Книги / Актуальні_проблеми_теорії_і_практики

2)професійна ідентичність − розкриває значущість для людини професійної діяльності як засобу задоволення власних потреб, розвитку особистісного потенціалу;

3)професійна зрілість − відображає вміння людини співвідносити власні професійні можливості та потреби з професійними вимогами [164, с. 34].

У цьому зв’язку, на думку автора, важливими є професійна самооцінка, рівень домагань, здатність до саморегуляції.

Удослідженні В. Журавльова знаходимо три групи стандартів професійної компетентності: 1) професійно-діяльнісні – ступінь оволодіння професійними знаннями; 2) рефлексивні – самооцінні та зовнішньооцінні, зокрема, володіння технікою інтроспекції, 3) володіння знаннями про здоровий спосіб життя, озброєння засобами соціального та психологічного захисту від впливу несприятливих факторів професії [61, с. 67].

Отже, поняття «компетентність» має складний якісний зміст, оскільки охоплює різні сторони особистості. Результати термінологічного аналізу, здійсненого Г. Малик, також засвідчили множинність підходів дослідників до визначення поняття « компетентність»:

1)обізнаність щодо діяльності і здатність її реалізувати;

2)загальна здатність / спроможність вирішувати проблеми засобами навчальних предметів;

3)міра (показник) здатності ефективно виконувати певне завдання;

4)готовність до професійної діяльності;

5)навчальний результат;

6)якість / характеристика якості особистості;

7)рівень умінь;

8)сума / сукупність / розгалужена система положень, знань, умінь, навичок та якостей [113, с. 17].

У нашому дослідженні вихідним положенням стає думка значної кількості науковців про те, що компетентність є інтегрованою якістю особистості, яка виявляє тісний зв’язок із компетенцією, але є відмінною

412

Використовуючи цю стратегію, політики наголошують на своєму багатому досвіді, який допоможе у розв’язанні проблемних питань на новій посаді. Так, наприклад, Мартін Шульц позиціонує себе як досить досвідченого управлінця для посади Федерального канцлера, оскільки він був мером міста із 40 000 населення та знає роботу усіх міських установ, а, отже, зайнявши пост канцлера, знатимете, що турбує людей:

Wenn man elf Jahre Bürgermeister einer Stadt mit 40.000 Einwohnern war, dann weiß man, was beim Arbeitsamt, bei der Polizei, beim Jugendund Sozialamt, in den Schulen und Altenheimen, bei den mittelständischen Unternehmen und kleinen Ladenbesitzern, im Sportverein, der lokalen Kulturszene und bei der Feuerwehr los ist. Ich werde ein Bundeskanzler sein, der weiß, was die Menschen bewegt.

Особливої уваги заслуговує німецький політик турецького походження Cem Özdemir, лідер партії Зелених. Лозунгом партії в соціальній мережі

Facebook є «Між економікою та навколишнім середовищем не існує або».

Також пан Оздемір наголошує на тому, що «навколишнє середовище це не все, але без нього не буде нічого», і водночас натякає, що його партія – це шанс на майбутнє, якого може і не бути:

Umwelt ist nicht alles. Aber ohne Umwelt ist alles nichts.

Партія Зелених в Німеччині багато уваги приділяє зв’язку між навколишнім середовищем та економікою «Umwelt und Wirtschaft verbinden», адже «зелений план» енергетичної політики зумовлює зріст економіки, добробуту та робочих місць в країні:

Volle Kraft für Klima, Umwelt und die Zukunft unserer Wirtschaft! Es geht um Arbeitsplätze und unseren Wohlstand. Dazu haben unsere Berliner Umweltsenatorin Regine Günther, unser hessischer Wirtschaftsminister Tarek AlWazir und ich heute auf dem Solarboot in Berlin den grünen Plan für die Energiewende vorgestellt.

Наголошується на тому, що в країні, яка дбає про навколишнє середовище та розумно використовує природні ресурси, кожна дитина

61

матиме шанс жити вільно та безпечно, але все це можливо, якщо партія Зелених буде при владі:

Ein Land, in dem jedes Kind eine Chance hat, und niemand in Altersarmut landet. Ein weltoffenes Deutschland in Europa, in dem alle sicher und frei leben können. All das ist möglich!

Одним із пунктів програми партії Зелених є відмова від двигунів внутрішнього згоряння на користь двигунів, що не забруднюють навколишнє середовище. Дуже важливо, на думку Джема Оздеміра, іти новими шляхами, залишатися конкурентоспроможними, адже автомобільна сфера є найуспішнішою в Німеччині. Саме тому час створювати екологічні автомобілі, робити внесок в майбутнє на державному рівні:

Es ist höchste Zeit, industriepolitisch die Zeichen der Zeit zu erkennen und neue Wege zu gehen; es ist höchste Zeit, 130 Jahre nach seiner Geburt in das Zeitalter des schadstofffreien Autos aufzubrechen. Die Automobilbranche ist Deutschlands erfolgreichste und wichtigste Industrie. Sie wird international nur wettbewerbsfähig bleiben, wenn sie in der Lage ist, schadstofffreie Autos zu bauen und in den Markt zu bringen. Wir brauchen jetzt eine Zukunftskommission auf Bundesebene, die für eine neue Orientierung sorgt.

Голова партії підкреслює, що партії є що запропонувати людям, які підтримують захист клімату, здоровий навколишній світ, та політику, що має шанс на майбутнє:

Wer eine zukunftsfähige Wirtschaftspolitik, Klimaschutz und eine gesunde Umwelt will, für den haben wir ein Angebot.

Поряд із проблемами забрудненості повітря вихлопними газами, партія Зелених занепокоєна видобутком та переробкою вугілля задля отримання електроенергії. Лідер партії вважає, що сонячна енергія – це майбутнє нашої планети. Німеччина має показати всьому світові, як використовувати сонячну енергію в масштабах всієї країни і підкреслює, що кожен німець може бути до цього причетний:

62

особистості, що визначає зміст соціально значущих і професійно важливих властивостей особи, яка закінчує вищий навчальний заклад [39, с. 34]». В. Безрукова під компетентністю розуміє «володіння знаннями й уміннями, що дозволяють висловлювати професійно грамотні судження, оцінки, думки

[16, с. 41]».

Отже, лінгвістичне тлумачення поняття «компетентність» у словниках трактується як «якість, що пов’язана з достатнім рівнем знань», «необхідний обсяг і рівень знань», «сукупність знань і вмінь», «володіння компетенцією».

В. Ландшеєр зазначає, що компетентність характеризує такий рівень навченості, який потрібен громадянину для успішного функціонування у суспільстві [99, с. 44]. Компетентність, на думку В. Стрельникова, − це глибокі знання, реальна професійна діяльність згідно зі встановленими еталонами та нормативами, а також володіння необхідними для цієї діяльності психологічними якостями [185, с. 46]. Професійна компетентність, на думку В. Адольфа, І. Степанової, проявляється у різних видах діяльності фахівця, що дозволяє йому почувати себе комфортно у суспільстві [2, с. 57]. Розвинуте професійне мислення характеризується як основна ознака професійної компетентності фахівців.

І. Кухта зазначає такі узагальнення тлумачення компетентності:

завжди розглядається у контексті професійної діяльності;

розуміється як інтегративне утворення особистості, що представляє собою сукупність різних компетенцій людини;

характеризує рівень готовності людини до діяльності, а також характер та ефективність її здійснення;

формується у ході засвоєння людиною відповідної для неї діяльності [98, с. 2].

Ю. Поваренков обґрунтовує три узагальнених критерія професійної компетентності фахівців:

1) професійна продуктивність – характеризує рівень професіоналізму людини, його відповідність соціально-професійним вимогам суспільства;

411

визначення поняття «компетенція», що надало йому можливість окреслити семантичне поле цієї дефініції: 1) повноваження; 2) межі діяльності; 3) комплекс певних характеристик, зокрема: знань, умінь, навичок, досвіду, цінностей, мотивів тощо, що необхідні для виконання певної соціально чи професійно значущої дії; 4) здатність: загальна здатність / спроможність, що складається з підмножин здатностей, одинична здатність виконувати дію, документально засвідчена здатність використовувати певні набуті якості; 5) показник діяльності; 6) зразок поведінки; 7) демонстрування дії; 8) узагальнені способи виконання дії; 9) диспозиція (передусім, когнітивна); 10) засвоєне, вторинне, комплексне, стандартизоване уміння; 11) якість: якість особистості, якість підготовки; 12) соціально закріплений освітній / навчальний результат; 13) вимога: до фахівця, складової уміння, виконання обов’язків, освітньої підготовки; 14) рівень вимог до реалізації знань, умінь, навичок, ставлень тощо у певній сфері діяльності[113, 16-17].

За робоче визначення досліджуваної дефініції приймемо таке:

компетенція – діяльнісна характеристика знань, умінь та навичок особистості, що описує рівень або ступінь готовності фахівця до професійної діяльності.

Тепер розглянемо сутність поняття «компетентність». У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» компетентність трактується як якість, що пов’язана з достатнім рівнем знань у певній галузі (В. Бусел [31, с. 977]). «Словник професійної освіти» визначає компетентність (від. лат. сompetо – відповідний, підхожий) як сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: уміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію (С. Гончаренко [170, с. 235]). У державних галузевих стандартах вищої освіти компетентність визначається як необхідний обсяг і рівень знань, досвід із певного виду діяльності, наголошується, що фахова компетентність характеризує якість особистості випускника вищого навчального закладу, під якою розуміють «цілісну сукупність характеристик

410

Mit der grünen Solar-Offensive kommt Energie aus Sonne made in Germany. Das klingelt auf dem Klimaschutzkonto und im Geldbeutel zuhause. Und jeder kann mitverdienen.

Denn Strom von der Sonne ist günstiger als aus neuen Kohleund Gaskraftwerken. Und ohne eine Solar-Offensive können wir unsere Klimaziele nicht erreichen. Deshalb wollen wir den Solardeckel streichen, die "Sonnensteuer" abschaffen, Mieterstrom ausweiten und Bundesliegenschaften mit Solarpanelen ausstatten.

«Ми маємо покінчити з вугіллям, інакше ми зруйнуємо клімат», каже Джем Оздемір:

Entweder Schluss mit Kohle, oder Schluss mit Klima.

Однією з головних тактик політичного дискурсу є тактика внесення елементу неформальності. Політик хоче презентувати себе як близьку до народу людину, «друга», який розповідає про свої інтереси, публікує фотографії та тексти, які не мають стосунку до політики, а позиціонують його як розумну, приязну людину:

Kurzer Urlaub im schönen Vinschgau, Südtirol zu Ende. Energie der Berge getankt. Montag gehts los mit der Deutschland-Tour. Freue mich auf viele spannende Begegnungen. Wenn Ihr neugierig seid, was ich so mache, dann könnt ihr mir hier folgen: Twitter: cem_oezdemir, Instagram: cem.oezdemir

Вітання до всесвітнього дня йоги:

Übrigens: Heute ist Weltyogatag. Namaste!

Вітання з днем батька та маленький розповідь про те, як вітає Джема Оздеміра його родина з цим святом:

Meine Spindoctors Zuhause bringen mir Spinner bei. Vatertag (Christi Himmelfahrt) mit meiner HipHop Familie. Aus Anlass des Feiertages besonders viel Musik aus Stuttgart mit Cro, Max Herre, Die Fantastischen Vier, Philipp Poisel..

Ich wünsche nicht nur den Vätern einen schönen Feiertag.

63

Згідно з дослідженнями порталу pluragraph.de на вересень 2017 р. найбільше читачів офіційних сторінок в Google+, Twitter, Facebook, Instagram

– у канцлера Німеччини Ангели Меркель (2.871.090). На другому місці – Мартін Шульц (Martin Schulz), який має 969.336 «друзів» у соціальних мережах, на третьому місці – депутат від лівих Грегор Гізі (Grigori Gysi), у якого нараховується 712.428 читачів. На четвертому – Сара Вагенкнехт (Sahra Wagenknecht) з кількістю підписників 576.704. У десятку потрапив Крістіан Лінднер (Christian Lindner) з FDP з 413.313 читачами. До двадцятки потрапили Мартін Зоннеборн (Martin Sonneborn) з PARTEI )325.623), доктор Фрауке Петрі (Frauke Petry), голова партії AfD Саксонії (270.137). Голова партії Bündnis 90/Die Grünen, німецький політик з турецьким корінням Джем Оздемір (Cem Özdemir) на 22 місці зі 190.974 прихильниками. Цікаво, що Петер Альтмайєр від партії CDU, якого називають «королем Твіттеру», посів у цьому рейтингу 21 місце з 208.934 прихильниками.

Політична комунікація відбувається в конкретній історично-політичній ситуації, в неповторних обставинах, в неповторних інституційних контекстних умовах. Політична комунікація перетворюється на «центральну стратегічну гру» [13, с.83], на певну соціальну техніку, яка позіціонує себе як підсистема в політичній системі.

Отже, використання соціальних мереж у політичній комунікації - явище хоча і досить нове, але здобуло велику популярність серед політичних діячів та звичайних громадян. До появи Інтернету і можливості онлайнкомунікації, у громадян майже не було жодного шансу поставити запитання політику і отримати відповідь. Зараз можна не лише дізнатися про політичні уподобання та діяльність політика, а й про деякі деталі його особистого життя, наприклад улюблені книжки, фільми, театральні вистави або концерти, відвідування різноманітних заходів. Тим самим політики впливають на громадян, формуючи у них позитивне сприйняття самих себе та підштовхуючи до вибору своєї кандидатури на виборах.

64

В Україні термін «компетенція» набув поширення на початку ХХІ-го сторіччя. Як вважають науковці, поняття «компетенція» має складний зміст, оскільки охоплює різні новоутворення. Так, Н. Остапенко, досліджуючи погляди лінгвістів на поняття «компетенція», визначає зміст цього поняття як сукупність знань; суму знань, умінь та певних характерних рис; здатність особистості реалізувати різноманітні знання; наявність умінь особистості використовувати вербальні й невербальні засоби мови й мовлення. Автор доводить, що поняття «компетенція» є більш лінгвістичним, психолінгвістичним (соціолінгвістичним), ніж лінгводидактичним терміном. Про це свідчать запропоновані дослідниками структурні компоненти (різновиди) поняття – мовна компетенція, мовленнєва компетенція, комунікативна компетенція, комунікативна мовленнєва компетенція, комунікативна мовна компетенція («Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти») [155, с. 142].

О. Мещерякова, О. Локтюшина, Ю. Какічєва вважають, що компетенція є відкритою системою процедурних, ціннісно-змістових і декларативних знань, що включає компоненти, які взаємодіють між собою, активізуються і збагачуються в діяльності по мірі виникнення реальних, життєво важливих проблем, з якими стикається носій компетенції [120]. К. Белисль (C. Belisle) і М. Линард (M. Linard) під поняттям «компетенція» розуміють здатність мобілізувати всі ресурси (організовані в систему знання, уміння і навички) адекватно до конкретної ситуації, тобто у відповідності до мети та умов проходження дії [220]. О. Князєва виявляє аналогічну до попередніх авторів позицію та розглядає компетенцію як стрижневу характеристику, що забезпечує готовність до оволодіння професією і полягає в індивідуальній здатності мобілізувати організовані в систему наскрізні професійно-значущі компетенції та особистісні якості, що необхідні для ефективного вирішення професійних завдань [31, с. 96].

Г. Малик, розглядаючи поняттєве тло реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього перекладача, систематизував

409

Запровадженню терміну «компетенція» в 80-х роках сприяли дослідження таких зарубіжних вчених як Р. Боятціс (R. Boyatzis) [222; 223], Е. Шорт (Е. Short) [240] та ін. Так, один із засновників компетентнісного підходу Р. Боятціс (R. Boyatzis) визначав компетенцію як здатність керувати набором різних видів поведінки. Останні спонукаються наміром. Він обґрунтовував, що намір проявляється через поведінку, а компетенції / окремі види поведінки – це поведінковий підхід до ефективної діяльності людини, які можна розвивати в будь-якому віці [222, с. 6]. Отже, спочатку компетенція розглядалася як цілісний конструкт, що складається з наборів компетенцій. У сучасній науковій літературі зазначена дефініція сприймається як окремо взята однорідна поведінкова характеристика [223].

На початку 90-х років ХХ ст. у науковий лексикон уводиться термін «ключові компетенції». На симпозіумі в Берні в 1996 р. В. Гутмачер (W. Hutmacher) за програмою Ради Європи проголосив наявність для реформи освіти п’яти груп ключових компетенцій, що виступають основними показниками якісної освіти. Серед них були виокремлені компетенції, що віднесені до володіння усною та письмовою комунікацією, володіння декількома мовами [229]. О. Рогульська підкреслює, що у багатьох європейських країнах відбір і впровадження ключових компетентностей (key competencies) є пріоритетним методологічним і дидактичним завданням, розв’язання якого суттєво впливає на конструювання державних освітніх стандартів, навчальних програм, методичного супроводу процесу навчання, систем оцінювання результатів освіти. Спеціально створена міжнародна мережа з відбору компетентностей (DoSeCo) координує напрями досліджень у цій галузі серед країн-учасниць. У програмі ключові компетенції 2000 (Oxford Cambridge and RSA Examination) у розділі «Комунікація» йде мова про форми мовної комунікації – виділяється усна форма комунікації (дискусії, доповіді, презентації) й письмова (читання, розуміння і написання різного роду текстів) [174].

408

Список використаних джерел

1.Adamzik, Kristin (2004): Textlinguistik: Eine einführende Darstellung (Germanistische Arbeitshefte): de Gruyter Verlag 176 S.

2.Bader C., Fuchs K., Güthlein C., Maurer., Schunk T.: Die Wahl in 140 Zeichen - Twitter als Kommunikationsplattform für Politik, Medien und Bürger im Bundestagswahlkampf 2013. Politische Psychologie, Heft 1, 2015, S. 5-22.

3.Bayley, P. Live oratory in the television age: The language of formal speeches [Текст] / P. Baley // Campaign language: image, myth in the US presidential elections. Bologua, 1985. P. 77-174.

4.Bieber Ch.: Twitter, Facebook, Politpiraten der Einfluß des Internets auf die Politik geht weit über Wahlwerbung hinaus. Internationale Politik, Nr. 78 iPolitics, Jg. 64, S. 10-17.

5.Bieber Ch.: „Elektronische“ oder „Interaktive“ Demokratie? : KJ Kritische Justiz, KJ, Jahrgang 35, 2002, Heft 2, S.180 – 196.

6.Busse Dietrich, Hermanns Fritz, Teubert Wolfgang (Hrsg.): Ist Diskurs ein wissenschaftliches Objekt? In: Begriffsgeschichte und Diskursgeschichte.

Methodenfragen	und	Forschungsergebnisse	der	historischen
Semantik, Westdeutscher Verlag, Opladen 1994, S. 10-28.

7.Dieckmann W.: Sprache in der Politik. Einführung in die Pragmatik und Semantik der politischen Sprache. 1975, Heidelberg Carl Winter Universitätsverlag. S. 147.

8.Diekmannshenke H.: Chatten-Bloggen-Twittern. Möglichkeiten der Partizipation an Politik im Internet: Kilian J., Niehr Th.: Politik als sprachlich gebundenes Wissen. Politische Sprache im lebenslangen Lernen und politischen Handeln. Hempen Verlag Bremen 2013, S. 251-268.

9.Girnth, Heiko: Sprache und Sprachverwendung in der Politik. Eine Einführung in die linguistische Analyse öffentlich-politischer Kommunikation. Tübingen: Niemeyer. (Germanistische Arbeitshefte 39), 2002, S. 136.

10.Graber Doris, Smith James M.: Political Communication Faces the 21st Century. In: Journal of Communication, 2005, 55: 3, S. 479-507.

65

11.Heinemann M., Heinemann W.: Grundlagen der Textlinguistik: Interaktion Text Diskurs (Reihe Germanistische Linguistik, Band 230). de Gruyter Verlag.

12.Mediendemokratie. Einführung Politik. Mit Beiträgen von Christoph Bieber, Klaus Dettenberg, Markus Gloe, Sigrid Koch-Baumgarten, Dejan Perc, Barbara Pfetsch 3-89974078-5, Wochenschau Verlag; Auflage: 2., 2004, S. 118.

13.Münch Richard (1995): Die Dynamik der Kommunikationsgesellschaft. Frankfurt am Main.

14.Sarcinelli, Ulrich. Mediatisierung und Wertewandel: Politik zwischen Entscheidungsprozeß und politischer Regiekunst. In: Böckelmann Frank E. (Hg.) 1989: Medienmacht und Politik. Medialisierte Politik und politischer Werzewandel. Berlin, 165-174.

15.Saxer, Ulrich: System, Systemwandel und politische Kommunikation. Aus: Jarren, Otfried, Sarcinelli Ulrich, Saxer Ulrich (Hrsg.): Politische Kommunikation in der demokratischen Gesellschaft. Ein Handbuch. Opladen, Wiesbaden, 1998, S. 21-64.

16.Scammel M., Semetko H.: The Sage Handbook of Political Communication.. SAGE Publications Ltd 2012. S. 557.

17.Weller, K.: Können Twitter und Facebook das Wahlergebnis vorhersagen? Password PRINT, Heft 09/2013, S.4.

18.Паршина О.Н. Стратегии и тактики речевого поведения современной политической элиты России: дис. на соискание уч. степени д. фил. наук: 10.02.01 / Ольга Николаевна Паршина; Саратовский государственный университет им. Н.Г. Чернышевского. – Саратов, 2005. –

261с.

19.Чудинов, А.П. Политическая лингвистика: учеб. пособие [Текст] / А.П. Чудинов. М.: Флинта: Наука, 2007. 256 с.

20.Чудинов А.П. Современная политическая коммуникация: Учебное пособие / Отв. Ред А.П. Чудинов / Урал. гос. пед. ун-т Екатеринбург, 2009.

292.С. 59-65.

66

Тому сучасний випускник спеціальності «Переклад» повинен володіти низкою компетентностей, які входять до складу професійної компетентності і які б допомагали йому розв’язувати завдання професійної діяльності. Щодо оцінки рівня кваліфікації майбутніх фахівців, до когорти яких відносяться і представники перекладацьких професій, компетентність передбачає високий рівень оволодіння певними компетентностями.

Щоб з’ясувати сутність понять «перекладацька компетенція (translation competence)» та «перекладацька компетентність (translation proficiency)»,

зупинимося на розрізненні понять «компетенція» і «компетентність». Ці дефініції з’являються в різноманітних контекстах і трактуються науковцями і як синонімічні поняття, і як відмінні категорії.

Спочатку охарактеризуємо поняття «компетенція». Лексема «компетенція» (від лат. сompetere – бути здібним до чого-небудь) вперше була вжита в США в 60-і роки в контексті діяльнісної освіти (performancebased education) з метою підготовки фахівців, які спроможні до конкуренції на ринку праці. У цей період функції компетенції зводилися до звичайних практичних навичок, що формувалися в традиціях психології біхевіоризму. Як лінгвістичний термін цей термін був використаний Н. Хомським і визначав як знання мови (competence), так і мовну активність (perfomance) [199, с. 15].

Починаючи з сімдесятих років минулого сторіччя, термін «компетенція» завоював ключове положення в термінологічному полі мовної освіти. Т. Симоненко зазначає, що наприкінці 60-х – на початку 70-х років минулого сторіччя в теорії і методиці навчання мов чітко виокремився новий комунікативно-прагматичний підхід, який одержав назву «комунікативної революції». Це надало ученим можливість розглядати мовну систему в тісному взаємозв’язку з умовами її використання, функціонування, засвоєння і тими змінами, що відбуваються в процесі спілкування. У науковий обіг увійшли нові поняття – «комунікація», «мовленнєве спілкування», «комунікативна компетенція» [178].

407

інтерпретацію вихідного тексту засобами цільової мови з урахуванням міжкультурних реалій, використанням необхідних навичок та умінь перекладу, довідкової літератури та сучасних технічних та інформаційних засобів, а також постійного підвищення перекладацької компетентності.

Розвиток сучасного суспільства висуває нові ґрунтовні вимоги до системи вищої мовної освіти. Нині Україна рухається в напрямі інтеграції у європейське та світове співтовариство, що проявляється в розширенні освітніх, культурних і наукових контактів. У цьому контексті зростає роль іноземної мови як засобу спілкування між представниками різних країн. У нинішніх умовах загальноєвропейської та глобальної інтеграції виникає потреба в перегляді змісту навчання майбутніх перекладачів із урахуванням міжнародного досвіду. Так, інтегруючись у Європу, Україна зважає на Рекомендації Ради Європи, які акцентують увагу на професіоналізмі та якості знань фахівців. Експерти Ради Європи обґрунтовують свою модель фахівця, який є полікультурною особистістю, спроможною до співпраці на міжкультурному рівні. Підготовка такого фахівця має зазнати якісних перетворень, що забезпечили б конкурентоспроможність випускників українських ВНЗ на європейському та світовому ринках праці і відповідали запитам сьогодення.

Л. Хорунжа зазначає, що збільшення обсягу вимог до перекладу як професійної діяльності призводить до зміни ринку перекладацьких послуг. «Змінюються традиційні уявлення про перекладацьку діяльність, ускладняється професійна модель перекладача, з’являються нові перекладацькі спеціальності: переклад-супровід (гід-перекладач), переклад фільмів, відео-конференції, перекладач-укладач технічної документації, субтитрів, перекладач реклами тощо» [200, с. 154].

Така переорієнтація мети та завдань обумовлює зміни у методах, принципах, засобах навчання філологів-перекладачів у вищій школі. Парадигма сучасної освіти вимагає запровадження інноваційних підходів до навчання майбутніх фахівців, зокрема, й філологів-перекладачів.

406

1.4. Структура та особливості німецькомовного аграрного інтернет-дискурсу

Н.С. Ольховська

Суспільство нового типу – інформаційне суспільство – формується під впливом глобалізаційних та інформаційно-комунікативних процесів, де головною умовою благополуччя стає рівень знання, доступ до інформації і вміння працювати з нею, де обмін інформацією не має яких-небудь обмежень, і де кожному відкриваються зовсім нові можливості для самоідентифікації.

Термін «інтернет» має кілька визначень:

1)в широкому розумінні, при написанні терміну з маленької літери – це будь-яка сукупність мереж, що працюють як одне ціле;

2)у вузькому значенні, при написанні терміну з великої літери – «всесвітня мережа (павутина)», сполучена за допомогою IP і аналогічних йому протоколів.

На сьогодні поняття «дискурс» є лінгвістиці найуживанішим, а дослідники присвячують свої праці все новим і новим типам дискурсу: аргументативний (А. Д. Бєлова), конфліктний (О. В. Фадєєва), оцінний (Н. Н. Миронова), політичний ( С.Т. Онуфрів), рекламний (О.Є. Ткачук-

Мірошниченко), юридичний (Т. А. Скуратовська), педагогічний (О. В. Коротєєва), англомовний інтернет-дискурс (Н. О. Гудзь) та ін.

Вичерпна класифікація типів дискурсу навряд чи є можливою або доцільною адже кожна сфера людської діяльності здатна породжувати власний тип дискурсу [14, с. 189-191].

Хоча деякі науковці досліджували окремі аспекти німецькомовного Інтернет-дискурсу – втілення стратегії завдання образи у діалогічному інтернет дискурсі (В. М. Хорошилова), особливості дискурсу німецькомовних інтернет-новин (О. М. Щербак), реалізація мовленнєвих стратегій ввічливості / неввічливості у дискурсі німецькомовних інтернетфорумів (О.Ю. Малая) тощо, – проте є відсутніми комплексні дослідження

67

німецькомовного Інтернет-дискурсу взагалі та аграрного Інтернет-дискурсу зокрема.

На сьогодні до провідних критеріїв виділення типів дискурсу належать ті, що пов’язані з категоріями дискурсу та можуть бути розрізнені у термінах формальних, функціональних, змістовних критеріїв. Отже, увесь загал дискурсу можна логічно розділити за тим чи іншим критерієм [25, с. 232].

За основу дослідженні берему класифікацію, розроблену М. Л. Карасиком, яка виділяє різновиди дискурсу за адресатним критерієм.

Таблиця 1

Класифікація дискурсу за адресатним критерієм (М. Л. Карасик)

Особистісно-орієнтований		–	Статусно-орієнтований			/
комуніканти, що добре знають			інституційний – представники тієї чи
один одного			іншої соціальної групи
Побутовий –	Буттєвим –		політичний,		містичний,
максимальне	художнє	та	адміністративний,		медичний,
стисненні	філософське		юридичний,		рекламний,
інформації	розуміння світу		військовий,		науковий,
			педагогічний,		медійний та ін.
			релігійний,

Статусно-орієнтований дискурс − мовленнєва взаємодія представників соціальних груп чи інститутів один з одним, з людьми, які реалізують свої статусно-рольові можливості рамках усталених суспільних інститутів. Необхідно зазначити, що інституційний дискурс історично мінливий – коли зникає суспільний інститут як особлива культурна система він розчиняється в суміжних типах дискурсу [15, с. 193].

Спираючись на дослідження М. Л. Карасика можна віднести субмови аграрного дискурсу до статусно-орієнтованого (інституційного) дискурсу, а з урахуванням його історичної мінливості можна простежити виникнення нових термінологічних одиниць, пов’язаних з останніми тенденціями у розвитку та модернізації більшості галузей сільського господарства у світі.

Деякі вчені, як і В. В. Червоних, вважають, що на статус дискурсу можуть претендувати лише національні дискурси, як-от англійський,

68

більш прагматичний, є результатом навчання перекладу за короткостроковими програмами. Якщо короткострокові програми орієнтовані на підготовку або усних, або письмових перекладачів, то тривалі програми не припускають їх диференціації. Це не відповідає, на думку автора, західній освітній концепції, яка чітко розрізняє підготовку усних і письмових перекладачів. Більше того, науковець наголошує, що в країнах із добре розвиненим і структурованим ринком перекладацьких послуг, як, наприклад, у Канаді, простежується не лише поділ перекладачів на письмових та усних, але і закріплення їх за певними сферами професійної діяльності [50, с. 38].

Тому, на нашу думку, економічно доцільною є підготовка майбутніх філологів в університетах галузевого спрямування, таких як Національний університет біоресурсів і природокористування України. Письмовий двосторонній переклад майбутніх філологів в аграрній галузі належить до наукових технічних перекладів. Погоджуємося зі С. Заскалєтою, що головним завданням, яке стоїть сьогодні перед системою професійної підготовки фахівців аграрної галузі, є забезпечення ефективного функціонування аграрної галузі економіки, тому виникла нагальна потреба у підготовці компетентних фахівців, які спроможні діяти в змішаному соціально-економічному середовищі. Цей фактор спричинив швидкий кількісний ріст закладів вищої освіти та необхідність розширення та реформування системи професійної підготовки фахівців аграрної галузі [65,

с. 47].

Особливу увагу, на наш погляд, варто приділити підготовці перекладачів для здійснення письмового перекладу у аграрному секторі, враховуючи при цьому, що письмовий переклад – це перекладацька діяльність, яка спрямована на трансформацію письмового текстового повідомлення за точність та правильність якого відповідальність несе перекладач. До сфери професійних завдань майбутнього філологаперекладача в процесі письмового перекладу варто віднести адекватну

405

5)перекладач зобов’язаний дотримуватися законних інтересів замовника і зберігати конфіденційність щодо змісту перекладеного матеріалу;

6)перекладач зобов’язаний володіти високим рівнем загальної культури і мати достатні знання в тій галузі, в якій здійснюється переклад;

7)володіючи належними знаннями цільової мови, перекладач зобов’язаний мати високий рівень володіння вихідної мови;

8)перекладач зобов’язаний дотримуватися умов, що захищають права на професію і утримуватися від нелояльної конкуренції, не погоджуючись на оплату праці нижче встановлених розцінок, на умови, що принижують його і його професію;

9)перекладач повинен виконувати прийняті на себе зобов’язання перед автором оригінального тексту;

10)перекладач має право вимагати дотримання всіх необхідних умов для виконання перекладацької діяльності: при усному перекладі – надійності трансляційної апаратури, при необхідності – зниження темпу мови оратора; при синхронному – надання тексту напередодні виступу, перерв для відпочинку тощо; при письмовому перекладі – надання довідкової та іншої літератури з теми;

11)переклад є інтелектуальною власністю перекладача, на яку він має право, що захищено законом. У випадку публікації перекладу, за якість якого перекладач несе повну відповідальність, його ім’я має бути вказано [126].

Отже, професійно-важливі якості перекладача випливають із правил перекладацької етики, які можуть бути покладені в основу професійних вимог, що висуваються до підготовки фахівця у вищих навчальних закладах. Тому модернізація вищої професійної освіти вимагає професійно орієнтованого процесу підготовки фахівця-перекладача.

М. Гарбовський зазначає, що у підготовці професійних перекладачів виокремлюються два шляхи: перший шлях передбачає тривалий багаторічний процес підготовки фахівця з повною вищою освітою; другий,

404

німецький, український тощо. Н. О. Гудзь, узагальнивши різні підходи до типології дискурсу створив нову, більш розширену типологію [10, с. 6-7]:

Таблиця 2

	Типологія дискурсу (Н. О. Гудзь)
Критерії			Тип дискурсу
національність		український, англійський і т.д.
тип адресата		особистісно-			статусно-
		орієнтований			орієнтований
					(інституційний)
		побутовий	буттєвий		політичний,
					юридичний і т.д.
спосіб спілкування		інформативний/фасцинативний,
		змістовний/фактичний,
		серйозний/несерйозний тощо
канал спілкування		усний/письмовий,
		контактний/дистантний,
		віртуальний/реальний
соціально-демографічна		приналежність дитячий, чоловічий,
		жіночий тощо
соціально-професійна		дискурс вчителів, програмістів, екологів
приналежність		тощо
соціально-політична		дискурс	політичних		партій тема
приналежність		релігійний, політичний, педагогічний,
		юридичний і т.д

На зацікавленість вивченням Інтернет-дискурсу вказують студії: лінгвокультурологічна (О. В. Лутовинова), гендерна (А. Н. Гайфулліна), жанрові формати (О. Ю. Распопина), мовне оформлення (Н. О. Ахрєнова). Осмисллено основні понять Інтернет-комунікації, як гіпертекст (О. С. Клочкова), віртуальний комунікативний простір (Н. Г. Асмус), мовна особистість віртуального комуніканта (Н. Г. Асмус, М. С. Рижков) тощо.

На сьогодні в лінгвістиці Інтернет-дискурс має різні трактування:

– когнітивно-комунікативний простір Глобальної мережі в якому засобами електронного каналу передачі даних і гіпертекстуального механізму їх структурації та маршрутизації за допомогою (пара)вербальних

69

засобів здійснюється комунікативна взаємодія, що характеризується заміною реального образу вигаданим [21];

–текст, що побутує в Інтернет-системі, в якому персуазивна комунікативна установка імпліцитно відображає суб’єктивноособистісну авторську позицію, змодельовану з врахуванням психологічних, лінгвістичних та технологічних факторів [5, с. 7];

–процес створення текстів в сукупності з прагмалінгвістичними, соціокультурними, психологічними факторами; цілеспрямована соціальна

дія, що включає взаємодію людей та механізми їх свідомості когнітивні процеси [3, с. 7];

– складна текстова система, зумовлена екстралінгвістичними соціокультурними факторами і специфічною ситуацією вступу в мовленнєвий контакт за допомогою комп’ютера та інших електронних приладів як користувачів один з одним в мережі Інтернет, так і користувачів з дискурсивним Інтернет-простором [20, с. 3].

Інтернет-дискурс – це масив електронних, аудіо – та відеотекстів в сукупності з екстралінгвістичними факторами, пов’язаних між собою системою гіперпосилань, доступ до яких забезпечується входом в мережу Інтернет за допомогою комп’ютера чи альтернативних мультимедійних приладів [10, с. 30].

На думку О. О. Варламової, основною вимогою до організації інформації в Інтернет-дискурсі є розподіл поля на сегменти та забезпечення зав’язків між ними, що стає можливим за допомогою гіпертексту [5].

Гіпертекст – різновид текстового документа, окремі частини якого зв’язуються за допомогою гіперпосилань. Гіперпосилання і тексти повідомлень є структурними елементами гіпертексту та представленні у вигляді електронного документа.

Гіперпосилання – перелік або список ключових слів чи словосполучень; підкреслене та виділене кольором ключове слово

3)під час перекладу перекладач за допомогою відомих йому професійних дій повинен намагатися максимальною мірою передати інваріант вихідного тексту;

4)в інших випадках перекладач не має права втручатися у стосунки сторін, так само, як і виявляти особисту позицію щодо змісту тексту, що перекладається;

5)перекладач зобов’язаний зберігати конфіденційність щодо змісту матеріалу, який він перекладає і без потреби не розголошувати його;

6)перекладач зобов’язаний відомими йому способами забезпечувати високий рівень компетентності у сферах мови оригіналу, мови перекладу, техніки перекладу і тематики тексту;

7)перекладач має право вимагати усіх необхідних умов для забезпечення високого рівня перекладацької компетентності, в тому числі і належних умов своєї праці;

8)перекладач несе відповідальність за якість перекладу, а у випадку, якщо переклад художній чи публіцистичний, має на нього авторське право, що захищено законом, і під час публікації перекладу його ім’я обов’язково повинно бути вказане [5, c. 16].

За «Моральним кодексом перекладачів» Міжнародної Федерації до професійного фахівця висуваються такі вимоги:

1)перекладач несе повну відповідальність за якість виконуваної ним роботи відповідно до умов контракту і поставленого перед ним завдання;

2)перекладаючи, тобто перетворюючи усний чи письмовий текст, створений іншою мовою, перекладач не має права вносити зміни в текст без вказівки замовника;

3)перекладач зобов’язаний прагнути до максимальної точності в передачі змісту і форми перекладного тексту;

4)перекладач не має права виявляти власну позицію з приводу змісту перекладного тексту;

70

403