Таблиця ХІІ

1. Законом було введено захоплення речі з метою забезпечення боргу, і за законом ХІІ таблиць це було дозволено проти того, хто придбав тварину для принесення жертви, не заплатив за неї купівельної ціни, а також проти того, хто не дасть винагороди за здану йому в найом тяглову тварину, з тією умовою, щоб плата за користування була використана ним на жертовний обід.

5. У ХІІ таблицях була постанова про те, що надалі всяке рішення народних зборів повинно мати силу закону.

Примітка:

Документи № 1, 3 використані з: Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія для студентів юридичних вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — С. 30—31, 31—36. Документ № 2 використаний з: 2) Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре, 1998. — Т. І. — С. 75—76.

Готуйтеся до проміжного контролю

Тести для самоконтролю

1. Метою вивчення історії держави і права зарубіжних країн як науки є:

1) виявлення історичних закономірностей розвитку державно-правових інститутів і явищ, що розвиваються в хронологічній послідовності та проявляються в певному історичному просторі (зарубіжні країни);

2) пізнання, пояснення причин історичних змін у політичному устрої і праві в зарубіжних країнах;

3) формування нових знань про виникнення і розвиток держави і права в зарубіжних країнах.

2. Предметом вивчення науки історії держави і права зарубіжних країн є:

1) історичні процеси становлення та розвитку цивілізовано організованого суспільства; 2) конкретні процеси виникнення і розвитку державно-правових інститутів і явищ, що розви-

ваються та проявляються в певному географічному просторі (зарубіжні країни) та в хронологічній послідовності;

3) сукупність наукових знань про історію держави і права в зарубіжних країнах.

3. Засновниками історичної школи права вважаються:

1)Кельзен, Штаммлер;

2)Гуго, Савіньї, Пухта;

3)Локк, Руссо, Монтеск’є.

4.Представниками соціологічної школи права були:

1) Ф. Гізо, О. Т’єррі, Ж. Мішлє; 2) Ф. Лассаль, П. Лафарг, К. Каутський; 3) М. Гуго, К. Ейхгорн.

5.М. Ф. Володимирський-Буданов і О. Ф. Кістяківський були представниками:

1) марксистського напрямку у вітчизняній науці історії держави та права; 2) історико-соціологічної течії історичної школи права в Україні; 3) сучасної школи істориків держави і права в Україні.

6.Суспільно-економічна формація — це:

1)період переходу людства від споживчої економіки до виробляючої;

2)історичний період розвитку культури, релігії, притаманний цивілізовано організованому суспільству;

3)історично визначений щабель у розвитку людського суспільства, що характеризується єдністю продуктивних сил і виробничих відносин, які визначають сутність надбудовних структур, якими є, зокрема, держава і право.

142

7. Цивілізація — це:

1) відносно замкнутий і локальний стан суспільства, що відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних і інших ознак, з яких незмінними залишаються релігія і форми її організації, територія;

2) соціокультурна система, яка включає у себе соціально-економічні умови життя суспільства, рівень економічної та політичної свободи особистості;

3) єдиний процес прогресивного розвитку людства, в якому виділяються певні стадії розвитку.

8. ІV тис. до н. е. — сер. І тис. н. е. — це період:

1) стародавньої історії;

2) існування первісного суспільства в історії людства;

3) існування рабовласницької держави та права.

9. Сер. І тис. н. е. — ХVІІ—ХVІІІ ст. — це період:

1) історії середніх віків;

2) розквіту громадянського суспільства;

3) існування феодальної держави.

10. ХVІІ—ХVІІІ ст. — поч. ХХ ст. — це період:

1) існування станово-кастового суспільства;

2) виникнення буржуазної держави;

3) нової історії.

11. Держава — це:

1)соціокультурна система, яка включає у себе соціально-економічні умови життя суспільства, етнічні, релігійні основи, рівень гармонії людини і природи, рівень свободи особистості — економічної, політичної, соціальної та духовної;

2)політико-правова організація суспільства, яка поширює свою суверенну владу на займану територію, діє в інтересах усього суспільства чи окремої його частини, володіє монополією на законотворчість, правосуддя, легальний примус;

3)впорядкована на основі права система всіх політичних явищ, які функціонують і взаємодіють (або протидіють) в суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації й функціонування політичної влади.

12. Авілум — це:

1)вільне населення Стародавнього Єгипту;

2)вища категорія вільного населення Стародавнього Вавилону;

3)раби у Стародавній Індії.

13. Аккадці це:

1)древні жителі Шумер;

2)засновники Шумеро-Аккадського царства;

3)раби в Стародавньому Китаї.

14. Амореї — це:

1)кочові племена Міжріччя;

2)раби в Стародавньому Вавилоні;

3)давньоєврейські кочові племена.

15. Брахмани — це:

1)царські служилі люди в Стародавньому Вавилоні;

2)священнослужителі, жерці в Стародавній Індії;

3)найпривілейованіша варна в Стародавній Індії.

16. Вайш’ї — це:

1)третя варна в Стародавній Індії (хлібороби, ремісники);

2)кредитори, торговці в Стародавньому Вавилоні;

3)раби в Стародавньому Єгипті.

143

17. Варни — це:

1)особливі станові групи в Стародавній Індії;

2)чиновники у Стародавньому Єгипті,

3)вільні селяни-общинники в Стародавньому Китаї.

18. Кшатрії — це:

1)воїни-правителі в Стародавній Індії;

2)друга станова група (варна) вільного населення в Стародавній Індії;

3)вільні селяни-общинники в Стародавньому Китаї.

19. Мушкенуми — це:

1) царська служила людина нижчої категорії в Стародавньому Вавилоні; 2) священнослужителі, жерці в Стародавній Індії;

3) вищі царські службовці, які володіли великими службовими наділами, общинною землею в Стародавньому Китаї.

20. Раби в Стародавній Індії — це:

1) даси;

2) чандали;

3) шудри.

21. Об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту відбулося:

1) 1800 р. до н. е.;

2) 3200 р. до н. е.;

3) 1595 р. до н. е.;

22. 1792—1750 рр. до н. е. — це:

1)роки правління царя Хаммурапі в Стародавньому Вавилоні;

2)час царювання ХІ—ХІІ династій в Стародавньому Єгипті;

3)Магадсько-Маурійський період в історії стародавньої Індії;

23.Адміністрація ранньої держави була представлена:

1) органами управління родом, общиною, кланом;

2) общинним самоврядуванням;

3) центральною, обласною, общинною адміністраціями.

24.Значення географічного фактору в утворенні держав Стародавнього Сходу полягає у тому, що:

1) існували сприятливі кліматичні умови;

2) існувала потреба в сильній владі;

3) досить рано проявилася тенденція централізації державної влади.

25.Об’єднання, як домінуючий фактор, мало місце при виникненні таких держав Стародавнього Сходу, як:

1) Єгипет;

2) Вавилон;

3) Китай.

26.Фактор завоювання відіграв значну роль при виникненні держави в таких країнах Стародавнього Сходу як:

1) Китай;

2) Індія;

3) Єгипет.

27.Своєрідність соціально-класової структури давньосхідного суспільства полягає в тому, що:

1) воно було однорідним; 2) поділялось на два класи — рабів і рабовласників;

3) була відсутня чіткість соціально-класових меж.

144

28. Серед основних функцій давньосхідних держав можна виокремити:

1)організаційно-господарську, охорону рабовласницької власності, утримування в покорі рабів, оборони країни, захоплення чужих територій;

2)охорона рабовласницької власності, утримування в покорі рабів, захоплення чужих територій, захист прав населення;

3)управління економікою, ідеологічну, законодавчу, мирнихконтактів ззарубіжнимикраїнами.

29.Військове відомство, фінансове відомство, відомство публічних робіт — це основні відомства:

1) країн Стародавньої Греції;

2) країн стародавнього Сходу;

3) феодальних країн Західної Європи.

30.Основою східної деспотії було:

1)чиновництво;

2)вільне населення давньосхідних країн;

3)збереження протягом тривалого часу поземельної общини і слабкий розвиток приватної власності на землю.

31.Особливість східної деспотії в Стародавній Індії і Стародавньому Вавилоні полягала в тім, що:

1) влада правителя була абсолютною;

2) влада правителя була обмеженою;

3) влада правителя мала божественне походження.

32.З давньосхідних країн республіки існували в:

1)Стародавньому Китаї; Стародавньому Єгипті;

2)Давньоєврейській державі; Стародавній Індії;

3)Месопотамії, Стародавній Індії.

33.Артхашастра, Веди, дхармашастра, Манавадхармашастра — джерела права:

1) Стародавнього Китаю;

2) Стародавнього Єгипту;

3) Стародавньої Індії.

34.Найдавнішимизвідомих джерелправакраїнСтародавнього Сходу вважають:

1) Закони Урукагіни, Закони Хаммурапі;

2) Закони царя Бокхориса;

3) Закон про земельний податок в Стародавньому Китаї.

35.Загальними рисами давньосхідного права було:

1)багатоступеневість, законопослушність, зв’язок з релігією, звичаєвий, традиційний характер, незавершеність, відсутність поділу на галузі права;

2)законопослушність, зв’язок з релігією, кодифікованість, традиційний характер, незавершеність, відсутність поділу на галузі права;

3)високий рівень юридичної техніки, закріплення соціальної нерівності, кодифікованість, традиційний характер, відсутність поділу на галузі права;

36.Особливістю давньоіндійського права був його яскраво виражений:

1) караний характер;

2) релігійний характер;

3) світський характер.

37.Майно «ілку» за Законами царя Хаммурапі — це майно, яке надавалось:

1) воїну за службу;

2) священнослужителям;

3) орендарям державної землі.

145

38. Левірат це:

1)земельна власність священнослужителів у стародавніх євреїв;

2)палацева земельна власність в Стародавньому Вавилоні;

3)інститут давньоєврейського шлюбного права, за яким вдову мав взяти за дружину брат померлого або його старший родич.

39.Більш захищеною у правовому відношенні була жінка в:

1) Стародавньому Єгипті;

2) Стародавньому Вавилоні;

3) Стародавній Індії.

40.Терхатум — це викупна платня батькові дівчини, що брала шлюб в:

1) Стародавній Індії;

2) Стародавньому Вавилоні;

3) Стародавньому Єгипті.

41.Найбільш розвинутими кримінально-правовими інститутами в давньокитайському праві були:

1) злочини і покарання;

2) крайня необхідність та необхідна оборона;

3) ордалії.

42.Судовий процес в давньосхідних країнах був:

1)публічним;

2)закритим;

3)інквізиційним.

43.«Суд божий» в давньосхідному праві отримав назву:

1) химса;

2) ордалії;

3) н’яя.

44.Вплив природно-географічних чинників на становлення державності в країнах античної цивілізації проявився, зокрема, втому, що держава тутвиниклаувигляді:

1) номів;

2) полісів;

3) імперії.

45.Найбільшими містами-державами Стародавньої Греції були:

1)Ур, Лагаш, Ніпур, Сиппар;

2)Афіни, Спарта;

3)Наблус, Ієрусалім.

46.Базилевс — виборний вождь в:

1) Стародавньому Римі;

2) Стародавніх Афінах;

3) Стародавній Спарті.

47.ВідомимиреформаторамивісторіїстановленнядержавиСтародавніхАфінбули:

1) Тезей, Лікург, Солон;

2) Тезей, Солон, Клісфена;

3) Сервій Тулій, Солон, Клісфен.

48.Об’єднанняплемен, щонаселялиАттику, за реформамиТезея, отримало назву:

1) синойкізм;

2) сісахфія;

3) сесітія.

146

49.Основними категоріями вільного населення Стародавніх Афін за реформами Тезея були:

1) фети, зевгити, вершники, пентаксиомедимни;

2) евпатриди, геомори, деміурги;

3) пеласги, мінойці.

50.Органами публічного управління в Стародавніх Афінах були:

1)рада старійшин;

2)ареопаг;

3)базилевс.

51.Реформи Солона мали місце в:

1) Стародавній Спарті, 504 р. до н. е. 2) Стародавніх Афінах, 594 р. до н. е. 3) Стародавньому Римі, 509 р. до н. е.

52.Пентаксиомедимни, вершники, зевгити, фети — категоріївільного населення:

1) Стародавнього Риму;

2) Стародавньої Спарти;

3) Стародавніх Афін.

53.Історичне значення реформ Солона в Стародавніх Афінах полягає в тому, що вони:

1) посилили родову аристократію; 2) завдали удару по родовій організації влади і привілеях родоплемінної аристократії;

3) законсервували розклад родоплемінної організації.

54.Історичне значення реформ Солона в Стародавніх Афінах полягає в тому, що вони:

1) поклали початок становленню державності; 2) завершили тривалий час становлення держави в Стародавніх Афінах;

3) прискорили процес державотворення в Стародавніх Афінах.

55.Вищим судовим органом в Стародавніх Афінах був:

1)навкрарія;

2)геліея;

3)Рада п’ятисот.

56.Архагети, рада старійшин, народні збори — органи соціальної влади в:

1) Стародавніх Афінах;

2) Стародавньому Римі;

3) Стародавній Спарті.

57.СоціальнийіполітичнийустрійСпартиVIII—VII ст. дон. е. бувзакріплений:

1) законами Клісфена;

2) ретрою Лікурга;

3) реформами Солона.

58.Римська община була утворена племенами:

1)ахейців і дорійців;

2)пеласгів і мінойців;

3)латинів, сабінів, етрусків.

59. Члени найстаріших римських родів називалися:

1)плебеями;

2)клієнтами;

3)патриціями.

147

60.Виборний вождь римської общини — це:

1) базилевс;

2) цар;

3) рекс.

61.Реформи Сервія Тулія поклали в основу общинної організації Риму:

1) демократичний і загальнолюдський принципи;

2) аристократичний;

3) майновий і територіальний.

62.Реформи Сервія Тулія в Стародавньому Римі:

1)поклали початок становленню державності;

2)завершили процес зламу основ родового ладу;

3)сприяли консолідації вільних, забезпечували їх панування над рабами.

63.753—509 рр. до н. е.; 509—27 рр. до н. е.; 27 р. до н. е. — 476 р. н. е. — це пе-

ріодизація історії:

1) Стародавніх Афін;

2) Стародавнього Єгипту;

3) Стародавнього Риму.

64.Розподіл Римської імперії на Західно-Римську та Східно-Римську стався:

1)395 р. н. е.

2)476 р. н. е.

3)509 р. до н. е.

65. Метеки, періеки, плебеї — категорії:

1)вільного повноправного населення в античних країнах;

2)обмеженого в правах особисто вільного населення;

3)особисто і спадково залежних від повноправної людини.

66. Перегрини — це:

1)неповноправні жителі Стародавніх Афін;

2)державні раби в Стародавній Спарті;

3)жителі римських провінцій.

67. Ілоти — це:

1)державні раби в Стародавній Спарті;

2)неповноправне населення Стародавнього Риму;

3)особисто вільні, але обмежені в правах жителі Стародавніх Афін.

68. Пекулій — це:

1) частина майна господаря, яка надавалась рабу для самостійного господарювання в Стародавньому Римі;

2) майно, що знаходилось в приватній власності в Стародавніх Афінах; 3) земельна ділянка повноправного жителя Стародавньої Спарти.

69. Колонат — це:

1) майно, яке надавалося воїну за службу в Стародавньому Вавилоні; 2) система оренди землі економічно залежних осіб в Стародавньому Римі;

3) система заходів, спрямована на утримання в покорі рабів в Стародавній Спарті.

70. Народні збори в Стародавньому Римі — це:

1) сенат;

2) Рада чотирьохсот; 3) куріатні коміції, центуріатні коміції, трибутні коміції.

148

71.Держава Стародавня Спарта виникає шляхом:

1) захоплення чужих територій;

2) об’єднання племен;

3) відокремлення і набуття незалежності.

72.Особливість виникнення Стародавнього Риму як держави полягає в тому, що процес відбувався:

1) під впливом боротьби патриціїв і плебеїв;

2) внаслідок розкладу родоплемінних відносин;

3) захоплення чужих територій.

73.Спільним в реформах Солона і Сервія Туллія було те, що:

1)вони відбувалися в VІ ст. до н. е.;

2)поділили вільне населення за майновою ознакою;

3)здійснили територіальний розподіл населення.

74.Своєрідність соціально-правової структури античного суспільства на відміну від давньосхідного полягає в тому, що:

1) воно було соціально однорідним;

2) мало чіткий розподіл на вільних і рабів; 3) не мало чітких меж поділу на вільних і рабів.

75.Роль суб’єктивного (особистісного) чинника в становленні античної державності проявилася в:

1) особливостях кліматичних умов на цих територіях;

2) проведених реформах;

3) у використанні досвіду державотворення давньосхідних країн.

76.Менша, ніж у країнах Стародавнього Сходу, значимість організаційногосподарської функції античної держави була обумовлена:

1) більш високим рівнем розвитку рабовласницьких відносин;

2) природно-географічними чинниками;

3) більш пізнім часом виникнення тут державності.

77.Посилення таких функцій держави, як оборона країни і мирний контакт з іншими народами, захоплення чужих територій, управління завойованими територіями найбільший прояв мали в таких античних країнах, як:

1) Стародавня Спарта;

2) Стародавній Рим;

3) Стародавні Афіни.

78.Екклесія — це:

1)вищий судовий орган в Стародавніх Афінах;

2)народні збори в Стародавніх Афінах;

3)рада старійшин в Стародавній Спарті.

79. Апелла — це:

1)рада старійшин в Стародавній Спарті;

2)народні збори в Стародавніх Афінах;

3)народні збори в Стародавній Спарті.

80. Функції виконавчої влади в Спарті виконували:

1)архагети, ефори, герусія;

2)магістрати;

3)рада п’ятисот.

149

81.Функції виконавчої влади в Стародавніх Афінах виконували:

1) буле, магістрати;

2) герусія, ефори;

3) екклесія.

82.Призначення магістратів на посади в Стародавніх Афінах здійснювалось на принципах:

1) виборності, терміновості, колегіальності, безоплатності і відповідальності; 2) виборності, терміновості, колегіальності, оплатності і відповідальності; 3) призначення, терміновості, колегіальності, оплатності і безконтрольності.

83.Призначення магістратів на посади в Стародавньому Римі здійснювалось на принципах:

1) виборності, терміновості, колегіальності, безоплатності і відповідальності; 2) виборності, терміновості, колегіальності, оплатності і відповідальності; 3) призначення, терміновості, колегіальності, оплатності і безконтрольності.

84.Відмінність механізму формування Ради 500 (буле) в Афінах від Сенату в Римі полягає в тому, що він формувався:

1) на принципах виборності;

2) шляхом призначення;

3) на принципах спадкоємності.

85.Відмінність механізму формування Сенату в Римі від Ради 500 (буле) в Афінах полягає в тому, що він формувався:

1) на принципах виборності;

2) шляхом призначення;

3) на принципах спадкоємності.

86.Докімасія — це:

1)позбавлення політичних прав громадян Стародавніх Афін;

2)передвиборча перевірка кандидатів на державні посади в Стародавніх Афінах;

3)вшанування громадян Риму за особливі військові заслуги.

87.Відмінними рисами в реалізації принципу колегіальності в роботі римських магістратів на відміну від афінських було те, що:

1) вони були рівними в своїх правах;

2) мали право самостійно ухвалювати рішення; 3) мали право відмінити рішення свого колеги (право інтерцесії).

88.Поліцейські функції в Стародавніх Афінах виконували:

1)афінські громадяни;

2)раби, метеки;

3)раби-токсоти.

89.Найбільш високого рівня організації набула судова система в:

1) Стародавній Спарті;

2) Стародавньому Римі;

3) Стародавніх Афінах.

90.Механізм античних держав:

1)будувався на тих же принципах, що і давньосхідних;

2)будувався на абсолютно нових принципах;

3)був поєднанням принципів побудови і діяльності як давньосхідних, так і абсолютно нових, невідомих до того часу в історії державності.

150

91.Форма правління афінської держави періоду розквіту характеризувалась як:

1) демократична республіка;

2) монархія;

3) принципат.

92.Форма правління держави Стародавня Спарта характеризувалась як:

1)монархія;

2)республіка аристократична;

3)військово-табірна держава.

93.Форма правління Стародавнього Риму V—ІІ ст. до н. е.:

1) аристократична республіка;

2) домінат;

3) монархія.

94.Становлення монархічної імперії в Стародавньому Римі відбувалося шляхом:

1) формування інституту військово-політичної диктатури;

2) розподілу Римської імперії на Західну та Східну; 3) зосередженням всієї повноти влади в руках імператора-принцепса.

95.Абсолютна монархія в Стародавньому Римі:

1)принципат;

2)колонат;

3)домінат.

96.Принцепс у Стародавньому Римі:

1) перший сенатор;

2) перший диктатор;

3) перший понтифік.

97.Закони Драконта в Афінах:

1)біля 621 р. до н. е.;

2)XVIII ст. до н. е.;

3)451—450 рр. до н. е.

98.Основним джерелом права в Стародавніх Афінах було:

1) звичаєве право;

2) розпорядження магістратів;

3) закон.

99.Клер — це:

1)земельна ділянка на правах власності в Стародавньому Римі;

2)невідчужувана земельна ділянка в Стародавній Спарті;

3)общинна земельна власність.

100.Засобами забезпечення договірних зобов’язань за афінським правом після реформ Солона були:

1) особиста відповідальність боржника;

2) завдаток, поручительство третіх осіб, застава;

3) колективна відповідальність членів родини.

101.Іпотека — це:

1)форма приватної власності на нерухоме майно за афінським правом;

2)застава землі, за якою закладена земля залишалася у володінні й користуванні боржника, позбавленого права розпоряджатися нею за афінським правом;

3)компенсація за заподіяну шкоду, нанесену власникові нерухомого майна за римським правом.

151

102. Злочини за афінським правом поділялися на:

1) злочини проти держави і проти приватних інтересів;

2) на тяжкі і не тяжкі;

3) проти держави і релігії.

103. Атимія — це:

1) вид покарання за давньогрецьким правом, яке передбачало позбавлення деяких прав винного;

2) вид злочину за афінським правом; 3) вид покарання за афінським правом, яке передбачало продаж у рабство вільної людини.

104. Сикофанти — це:

1)професійні донощики в Стародавніх Афінах;

2)особи, що розглядали справи по суті в афінському суді;

3)законний представник потерпілого в афінському суді.

105. Юриспруденція як самостійна наука виникла в:

1)Стародавній Греції;

2)Стародавньому Вавилоні;

3)Стародавньому Римі.

106.Першими римськими юристами вважають:

1) жерців;

2) понтифіків;

3) преторів.

107.Перша з відомих письмова збірка законів в Стародавньому Римі з’яви-

лася в:

1) 621 р. до. н. е.; 2) 450 р. до н. е.; 3) 534 р.

108.Основними джерелами давньоримського права в архаїчний період були:

1)правові звичаї;

2)законодавство римських царів, закони ХІІ таблиць;

3)кодекси.

109.Початок світській юриспруденції в Стародавньому Римі було покладено:

1) Павлом, Ульпіаном;

2) Клавдієм Флавієм;

3) Юліаном.

110.Едикти, рескрипти, декрети, мандати — це:

1)джерела давньоримського права класичного періоду;

2)конституції;

3)коментарі цивільного права.

111.Зміст діяльності римських юристів республіканського періоду характеризувався:

1) виключно тлумаченням правових норм;

2) активною судовою практикою;

3) роботою щодо систематизації права.

112.Тіберій Корунканій, Катон Старший, Марк Манілій, Квінт Муцій Сцевола, Публій Муцій Сцевола, Сервій Сульпіцій Руф:

1) римські царі;

2) римські юристи;

3) давньогрецькі юристи.

152

113. Дигести — це:

1)найбільш значні твори римських юристів з правових питань;

2)кодекси римського права;

3)коментарі римського права для суддів.

114. Інституції — це:

1)систематичне викладення римського права в навчальних цілях,

2)кодекси римського права;

3)коментарі римського права для суддів.

115.У 426 р. юридична силабулавизнаназа творами такихримських юристівяк:

1) Капітон, Ларіон;

2) Альфен Вара; Сальвій Юліан; 3) Папініан, Павел, Ульпіан, Модестін, Гай.

116.Приватними збірками римського права кінця ІІІ ст. н. е. були:

1)кодекси Грегоріана, Гермогеніана;

2)кодекси Феодосія; Юстиніана;

3)інституції Гая.

117.Основним видом діяльності римських юристів посткласичного періоду

було:

1) роботи з кодифікації римського права;

2) судова практика;

3) подальші наукові розробки.

118.Кодекс Юстиніана — результат роботи юристів під керівництвом:

1)Папініана;

2)Юстиніана;

3)Трибоніана.

119.Особливий, складний обряд, який передбачав суворе дотримання встановлених формальностей при продажу землі та будівель, рабів, робочої худоби — це:

1) манципація;

2) фіктивний судовий спір;

3) суперфіцій.

120.Пануючою правовою системою в найдавніший період історії римського права було:

1) квіритське право;

2) право перегринів;

3) право народів.

121.Сервітути, суперфіцій — це:

1)види права власності на землю у римському праві;

2)обмежене законом право користування чужими речами;

3)право на повне та виключне панування особи над речами.

122. Римському праву були відомі такі основні види права власності:

1) квіритське право, сервітути, провінційна власність; 2) квіритське (цивільне) право, преторська (бонітарна) власність, провінційна власність, вла-

сність перегринів; 3) цивільне право, суперфіцій, провінційна власність.

123. Найдавнішим видом договору в римському праві був:

1)нексум, стипуляція;

2)купівля-продаж, договір товариства, найму;

3)доручення, займу, застави.

153