Книги / Актуальні_проблеми_теорії_і_практики

23.

Британ Ю. В. Формування професійно орієнтованої читацької

оскільки існує певна нерівномірність у замовленнях перекладу

компетенції у майбутніх викладачів англійської мови : дис. … канд. пед. наук

німецькомовних творів окремих жанрів та авторів, які належать до різних

: 13.00.02 / Британ Юлія Володимирівна. – К., 2014. – 302 с.

християнських конфесій, що пояснюється соціальними причинами.

24.

Бударина А. О. Использование принципа рефлексивности

в

Отже,

керуючись

названими

критеріями,

для

ілюстрації

профессиональной

подготовке

будущого

лингвиста-перевдчика

лінгвокогнітивних проблем

перекладу

загалом були

обрані

такі

класи

/А. О. Бударина // Вестник РГУ им. И. Канта. (Сер. : Педагогические и

(жанрові групи) теологічних текстів: 1) фундаментальні богословські тексти;

психологические науки). –2008. – Вып. 5. – С. 82–85.

2) катехитичні теологічні тексти; 3) етичні богословські тексти; 4)

25.

Бузина Ю. Н. Обучение работе над английскими текстами

екзегетичні богословські тексти. Термінологічні проблеми перекладу

студентов экономических факультетов : дис. … кандидата пед. наук :

теологічних текстів зокрема проілюстровано на прикладах фундаментальної

13.00.02 / Ю. Н. Бузина. – М., 2000. – 142 с.

та етичної жанрових груп християнсько-богословського дискурсу.

26.

Бурукина

О. А.

Специальный

перевод

в

структуре

За визначенням авторитетного дослідника дискурсу М.Л.Макарова, до

профессиональных

компетенций

випускника

неязыкового

вуза

/

основних координат, які детермінують будь-який дискурс, належать

О. А. Бурукина / Научный вестник МГИИТ. – 2013. – №1. – С. 77–84.

формальна, функціональна і ситуативна інтерпретації. Під формальною

27.

Бурукина

О. А.

Жанрово-стилистическая

классификация

інтерпретацією мається на увазі розуміння дискурсу як утворення, що за

письменного перевода / О. А. Бурукина // Вестник РУДН (Сер. : Вопросы

своєю структурою є вищим, ніж рівень речення (наприклад, абзац,

образования : языки и специальность). – 2009. – № 4. – С. 67–71.

надфразова єдність, кортеж реплік, складне синтаксичне ціле).

28.

Бялківська Я. В. Інтегральна модель фахової компетентності

Функціональна інтерпретація корелює із розумінням дискурсу як

студентів-перекладачів та її складові // Матеріали міжнародної науково-

мовленнєвого ужитку в усіх різновидах мовлення. Зрештою, ситуативна

практичної конференції «Взаємодія одиниць мови й мовлення :

інтерпретація дискурсу включає соціально, психологічно і культурно значущі

комунікативно-когнітивний,

соціокультурний,

перекладознавчий

і

умови й обставини комунікації, які належать до компетенції лінгвістичної

методичний аспекти», (м. Київ, 29 березня 2013 р). – К. : НТУУ «КПІ». –

прагматики [30, с. 68-75].

С.109–113.

На нашу думку, поняття інтерпретації, прийняте у перекладознавстві,

29.

Василенко Т. П. Комплекс вправ для формування у майбутніх

може стати плідною основою для дослідження особливостей теологічного

перекладачів англомовної лексичної компетенції у писемному перекладі /

дискурсу і

теологічних текстів в аспекті перекладу. Загалом

термін

Т. П. Василенко // Вісник Київського національного лінгвістичного

«інтерпретація» дуже поширений у гуманітарних науках і водночас формує

університету. Серія : Педагогіка та психологія. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2012

понятійне ядро теорії перекладу. Так, у філософській герменевтиці

– Вип. 21. – С. 146–160.

інтерпретацією називають мистецтво розуміння і пояснення [57, с. 82].

30.

Василенко Т. П. Принципи формування англомовної лексичної

Якщо скористатись категоріями герменевтики, можна визначити

інтерпретацію як когнітивно-ментальну процедуру розуміння оригінального

компетенції у письмовому перекладі / Т. П. Василенко // Вісник Київського

тексту перекладачем у першій фазі перекладацького процесу; проміжну фазу

442

31

перетворення смислів тексту як віртуального об’єкту перекладу; і наступну								15.	Безкоровайна О. В. Актуальні аспекти комунікативної
процедуру пояснення тексту мовою перекладу в заключній фазі.								компетенції студентів ВНЗ / О. В. Безкоровайна, Л. В. Мороз // Вісник
Представник лінгвістичної концепції перекладу В.Н. Комісаров								Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2012. –
постулює чотири значення терміну «інтерпретація» щодо перекладацької								Вип. 64. – С. 48 –52.
діяльності: 1) контекстуальна інтерпретація мовних одиниць; 2)								16.	Безрукова В. С. Словарь нового педагогического мышления /
інтерпретація за допомогою довідкової літератури (словників, довідників,								Валентина Сергеевна Безрукова. – Екатеринбург : Альтернативная
енциклопедій); 3) інтерпретація шляхом самостійного творчого акту								педагогика, 1996. – 198 с.
перекладача з урахуванням реальності, яка підлягає опису, обставин акту								17.	Берестецька Н. В. Формування перекладацької компетентності
перекладу і т. ін.; 4) інтерпретація смислу, який безпосередньо не складає								майбутніх офіцерів прикордонників / Н. В. Берестецька // Вісник ЛДУ БЖД.
зміст висловлення, але виводиться з нього в умовах конкретного акту								– 2011. – № 5. – С. 37–41.
комунікації [25, с. 3-20]. Причому автор концепції протиставляє три перших								18.	Беспалько В. П. Опыт разработки и использования критериев
типи інтерпретації		четвертому типу		за принципом	«переклад» –			качества усвоения знания / В. П. Беспалько // Советская педагогика. – 1968. –
«перекладацька версія», тобто розділяє інтерпретацію на перекладацьку і								№ 4. – С. 52–69.
неперекладацьку. Критерієм віднесення інтерпретації до категорії «версія»								19.	Бориско Н. Ф. Теоретические основы создания учебно-
слугувало незбереження мовного змісту висловлення – того, що було								методических комплексов для языковой межкультурной подготовки
представлено безпосередньо семантикою мовних знаків.								учителей иностранных языков (на материале интенсивного обучения
А.Н.Крюков піддає гострій критиці згаданий критерій розподілу								немецкому языку) : дис. … доктора пед. наук : 13.00.02 / Бориско Наталия
інтерпретацій, справедливо підкреслюючи той факт, що переклад, зокрема,								Федоровна. – К., 2000. – 508 с.
фразеологізмів, мовних кліше (дискурсивних формул), якраз підпадає під								20.	Борсук К. М. Порівняльний аналіз підходів до визначення
визначення перекладацької інтерпретації 4 типу – інтерпретації смислу. Крім								професійної компетентності сучасного перекладача / К. М. Борсук //
того, дослідник доводить на прикладах, що згадана В.Н.Комісаровим								Порівняльна професійна педагогіка. – 2013. – № 1. – С. 162 –173.
інтерпретація третього типу також передбачає перетворення мовного змісту								21.	Борщовецька В. Д. Організація самостійної роботи магістрантів
вихідного тексту за рахунок інтерпретації інтенціонального аспекту								аграрних спеціальностей у процесі вивчення «Ділової англійської мови» /
комунікації	[27, с.	73-83].	Подібні перетворення можуть			мати	вигляд	В. Д. Борщовецька // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. –
«семантичних прирощень» смислу (трансформації додавання у термінології								2014. – № 50. – С. 98–101.
Я.Рецкера) [33, с. 43].								22.	Брандес М. П. Предпереводческий анализ текста (для институтов
Отже, можна дійти висновку про неодмінність інтерпретації смислу у								и факультетов иностранных языков / М. П. Брандес, В. И. Провоторов : [учеб.
перекладацькій практиці. Для перекладу теологічних текстів даний висновок								пособие]. –3-е изд., стереотип. – М. : НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. – 224 с.
має основоположне значення, оскільки принципи лінгвістичної теорії
перекладу,	зокрема	теорії	закономірних	відповідників,	у	даній	сфері
			32						441

6.Алексеева И. С. Профессиональный тренинг переводчика: учеб. пособие по устному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей / Ирина Сергеевна Алексеева. – СПб. : Союз, 2004. – 288 с.

7.Алексеева Л. М. Трансляции символического значения как переводческая компетенция в художественном переводе /Л. М. Алексеева // Вестник Пермского университета. – 2010. – Вып. 5 (11). – С. 69–75.

8.Амеліна С. М. Методика формування лексичної компетенції майбутніх філологів / С. М. Амеліна // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. (Сер.: «Педагогіка і психологія»). – 2014. – № 2 (8). – С. 131–135.

9.Амеліна С. М. Особливості редагування перекладів текстів аграрної тематики / С. М. Амеліна, Н. П. Верченко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. (Сер. «Філологічні науки»). – 2014. – Вип. 206. – С. 121–126.

10.Арнольд И. В. Импликация как прием построения текста и предмет филологического изучения / И. В Арнольд // Вопросы языкознания.

–1982. – № 4. –С. 79–86.

11.Асанова А. Е. Мовна гра як прийом формування перекладацької компетенції майбутнього вчителя української мови у початковiй школi / А. Е. Асанова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского (Сер.: «Филология. Социальные коммуникации»). –

Том 27 (66). –№ 1. –Ч.1 – С.170–175.

12.Ахманова О. С. «Вертикальный контекст» как филологическая проблема / О. С.Ахманова, И. В. Гюббенет //Вопросы языкознания. – 1977. –

№3. – С.47 – 54.

13.Бархударов Л. С. Язык и перевод / Леонид Степанович Бархударов. – М. : Международные отношения, 1975. – 239 с.

14.Бархударов Л. С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода /Леонид Степанович Бархударов. – 2-е изд. – М. : ЛКИ, 2008. – 240 с.

440

«спрацьовують» далеко не завжди. Переклад теологічних текстів, як свідчить метод спостереження, являє собою не трансформації, а операції над смислами вихідного тексту, які перекладач не може сприймати безпосередньо, а лише опосередковано через набір мовних значень, специфічний для певного підтипу теологічного дискурсу, конкретної конфесії, даної лінгвокультурної спільноти.

О.Журавльова акцентує інший, діяльнісний аспект поняття «інтерпретація» і пропонує таке тлумачення: «інтерпретація – це діяльність суб’єкта, що інтерпретує, яка виражається у діях із здобуття ним з певного об’єкту (елементів об’єкту) особистісного смислу і з продукування творчого мовленнєвого висловлювання, яке містить тлумачення теми, змісту, смислу об’єкту, а також аналіз засобів їхнього вираження» [52]. Дослідниця висуває цікаву ідею застосувати поняття потенціалу загалом та інтерпретаційного потенціалу зокрема для аналізу дискурсу в аспекті перекладу. За визначенням авторки, будь-якому дискурсу, в тому числі теологічному, притаманний певний потенціал, тобто «сукупність наявних засобів, можливостей, якостей, ресурсів, резервів, які можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, втілення плану, вирішення завдання та визначають межі й ступінь потужності» [53]. Поняття інтерпретаційного потенціалу формулюється в роботі як «здатність сукупності наявних різнорівневих й різноспрямованих ресурсів певного об’єкту до виявлення у різних формах через інтерпретативну діяльність суб’єкта» [52, с. 10].

Ми вважаємо цю термінологію плідною для нашої розвідки, тому здійснили «накладання» поняття інтерпретаційний потенціал на наш об’єкт дисертаційного дослідження – теологічні тексти та їх переклади у теологічному дискурсі. Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок про інтерпретацію смислів як четверту, специфічно перекладацьку координату теологічного дискурсу поряд із класичними формальною, функціональною та ситуативною інтерпретаціями.

33

Розглядаючи теологічний текст (ТТ) з погляду інтерпретаційних можливостей його сприйняття, розуміння і, зрештою, перетворення іншою мовою, необхідно відмітити схожість ТТ із текстами фахової мови філософії. Так, на думку І.В.Малиновської, специфіка перекладу філософського тексту становить особливу ментально-операційну процедуру, що реалізує пізнання об’єкту мовою перекладу. Близькість обох типів текстів, що належать до філософського і теологічного дискурсів, полягає також у необхідності «збереження традицій передавання <…> понять на мову перекладу, що сприяє логічній спадкоємності та семантичній цілісності тексту, як такого, що вписаний у певну <…> культурну систему, традицію, напрямок» [31, с. 86].

Ми згодні із авторкою в тому, що метою адекватного перекладу, як для філософських, так і для теологічних текстів, стає передавання цілісності дискурсу при обов’язковому збереженні акцентів термінологічного перекладу [31, с. 87]. На сьогоднішній день існують цікаві розвідки на перетині філософських наук і теорії перекладу, у межах яких встановлюється нова перспектива дослідження суто перекладацьких проблем з використанням методологічних настанов філософії. Наприклад, Г.Д.Воскобойник в якості універсального принципу перекладацької діяльності висуває принцип тотожності між оригіналом і перекладом [11,

с. 113].

Водночас, оскільки абсолютної тотожності між текстами різних мов і культур досягнути неможливо, на практиці вона виявляється у двох різновидах: позитивістській тотожності та феноменологічній тотожності. Автор асоціює позитивістську тотожність із поняттям перекладацької еквівалентності, а феноменологічну тотожність, у свою чергу, із поняттям адекватності. Причому позитивістська тотожність є характерною для перекладу так званих текстів «Світу діяльності» (інформативних та апелятивних), де переважає інтенція перекладача «відповідати дії», а феноменологічна тотожність корелює із текстами «Світу Цінності»

34

наявних у тексті елементів, а втілення прочитаного в різних видах художньотворчої діяльності, його домислення [40]. Отже, інтерпретаційні компетентності характеризуються здатністю мобілізувати ресурси особистості, що необхідні для визначення контекстуального значення мовленнєвих засобів і їх трансформації, активністю майбутніх філологів, їхньою потребою в творчому самовираженні.

Таким чином, виокремлені у процесі дослідження компоненти компетентності у письмовому двосторонньому перекладі (комунікативний,

когнітивний, діяльнісно-рефлексивний) передбачають оволодіння майбутніми філологами в аграрній галузі такими компетентностями як мовні, мовленнєві,

лінгвосоціокультурна, предметна, інформаційна, текстово-технологічна, інтерпретаційна.

Список використаних джерел

1.Авхачева И. А. Профессиональная компетентность и базовые переводческие компетенции / И. А. Авхачева // Вестник Пермского государственного технического университета. – 2010. – № 2. – С. 92 – 103.

2.Адольф В. А. Обновление процесса подготовки педагогов на

основе моделирования профессиональной деятельности: [монографія]/ В. А. Адольф, И. Ю. Степанова. – Красноярск, 2005. – 214 с.

3.Азимов Э. Г. Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам) / Э. Г. Азимов, А. Н. Щукин. – М. : Издательство ИКАР, 2009. – 448 с.

4.Аксенова Е. Е. Обучение письменному переводу филологических текстов с английского языка на русский: дис. … канд. пед. наук. : 13.00.02 / Аксенова Елена Евгеньевна. – М., 2006. – 200 с.

5.Алексеева И. С. Введение в переводоведение: учеб.пособие / Ирина Сергеевна Алексеева. – М. : Издательский центр «Академия», 2008. – 352 с.

439

взаємозалежний процес взаємодії тексту і особистості перекладача. Характер такої взаємодії, на думку автора, визначається типом тексту, що піддається перекладу [36]. Отже, автор указує на зв’язок особистості перекладача з текстом, доводить його вагомість і неповторність та необхідність виокремлення текстово-технологічних компетентностей у професійній діяльності.

І. Полюк і Л. Бондар наголошують, що у процесі перекладу необхідно зрозуміти текст оригіналу, віднайти відповідні засоби передачі мовою перекладу, перевірити такі аспекти перекладу: ступінь формальної відповідності, ступінь змістового навантаження та прийнятності для цільової аудиторії. Автори доводять, що у процесі письмового перекладу перекладач може користуватися прямими міжмовними трансформаціями або вільно інтерпретувати текст оригіналу. Вибір того чи іншого засобу перекладу, на думку науковців, залежить від функціонального стилю, до якого належить текст оригіналу. Науковці роблять висновок, що типи текстів визначають підхід та вимоги до перекладу, впливають на вибір засобів і визначення рівня еквівалентності перекладу оригіналу [166]. Отже, текстово-технологічні компетентності майбутніх філологів в аграрній галузі передбачають грамотну роботу з текстом під час письмового перекладу; володіння технологією перекладу; вміння здійснювати двосторонній переклад в аграрній галузі, використовувати різні перекладацькі прийоми та трансформації; здатність мобілізувати ресурси, що необхідні для письмовотекстового перекладу в аграрній галузі.

Погоджуємося з поглядами А. Вітченко, який розглядає теорію і технологію формування інтерпретаційних компетентностей, що діяльність інтерпретатора завжди виходить за межі тлумачення змісту твору, має на меті відкриття особистісного сенсу в інтерпретованому, самоактуалізацію особистості в різних видах виконавства. Автор доводить, що під час інтерпретації прочитане вводиться до нової системи взаємозв’язків, в якій домінує не твір, а індивідуально-творчий погляд на нього, не виявлення

438

(експресивними), які пов’язані із суб’єктивною перекладацькою інтерпретацією подій. У таких текстах інтенція, релевантна для перекладу, має атрибуцію «відповідати переживанню» [11, с. 114].

Як свідчать авторитетні розвідки вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії перекладу, прагматики, лінгвостилістики, інтерпретаційний потенціал будь-якого тексту, в тому числі теологічного, визначається його жанровою приналежністю, точніше кажучи, його функцією, яка випливає із жанрової специфіки (виду) тексту. Поняття функції безпосереднім чином пов’язане із прагматикою перекладу і вельми актуальне для визначення інтерпретаційного потенціалу теологічного тексту в теологічному дискурсі.

Так, якщо переклад художнього тексту, за словами М.М.Бахтіна, дорівнює естетичній події, переклад наукового тексту – це інформаційнонаукова подія, переклад філософського тексту становить філософськоінтепретаційну подію, то, продовжуючи думку вченого, можна порівняти переклад теологічного тексту із апелятивною подією. Критерій визначення типу «подій» при перекладі різних текстових жанрів повністю відповідає перекладознавчій типології функцій тексту, запропонованій відомою німецькою дослідницею К.Райс [49, S. 82-84]. Згідно із цією типологією, ми відносимо теологічні (так само, як і інші релігійні) текстові продукти до текстів з вираженою апелятивною функцією і потужним прагматичним потенціалом.

Прагматичний аспект перекладу, за В.Н.Комісаровим, включає «уплив на перебіг і результат перекладацького процесу необхідності відтворити прагматичний потенціал оригіналу і прагнення забезпечити бажаний вплив на Рецептора перекладу» [26, с. 210]. У свою чергу, прагматичний потенціал детермінується як здатність тексту продукувати <…> комунікативний ефект, викликати у Рецептора прагматичне відношення до повідомлення, інакше кажучи, здійснювати прагматичний уплив на отримувача інформації» [26, с. 209].

35

Поняття прагматичного потенціалу тексту докладно розглядалось В.В.Демецькою в контексті теорії перекладацької адаптації [18]. Згадана теорія представляє певний інтерес для нашого дослідження, оскільки у її межах вивчались тексти релігійного дискурсу.

Так, авторка відносить релігійну проповідь до ораторського тексту із сильним прагматичним потенціалом у парадигмі прагматичних текстів (за чотирьохступеневим критерієм від слабкого до дуже сильного потенціалу). В роботі стверджується, що головний критерій адаптації тексту при перекладі – це його прагматична орієнтація [18, с. 8]. Тому логічно припустити, що теологічні тексти потребують достатньо сильного ступеня адаптації, що на практиці повинно реалізуватись у частотності уживання адаптивних стратегій з боку перекладача. Серед типів перекладу загалом В.В.Демецька виокремлює: 1) переклад-репродукцію, тобто тип перекладу, спрямований на відтворення лінгвокультурного коду аудиторії відправника; 2) адаптивний переклад як тип перекладу з домінантною прагматичною настановою на мовні та культурні стереотипи реципієнта [18, с. 5].

З нашого погляду, названі терміни мають спільні ознаки із дихотомією типів перекладу, запропонованою ще Ф.Шляєрмахером: verfremdende vs. einbürgernde Übersetzung [50, S. 35]. Отже, переклад-репродукцію можна певним чином ототожнити із екзотизуючим перекладом (очуженням), а переклад-адаптація корелює із доместикуючим типом перекладу (одомашненням).

Досліджуючи тексти християнського протестантського дискурсу в аспекті перекладу, О.Журавльова також відносить їх до прагматичного текстотипу. Дослідниця наголошує на тому, що релігійні тексти спрямовані на зміну поведінки адресата відповідно до задуму адресанта, тому перекладачу необхідно зрозуміти й передати зміст тексту вихідної мови не у тексті мови перекладу, що актуально насамперед для художніх текстів, а носію мови перекладу, що характерно для прагматичних (апелятивних)

текстів [52, с. 11].

36

площинах: загальній, загально-педагогічній, предметній. Загальна складова

інформаційно-комунікаційних компетентностей включає: основні відомості про устаткування персонального комп’ютера, правила техніки безпеки, основи роботи на комп’ютері, до яких належать відомості про основні програмні засоби (текстові редактори, бази даних, електронні таблиці, робота в мережах). Загально-педагогічна складова охоплює роботу з програмними пакетами загальнонаукового призначення, педагогічними програмними засобами, методику застосування ІКТ в навчальному процесі. Предметна складова вміщує такі основні ІКТ для підтримки професійної діяльності фахівця-філолога: готові програмні засоби (електронні підручники, енциклопедії, посібники, словники тощо); програми MS Office (Word, Power Point, Microsoft Publisher, Excel); Інтернет-ресурси; соціальні сервіси Інтернету [175, c. 198].

Отже, майбутні філологи у процесі письмового двостороннього перекладу повинні володіти певними навичками та вміннями: використовувати комп’ютерні засоби у процесі перекладу; працювати з навчальними комп’ютерними програмами; віднаходити інформацію в мережі Інтернет, критично оцінювати її; редагувати тексти з використанням доступних комп’ютерних програм тощо.

Діяльнісно-рефлексивний компонент компетентності у ПДП майбутніх філологів в аграрній галузі передбачає оволодіння текстово-технологічною й інтерпретаційною компетентностями. У літературі з перекладознавства і методики викладання перекладу особлива увага звертається на текстові, або текстотвірні компетентності перекладача, що проявляються в його умінні створювати тексти різних типів і жанрів на основі знань про стратегію побудови текстів, використовувати структурно-мовні та змістовні елементи мовних творів із метою досягнення комунікативної мети, створення особливого стилістичного ефекту зв’язності (когезії) мовного твору (І. Арнольд [10 ], О. Ахманова, І. Гюббенет [12], В. Виноградов [36] та ін.). Так, В. Виноградов розглядає сучасний переклад як двосторонню діяльність,

437

поданні лінгвістичних феноменів (граматичні структури, фонетичні та лексичні одиниці) з країнознавчими і культурними аспектами мови, яка вивчається. Отже, інформаційні компетентності – це вміння керувати набутими знаннями не лише про культуру, традиції та звичаї рідного народу, але й культуру народу, мова якого вивчається, з метою здійснення доцільного перекладу.

Ю. Колос серед професійних завдань перекладача особливу увагу надає саме інформаційній діяльності, зокрема, у межах тих виробничих функцій, якими має володіти майбутній фахівець: забезпечення письмової та усної комунікації у різних галузях господарства, науки і культури; користування сучасними методами збору й обробки інформації; застосовування методів проведення наукових досліджень; викладання перекладу із застосуванням сучасних технологій; пошук інформації з використанням глобальних інформаційних мереж; пошук інформації з використанням автоматизованих інформаційно-пошукових та довідникових систем; робота з базами даних [78, c. 19]. Доповнює перелік цих функцій В. Ромашенко, яка доводить, що результатом професійної підготовки вчителів-філологів має бути сформовані інформаційно-комунікаційні компетентності як сукупність знань щодо: використання таких програм, як MS Office; інформаційних сервісів: WWW, електронної пошти, електронних конференцій, IRC, електронних бібліотек, Web2; психолого-педагогічних засад використання ІКТ; вимог до інформаційно-комунікаційних технологій, до формування інтерактивних навчально-методичних комплексів із мови та літератури; відмінностей інформаційно-комунікаційних технологій навчання від традиційних технологій; дидактичних можливостей персонального комп’ютера; специфіки використання цільового програмного забезпечення у викладанні; особливостей управління навчальним процесом за допомогою ІКТ; комп’ютерно-орієнтованих методів навчання [175, c. 70]. Цей автор наголошує, що інформаційно-комунікаційні компетентності бакалаврів філології мають формувати знання, навички, уміння, здатності у таких

436

Отже, перевіримо припущення щодо високого ступеня адаптивності перекладу для теологічних текстів як текстових продуктів з високим прагматичним потенціалом (апелятивною функцією). З цією метою розглянемо фрагменти німецькомовного оригіналу ТТ «Triumph des Gekreuzigten» у авторстві Еріха Зауера, видатного теолога християнського протестантського дискурсу в галузі історії спасіння, та його українського перекладу, виконаного проповідником Дмитром Марійчуком:

Н1 (оригінал): „Triumph des Gekreuzigten“ – das ist der Sinn der neutestamentlichen Offenbarungsgeschichte. In immer helleren Lichtkreisen läßt Christus, der Triumphator, seinen Himmelsglanz erstrahlen. Die Gewinnung der Gemeinde, die Bekehrung der Völkerwelt, die Verklärung des Universums – das sind die drei Hauptstufen in dem Triumphzug seiner Erlösung [62, S. 1].

У1 (переклад): «Тріюмф Розп’ятого» – це сенс історії об’явлення Нового Заповіту. Щораз то ясніше випромінює небесне сяйво від Христа-

Переможця. Здобуття Церкви, навернення народів світу, переміна всесвіту

– це ті три головні ступені у відношенні до тріюмфу Його відкупленя

(спасіння) [58, с. 9].

Згаданий фрагмент становить перші три речення з передмови автора до теологічного тексту жанрової групи христології (богословського вчення про співвідношення божественної та людської природи Ісуса Христа як другої Особи Святої Трійці) [54].

По-перше, на лексико-семантичному рівні наведеного уривку спостерігається насиченість термінами фахової мови теології, що належать до християнсько-богословської терміносистеми: neutestamentlich, Offenbarung, Gemeinde, Bekehrung, Verklärung, Erlösung. По-друге, тут фіксується наявність антропоніма і теоніма (загальної та власної назв, що іменують божество): відповідно, der Gekreuzigte та Christus, der Triumphator.

У першому висловленні перекладач відтворює термінологічне незв’язане словосполучення моделі adj + Sub(Kompositum) neutestamentliche Offenbarungsgeschichte через повний граматичний синонім цільової мови:

37

історія об’явлення Нового Заповіту. Причому термінологія християнської богословської терміносистеми німецької мови передається еквівалентами (однозначними термінологічними відповідниками) богословської терміносистеми української мови: das Neue Testament – Новий Завіт (Заповіт

–мова укр.діаспори); Offenbarung – об’явлення.

Утім, необхідно зазначити, що у широкому контексті теологічного твору Е.Зауера зафіксовано контекстуальний синонімічний ряд для поняття

Offenbarung: die Eröffnung, das Erscheinen. Наприклад, у змісті на початку твору сьомий розділ першої частини сформульовано так: die Eröffnung des Gottesreiches [62, S. 11] . У перекладі назва даного розділу звучить як Об’явлення Божого Царства [58, с. 5]. Отже, можна зробити висновок, що у межах богословської терміносистеми української мови існує полісемія терміну об’явлення. Водночас за дефініцією Великого тлумачного словника української мови (ВТСУМ), лексема об’явлення має лише одне значення: з позначкою книжн., рел. – те саме, що одкровення. У словниковій статті також надається приклад: Об’явлення св. Івана Богослова [8, с. 824].

На нашу думку, не можна погодитися із заявленою у словнику семантичною однозначністю терміна об’явлення, оскільки у тому ж самому джерелі під рубрикою одкровення наводиться кілька визначень: 1) книжн.,

рел., заст. – раптове осягнення істини, доступне лише обранцям у момент містичного осявання, що, за християнськими догматами, йшло безпосередньо від Бога; об’явлення; 2) щось нове, досі не відоме, щойно відкрите, з’ясоване; 3) відверта розповідь, сповідь [8, с. 828]. Очевидно, що саме перше значення відповідає німецькому богословському терміну

Offenbarung.

Утім, не слід забувати про існування термінологічної полісемії терміна об’явлення навіть всередині богословської терміносистеми обох аналізованих мов, тому що Об’явлення св. Івана Богослова (нім. die Offenbarung des Johannes) [61] уживається для позначення останньої із 27 книг Нового Завіту, визнаних Церквою канонічними. Тому робимо висновок про подвійну

38

Когнітивний компонент компетентності у ПДП майбутніх філологів в аграрній галузі включає оволодіння майбутніми філологами предметною й інформаційною компетентностями.

На думку О. Овчарук, поняття «предметна компетенція» позначає категорію, що віддзеркалює здатність фахівця ефективно діяти в різних сферах професійної діяльності і сприяє його особистому успіху [149, с. 1213]. Крім знань, умінь і навичок, предметна компетенція, як вважає автор, передбачає наявність досвіду і ціннісного ставлення до праці, що пов’язано з розвитком у майбутнього фахівця здатності критично оцінювати наявні в наукових джерелах, посібниках і підручниках знання конкретної галузі; обґрунтовувати власну позицію; виявляти рівень володіння інших членів колективу вміннями і навичками з навчальної дисципліни [149]. Предметні компетентності майбутніх філологів при проведенні письмового двостороннього перекладу в аграрній галузі базуються на ґрунтовних знаннях із рідної та іноземної (англійської) мов.

Інформаційні компетентності, або їх аналоги (інформаційнокомунікаційні, лінгво-інформаційні, інформаційно-технологічні тощо)

віднесено до ключових компетентностей майбутніх фахівців. Інформаційні компетентності майбутніх філологів є системою їхніх знань, умінь, навичок, ставлень, що спрямовані на вироблення особистісних здатностей до орієнтації в інформаційному просторі, отримання інформації та оперування нею відповідно до власних потреб і вимог професійної діяльності.

Інформаційні компетентності засвоюються під час викладання рідної та іноземної мови майбутнім перекладачам з метою отримання відомостей та визначення особливостей культури та традицій народу країни, мова якої вивчається. Формування інформаційних компетентностей у майбутніх перекладачів забезпечує розуміння важливості інформації та проведення вдалого письмового перекладу. Взаємозв’язок лінгвістичних та інформаційних компетентностей є необхідною умовою засвоєння іноземної мови та підготовки кваліфікованих фахівців, що втілюється в одночасному

435

Найбільшу значущість, на наш погляд, має мовна компетентність. При цьому спираємось на думку В. Комісарова, який вказує: «Звичайно, мовна компетенція кожного перекладача має свої межі, але чим ширше ці межі, тим вище його загальна професійна компетентність [80, с. 333]».

Крім лексичних, граматичних, фонетичних та фонологічних знань, важливою складовою перекладацьких знань є лінгвосоціокультурний аспект: країнознавчі, лінгвокраїнознавчі знання, навички та вміння. Лінгвооціокультурна компетентність передбачає володіння знаннями про національно-культурні реалії зарубіжних країн, норми невербальної поведінки носіїв мови та способи використання їх під час спілкування.

З вище поданих визначень мовних компетентностей стає очевидним, що без їх сформованості правильність перекладу неможлива. Професійний перекладач повинен володіти різними стратегіями та знати норми мови. Завдяки навчанню у майбутніх перекладачів розвивається самокритика. Професійний перекладач знає свої можливості і погоджується лише на ту роботу, яку він спроможний виконати. Одним із завдань навчання перекладу є професійне ставлення до роботи. Майбутні перекладачі виконують різні завдання щодо перекладу, вони засвоюють різні способи перекладу, які мають бути адекватними щодо наявної ситуації.

Отже, під мовними компетентностями в методиці навчання рідної й іноземної мови розуміється розвиток у студентів уміння активізувати та систематизувати лінгвістичні знання – словникові одиниці і граматичні правила, що перетворюють слово у висловлювання; способи відображення культурних цінностей рідною й іноземною мовами (у лексиці, граматиці, побудові висловлювань).

У нашому розумінні мовні компетентності – це здатність оперувати засвоєними лексичними та граматичними знаннями, що сприяють побудові усвідомлених висловлювань іноземною й рідною мовою з урахуванням відмінностей носіїв цих мов.

434

полісемію терміна об’явлення в українській мові: з одного боку, між одиницею християнсько-богословської терміносистеми та одиницею загальновживаної мови (див. вище тлумачення лексеми одкровення); з іншого боку, у межах фахової мови теології як української, так і німецької мов: 1)

істина (нім. die Offenbarung des Wortes Gottes); 2) 27-а канонічна книга Нового Заповіту від св. Івана Богослова (Об’явлення Івана Богослова).

Наступний приклад міжмовної лексико-граматичної синонімії демонструє переклад теоніма Christus, der Triumphator за допомогою епітетаприкладки Христос-Переможець. У цьому випадку можна припустити уживання адаптивної стратегії перекладу з боку перекладача, оскільки, поперше, словотвірна модель аппозиції (епітету-прикладки) є типовою саме для української мови; по-друге, грецьке слово тріумфатор передається не шляхом транслітерації запозичення, екзотичного для мови перекладу, а шляхом уживання абсолютного синоніма, більш прийнятного в українській мові: переможець. Іншими випадками застосування прагматичної адаптивної стратегії перекладу теологічного тексту для українськомовних адресатів ми вважаємо: а) генералізуючий переклад лексеми die Gemeinde – Церква; б) коментуючий переклад терміна die Erlösung шляхом розміщення перекладацького уточнення в дужках поряд із еквівалентом відкуплення (спасіння). Наявність подібного уточнення з боку перекладача робить семантичний зміст фахового християнсько-богословського терміну більш прозорим для пересічного читача мови перекладу.

Підсумовуючи викладене вище, робимо висновок про наявність певних адаптивних прийомів у перекладі ТТ жанрової групи христології з німецької українською мову, що пояснюється, на нашу думку, загальною прагматичною спрямованістю даного типу текстів у межах теологічного (і ширше – релігійного дискурсу), яка реалізується в урахуванні релігійноконфесійних норм і стереотипних очікувань реципієнтів мови перекладу.

Лінгвістичні труднощі перекладу теологічних текстів загалом зумовлюються, з нашого погляду, кількома чинниками: 1) загальними

39

особливостями системи і структури мов оригіналу та перекладу; 2) специфічними цілями релігійної комунікації; 3) принципами організації теологічного дискурсу як гіпоніма (підвиду) релігійного дискурсу; 4) жанрово-композиційними особливостями конкретного теологічного тексту.

На нашу думку, будь-які перекладацькі «невідповідності», які фіксуються у процесі порівняльного дослідження оригіналу і перекладу теологічного тексту, можна пояснити (погодитися або піддати сумніву) за допомогою аналізу наведених чинників. Так, здійснюючи переклад на матеріалі мовної пари «німецька-українська», перекладач зустрічається із явищем міжмовної асиметрії на багатьох рівнях мови: лексикосемантичному, ономастичному, морфологічному, словотвірному, синтаксичному, фразеологічному (чинник 1). Певна кількість лексем, реалійонімів, морфем, словотвірних моделей, ідіом, синтаксичних конструкцій оригіналу або взагалі не матиме однозначних відповідників (еквівалентів) у мові перекладу, або буде корелювати із множинними відповідниками (Eins- zu-Null-Entsprechungen та Eins-zu-Viele-Entsprechungen за термінологією В.Коллера) [48, S. 230, 232].

Тому результат перекладу теологічного тексту з німецької українською мовою неодмінно буде містити перекладацькі трансформації на поверхневому мовному рівні (мовне перекодування). Такі трансформації у теорії перекладу вважаються обов’язковими і не залежать від позамовних факторів (комунікативної ситуації, типу дискурсу, жанру тексту), а цілком детермінуються системно-структурними параметрами різних рівнів мови оригіналу та мови перекладу [14, с. 97-109].

Ми вважаємо, що цілі релігійної комунікації визначають персуазивність перекладу релігійних текстів у межах теологічного дискурсу як первинну перекладацьку домінанту (чинник 2). У монографії В.І.Карасика до цілей релігійного дискурсу віднесено, зокрема, залучення до віри у межах певної конфесії; заклики до віри і покаяння; повчання; затвердження у вірі та чесноті; роз’яснення віровчення [23, с. 202]. Наведені формулювання цілей

40

двосторонньому перекладі в аграрній галузі. Враховуючи, що головною рисою майбутніх філологів є вміння грамотно писати та висловлювати свої думки, то першим компонентом досліджуваного феномену виокремлено комунікативний. До його складу в якості показників відносимо оволодіння майбутніми філологами в аграрній галузі мовними (лексичні і граматичні знання, навички), мовленнєвими (знання і вміння читання та письма), лінгвосоціокультурною (знання соціальних стереотипів носіїв мови, їхньої культури і термінології, а також уміння їх враховувати у процесі перекладу) компетентностями. Когнітивний компонент компетентності у письмовому двосторонньому перекладі майбутніх філологів в аграрній галузі передбачає оволодіння майбутніми фахівцями предметною (знання предмета для розуміння змісту текстів аграрної галузі) й інформаційною (володіння комп’ютерними технологіями, здатність до пошуку інформації в мережі інтернет, уміння критично оцінювати віднайдену інформацію)

компетентностями. Діяльнісно-рефлексивний компонент компетентності майбутніх філологів у письмовому двосторонньому перекладі в аграрній галузі включає опанування текстово-технологічною (володіння технологією перекладу; уміння здійснювати двосторонній переклад в аграрній галузі; здатність мобілізувати ресурси, які необхідні для письмово перекладу в аграрній галузі) і інтерпретаційною (здатність мобілізувати ресурси, що необхідні для визначення контекстуального значення мовленнєвих засобів і їх трансформації у процесі двостороннього перекладу в аграрній галузі) компетентностями.

Більш детально охарактеризуємо компетентності, що є показниками компонентів компетентності майбутніх філологів у письмовому двосторонньому перекладі в аграрній галузі. Комунікативний компонент компетентності майбутніх філологів у ПДП в аграрній галузі передбачає опанування мовними, мовленнєвими та лінгвосоціокультурною

компетентностями.

433