Книги / Актуальні_проблеми_теорії_і_практики
.pdfRückkauf). У новому термінологічному середовищі вони вживаються разом із уточнюючим словом – прикметником “земельний” (Boden-) або іменником “земля” (das Land), тому вони вже набули статусу термінологічних словосполучень, що зазвичай вживаються в сталому вигляді (“земельний наділ” (der Bodenanteil), “розподіл землі” (die Bodenverteilung)).
А такі як, die Bayer-Toxikologen, das Bayer-Pflanzenschutzmittel – це модифікації первісного значення звичайних загальновживаних термінів.
Наступним критерієм терміну можна виокремити тематичні групи, до яких вони належать. На рівні семантики слова зміни в аспекті змісту словникових одиниць, що стосуються “Рослинництва”, проявляються найчастіше як процеси семантичної деривації, пов’язані з виникненням нових значень у вже наявних термінологічних номінацій. Нині відбувається розширення семантичної структури термінологічних одиниць окремих тематичних груп. Так, цей процес характерний для лексем, що входять в склад підгрупи “Прийоми обробітку сільськогосподарських культур”, що входять до ТГ “Агротехніка”: “гідропоніка” – “1. Вирощування рослин без ґрунтів, на поживних штучних середовищах. 2. Таке середовище для вирощування рослин”, пор. представлення цієї лексеми в тлумачних словниках радянського періоду: “гідропоніка” – “вирощування рослин без ґрунту, на поживних розчинах” [9, с. 309].
Ботанічна класифікація назв городніх культур спричинила використання терміносполучень – як найточнішої моделі передачі змісту терміна. Родовидові ознаки мають вираження у прикметникових формах, а предметні ознаки терміна – у іменникових, тому найзагальніша структура терміносполучень – “іменник + прикметник”, що можуть залежно від ситуацій мовлення замінюватися на одночленні елементи: “капуста білоголова” (der Weißkohl), “капуста червоноголова” (der Rotkohl), “капуста пекінська” (der Chinakohl) – “капуста” (der Kohl); “цибуля-ріпка” (die Hauszwiebel), “цибуля-шалот” (die Schalottenzwiebel) – “цибуля” (der Lauch, die Zwiebeln) тощо [6, с. 10; 10]. При цьому, структура родовидових термінів
272
Наприклад, в одній з мов може бути відсутня категорія, властива іншій мові. О. Т. Зарівна стверджує, що певні семантичні розбіжності між термінами мови оригіналу та мови перекладу, як правило, викликані відмінностями в точному обсязі понять, у диференціації понять. По суті, їх можна розглядати як відмінності в мовній картині світу [17].
всередині однієї і тієї ж категорії членування різняться;
зіставні лінгвістичні категорії не цілком співпадають за обсягом значення; коли в мові, на яку здійснюється переклад відсутнє еквівалентне значення певної одиниці і необхідно використовувати описовий переклад для передачі значення лексеми.
2) Розходження норм в мовах тексту перекладу та тексту оригіналу (з порушенням норми ми стикаємось у тому випадку, коли суть висловлювання зрозуміла, однак викликає уявлення про невірність мови (нормативні відхилення)); «Мовна норма – сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства» [68]. Л. А. Заболоцька серед причин відхилення від лексичних норм у мовній практиці називає незнання точного лексичного значення слова та невміння вибрати із синонімічного ряду найточніше слово [16].
3) Незбіг узусу, діючого в середовищі носіїв мов оригіналу та перекладу (узус – правила ситуативного використання мови; відображає мовні звички та традиції даного мовного колективу) [40].
Наразі існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій, запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них. Л. Латишев [41; с. 78] дає класифікацію перекладацьким трансформаціям за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в якій всі перекладацькі трансформації підрозділяються на:
1) морфологічні – заміна однієї категоріальної форми іншими або декількома;
2) синтаксичні – зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;
201
3)стилістичні – зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;
4)семантичні – зміна не тільки форми вираження змісту, але і самого змісту, а саме тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;
5)змішані – лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні.
Укласифікації Л. Бархударова ПТ розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, опущення [5; с. 112].
А. Фітерман та Т. Левицька виділяють три типи перекладацьких трансформацій [75; с. 56]:
1.Граматичні трансформації. Сюди належать такі прийоми: перестановки, опущення і додавання, перебудови та заміни речень.
2.Стилістичні трансформації. До цієї категорії можна віднести такі прийоми, як синонімічні заміни та описовий переклад, компенсація та інші види замін.
3.Лексичні трансформації. Тут треба говорити про заміну і додавання, конкретизації і генералізації пропозицій.
В. Щетинкін виділяє такі різновиди перекладацьких трансформацій:
лексичні. Сюди включені конкретизація, антонімічний переклад, ампліфікація, генералізація, смислове узгодження, адаптація, компенсація, експлікація;
стилістичні. Дослідник переконаний, що цей вид перекладацької трансформації у своєму розпорядженні одним загальним прийомом, який називається модуляція;
граматичні. В. Щетинкін поділяє всі трансформації даного типу на чотири підтипи. Серед них – перестановки, опущення, заміни, додавання [78; c. 38].
І. Ю. Сіняговська підкреслює той факт, що існує безліч різних точок зору щодо видів трансформацій, проте більшість лінгвістів поділяє думку, що всі перекладацькі трансформації діляться на лексичні, граматичні, стилістичні та змішані (або комплексні) [61].
202
напрямками: лексичному й структурному. Термінологізація й детермінологізація є видами цієї взаємодії. Термінологізація загальнонародних лексичних одиниць і лексичних одиниць інших підмов – продуктивний спосіб термінотворення, результат семантичної деривації, що передбачає звуження значення слова або перенесення значення, що зумовлено певним оточенням [11].
Дослідники підмов науки й техніки відзначають тенденцію до систематичного відбору слів із загальнонародної мови, причому термінологізуються зазвичай загальновживані слова. Семантичний спосіб утворення термінів із загальнонародних слів заснований найчастіше на звуженні значення або метафоричних переносах за подібністю функції, форми, призначення, процесу, кількісної ознаки, виникнення, зовнішнього вигляду, взаємозв'язку компонентів, суміжності понять, часто в сполученні цих ознак. Такими є наступні терміни: der Gang – хід, крок; die Kette –
ланцюг; der Abstand – проміжок; der Baum – дерево; die Tiefe – глибина; die Höhe – висота; тощо.
Об’єктом досліджень в українському мовознавстві ставали різні галузеві терміносистеми, які стосуються сучасного сільського господарства: ботанічна (І. Сабодаш, М. Фещенко, А. Капська), біологічна (Л. Симоненко), ветеринарна (М. Дмитрук), зоологічна (О. Карабута),
Так чимало загальновживаних слів стали агроекономічними термінами, поєднавшись із залежним компонентом, напр.: “легалізація земельного кадастру” (die Legalisierung des Bodenkatasters), “паспортизація земель” (die Führung von Schlagkarten), “моніторинг земель”, “натуралізація дрібнотоварного виробництва”, “фрагментація землекористування”. При цьому деякі з них зафіксовані у німецькомовних словниках, а інші – ні.
В мові сільського господарства і економіки АПК важливе місце займають терміни, що вдруге опиняються в терміносистемі, набуваючи актуалізації внаслідок зміни економічної, соціальної чи політичної ситуації, наприклад , ), “розподіл” (die Verteilung), “перепродаж” (der Weiterverkauf), “викуп” (der
271
що найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію вжитку, часто всупереч національним традиціям.
У працях українських мовознавців та термінологів О. Курило, Т. Кияка, О. Кочерги, С. Яреми та інших, запропоновано методи передавання термінів засобами української мови, створено чітку систему словотворчих правил, виведених із традицій української народної мови.
Застосовуючи систему словотвірних правил, можна уникнути мовних конструкцій, непритаманних українській мові, досягти точності та однозначності термінів і висловів у текстах. При цьому зрозуміло, що не бажано уживати той самий суфікс для творення термінів, що означають різні, а особливо протилежні за змістом поняття, наприклад, такі властивості, як здатність виконувати дію та здатність бути об'єктом дії. Разом з тим, не слід забувати, що для кожного правила в будь-якій мові є певна кількість винятків.
Переозначаючи терміни, слід обов'язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як “локальне”, тобто лише в межах конкретного повідомлення, або як основне, що пропонується для всієї галузі.
Щодо нових термінів, то тут норми дещо інші. Запропонований автором новий термін повинен задовольняти такі обов'язкові вимоги: мати означення; відтворювати суттєві ознаки поняття; бути однозначним (його вживання з іншим значенням допустиме лише в інших галузях); не мати синонімів; мати семантичні зв'язки з іншими термінами (в означення терміна повинні входити інші терміни цієї ж галузі); бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам орфографії; мати найвищу частоту вживання (порівняно з іншими словами, що можуть бути запропоновані як варіанти для утворення терміна).
Міжмовні семантичні кореляції термінів і терміносистем іноземної мови і мови перекладу можуть вивчатися з різних сторін. Між словником загальної національної літературної мови й термінологічними сферами різних галузей знань відбувається глибока й складна взаємодія за двома
270
В залежності від характеру змін в перекладі прийнято виділяти такі типи перекладацьких трансформацій: граматичні, серед яких дослівний переклад, членування речення, граматичні заміни, синтаксичне калькування; семантико-синтаксичні, до яких входять додавання і вилучення слів; лексичні
– сюди відносять пряме запозичення, транскрипцію, транслітерацію, калькування; лексико-семантичні поділяються на такі види як диференціація, конкретизація, узагальнення (генералізація), змістовий розвиток, цілісне перетворення, еквівалентна заміна; лексико-граматичні – це антонімічний та синонімічний переклад, компенсація, описовий переклад; стилістичні – під якими виділяють логізацію, модуляцію, зміцнення акценту, еквіваленцію. У наступних підрозділах більш детально розглянемо лексичні, лексикосемантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу.
Загальноприйняте визначення поняття «термін» відсутнє і дотепер. Різноманітність його визначень, вочевидь, пояснюється не лише тим фактом, що до часу їх формулювання не склалась наукова дисципліна, предметом якої є термін, – термінознавство, але і тим, що термін представляє собою об’єкт багатьох наук, і кожна наука прагне виокремити в терміні ознаки, які є суттєвими з її точки зору. Однак, об’єднати всі ті різнопланові ознаки терміну в одне визначення принципово неможливо і логічно неправомірно
[43; c. 20].
Термін – лексична одиниця певної мови для спеціальних цілей, що позначає загальне – конкретне або абстрактне – поняття теорії певної спеціальної області знань або діяльності. У запропонованому визначенні підкреслюються наступні важливі моменти:
1)терміни володіють усіма семантичними і формальними ознаками слів і словосполучень природної мови;
2)терміни фігурують як такі саме в лексиці мов для спеціальних цілей (МСЦ), а не в лексиці тієї чи іншої природної мови в цілому;
203
3)в лексиці МСЦ терміни служать як засіб позначення спеціальних загальних понять – результату ідентифікації в спеціальних сферах знань і (або) діяльності;
4)терміни представляють собою елементи терміносистем, і відображають (моделюють) теорії, якими описуються спеціальні сфери – об'єкти МСЦ.
Отже, визначення терміна виходить з того, що термін є особливим об'єктом, відмінним від слів і словосполучень як об'єкти лінгвістики. І хоча термінознавство розглядає в переважній більшості випадків ті ж лексичні одиниці, що і лінгвістика, у цих одиниць виявляються інші ознаки. До них ставляться інші нормативні вимоги, аніж до лексичних одиниць з точки зору лінгвістики. І тільки в цьому сенсі можна говорити про те, що терміни – це особливі слова [43; c. 32–33].
В перекладацькому аспекті функціонування такої лінгвістичної категорії як термін може викликати значні труднощі, адже терміносистема пропонує цілий ряд недоліків, з якими важко впоратися навіть спеціалісту конкретної галузі знань. До типових огріхів, що можуть стати на заваді досвідченому перекладачеві і є спільними для всіх термінологічних систем, належать: багатозначність; синонімія; протиріччя, або невідповідність терміна поняттю; довгота терміну, його нелегковимовність; надмірна обтяженість термінології іноземними термінами; відсутність систематичності
впобудові термінів, яка відображає зв'язок, що існує між відповідними поняттями [37].
На думку В. І. Карабана [22], лексичні труднощі перекладу полягають у багатозначності термінів та підборі адекватного словникового відповідника. Псевдо-інтернаціоналізми, лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, іншомовні слова і терміни в англійських науковотехнічних текстах, різного роду власні імена і назви (установ і організацій), з точки зору перекладача, спричиняють труднощі при здійсненні лексичний перекладу.
204
б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: структурний тип речення, адитивний синтез кольору, маскультурний код мови, пасивний словник мовця;
в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: форма релігійного світогляду, речення з однорідними членами, ревізія міжнародного договору, теорія лінгвістичної відносності;
г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника,
позолота обрізів видання;
4.багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: автоматичний стапельний приймальний пристрій, визначення авторських і суміжних прав.
Національна мовна система будь-якої галузі знань неоднорідна за походженням, оскільки в її основі закладена універсальна греко-латинська система терміноелементів, яка в кожній мові специфічно асимілюється, з урахуванням особливостей фонетичної, орфографічної, граматичної, лексичної систем літературної мови. Схематично її можна представити сукупністю універсальних (інтернаціональних), питомих (національних), чужорідних (іншомовних), унікальних (безеквівалентних) та оказіональних (екзотичних) термінологічних одиниць, а також специфічної системи символів та інших екстралінгвістичних компонентів.
Розвиток новітньої української термінології тісно пов'язаний з характером сучасної науки. Десь із середини XX століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей подвоюється кожні 12-15 років. Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі потрібні доведені до автоматизму навички перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема німецької, українською.
Це завдання легше розв'язувати тоді, коли існує певна традиція терміновжитку. І як би не наголошували на семантичних чи естетичних критеріях добору терміна, історія розвитку різних галузей знань засвідчує,
269
"- якщо німецький вокабуляр налічує приблизно 300000-500000 слів, то кількість абсолютно усіх запозичених слів може скласти 100000 слів;
-основний словниковий запас з 2800 словами містить близько 6% іноземних слів;
-найбільше запозичених слів серед іменників, на другому місці - прикметники, потім йдуть дієслова та інші частини мови;
-кількість німецьких запозичень у рекламних текстах (як відомо, насичених іноземними словами) складає 4% від числа усіх використаних слів. Англо-німецькі гібридні утворення терминосистеми сучасної німецької мови, що виникають в результаті взаємодії запозичення та словотворення (Vollcharter – договір про фрахтування усього судна: німецький прикметник з'єднується у ряді випадків з 2-м німецьким елементом). "Прагнення до утворення гібридних форм з німецьких та німецьких елементів полягає в тому, що вони замінюють одвічні перифрази або громіздкі терміникомпозити. Часто німецький елемент має пояснювальне значення або працює
вцілях узагальнення поняття, так що в цьому випадку він несе мінімальне змістовне навантаження" [1].
Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни поділяють на:
1.однокомпонентні, наприклад: паритет, резолюція, субстрат,;
2.двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення
іменник + іменник, наприклад: ректифікація кордону, стратегія спічкування, дискурс культури, універсамі культури; або прикметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільна відповідальність;
3. трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прикметники:
а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: щілинні приголосні звуки, вільна економічна зона, центральна виборча комісія;
268
Л. Конопляник вважає, що особливістю укладання нових галузевих словників, є те, що словники такого роду вберуть у себе безліч термінів з різних галузей науки і техніки, а разом з цим і усі їхні негативні та позитивні процеси, що будуть безпосередньо впливати на розвиток фахової термінології [34].
Звернення до галузевих словників є одним із ефективних способів перекладу рибницької термінології. Однак означений спосіб є дієвим за умови компетентності перекладача в сфері об’єкту перекладу. Переклад фахових текстів потребує від перекладача знань тієї галузі, якої стосується переклад. Розуміння змісту термінів англійською та німецькою мовою і знання термінології рідною мовою полегшує переклад науково-технічної літератури. Виявити значення терміну допомагає контекст, в якому він вживається. Контекст допомагає визначити, в якому значенні вживається термін – у загальновживаному чи у специфічному, та в якому саме із специфічних значень. До етапів процесу здійснення перекладу терміну належить з’ясування зв’язку терміну з контекстом та відтворення його значення рідною мовою.
Вважаємо за доцільне враховувати особливості вживання термінологічних одиниць в текстах рибницької тематики та визначати межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій при виборі адекватного способу перекладу англомовної рибницької термінології, оскільки це сприятиме повному розумінню перекладачем фахового англомовного тексту, проникненню його у сутність термінів, розумінню ним самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в тексті оригіналу. Такий підхід убезпечить перекладача від допущення грубих помилок при здійсненні повноцінного перекладу.
У фаховому тексті нерідко буває елемент новизни, який пов’язаний із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках, що ускладнює переклад англомовних текстів аграрної тематики. Доцільно детально аналізувати описувані явища та передавати їх зміст за допомогою вже
205
існуючих термінів. За необхідності консультація фахівця відповідної галузі є важливою складовою означеного підходу до перекладу.
Тексти аквакультурної тематики містять певну повторюваність термінів. З метою адекватної передачі значення незнайомої і відсутньої у словниках термінологічної лексичної одиниці слід застосувати підхід співставлення всіх випадків її вживання в тексті. Наступним кроком є уточнення значення терміну шляхом ознайомлення із фаховою літературою при можливості порівнюючи оригінал та переклад. При використанні вище згаданого підходу слід опиратися на засади становлення сучасної української термінології, що досить чітко визначені В. Козирським [28]. Він стверджує, що термінологія має бути українська, лексично й максимально зберігати синонімію; необхідно зберегти семантику термінів, при повному узгодженні з першоджерелом; терміни мають відповідати вимогам мовного середовища; доцільно поновити деякі орфографічні норми, які відображають риси, притаманні українській мові.
Переклад термінів вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів іноземною мовою і знання термінології рідною мовою. При перекладі термінології важливе значення має взаємодія терміна з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова. Коваленко А. Я. визначає два етапи у процесі перекладу терміна: перше – це з’ясування значення терміна у контексті, друге – переклад значення рідною мовою [24].
З точки зору практики перекладу всі лексичні та фразеологічні одиниці поділяються на дві групи: 1) ті, що вже мають відповідники в мові, на яку робиться переклад (наприклад: catch – улов); 2) ті, що (ще) не мають відповідників у мові перекладу на всіх рівнях (наприклад: anchoveta – перуанський анчоус у термінології іхтіології, Garnelen – креветки в розділі океанографії, die Kinderstube (für Fische) – розплідник для риби, це значення відсутнє в загальній лексиці [71; 84; 33; с. 217–218]). Перші називаються одиницями, що мають еквіваленти у мові перекладу, а другі – безеквівалентними одиницями.
206
Збагачення німецької мови завдяки запозиченням тісно пов'язане з історією німецького народу. У останні три десятиліття спостерігається справжній бум англо-американських запозичень у німецькій мові. О.В.Карпова [1] наводить характерні риси лексем, що прийшли з німецької мови. Автор детально описує причини появи англійських запозичень в німецькій мові, а також виділяє декілька способів запозичення лексики з німецької мови:
-пряме запозичення без зміни змісту: Meeting;
-термінологічні синоніми – існують разом з наявними в мові назвами і складають конкуренцію синонімам у німецькій мові : leasing – Vermietung;
-змішане утворення – складні слова, одна з частин яких запозичена з німецької мови, а інша – рідне слово: Powerfrau – Geschaftsfrau;
-нові слова і словосполучення, які використовуються також і не у безпосередньому їх значенні (американське "Administration" у німецькій мові означає уряд Сполучених Штатів в цілому, а не тільки урядовий апарат адміністрації президента);
-псевдоангліцизми – нові лексичні одиниці, що утворилися від німецьких складових : Dressman.
У дослідженні Каштанової Е.А. викладаються причини активного проникнення в лексику німецької мови запозичень з німецької мови, а також знову піднімається питання про небажаність подібних запозичень. Автор називає наступні причини небажаності напливу німецьких слів в німецьку мову:
-граматичні труднощі інтеграції англо-американізмів;
-використання слів із звуками, які відсутні у німецькій мові;
-питання правопису;
-труднощі з розумінням рекламних текстів, де використовуються німецькі слова [1].
Останні дослідження німецьких філологів відносно |
процентного |
складу запозичень в німецькій мов виглядають так: |
|
267 |
|
множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни.
4. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом:
контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція.
Причини запозичення термінів різноманітні:
●запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус“додаткова винагорода”, “додаткова цінова знижка”, “комісійна винагорода”;
●паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): рамбурсувати – повертати борг; імпорт – ввіз; асиміляція – уподібнення; лабіалізація – огублення;
●пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно
функціонують запозичені і власні терміни: пролонгація – продовження
терміну чинності угоди; інтерстелярний – міжзоряний; бартер– |
прямий |
|
безгрошовий обмін товарами; |
|
|
● |
відсутність досконалого власного терміна, який би |
відповідав |
сучасним вимогам: ліквідат – юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв 'язку з її ліквідацією.
Науковці по-різному ставляться до термінологічних запозичень. Деякі термінознавці – так звані пуристи – заперечують потребу запозичувати терміни з інших мов, натомість пропонують створювати терміни з ресурсів власної мови (такі спроби були в німецькій, чеській, російській мовах, у 20-х роках XX століття – і в українській), проте насправді це не завжди вдається. Інші науковці розглядають запозичення як об'єктивну реальність мовного життя, але вважають, що кількість іншомовних слів у термінології не повинна перевищувати 15%. Варто обмежити вживання запозичених слів за наявності власних термінів (винагорода – диспач; звуження – інфлювання
(національної валюти)) та паралельне вживання запозичень із тим самим значенням з кількох мов (акцептант (лат.) – трасант (нім.); жиро (італ.) – індосамет (нім.); ревалоризація (фр.) – ревальвація (лат.) .
266
Еквівалентні одиниці, за визначенням Карабана В. І., поділяються на одноеквівалентні (тобто ті, що мають тільки один перекладний відповідник
(наприклад: elasmobranchii – пластинозяброві, die Überfischung – надмірний вилов риби, термін в океанографії [33; с. 217; 44; 45])); і багатоеквівалентні (тобто ті, що мають більше одного перекладних відповідників (наприклад: structure – структура в будівництві, бізнесі, авіатехніці, геології, геофізиці, математиці, медицині, рибництві; body – орган в політиці, медицині, іхтіології, загальновживаній лексиці, die Zucht – розведення, культивування в загальній лексиці, як юридичний, хімічний термін, в харчовій та рибній промисловості [33; c. 217; 71; 84])).
Головним способом перекладу одноеквівалентних термінів є знаходження лексичного еквівалента у мові перекладу. Еквівалент – це постійна лексична відповідність у мові перекладу, яка зафіксована у словнику і точно співпадає зі значенням даного слова. Одноеквівалентні термінологічні одиниці відіграють важливу роль при перекладі фахових текстів. Вони служать опорними пунктами, від яких залежить розкриття значення інших слів; вони дають можливість з’ясувати тематику тексту. Тому перекладачеві слід вміти знаходити відповідний еквівалент у рідній мові і розширювати власні знання термінів-еквівалентів.
Переклад багатоеквівалентних термінів потребує вміння вибору одного, адекватного в даному контексті варіантного відповідника. Варіантні відповідники можуть бути зафіксовані в перекладних словниках, і тоді вони називаються словниковими варіантними відповідниками.
Перекладацький еквівалент обирається на основі відповідності між лексичними та граматичними значеннями слів тих мов, які беруть участь у перекладі, виходячи з контексту, ситуації та фонових знань.
У випадку, коли словник не дає точного еквівалента термінологічної одиниці або коли варіантні відповідники певного терміна вихідної мови відсутні, використовуються різні прийоми міжмовних трансформацій. Задача
207
перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході перекладу, щоб максимально точно передати значення кожного терміна.
Прийнято поділяти перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні та стилістичні. Трансформації можуть поєднуватися одна з одною, приймаючи характер складних комплексних трансформацій.
Лексичні прийоми застосовуються при перекладі у тому випадку, коли у вихідному тексті зустрічаються терміни з тієї або іншої професійної області, які (ще) відсутні в мові перекладу, або такі, що мають іншу структурно-функціональну впорядкованість у фаховій мові перекладу.
Основним видом лексичної трансформації є транскодування – такий спосіб перекладу, коли звукова та/або графічна форма слова вихідної мови передається засобами абетки мови перекладу. Розрізняють чотири види транскодування: 1) транскрибування (коли літерами мови перекладу передається звукова форма слова вихідної мови, наприклад: supermarkets –
супермаркети, instruments – інструменти, status – статус [71; 84]); 2)
транслітерування (слово вихідної мови передається за літерами, наприклад: tilapia – тіляпія, cichlid – цихлід, carageenan – каррагінан, wakame – вакаме, agar – агар-агар, die Tilapia (Buntbarsch) – тіляпія (озерна риба схожа на карпа)) [71; 84; 33; c. 217]; 3) змішане транскодування (транскрибування з елементами транслітерування, наприклад: trader – трейдер, outsourcing of processing – аутсорсинг рибопереробки, upwelling regions – райони апвеллінгу
[71; 84]); 4) адаптивне транскодування (коли форма слова у вихідній мові дещо адаптується до фонетичної та/або граматичної структури мови перекладу, наприклад: transnational companies – транснаціональні компанії, urbanization – урбанізація, extrapolate values – екстраполяції, pelagic species –
пелагічні види, fermentation – ферментація, fish silage – рибний силос, Karpfen
– карпові, die Krabbe – краб [71; 84; 33; c. 217]).
Транслітерацію і транскрипцію використовують передусім для перекладу власних назв, назв народів і племен, географічних назв, назв ділових установ, компаній, періодичних видань, культурних об’єктів тощо
208
використовуються у певній сфері чи тематиці. Терміни піддаються класифікації і систематизації в різноманітних словниках. Часто це галузеві і спеціальні видання, розраховані на спеціалістів певної галузі. Термінологія – система досліджених термінів; наука, яка простежує зв'язки, зміни та способи перекладу термінів. Терміни також класифікують у різні терміносистеми за тематикою і науковими галузями. Зазвичай галузеві терміносистеми досліджують, вивчають та кодифікують ті науковці, які володіють знаннями з певної галузі, наприклад, юристи, лікарі, агробіологи. Терміни також стандартизують, тобто вони підпадають в одній країні під однакові норми, яких потрібно дотримуватися у документації, наукових та технічних текстах. Співвідношення національного та міжнародного було й залишається головним у концептуальному підході до термінотворення.
Для термінологічної системи характерні такі способи творення:
1)морфологічний (за відповідними словотвірними моделями);
2)семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови;
3)різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування). Наукові терміни утворюються такими основними способами:
1.Вторинна номінація – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція,
відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.
2.Словотвірний – утворення термінів за допомоги префіксів
(надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ(адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕЗ – спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.
3.Синтаксичний – використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний
265
Стандартизація термінології – це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.
Основи стандартизації термінів було закладено у Німеччині в кінці XIX – на початку XX ст., коли виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький вчений В. Вюстер [6].
Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає, вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні. Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни поділяються на три групи:
1.Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія,
аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система,
закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально-технічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
2.Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад:
амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність).
3.Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі,
наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, привка, ретуш.
Зважаючи на викладене можна стверджувати, що терміни – слова наукового і технічного характеру, що мають точне значення,
264
багато таких імен порівняно легко піддається транскрипції або, рідше, транслітерації.
Але при перекладі способом транслітерації не слід забувати і про «несправжніх друзів перекладача» (таких як development agenda – порядок денний розвитку, data – інформація, ecosystem services – екосистемні послуги
[71; 84] та ін.), транслітераційний спосіб перекладу яких призводить до грубих викривлень змісту.
При перекладі термінологічних одиниць застосовують також інший прийом лексичних трансформацій – калькування. Калькування – це передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів чи ж термінів-словосполучень [7; с. 43–45]. Наприклад: capture fisheries – промислове рибальство, Code of Conduct for Responsible Fisheries – Кодекс ведення відповідального рибництва, Committee on Fisheries (COFI) – Комітет рибного господарства (КРГ), long line and purseseine fishing – ярусний та гаманцевий лов, artisanal fisheries – кустарне рибальство, marine cage culture – морська садкова аквакультура [71; 84], das Fischmehl – рибне борошно, Fischarten – види риб, der Wasserhaushalt –
водний баланс [33; c. 217–218]. Значно рідше в аграрному вузькоспеціалізованому дискурсі про водні ресурси спостерігається описовий переклад, як наприклад при передачі значення такого терміну як das Wattenmeer– низовинна «осушна» місцевість, яку оголяє море під час відпливу (між материком і Північно-Фризькими островами) [33; c. 218]. В
проаналізованому інформаційному продукті “The State of World Fisheries and Aquaculture” та фаховому контексті на тему «Водні біоресурси» саме цей лексичний метод зустрічається найчастіше.
Науково-технічний текст вирізняється лаконічністю, тому доцільним є використання компресії: випущення зайвих елементів та позамовного
209
контексту. Щоб сфокусувати увагу на якомусь факті, вдаються до використання інверсії.
Проаналізований матеріал дозволив визначити поняття «термін» в його лінгвістичному та перекладознавчому аспекті, висвітлити характерні особливості термінології, які можуть перешкодити зберегти автентичність вихідного галузевого тексту при перекладі. Тож, до головних лексичних прийомів перекладу термінології рибництва та аквакультури українською мовою належать транскодування, яке в свою чергу поділяється на транскрибування, транслітерування, змішане транскодування і адаптивне транскодування; та калькування. Розглянута лексика має свою специфіку і потребує немалих вмінь та знань перекладача, основним завданням якого є обрати абсолютно точний еквівалент-відповідник, щоб не спотворити зміст наукового тексту, де немає місця творчому підходу.
Лексика будь-якої мови є невід’ємною часткою загальної системи. Тобто під час перекладу слово змушене зазнавати певних семантичних, граматичних та стилістичних змін слідуючи нормам вживання мови, на яку здійснюється переклад. Перекладач вдається до трансформацій для того, щоб уникнути лексико-семантичних розбіжностей при розумінні висловлювання. Причина виникнення семантичних розбіжностей у лексичних паралелях криється ще й у тому, що при запозиченні одного й того ж терміна різними мовами враховуються, як правило, різні семантичні відтінки.
Лексико-семантичні заміни – це спосіб перекладу лексичних одиниць оригіналу шляхом використання в перекладі одиниць мови перекладу, значення яких не збігається зі значеннями вихідних одиниць, але може бути виведено з них за допомогою певного типу логічних міркувань [57; 31]. Тож до лексико-семантичних прийомів перекладу відносять:
диференціацію,
конкретизацію,
узагальнення (генералізацію),
змістовний розвиток,
210
допомогою власних слів та частин іншомовних або із запозичених складників
(фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо.
Термінологія – 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про німецьку, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо. Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами.
Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру:
1)логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки – а вони є в кожній науці, – то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними);
2)мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови і відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів – синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родовидові тощо).
Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Термінологія виконує такі основні функції – позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців – за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.
Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).
263