки також можливим є застосування прийому генералізації. Генералізація вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу, наприклад: das Kondenswasser – конденсат.

Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів застосовуються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови виявляється новим. При використанні експлікації дається пояснення терміна. До описового перекладу висувають такі вимоги: 1) переклад повинен точно відбивати основний зміст позначеного терміном поняття; 2) опис не повинен бути надто докладним; 3) синтаксична структура словосполучення не повинна бути надто складною. Також при перекладі цим прийомом зі складних термінів найчастіше утворюються словосполучення. Наприклад: die Kunststoffbüchse – втулка з полімерного матеріалу

Як бачимо, найпоширенішими прийомами перекладу термінів в галузі будівельної техніки є використання лексичного еквіваленту та калькування. Це пояснюється тим, що, як зазначалося вище, значну частину термінології будівельної техніки складають одиниці терміносистем суміжних галузей (механіки та електроніки), а також таких наук як фізика чи хімія. Їх фахова лексика достатньо розвинена і більшість термінів мають словникові еквіваленти в українській мові. Велика кількість термінів з галузі будівельної

306

розглядається. В економіці, відповідно до наявних, теорій можна виділити терміносистеми: торгівля, економіка праці, економіка сільського господарства, економіка фінансів, біржові операції, зовнішня торгівля, організація виробництва, організація управління. Ці терміносистеми існують одночасно, не перетинаються між собою. Можна сказати, що термін існує в тому просторі, який йому задається певною теорією; одночасно в іншому просторі можуть існувати його «омоніми» та «синоніми» (перше й друге поняття – лінгвістичні). У цьому розумінні існування терміна є відносним.

Ми вважаємо, що слід звернути увагу на факт широкого уживання сполучення «спеціальна термінологія» (у значенні «система спеціальних термінів») [48; с. 337]. Якщо існує спеціальна термінологія, тоді, мабуть, існує і термінологія неспеціальна, інакше – загальновживана, зокрема, побутова термінологія. Але, якщо далі існує спеціальна і загальна термінологія, тоді чим же вона відрізняється від спеціальної і загальної лексики в цілому? З’ясувати і зрозуміти це допомагають спеціальні термінологічні словники (словників загальновживаних, зокрема, побутових термінів, поки не існує, тому що відповідний матеріал добре відбивається загальними тлумачними словниками) – вони й містять терміни як частину загальної та спеціальної лексики.

Під час аналізу проблеми «термін – слово загальної мови», перш за все, відзначається різнобічна і постійна взаємодія між словником загальної мови і термінологією. Неможливо думати, що між термінологією і не термінологією існує непрохідна прірва, що терміни складаються з інших звуків і не підкоряються граматичним законам даної мови. Якщо б це було так, то термінологія не належала б до даної мови, а взагалі являла б собою іншу мову» [56; с. 111]. Якраз на базі зіставлення термінології і загальної мови розкривається ряд специфічних рис, які оцінюються як передумови для її самостійного і спеціального вивчення. У більш вузькому обсязі аналогічні проблеми виникають при з’ясуванні взаємозв’язку поняття терміна і слова

167

загальної мови. Немає сумніву в тому, що термін є словом, яке входить до словникового складу мови [19; с. 36].

Рухливість меж між термінованою і загальновживаною лексикою, термінування загальновживаних слів та детермінування наукових термінів не дозволяє однозначно індентифікувати термін лише за одним словесним образом, не звертаючись до його змісту – спеціального поняття як елемента системи понять. Спираючись на лексичний та семантичний аналіз термінів, представники другого напрямку в термінології (Р. Г. Піотровський, В. М. Лейчик, В. Г. Гак та ін.) приходять до висновку, що термін є «функція, вид уживання лексичної одиниці, а не особливий тип лексичної одиниці» [59;

с. 68].

У функціональному відношенні дійсно спостерігаються істотні особливості термінованих одиниць. Визначаючи спеціальні поняття про конкретні та абстрактні предмети та явища в різних галузях людської діяльності, терміни служать, перш за усе, пізнавальній цілі, вони фіксують досягнення поступального руху думки, пізнання. Отже, терміни виконують когнітивну і комунікативну функції. Цю функцію може виконувати будь-яке слово, взяте зі сфери загальновживаної лексики. Терміном може стати будьяке слово чи словосполучення за умови, що його значення включається до певної достатньо чітко визначеної системи понять [54; с. 29]. Таким чином, спостерігається «міграція» слів.

Ми вважаємо за необхідне продемонструвати неспроможність такої опозиції, коли терміносистеми протиставляються мові, коли терміни оголошуються такими, що знаходяться «за межами мовної системи» та «абсолютно недоступні ніяким семантичним законам» [48; с. 311]. Адже всі номінативні засоби мови, серед яких і спеціальні терміни, будуються з одних і тих же звуків, утворюються однаковими способами і засобами, мають єдину систему словозміни, сполучаються у висловлюваннях за загальними синтаксичними правилами; спеціальні терміни, як і інші слова та номінативні вирази, виникають на основі потреб у називанні предметів та явищ, живуть у

168

одноеквівалентні – ті, що мають один відповідник (Not-Aus-Druckknopf – кнопка аварійного вімкнення) і багатоеквівалентні – ті, що мають більше одного відповідника (die Kalotte – лунка, ковпачок, кульовий сегмент, півсфера; die Lüftleitung – повітряний шланг, вентиляційна труба).

Під час перекладу багатоеквівалентних термінів велике значення має контекст, який допомагає перекладачеві обрати правильне значення серед низки варіантів. Лексичні трансформації застосовуються при перекладі науково-технічних текстів у тому випадку, коли в вихідному тексті зустрічаються терміни з тієї або іншої професійної області, які відсутні в мові перекладу, або такі, що мають іншу структурно-функціональну впорядкованість у фаховій мові перекладу [2, c.156].

Одним з основних трансформаційних прийомів перекладу термінів з галузі будівельної техніки виявився прийом калькування – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова чи фрази перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Більшість одиниць термінологічного складу з галузі будівельної техніки утворені за допомогою складання основ та бувають двоабо трикомпонентні, які інколи перекладаються іменниковими словосполученнями. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів, наприклад: der Sicherheitsventil – вентиль безпеки, die Steinstraße – дорога з каменю

(кругляка). Транскодування – це передача одиниць перекладу побуквено чи пофонемно, передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Транскрипція – це передача літерами звукової форми слова, наприклад: Korrosion – корозія, Kleber – клей. З цих двох способів, найчастіше при перекладі термінологічних одиниць з галузі будівельної техніки використовується транслітерація – передача вихідної одиниці по літерам, наприклад: der Motor – мотор, двигун.

До інших трансформаційних прийомів, що застосовуються при перекладі термінів можна віднести: конкретизацію та генералізацію, які належать до числа лексико-семантичних трансформацій. Лексико-семантичні

305

терміносистеми перекладаються важко. Деякі з них, справді однозначні і не мають жодних інших значень ні в якій іншій сфері. Інша справа з термінамиомонімами, значення яких варіюються залежно від сфери застосування. Багатозначність таких термінів значно ускладнює роботу перекладача [4, c. 56].

Вивчення будівельної професійної лексики є важливим з огляду практичного перекладу будівельної фахової лексики в німецькоукраїнському мовному просторі.

Омонімія термінів – це досить поширене явище, яке помітно ускладнює роботу будь-якого перекладача. Традиційно виділяється два основних типи термінів-омонімів: міжгалузеві та внутрішньогалузеві. Міжгалузеву омонімію утворюють терміни однієї області значення, які були переосмисленні і увійшли в терміносистему іншої науки, наприклад: der Ersatzteil – запасна частина. Для міжгалузевої омонімії характерні, якнайменш, дві обов'язкові ознаки: за термінами повинні бути закріплені різні дефініції, ці терміни мають функціонувати в різних термінологічних системах. Вчені вважають, що в більшості випадків співіснування міжгалузевих омонімів стало можливим через їх утворення від латинського кореня [1, с.135].

Коваленко А. Я. визначає два етапи у процесі перекладу терміну: перший етап – це з'ясування значення терміну у контексті, другий – це переклад значення рідною мовою [3, с. 345]. Як відомо, при перекладі будьякі лексичні одиниці розділяють на дві групи: перша – одиниці, в яких є еквівалент в мові перекладу, наприклад: die Schwenkbereich – підкранове поле, der Steuerschrank – коробка управління. До другої групи належать безеквівалентні одиниці. Можна стверджувати, що одним з головних прийомів перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту. Еквівалент – постійна лексична відповідність, яка точно співпадає із значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Еквівалентні одиниці поділяються на

304

мові, змінюючись у звучанні, структурі і значенні, і, як усі одиниці мови, можуть за потребою, або з інших причин, виходити із уживання. При цьому терміни не лише підкоряються загальномовним семантичним процесам і закономірностям, але й в значній своїй частині є результатом семантичних перетворень слів інших сфер спілкування і слів загального уживання. Ми переконливо приходимо до висновку, що не існує особливої термінологічної морфології, оскільки не існує особливого, термінологічного словотворення та синтаксису, а є лише ряд граматичних особливостей, які висуваються на передній план при побудові термінів. Проте ці особливості, які в інших пропорціях спостерігаються й в інших сферах лексики, не дають підстав говорити про формально-структурне протиставлення термінів та не термінів (слів та словосполучень).

Поряд з цим загальні і спеціальні слова і номінативні сполучення не мають чітко фіксованих, нерухливих розмежувань: вони перетинаються і частково збігаються. Номінативні засоби мови мають, таким чином, принаймні, три зони, які з’єднані поступовими безперервними переходами. А друга зона мовних номінативних засобів, які є одночасно загальновживаними і спеціальними, формується різними шляхами – через термінологізацію загальновживаних слів і детермінологізацію термінів.

Таким чином, протиставлення «термін – загальновживана лексика» неправильне, оскільки будь-яка загальновживана лексема може набути функцію терміна, стати терміном.

Можна говорити про відносність та умовність існування терміна з двох причин: по-перше, оскільки терміни, будучи лексемами, не володіють постійними семантичними і формальними властивостями, які протиставляють їх іншим лексемам, а навпаки, набувають їх «тимчасово», поки вони знаходяться у межах певної терміносистеми; по-друге, оскільки саме існування терміносистеми є відносним, залежить від зародження, розквіту та відмирання теорії, яку ця терміносистема відображає. Крім того,

169

умовність терміна і в тому, що він відбиває наукове поняття, яке, в свою чергу, постійно «рухається», змінюється.

Термін існує остільки, оскільки існує термінологічна система, елементом якої він є. Існування терміна як лексичної одиниці є абсолютним, а існування терміна як терміна є відносним. З усього видно, що «термін поняття функціональне, а не структурно-субстанціональне» [13; с. 442].

Абсолютно усі терміни мають функціональну природу, а функції термінів обумовлюють галузь їхнього використання. Вся сутність термінів полягає у комунікативному, номінативному, прагматичному, сигніфікативному та еврістичному застосуванні. Іншими словами, терміни: передають спеціальне знання; називають класи спеціальних об’єктів; впливають на адресата за допомогою профілювання певним чином змісту загального поняття в системі понять певної спеціальної галузі знань; позначають загальне поняття; відкриває нове знання, притаманне терміну як елементу терміносистеми.

Термінологічна лексика переважно є найбільш абстрактною частиною у будь-якій сфері науки. Аналіз семантики термінологічних одиниць та компонентів їхньої семантичної структури дозволяє стверджувати, що термін це єдине ціле, простежити процес формування його різних за характером внутрішніх семантичних організацій, дослідити визначальну роль спільного компонента-інваріанта у розвитку семантичної структури терміна. Перспективи дослідження полягають у тому, що такий підхід допомагає не тільки виокремити системні параметри, але і прогнозувати можливий подальший розвиток семантичної структури термінів (особливо це є важливим для термінологічної лексики) аграрної сфери, в т. ч. галузі рибництва та аквакультури. Таким чином, необхідність подальшого дослідження лінгвістичних термінологічних одиниць є важливою як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Проблема структурно-семантичних особливостей термінів в перекладацькому аспекті важлива тим, що допомагає уникнути помилок під

170

синонімічних зв'язків між термінами досліджуваної терміносиcтем: а) зв'язки семантичної рівності значень, які мають місце за повного збігу словникових дефініцій: die Hiebsfläche – die Schlagfläche; б) зв'язки семантичної близькості, для яких характерний частковий збіг словникових дефініцій синонімічних термінів, тобто неповний збіг компонентного складу денотативних значень: das Auto – der Wagen.

Явище антонімії в німецькій терміносистемі автомобілебудування представлене достатньою кількістю термінів (Ausfuhr, Einfuhr та ін.). Чіткої межі між термінами автомобілебудування та загальновживаною лексикою не існує, оскільки постійно відбуваються процеси взаємодії між ними. За допомогою термінологізації відбувається збагачення фонду термінології існуючими мовними одиницями загальнолітературної мови в процесі вторинної номінації.

В зарубіжній технічній літературі досить часто використовується професійний жаргон, так званий сленг. Наприклад, в США фордовський автомобіль інколи називають Henrietta (of Henry Ford). Вважається, що в США існує біля 70 жаргонних назв для фордівського автомобіля.

Перекладач, який має вузьку спеціалізацію, завжди повинен бути готовим до перекладу матеріалу з незнайомої галузі. Так, наприклад, в автомобілебудування залучаються металургія, обробка металів, виробництво сплавів, електротехніка, хімія, електроніка, малярська справа і багато інших галузей промисловості й науки.

Результати дослідження мають цінність для вивчення лексики автомобілебудування німецької мови, вони допоможуть краще зрозуміти можливості функціонування певних слів-термінів, які використовуються у контексті автомобільної сфери.

Переклад будівельних термінів налічує низку проблем і головні труднощі перекладу термінології полягають у неоднозначності термінів, відсутності перекладацьких відповідників у випадку неологізмів, національній варіативності термінів. Звичайно, не всі терміни будівельної

303