Книги / Актуальні_проблеми_теорії_і_практики

застосувати компенсаційні перекладознавчі прийоми й засоби. Ситуативна модель наближається до дійсності, певною мірою спрощуючи її [210, с. 34]». Однак, вона не розкриває механізму переходу від тексту оригіналу до тексту, що зробив перекладач, та не обґрунтовує багатоваріантність перекладу. «Ситуативна модель досить адекватно описує процес письмового перекладу, коли для створення комунікативно рівноцінного тексту мовою перекладу необхідно і достатньо вказати на одну й ту ж саму ситуацію» [158, с. 14]. Під «ситуацією» розуміється предметна (ситуація-денотат), а не мовна.

Трансформаційна модель перекладу (Ю. Найда [143], І. Ревзін і В. Розенцвейг [172], А. Гуртадо (A. Hurtado) [228]) виникла під впливом ідей трансформаційної граматики (Н. Хомський (N. Chomsky) [226]) і передбачає перетворення синтаксичних структур тексту оригіналу (його трансформацію) у перекладений текст. «Трансформаційний аналіз – методика вияву схожості й відмінності між синтаксичними конструкціями шляхом установлення правил перетворення їх ядерних структур і набору таких трансформацій за умови збереження лексичного складу конструкцій і синтаксичних зв’язків їх складників [176, с. 626]». Передбачається, що ядерні структури в різних мовах збігаються більше, ніж поверхневі. Перекладач мінімізує вихідні структури саме в глибинні ядерні структури, що збігаються для різних мов за спільністю логіко-синтаксичних зв’язків і відповідної їм лексики. «Прибічники даної моделі виходять з припущення, що під час письмового перекладу здійснюється передача значень мовних одиниць оригіналу. Таким чином, ця модель орієнтована на існування безпосереднього зв’язку між граматичними структурами та лексичними одиницями контактуючих мов. Співвіднесені одиниці розглядаються як початковий та кінцевий стан процесу перекладу. Згідно з цією моделлю, процес письмового перекладу включає три етапи: аналіз, переключення, реструктурування [158, с. 12– 13]».

Семантична чи змістова модель (Л. Бархударов [13; 14], Я. Рецкер

[173], А. Федоров [196] та ін.) ураховує обставину, що при перекладі передаються значення одиниць оригіналу, які складаються з елементарних

392

аквакультур та їх різновидів. А субдискурси п’ятого порядку можуть перенести користувача на шостий рівень, який надасть інформацію щодо розведення різних порід риби детально по кожній з освітленням усіх пов’язаних аспектів. У такий спосіб субдискурси занурюють користувача в глиб інформаційного простору Інтернету, не лише шляхом зміни теми, а й уводячи з однієї інформаційної площадки на іншу, наприклад на інформаційний сайт офіційних закладів, фірм та навчально-дослідних закладів пов’язаних з аквакультурами.

Серед мовленнєвих жанрів Інтернет-дискурсу Н. О. Гудзь виділяє:

–За структурністю та композиційністю (дискурсоформуючі);

–За інтенцією висловлювання (дискурсонабуті);

–За принципом взаємодії (один-одному, одинбагатьом);

–За комунікативною функцією ( інформативні, директивні, фатичні, презентаційні, естетичні, розважальні);

–За тематичною спрямованістю (загальноінформаційні, науковоосвітні та спеціальні інформаційні, художні, розважальні, непрофесійного спілкування, ділові та комерційні);

–За тематикою (запозичені (канонічні), власне мережеві (не канонічні)) [10, c. 1-22].

За комунікативною функціє та з огляду на семантико-стилістичні особливості аграрного інтернет-дискурсу можна розподілити на жанри:

Отже, нами зроблено огляд класифікацій та типології дискурсу та віднесено субмови аграрного дискурсу до статусно-орієнтованого (інституційного) дискурсу з огляду на приналежність його до аграрної професійної сфери. Аналіз різних визначень інтернет-дискурсу дав можливість дати дефініцію аграрного інтернет-дискурсу та розподілити його на субдискурси за критерієм «соціально-професійна діяльність». Зображено розподіл субдискурсу на субдискурси (ланцюги) інших порядків (від другого до шостого порядку), які з одного боку пов’язані між собою родинновидовими особливостями, а з іншого є самостійними та самодостатніми.

81

Складено схему німецькомовного субдискурсу тваринництва. Визначено основні особливості Інтернет-дискурсу, до яких належать гіпертекст, гіперпосилання та гіпертекстуальність. Розглянуто графічні, морфологічні, лексичні, граматичні, синтаксичні особливості мовної організації аграрного інтернет-дискурсу та його розподіл на жанри за комунікативною функцією.

Таблиця 6

Жанри аграрного Інтернет-дискурсу

		Власне науково-технічна література:
		електронні монографії,
		електронні збірники статей та матеріали
		конференцій з різних галузей сільського
	інформативні	господарства
За
		Учбова науково-технічна література:
комунікативною		електронні підручники,
функцією		електронні довідники,
		електронні словники
		Науково-популярна література з різних
		галузей сільського господарства та
		техніки:
		електронні журнали,
		статті веб-сторінок природоохоронних та
		аграрних спілок та організацій
	презентаційні	Веб-сторінки сайтів аграрних виробників,
		сайти Інтернетмагазинів / аукціонів
	директивні	технічна і супровідна документація до
		техніки,
		технічна реклама,
		патенти

82

мови оригіналу до мови перекладу, і подальше використання останнього для побудови тексту перекладу. Результатом цих досліджень стають так звані моделі перекладу [154, c. 104]». Проаналізуємо найбільш поширені теоретичні моделі перекладу та з’ясуємо їх особливості. У словнику основних понять перекладознавства під редакцією М. Раренко наведена велика кількість сучасних моделей перекладу, а саме: аналітична, герменевтична, денотативна, інтерпретативна, когнітивна, комунікативна, контекстна, контрактивна, психолінгвістична, семантична, семіотична, синергетична, трансформаційна, трансформаційно-семантична, еквівалентна, а також модель опосередкованого перекладу [154, c. 105].

Т. Пасічник у перекладознавстві умовно виокремлює такі моделі процесу перекладу: трансформаційно-семантичну, ситуативну, психолінгвістичну та комунікативну [158, с.12]. Т. Кияк, О. Огуй, А. Науменко серед моделей перекладу називають ситуативну, семантичну,

психолінгвістичну,	трансформаційну, комунікативну, інформативну [76,
c. 516]. Найбільш	відомими, на думку Я. Ємельянової, є ситуативна,

трансформаційна, семантична, психолінгвістична й інтерпретативна моделі, а також модель О. Каде (O. Kade) [58, с. 17]. Остання модель (О. Каде) в інших класифікаціях відноситься до комунікативних моделей. Ґрунтовний аналіз різних класифікацій моделей перекладу доводить, що в своїй основі їм притаманні одні і ті ж самі моделі, а саме: ситуативна, трансформаційна,

семантична, комунікативна, психолінгвістична, інформативна,

інтерпретативна. Отже, розглянемо сутнісні характеристики кожної з виокремлених моделей.

Ситуативна модель перекладу ( В. Гак, Б. Григорьєв [46], Дж. Кетфорд

(J. Catford) [225], М. Снелл Хорнбі (M. Snell-Hornby) [241] та ін.) базується на співвідношенні мовних одиниць оригіналу та перекладу з фактами оточуючої дійсності (референтами та денотатами). Переклад виступає процесом заміни (субституції) матеріальних знаків денотатів однієї мови на відповідні знаки іншої. «При відсутності денотата у мові перекладу перекладач має

391

Специфіка письмового перекладу спонукає до акцентування більшої уваги на граматиці, в порівнянні з навчанням усного перекладу.

М. Гарбовський стверджує: «Володіння технікою вираження думок на мові перекладу, що досягається при навчанні письмового перекладу, виявляється надзвичайно важливим для набуття навичок усного перекладу. Інакше кажучи, люди, здатні якісно здійснювати письмовий переклад, швидше за все, за винятком особливих випадків індивідуальної психіки, зможуть якісно здійснювати усний переклад після певної підготовки [50, с.41]». Отже, науковець доводить важливість навчання майбутніх фахівців саме письмового перекладу та відзначає його значний вплив на розвиток усного перекладу.

Однак, письмовий переклад залежить, у першу чергу, від здібностей та психологічних особливостей самого перекладача, бо здійснюється в його мозку та є недоступним для спостереження і дослідження. «З цієї причини вивчення процесу перекладу проводиться за допомогою теоретичних моделей, що описують процес перекладу в цілому або різні його аспекти. У лінгвістичній теорії моделі перекладу представляють процес перекладу у вигляді ряду розумових операцій над мовними і мовленнєвими одиницями, тобто у вигляді лінгвістичних операцій, вибір яких зумовлений мовними особливостями оригіналу та відповідними особливостями в мові перекладу

[176, c. 132]».

Найсуттєвіші ознаки перекладу як міжмовної та міжкультурної комунікації відображені в моделях перекладу як умовного опису низки розумових операцій, виконання яких призводить до процесу перекладу. Так, О. Івасюк і О. Огуй під моделлю перекладу розуміють умовний опис низки послідовних ментальних операцій над мовними одиницями, виконуючи які перекладач мав би здійснити переклад оригіналу [70, c. 161]. «Значимість розробки подібних моделей для практики перекладу полягає в тому, що знання може полегшити перекладачеві вирішення важких перекладацьких завдань. При цьому інтерес для дослідників представляє і етап переходу від

390

Перспективою подальших розвідок може стати поглиблене вивчення лінгвістичних особливостей та жанрово-композиційних форм різних субдискурсів аграрного Інтернет-дискурсу; особливості вираження гіперпосилань та гіпертексуальність аграрного Інтернет-дискурсу.

Список використаних джерел

1.Алексеев А. Записи в блоге как речевой жанр Интернет-

коммуникации, 2003 // Ел. ресурс: [http://iawia.net.ru]

2.Асмус Н. Г. Лингвистические особенности виртуального коммуникативного пространства: дис.…канд. филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» / Нина Геннадьевна Асмус. – Челябинск, 2005. – 265 с.

3.Ахренова Н. А. Интернет-дискурс как глобальное межкультурное явление и его языковое оформление: автореф. дис. на соискание уч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.04 «Теория языка» / Н. А. Ахренова. – М.– 2009. – 36 с.

4.Балабан О. О. Дискурс-теорії і дискурс-аналіз: історія і перспективи. [Електронний ресурс] / О. О. Балабан. − Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/apif/2010_5/balaban.pdf

5.Варламова Е. В. Особенности германского леворадикального Интернетдискурса: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки» / Е. В. Варламова. – М. – 2006. – 26 с.

6.	Галичкина Е. Н. Характеристика	компьютерного дискурса /
Е. Н. Галичкина // Вестник ОГУ. – 2004. – №10.		– с. 55-59.

7.Горина Е. В. Дискурс Интернета: определение понятия и методология исследования // Филологические науки. Вопросы теории и практики. – Тамбов: Грамота, 2014. – № 11 (41): в 2-х ч. Ч. II. – С. 64-67.

8.Горина Е. В. Исследование структуры дискурса интернета. [Електронний ресурс] / Е. В. Горина. − Режим доступу: https://research- journal.org/languages/issledovanie-struktury-diskursa-interneta/

83

9.Гудзь Н. О. (2015) Аксіологічні стратегії соціальної екологічної інтернет-реклами. Всеукраїнська наукова конференція пам’яті доктора філологічних наук, професора Д. І. Квеселевича «Сучасний стан і перспективи лінгвістичних досліджень та проблем перекладу». [Електронний ресурс] / Н. О. Гудзь − Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/17774/1/АКСІОЛОГІЧНІ%20СТРАТЕГІЇ%20СОЦІАЛЬ НОЇ%20ЕКОЛОГІЧНОЇ.pdf

10.Гудзь Н. О. Інтернет-дискурс як новий тип комунікації:

структура, мовне оформлення, жанрові формати. [Електронний ресурс] / Н. О. Гудзь − Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/apif/2010_5/balaban.pdfhttp://eprints.zu.e du.ua/16727/1/Гудзь.pdf

11.Гудзь Н. О. Інтернет-дискурс – невід’ємна складова сучасної комунікації. [Електронний ресурс] / Н. О. Гудзь − Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/9886/1/47.pdf

12.Дементьев В. В. Основы теории непрямой коммуникации: дис… канд. фил. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» / Вадим Викторович Дементьев. – Саратов. – 2001. – 442 с.

13.Иванов Л. Ю. Язык интернета: заметки лингвиста / Л. Ю. Иванов

//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/751186

14.Иванова Е.В. Концептуальная метафора в эколингвистике/ Е.В.Иванова// Языкознание и литературоведение в синхронии и диахронии: межвуз. сб. науч. статей. Вып. 1. – Тамбов. – 2006. – С.189-191.

15.Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. − Волгоград: Перемена, 2002. – 477 с.

16.Лазарева Э. А. Интернет-текст и Интернет-дискурс // Текст в коммуникативном пространстве современной России. – Барнаул, 2011. – С. 265-273.

кількість розгорнутих конструкцій. Структури, що вживаються в письмовій мові, набагато складніші від структур, які притаманні для усного мовлення. Письмова мова характеризується вживанням складнопідрядних, а усна – складносурядних речень, оскільки виявляє емоційне забарвлення. Типовим для письмової мови є вживання речень із прислівниковими і дієприслівниковими зворотами. Письмова мова нормативна, вимагає прямого порядку слів у побудові англійської фрази. Якщо в обох мовах збігається порядок слів, то це забезпечує позитивний перенос мовних знаків із рідної мови і є позитивним чинником при перекладі. Нормативність письмової англійської мови проявляється у вживанні тих чи інших часових форм дієслова. Письмова мова логічна. У ній повинні бути відображені логічні зв’язки між реченнями і всередині самих речень, що відтворює сенс цілого

[187, c. 80-81].

Отже, можна зробити висновок, що письмова мова характеризується нормативністю викладу, логічністю і контекстністю.

Письмовий переклад − є авторською, творчою діяльністю найвищого рівня еквівалентності, що має сталу технологію проведення, де оригінал і текст перекладу виступають у вигляді фіксованих текстів, із якими можна працювати необмежений час із використанням додаткової літератури чи електронних засобів.

Специфіка письмового перекладу полягає в тому, що перекладач має у своєму розпорядженні весь текст цілком і можливість перекладати один вислів за іншим. Під час письмового перекладу наявна можливість зіставляти переклад із текстом оригіналу, отримувати додаткову інформацію з інших частин тексту. У нього, в більшості випадків, відсутній прямий або зворотній зв’язок із комунікантами, а передача інформації відбувається в одному напрямі, співвідношення мов є постійним. Письмовий переклад має певні психологічні особливості, що ґрунтуються на сукупності змістового сприйняття тексту перекладу та його результативного усвідомлення.

84

389

перекладача обмежені часовими рамками, темп мови задається оратором. У	17.	Лутовинова О. В. Лингвокультурологические характеристики
таких умовах зростає роль напівавтоматичних навичок, знання стійких	виртуального дискурса: автореф. дис. …. доктора филол. наук: спец. 10.02.19
відповідностей і штампів. Усний перекладач перебуває в безпосередньому	«Теория языка» / О. В. Лутовинова. – Волгоград. – 2009. – 39 с.
контакті з учасниками міжмовного спілкування. Він включений в ситуацію	18.	Малая О. Ю. Реалізація мовленнєвих стратегій ввічливості у
спілкування і є її учасником. Що стосується письмового перекладача, то в	дискурсі німецькомовних інтернет-форумів : автореф. дис. … канд. філол.
більшості випадків у нього відсутній прямий або зворотній зв’язок із	наук: спец. 10.02.04 – «Германські мови» / О. Ю. Малая. – Харків, 2008. –
комунікантами. У письмовому перекладі передача інформації відбувається в	24 с.
одному напрямі, співвідношення мов стабільне, наприклад з англійської на	19.	Назарова Л. В. Гипертекст и Инернет-дискурс / Л. В. Назарова //
російську. В умовах усного перекладу співвідношення мов і «напрям»	Текст – Дискурс. Гипертекст – Интернет-дискурс: Сборник научных статей. –
перекладу можуть мінятися [58, с. 34–36].	СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2010. – С. 118-136
На специфіку письмового перекладу також вказує А. Давдян. Автор	20.	Распопина Е. Ю. Стратегический аспект информационного жанра
зазначає, що це творчий вид перекладу в порівнянні з іншими видами	интернетдискурса: автореф. дис. … канд. филол. наук: спец. 10.02.19
перекладу, які засновуються на інтуїції, здогадках тощо. Тому методика	«Теория языка» / Е. Ю. Распопина. – Иркутск, 2012. – 21 с.
письмового перекладу, на думку А. Давдяна, є повністю авторською,	21.	Рижков М. С. Прецедентные персонажи синхронного интернет-
індивідуальною, що не повторює вже створені моделі. Оскільки час	дискурса / М. С. Рижков // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
сприйняття тексту перекладачем не обмежений, то письмовий переклад є	http://lse2010.narod.ru/lcseissue8/msrizhkov
найбільш обдуманим і тому, на переконання автора, досконалим видом	22.	Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и
перекладу [56]. Ця думка простежується і в дослідженні А. Швейцера, який	коммуникации: Монографическое учебное пособие. –		К. – ЦУЛ,
акцентує увагу на тому, що результатом письмового перекладу як міжмовної	«Фитосоциоцентр», 2002. – 336 с.
комунікації є вербальна чи невербальна реакція учасників комунікації, а	23.	Столярова М. О. Етикет у віртуальній англомовній комунікації
текст перекладу у письмовій формі є кінцевим продуктом, результатом дій	(на матеріалі чатлайнових сесій): дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04
перекладача [208]. Отже, автор наголошує на наявності певної послідовності	«Германські мови» / Марина Олександрівна Столярова. – К., 2005.– 209 с.
дій або технології в процесі перекладу. Т. Пасічник розглядає письмовий	24.	Тертычная М. А. Социальная реклама в Интернете:
переклад як складну рецептивно-продуктивну діяльність, що передбачає	функциональные, предметно-тематические и жанровые особенности):
сукупність добре розвиненого змістового сприйняття, результативного	автореф. дис. ... канд. филолог. наук / М. А. Тертычная. – Москва, 2012. –
усвідомлення та репродуктивно-продуктивного мислення [158, с. 17]. Відтак,	24 с.
науковець акцентує увагу на психологічних особливостях письмового	25.	Шевченко І. С. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен /
перекладу.	[І. С. Шевченко та ін.]. – Харків: Константа, 2005. – 356 с.
Відмінні особливості усної і письмової англійської мови висвітлює	26.	Шипіцина Ю. В. Особливості використання стратегій і тактик
К. Тазіна. Автор доводить, що письмова мова контекстна, вміщує велику	адресатом	текстів етичних кодексів/ Ю. В. Шипіцина //	[Електронний
388		85

ресурс].	–	Режим	доступу:	http://kpnu.edu.ua/
wpcontent/uploads/sites/7/2014/pdf/fil/18/1_32_Sshipicina.pdf

27.Щербак О.М. Дискурс німецькомовних інтернет-новин: лінгвориторичний аспект : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови». – Одеса, 2016. – 20 с.

28.Linguistik: Impulse und Tendenzen Websprache. net. Sprache und Kommunikation im Internet / [hgb. Von Siever T., Schlobinski P., Runkehl J.]. – B. – N. R.: de Gruyter, 2005. – 331 S.

86

Т. Ганічева розглядає переклад не як комунікацію, а як особливий вид інтерпретативно-породжуючого дискурсу, як ланку міжлінгвокультурної комунікації [47, c. 27]. Автор у своєму дослідженні розглядає також відмінності між усним і письмовим перекладом як найбільш поширеними його видами. Головною відмінністю між цими видами перекладу автор вбачає у характері обмежень. Т. Ганічева акцентує увагу на тому, що під час письмового посередництва, на відміну від усного, перекладач зазвичай має достатньо часу, аби користуватися словниками, іншими довідковими матеріалами і навіть проводити консультації з фахівцями для вирішення проблем, які пов’язані з інтерпретацією тексту оригіналу. Іншою відмінністю між усним та письмовим посередництвом, на думку автора, є різниця у ступені розгорнутості процесу перекладу. «У письмовій формі чітко розрізняються принаймні три етапи: доперекладацький аналіз тексту оригіналу, власне переклад і редагування тексту перекладу [47, c. 28]. Найбільш повно, на нашу думку, розглядає специфіку усного перекладу в порівнянні з письмовим Я. Ємельянова, використовуючи такі критерії:

1)форма текстів оригіналу та перекладу;

2)специфіка сприйняття оригіналу та оформлення перекладу;

3)фактор часу;

4)характер зв’язку з комунікантами;

5)«напрям» перекладу [58, с. 34].

Дослідниця доводить, що в усному перекладі перекладач сприймає текст оригіналу одноразово, на слух, невеликими відрізками, величина яких може варіюватися. Письмовий перекладач має у своєму розпорядженні весь текст цілком і перекладає один вислів за іншим. Він може зіставляти переклад із текстом оригіналу, отримувати додаткову інформацію в інших частинах тексту. Письмовий перекладач не обмежений чіткими часовими рамками, що створює умови для успішного розв’язання ним складних перекладацьких проблем. Отже, в письмовому перекладі наявні передумови для досягнення найвищого рівня еквівалентності. В усному перекладі дії

387

від оригінальних. Так, В. Виноградов стверджує, що переклад – це «викликаний суспільною необхідністю процес і результат передачі інформації (змісту), вираженої в письмовому або усному тексті на одній мові, за допомогою еквівалентного (адекватного) тексту на іншій мові» [36, c. 28]. На думку І. Лімборського, сутність перекладу як процесу полягає у творчому відтворенні оригіналу засобами іншої мови, результатом чого стає паралельний перекладений текст [110, c. 60-61].

Отже, переклад – це процес і результат передачі інформації однієї мови на іншу зі збереженням міжкультурного елементу обох сторін. Визначення терміна «переклад» залежить від аспекту розгляду проблеми. Вчені трактують слово «переклад» у двох значеннях: «переклад» як текст та переклад як вид діяльності перекладача, тобто процес перетворення тексту оригіналу в текст перекладу. У зв’язку з цим навчання перекладу охоплює два аспекти. Перш за все, це створення продукту перекладацької діяльності – тексту перекладу (те, що повинно бути досягнуто), а з іншого боку, – те, яким чином і якими засобами це може бути досягнуто [81, с. 76].

Найбільш поширеними є два види перекладу: усний і письмовий. Оскільки останній вид є предметом нашого дослідження, то звернемо увагу саме на його сутнісні ознаки та відмінності у порівнянні з усним перекладом.

Зокрема, М. Брандес, В. Провоторов розглядають письмовий переклад як комунікативний акт, що не спрямований на конкретного користувача або аудиторію (аудиторія користувачів письмового перекладу не задана спочатку), внаслідок чого перекладач письмового тексту не обмежений вимогами конкретної особи (замовника перекладу) [22, с. 154]. Користувачем письмових перекладів є суспільство в цілому, тому перекладач виявляється відповідальним за соціалізацію перекладу у цільовій культурі. На думку Я. Ємельянової, письмовим є такий вид перекладу, при якому оригінал і текст перекладу виступають у процесі перекладу у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися [58, с. 34].

386

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЇ В АГРАРНОМУ ДИСКУРСІ

2.1 Лексичні і граматичні труднощі перекладу текстів аграрної тематики

С.М. Амеліна

Рушійною силою важливих прогресивних змін в аграрному секторі України є інтеграція у європейську спільноту. Тому одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України є спрямованість на поглиблення співпраці нашої країни з Європейським Союзом, зокрема, у галузі сільського господарства. Важливість діяльності перекладачів з німецької мови у цьому контексті зумовлена зростанням обміну інформацією між німецькомовними й українськими партнерами з питань сільськогосподарського виробництва і впровадження нових технологій у аграрний сектор.

Термінологія у галузі сільського господарства охоплює досить широку палітру сфер – від агрономії до ветеринарії і сільськогосподарської техніки. Якість перекладу забезпечується правильним використанням відповідної термінології, що дозволяє досягти узгодженості між вихідною та цільовою мовами, ефективності й адекватності перекладу. Невірний переклад термінології може спричинити труднощі у роботі на основі використання перекладених матеріалів і навіть стати причиною виробничих проблем. Тому актуальним є розгляд особливостей перекладу термінології у текстах аграрної тематики з урахуванням лексичних і граматичних труднощів (у нашому дослідженні – з німецької на українську мову).

Лексичні й граматичні труднощі, які виникають під час перекладу текстів зі сфери сільського господарства, зумовлені відповідно їх лексичними й граматичними особливостями [5; 6; 7].

До лексичних особливостей галузевих текстів можна віднести: 87

- насиченість тексту термінами і термінологічними словосполученнями. Термін (простий, складний або словосполучення) визначається в рамках загальнолітературної мови, виходячи зі специфіки його функції в якості мовного засобу вираження спеціального значення в системі понять науки, техніки та інших сфер професійної діяльності. Терміни можуть бути багатозначними, що спричиняє труднощі їх перекладу, особливо, коли один и той же термін реалізує різні значення у різних галузях. Визначальним при перекладі багатозначного терміна є контекст. Наприклад, термін der Zug може означати і «потяг», і «тяга». І навпаки, «гвинт» – Schraube = Spindel = Schraubenspindel = Luftschraube = Tragschraube = Schnecke = Propeller.

-вживання технічної фразеології. При перекладі слід врахувати, що загальновживані слова в певних словосполученнях можуть набувати термінологічного значення. Наприклад, starke Gabe – висока доза, starre Bewegung – жорстке з'єднання.

-використання скорочень та абревіатур. Їх переклад ускладнюється тим, що скорочення та абревіатури є офіційними, а тому потрібно передавати їх через відповідники у рідній мові, не змінюючи. Наприклад, PS – Pferdestärke. Характерною особливістю однозначних скорочень є графічна омонімія та семантична багатозначність, наприклад: S (Sender) – передавач, S (Schub) – тяга, S (Sicherung) – запобіжник, S (Selbstkühlung) – природне охолодження, S (Fläche) – площа, S (Schwefel) – сірка: N (Jahresniederschläge) – річні опади, N (Niedermoor) – низинне болото, N (Niederschlagshöhe) – рівень опадів, N (Niederstamm) – низькостовбурне дерево, N (Nutzleistung der Pumpe) – корисна потужність насоса, N (NennNutzleistung) – номінальна корисна потужність.

Складні терміни у галузевій термінології характеризуються семантикосинтаксичними відношеннями між компонентами. З урахуванням цих відношень усі новостворені складні терміни підрозділяються на означальні, копулятивні і означально-копулятивні.

88

структурах і правилах функціонування мов, що беруть участь у цьому процесі.

У сучасних умовах переклад – один із найбільш важливих видів мовленнєвої діяльності, основною метою якого є перетворення структури мовного твору, тобто зміна плану його вираження (в процесі перетворення в систему іншої мови) при максимальному збереженні плану змісту. Так, A. Черняхівська визначає переклад як «перетворення структури мовного твору, в результаті якого при збереженні незмінним змісту висловлюваного змінюється план вираження «одна мова замінюється іншою» [206, c. 3]. Інакше кажучи, цілісність перекладу мовного твору передбачає єдність форми і змісту на новій мовній основі. Точність перекладу припускає тотожність інформації, яка повідомляється різними мовами, у той час як адекватність перекладу (цілісність) характеризує переклад як процес передачі інформації рівноцінними засобами. Л. Бархударов зазначає, що переклад – «процес трансформації мовленнєвого утворення на одній мові в мовленнєве утворення на іншій мові при збереженні незмінного значення» [13, c. 7].

Н. Сопилюк відносить переклад до унікальних, неповторних видів міжмовної та міжкультурної комунікації, що детермінується мовними та позамовними чинниками. Важливу роль у процесі такої комунікації автор відводить саме перекладачу, який виступає посередником не лише між автором – адресантом певного повідомлення та його кінцевим реципієнтом, але й між двома мовами та культурами [183, с. 202]. Важливу рольnІ. Алексєєва надає також поняттю перекладу. Під цією категорією автор розуміє діяльність, що полягає у варіативному перекодуванні тексту однієї мови в текст іншою мовою, де перекладач творчо вибирає варіант перекладу залежно від варіативних ресурсів мови, видів перекладу, завдань перекладу, типу тексту під впливом власної індивідуальності [5, c. 7].

Закцентуємо увагу на тому, що термін «переклад» може означати і сам процес, і результат цього процесу як створений перекладачем новий мовленнєвий твір іншою мовою і за допомогою мовних засобів, відмінних

385

[5], Л. Бархударов [13; 14], В. Виноградов [36], В. Гак [46], В. Комісаров [80– 83], Л. Латишев [101; 102], Р. Міньяр-Бєлоручев [122; 123], А. Швейцер [208]

та ін. Окремі аспекти навчання письмового перекладу висвітлюються в роботах О. Бурукіної [27], Н. Гавриленко [44], Н. Кашириної [74], С. Королькової [86], Т. Попової [167], Д. Осипова [153], К. Тазіної [187] та ін.

Проблеми перекладу з’ясовують українські науковці С. Засєкін [64], О. Застровський [66], І. Літвін [109], С. Перова [162], Н. Сопилюк [183], Л. Черноватий [203; 204] та ін. Серед сучасних дисертацій з цієї проблематики виділяються дослідження Т. Ганічевої [47], Т. Пасічник [158], З. Підручної [163], Н. Суханової [186] та ін. Особливості перекладу текстів аграрної тематики розглядається в працях С. Амеліної [9], Н. Козлова, О. Сергєєва [77] та ін. Серед закордонних науковців, що внесли суттєвий вклад у розвиток перекладознавства, виділяються Р. Белл (R. Bell) [221],

А. Гуртадо (A. Hurtado) [228], О. Каде (O. Kade) [73; 230], Д. Келлі (D. Kelly) [231], М. Ледерер (M. Lederer) [232], С. Норд (C. Nord) [233], А. Пім (A. Pym) [235], Д. Робінсон (D. Robinson) [236], Л. Салмон (L. Salmon) [237], М. Снелл Хорнби (M. Snell-Hornby) [241] та ін. Є. Матвеєва зазначає: «Сучасна теорія перекладу є молодою галуззю знань, яка стрімко розвивається. Її історія укладається в період творчого життя одного покоління. Це неминуче призводить до еволюції поглядів дослідників на одне і те ж явище. Змінюється положення теорії перекладу серед інших наук, змінюються і погляди вчених на її статус» [116, с. 211].

Отже, тільки в середині двадцятого сторіччя науковці почали систематично вивчати перекладацьку діяльність. У цей період на перший план вийшов переклад політичних, комерційних, науково-технічних та інших матеріалів ділового спрямування, де особливості індивідуально-авторського стилю, як правило, виявлялися незначними [82, с. 28]. У зв’язку з цим фахівці все більш чітко стали усвідомлювати, що основні труднощі перекладу і весь характер перекладацького процесу обумовлюються розбіжностями в

Означальні семантичні відношення між компонентами складних термінів об'єднані однією загальною ознакою: перший компонент уточнює, конкретизує значення другого. При цьому шляхи конкретизації можуть бути дуже різноманітні, наприклад: Klinkenrad – Rad einer Klinke – храпове колесо; Roboterhand – Hand eines Roboters – автооператор; Kardanwelle – Welle eines Kardans – карданний вал.

На відміну від означальних складних слів в копулятивних словах встановлюється сурядний зв'язок між компонентами. Напр.: Наmmerpresse –

прес-молот, Ringschraube – рим-болт, Ritzenwelle – вал-шестерня.

Компоненти цього терміну перебувають у синтаксично рівноправних відносинах. Однак нові терміни з сурядним зв'язком не отримали широкого розповсюдження.

Означально-копулятивне додавання характерно лише для трьох-і

більше компонентних термінів: Radial-Rillen-Kugel, Gummi-Metall-Element.

Останнім часом активізується тенденція до зростання аглютинативних термінів: створюються не тільки двох-, трьох-, але і чотирьох-, п'яти-і навіть шестикомпонентні утворення, які зберігають окремість подачі інформації

(Umlaufrädergetriebe – зубчаста передача, Rübenvollerntemaschine –

бурякозбиральний комбайн тощо), що обов’язково має враховуватися під час їх перекладу.

Розвиток науки і техніки супроводжується відповідними змінами у терміносистемах конкретних підмов, які включають появу нових термінів, розширення значень уже наявних, термінологічні запозичення з інших мов, синонімія термінів тощо. Паралельно з цими напрямами розвитку термінології сучасними лінгвістами констатується тенденція до зростання кількості абревіатур та частішого їх використання у науково-технічній літературі, яка може бути зумовлена економією мовних засобів. Оскільки абревіатурна лексика широко представлена у сучасній термінології різних галузей, а переклад абревіатур належить до перекладацьких труднощів, які

384

89

можуть стати проблемою навіть для досвідчених перекладачів, то набуває актуальності потреба у пошуках стратегій і прийомів їх перекладу.

Абревіація і абревіатури, зокрема, й у німецькій мові, були предметом вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників: О. Ахманової (мовні характеристики абревіатур), В. Борисова (семантичні особливості абревіатур), В. Кюршнера, М. Ярмашевич (структурні, семантичні і функціональні аспекти абревіації), М. Степанової, Л. Шевельової, Т. Шиппан (класифікація абревіатур). Однак, питання перекладу абревіатур, які функціонують у сфері аграрної термінології, потребує більш детального дослідження.

Під абревіацією розуміють «утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення» [18, с. 663]. Абревіатура (від лат. abbrevio – скорочую) – складноскорочене (похідне) слово, що утворюється внаслідок абревіації. Це може бути утворення з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Абревіація характерна для більшості європейських мов. Оскільки абревіатура є редукованою формою базової лексеми, то для перекладу важливим є розуміння залежності абревіатури як похідної лексеми від вихідної лексеми. Таким чином, значення абревіатури завжди є мотивованим. Це зумовлює, на наш погляд, необхідність врахування при здійсненні перекладу абревіатур того факту, що вони є виключно носіями інформації, а тому виконують тільки номінативну й інформативну функції. Про експресивну й оцінну функції не йдеться.

Дослідження термінології аграрної сфери виявило, що до термінологічної системи аграрної підмови належать не тільки іменники і сполучення іменників з іншими частинами мови (як і в інших мовах), а й досить значна кількість абревіатур. Вживання абревіатур у галузі сільського господарства можна пояснити, з одного боку, законом мовної економії, а з іншого, прагненням фахівців до точності вираження при викладі фактів. Крім того, діє й ціла низка зовнішніх чинників, зокрема, соціально-культурний і

90

людям широкий доступ до культурних надбань інших народів, зробив можливим розповсюдження релігійних та наукових учень, дав поштовх до міжнародної торгівлі і співробітництва. Багато народів зобов’язані перекладам формуванням своїх абеток та писемності взагалі [81, с. 43].

Л. Хорунжа підкреслює, що сучасне перекладознавство − результат міждисциплінарних досліджень, що використовують методи низки наук (літературознавства, когнітивної й експериментальної психології, нейрофізіології, етнографії тощо). За твердженням автора, воно сформувалось як самостійна наукова дисципліна переважно у другій половині ХХ-го сторіччя. Науковець зазначає, що передумовою розширення міжнародних контактів у всіх сферах людського спілкування стало збільшення потреби в перекладах і перекладачах у післявоєнний час. Початок серйозного вивчення лінгвістичних аспектів перекладу, на думку автора, поклали такі мовознавці як Я. Рецкер, Л. Бархударов («Мова і переклад»), А. Федоров («Вступ до теорії перекладу»). За кордоном перша книга, повністю присвячена лінгвістичним аспектам перекладу, з’явилася в 1958 році, її автори – Ж. Провині і Ж. Дарбельне – назвали свою роботу «Порівняльна лінгвістика французької й англійської мов». У книзі здійснено порівняльний аналіз цих мов із метою вияву одиниць, що могли б заміняти одна одну під час перекладу, хоча при цьому не завжди вказується, чи перевірялися виділені відповідності шляхом зіставлення в реальних умовах або перекладах, чи вони були обрані лише тому, що мають однакові значення в системах двох мов [200, с. 154].

Хоч вітчизняні й зарубіжні науковці звертають значну увагу на розробку теоретичних проблем перекладу, що пов’язані з усвідомленням самого явища перекладу, його процесуальності і способів досягнення прагматичної адекватності та еквівалентності, досі методика навчання письмового перекладу залишається недостатньо розробленою.

У сучасній науковій літературі теоретичні основи перекладознавства, його зміст і структура розглядають такі російські дослідники, як І. Алексєєва

383