Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці основних подій виникнення та розвитку феодальних держав Сходу за запропонованою раніше формою.

Завдання 3. Використовуючи текст документів № 1, 2:

а) визначити основні принципи державного управління в Японії періоду раннього середньовіччя;

б) показати вплив ідей конфуціанства.

Завдання 4. Підготуйте реферат на тему: «Туреччина й Україна у середні віки: порівняльний аналіз державних форм»

Перевірте себе

Завдання 1. Продовжте думку:

1. Більш низький, ніж у Західній Європі, рівень соціально-економічного розвитку середньовічних країн Сходу доби пізнього феодалізму обумовлений…………………

……………………………………....………..

2.Конфуціансько-таньська модель монархічної форми правління в середньовічному Китаї характеризувалась……………………....……………

3.Судова система в середньовічному Китаї була представлена…...……….

4.Виникнення держави в Японії відбувалось шляхом…………………….., протя-

гом………………………………………………………………...……...

5.Своєрідність форми правління японської держави, починаючи з ХІІ ст., полягає в тому, що………………………………………...…….

6.Особливість виникнення Арабського халіфату полягає в тому, що…...…

7.Форма держави Арабського халіфату характеризується……………...…..

8.Централізований характер судової системи в Арабському халіфаті проявлявся в наступному……………………………………………………...…

9.Визначним чинником в утворенні державної організації турків було.…....

10.Важливою відмінністю влади турецького султана від халіфату було.....

Завдання 2. Схарактеризуйте:

1.Механізм держави середньовічного Китаю епохи Тань.

2.Основні етапи в історії державності середньовічної Японії.

3.Сьогунат як специфічну форму правління Середньовічної Японії.

4.Особливості виникнення держави Арабський халіфат.

5.Форму держави Арабського халіфату.

6.Історичний шлях становлення турецької держави, розкривши його своєрідність.

7.Форму та механізм держави Туреччина в епоху середньовіччя.

Джерела

Документ № 1

КОНСТИТУЦІЯ «СЬОТОКУ» (604 р.) (витяги)

(Преамбула)

12-й рік Суйко, літо; у 4-й місяць, у день тигра, у молодика, у день дракона спадкоємець престолу особисто вперше склав конституцію із 17 статей.

250

І (стаття) говорить:

Цінуйте згоду, адже основа (усього — дух) неопір.

Усі люди входять в угруповання, котрі шкодять державі, а мудрих мало.

Тому деякі не коряться ані батькові, ані государю, а також ворогують з людьми з сусідніх селищ.

Навпроти (при) згоді у верхах і дружелюбності в низах, (при) узгодженості в обговореннях справи підуть природним порядком і які (тоді) справи не здійсняться?

ІІ (стаття) говорить:

Ревно шануйте три цінності; (ці) три скарби суть: Будда, дхарма і сангха.

(Вони) — останній притулок (створень) чотирьох народжень і найвищі (об’єкти) поклоніння у всіх країнах.

Усі світи, усі люди шанують дхарму.

Мало людей дуже поганих; якщо (їх) наставляти добре, то (вони) підуть (правдивим шляхом).

Виправити (їх) можна тільки за допомогою цих трьох цінностей.

III (стаття) говорить:

Шанобливо сприймаючи государеві укази, обов’язково дотримуйтесь (їх).

Государ — (це) небо; васали — земля. Небо покриває (землю), а земля підтримує (небо). (І тоді) чотири пори року переміняють один одного й усе в природі йде своєю чергою.

Коли (ж) земля зажадає покрити небо, то (це) приведе до руйнування.

Тому, якщо государ дорікає, то васали повинні слухати. Якщо вищі наказують, то нижчі повинні підкорятися. Тому, шанобливо сприймаючи государеві укази, обов’язково дотримуйтесь (їх).

Недотримання (указів) природно поведе до (загального) занепаду.

IV (стаття) говорить:

Сановники і чиновники! В основу (своєї діяльності) покладіть ритуал. Основа управління народом безумовно в (дотриманні) ритуалу. Якщо вищі не дотримуються ритуалу, то серед нижчих немає порядку.

Якщо нижчі не дотримуються ритуалу, то неодмінно виникають злочини.

Тому, якщо сановники і васали дотримуються ритуалу, то становище рангів не порушується.

Якщо простий народ дотримується ритуалу, то і держава керується природно.

V (стаття) говорить:

Позбудьтеся обжерливості, відмовтеся від жадібності і справедливо розбирайте скарги, що надходять.

Адже скарг простого народу за один день (накопичується) до тисячі. Якщо навіть за один день стільки (скарг), то скільки їх набереться за роки.

Останнім часом особи, що розбирають скарги, зробили звичаєм витягати з цього (особисту) користь і вислуховувати заяви після одержання хабаря.

Тому-то скарга заможньої людини подібна каменю, кинутому у воду, а скарга бідняка подібна воді, политої на каміння.

Саме в цьому є порушення (правдивого) шляху (наших) васалів.

VI (стаття) говорить:

Покарання зла і заохочення добра — гарне древнє правило.

Тому не ховайте добра людей, а, помітивши зло, обов’язково виправляйте (його).

251

Підлесники й ошуканці — гостре знаряддя для підриву держави; (вони) — гострий меч, що разить народ.

Підлабузники дуже охоче говорять вищим про помилки нижчих, а при нижчих злословлять про помилки вищих.

Подібні люди завжди невірні государю і немилосердні до народу, а це є джерелом великих безладь.

VII (стаття) говорить:

Кожна людина повинна мати (свої) обов’язки, і справи управління повинні бути розмежовані.

Коли розумну людину призначають на посаду, негайно ж чуються похвали. Коли ж безпринципна людина обіймає посаду, то численні безладдя.

У світі мало мудреців, мудрість є наслідок глибоких міркувань.

Немає великих і малих справ; усі справи неодмінно будуть улагоджені, якщо (на посади) будуть прийняті здатні люди.

І тоді не буде термінового і нетермінового.

При розумних людях усе природно улагоджується. Таким чином, держава буде вічною і країна буде в безпеці.

Тому-то в стародавності мудрі государі шукали здатних людей на посади, а не шукали посад для людей.

VIII (стаття) говорить:

Сановники і чиновники! Приходьте раніше на службу і пізніше йдіть.

Державні справи не допускають недбайливості. Навіть за весь день важко (їх) завершити.

Якщо будете приходити пізно на службу, не впораєтеся з терміновими (справами). Якщо ж будете йти рано, безумовно, не завершите всіх справ.

IX (стаття) говорить:

Довіра є основа справедливості. У кожній справі має бути довіра. Добро і зло, успіх і неуспіх, безумовно, ґрунтуються на довірі.

Якщо сановники і васали будуть довіряти один одному, то будь-які справи здійсняться.

Якщо сановники і васали не будуть довіряти один одному, то усе зруйнується.

X (стаття) говорить:

Позбудьтеся гніву, відкиньте обурення і не сердься на інших за те, що вони не такі, (як ви).

У кожного (людини) є серце, а в кожного серця є (свої) схильності.

Якщо він правий, то я неправий. Якщо я прав, то він неправий. Я не обов’язково мудрець, а він не обов’язково дурень. Обидва (ми) тільки звичайні люди.

Хто може точно визначити міру правильного і неправильного? Обидва (ми) разом і розумні, і дурні, подібно колу без кінців.

Тому, якщо навіть він і сердиться (на мене), то (я) сам, навпроти, повинний побоюватися зробити помилку.

Хоча, можливо, я один і прав, але повинний слідувати за всіма і діяти однаково (з ними).

XI (стаття) говорить:

Справедливо оцінюйте заслуги і провини; обов’язково нагороджуйте і відповідно карайте.

Часом нагороди (дають) не по заслугах, а покарання — не з вини.

Сановники, що відають державними справами! Виявляйте, що заслуговують як нагороди, так і покарання.

252

XII (стаття) говорить:

Государеві контролери провінцій і намісники провінцій! Не обкладайте простий народ зайвими податками.

У країні немає двох государів; у народу немає двох панів. Государ є пан народу всієї країни.

Призначені (їм) чиновники усі суть васали государя; чому ж (вони), поряд зі скарбницею, насмілюються незаконно обкладати (своїми) податками простий народ?

XIII (стаття) говорить:

Усі призначені (государем) чиновники повинні однаково добре виконувати (свої) службові обов’язки.

Не займатися службовими справами (дозволяється) тільки в зв’язку з хворобою чи з від’їздом по (государеву) дорученню.

Однак, коли (ви) зможете виконувати (свої) обов’язки, то дійте, як і колись, у дусі згоди.

Чиновники! Не затримуйте державні справи під приводом того, що (вони до вас) не відносяться.

XIV (стаття) говорить:

Сановники і васали! Не будьте заздрі! Якщо ми заздримо іншим, то й інші заздрять нам. Лиха від заздрості не мають своєї межі.

З цієї причини, якщо (хто-небудь) перевершує (нас) по розуму, то (ми) не радуємося; якщо (хто-небудь) перевершує (нас) по здібностях, то (ми) заздримо йому.

Тому розумного зустрічаєш тільки (раз) у п’ятсот років, а одного мудреця важко знайти і (раз) у тисячу років.

Однак, як буде керуватися країна без розумних людей і мудреців?

XV (стаття) говорить:

Відвернутися від особистого і повернутися до державного є (правдивий) шлях васалів.

Якщо людиною опановує особисте, то (їм) обов’язково опановує злість; а якщо людиною опановує злість, то (у нього) обов’язково будуть розбіжності (з іншими людьми).

При розбіжностях (його) особисте шкодить державному.

Коли виникає злість, то (вона) спрямовується проти порядку і порушує закони. Тому, як сказано в I статті, взаємна згода вищих і нижчих є дух і цієї статті.

XVI (стаття) говорить:

Залучати народ (до виконання трудової повинності) у відповідну пору року є древнє гарне правило; тому народ слід використовувати в зимові місяці, коли (у нього) вільний час.

З весни до осені, у сезон обробки полів і шовковиці, народ займати не можна. Якщо не обробляти полів, то чим же харчуватися? Якщо не обробляти шовковицю,

то в що ж одягатися?

XVII (стаття) говорить:

Важливі справи не можна вирішувати одному, (їх) обов’язково потрібно обговорювати з усіма.

З малими справами простіше, (обговорювати їх) із усіма не обов’язково.

Якщо ж розглядати важливі справи одноосібно, то припустимі сумніви в наявності помилки; а при узгодженні з усіма (ваші) судження можуть отримати надійне обґрунтування.

253