3.2. Інкасові розрахункові операції

У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Загальна характеристика Найважливіша мета експортера - збе-міжнародного інкасо регти товаророзпорядчі документи до то­го часу, доки імпортер не заплатить за то-

вар або не надасть певні гарантії оплати в майбутньому. Інкасо, здійснюване за ініціативою банку (пряме іноземне інкасо), надає змогу, залежно від своєї структу­ри, досягти цього. Однак ступінь захищеності, який допускається експортером, за­лежить від умов інкасо.

Інкасо може бути визначене як отримання, передача та представлення для пла­тежу векселя (чи іншого фінансового документа) інкасуючим банком для клієнта та наступне направлення грошових коштів на рахунок цього клієнта.

Інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних інструкцій з метою:

S одержання акцепту (або платежу);

S надання комерційних документів проти акцепту (або проти платежу).

Послідовність дій при проведенні операцій з інкасо проти документів, у вигляді спрощеної конструкції наведено на рис. 3.3:

1 —укладання договору між: покупцем і продавцем: 2 — відправлення товару; З - направлення документів (інкасового доручення); 4 - відправлення документів вітчизняним банком в іноземний банк; 5 - вручення документів покупцю проти платежу або акцепту тощо; б - платіж вітчизняному банку іноземним банком; 7 — виплата продавцю (експортеру) вітчизняним банком.

124 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Згідно з інкасо, експортер дає доручення банку в своїй країні (банку-ремітешу) відправити документи до банку в країні імпортера (інкасуючому банку). Інкасуючий банк, в свою чергу подає свої документи імпортерові і відповідно до особливих інструкцій отримує від імпортера або оплату за пред'явленням, або акцепт термінової тратти (торговельний акцепт), яку виписав експортер на ім'я імпортера. «Акцепт» припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснити платіж після закінчення терміну термінової тратти, яку виписано на його ім'я та ним акцептованої.

Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується, в основ­ному, пересилкою і наданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зо­бов'язання виконати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов'язків по інкасо.

Правові основи здійснення

інкасових розрахунків Стандартні міжнародні правила, що визначають роль і відповідальність бан-

ків у процесах інкасування та регулюють правила проведення інкасових операцій, сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) та надруковані в Уніфікова­них правилах з інкасо (УПІ) (публікація № 522, редакція 1995 p.).

Практично всі банки світу дотримуються Уніфікованих правил з інкасо, які зручні тим, що дають однакове тлумачення термінів і питань, що виникають у прак­тиці розрахунків по інкасо,

УПІ регулюють основні правила та обов'язки банків, а також їх від­повідальність, з прийняттям інкасового доручення. Банк-ремітент відповідає за те, щоб вказівки його довірителя були передані інкасуючому банку. Відповідальний він і за можливі помилки. Банки не беруть на себе платіжних зобов'язань і не можуть відповідати за наслідки форс-мажорних обставин, затримки або втрати під час пе­редачі інформації чи документів, якщо вони не винні у цьому самі.

Типи інкасо І Існують два типи інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо - інкасо, в якому задіяні лише «фінансові» документи. До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек.

Найпоширенішим документом є тратта. Згідно з чистим інкасо, комерційні (транспортні) документи, які відносяться до тратти, можуть бути передані і відправ­лені безпосередньо імпортеру, минаючи банк. Коли коносамент або транспортний документ передається безпосередньо імпортеру, імпортер стає власником товаро-розпорядчих документів. Такі транспортні документи називають такими, що «без­посередньо передаються». Індосамент перевізника або банку-ремітента (інкасуючо­го банку) в таких випадках не обов'язковий. В цьому випадку імпортер стає власни­ком товарів до оплати або акцепту тратти шляхом оплати транспортній компанії фрахту (якщо фрахт сплачує покупець) і відповідних витрат. Таким чином, роль

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

банку експортера (банку-ремітента) полягає лише в пересиланні тратти інкасуючо­му банку для оплати або акцепту.

Документарне інкасо. Документарне інкасо передбачає надсилання разом із фінансовими комерційних (транспортних) документів, зразки яких наводились в розділі 3.1.

Види і кількість примірників документів мають визначатись вимогами країни-імпортера. Якщо ці дані відсутні у зовнішньоторговому контракті, то експортер пови­нен завчасно з'ясувати ці питання у консульському представництві країни-імпортера.

До таких документів можуть належати:

S Термінова тратта або тратта на пред'явника;

S Коносамент або інший транспортний документ;

S Комерційні рахунки-фактури або інвойс;

S Свідоцтво про походження;

S Страхові поліси або сертифікати тощо.

За наявності в українського банку відповідної валютної (генеральної) ліцензії і при здійсненні ним самостійної роботи з інкасо перевірений комплект наданих до­кументів направляється інкасуючому банку разом з першим примірником інкасово­го доручення.

Згідно з документарним інкасо, банк експортера (банк-ремітент) надсилає доку­менти та свої інструкції із вказівками щодо стягнення інкасо, на які є запит експор­тера до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають тер­міни та умови видачі документів імпортерові. Імпортер отримує документи тільки після виконання особливих умов. Порівняно з чистим інкасо при використанні до­кументарного інкасо експортер менше ризикує, тому що пересилання товаророзпо-рядчих документів захищене. Товаророзпорядчі документи є захищеними, коли оригінальні копії коносаменту або транспортного документа відправляють інкасую­чому банку або передають за його вимогою. Після виконання імпортером усіх умов інкасуючий банк передає коносамент імпортеру.

Фази та сторони-учасники При документарному інкасо банк бе-документарного інкасо ре на себе зобов'язання щодо отримання

СуМИ ДЛЯ ПрОДаВЦЯ (дОВІрИТСЛЯ) ПрОТИ ПЄ-

редачі документів.

Документарне інкасо призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, не застрахувавши ри­зик акредитивом. Порівняно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо безпечніше, оскільки воно перешкоджає покупцеві отримати у власність товари, не оп­лативши їх, чи не акцептувавши вексель. У такому випадку банки не беруть на себе зо­бов'язань щодо здійснення платежу. Але документарне інкасо звільняє продавця від адміністративних робіт та дає змогу йому мати вигоду, пов'язану з використанням міжбанківської мережі. Завдяки меншій формальній суворості ця послуга пов'язана з меншими витратами і гнучкіша порівняно з акредитивом. Враховуючи, що продавець

126 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

при документарному інкасо на момент відвантаження товару ще не може бути впевне­ним, що покупець здійснить платіж, документарне інкасо вигідне, у таких випадках: S продавець, спираючись на добрі ділові відносини, може розраховувати на пла­тоспроможність покупця та готовність до платежу;

S політичні, економічні та правові умови країни-імпортера є стабільними; S країна-одержувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний кон­троль), або вона надала необхідний дозвіл.

Якщо оплата здійснюється у формі документарного інкасо, то, як правило, в цьому беруть участь чотири сторони:

Трасант (експортер) - клієнт, який доручає інкасо за своєю траттою та ко­мерційними документами банку в своїй країні. Трасанта також називають принци­палом, тобто одержувачем коштів.

Банк-ремітент - банк, обраний експортером для пересилання документів до країни імпортера з метою здійснення інкасо через інкасуючий банк.

Інкасуючий банк (на відміну від банку-ремітента) - будь-який банк, який зай­мається обробкою інкасо. Він надає імпортерові тратту та комерційні документи про­ти отримання платеж}' чи акцепту. Здебільшого інкасуючий банк визначається експор,-тером на засадах пріоритетної угоди з імпортером і є банком імпортера. Як альтерна­тиву банк-ремітент обирає своє відділення, філію або кореспондента в місті (країні) імпортера.

Трасат (імпортер) - сторона, якій надають документи відповідно до інструкції. Банк-ремітент готує інструкції на підставі доручень, отриманих від екс­портера, які описують терміни та умови, за яких інкасуючий банк має видати доку­менти імпортеру. Ґрунтуються вони на попередній домовленості між імпортером та експортером.

Від першого контакту між продавцем та покупцем до повної реалізації угоди доводиться здійснити немало операцій, які узагальнено становлять три фази. .

1. Узгодження умов інкасо

Експортер визначає в своїй пропозиції умови платежу або встановлює їх з по­купцем в угоді про купівлю-продаж.

2. Видача інкасового доручення і надання документів

Після одержання замовлення або після укладання угоди про купівлю-продаж продавець відвантажує замовлений товар безпосередньо на адреси покупця чи інка­суючого банку. Одночасно він готує всі необхідні документи (рахунок-фактура, ко­носамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження товару та ін.) і надсилає їх разом з інкасовим дорученням своєму банку (банку-ремітенту). Банк-ремітент пе­редає документи з необхідними інструкціями інкасуючому банку.

3. Подання документів платнику

Інкасуючий банк інформує покупця про надходження документів, умови їх от­римання, приймає від покупця платіж або його акцепт та передає йому документи. Сума, сплачена по інкасо, переводиться інкасуючим банком банку-ремітенту, який потім кредитує суму експортеру.

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 127

Узгодження умов інкасо (фаза 1) 1 У пропозиції продавця та в договорі

про кудівлю-продаж установлюють умо-

ви платежу, наприклад «Документи проти платежу готівкою», «Документи проти акцепту (протягом 60 днів після пред'явлення)».

Спосіб виконання платежу в договорі про купівлю-продаж і в пропозиції відно­ситься до однієї з таких умов інкасо: Д/П аба Д/А.

Вручення документів проти платемсу, Д/П (dokuments against payment, D/P)

Інкасуючий банк може вручати платнику документи тільки проти негайної оп­лати. «Негайно» згідно з міжнародним звичаєм означає «найпізніше - при надход­женні товару». Якщо продавець (довіритель) не хоче довго чекати грошей, він в інкасовому дорученні повинен вимагати «платежу після першого представлення до­кументів». В цьому випадку договір про купівлю-продаж і рахунок повинні містити положення, згідно з яким документи потрібно пред'являти платнику негайно після їх надходження в інкасуючий банк.

Вручення документів проти акцепту, Д/А (dokuments against acceptance, D/A)

Інкасуючий банк може вручати платнику документи проти акцепту тратти, яка підлягає оплаті, як правило, протягом 30-180 днів після пред'явлення або тратти, яка підлягає оплаті у визначений термін. Акцептування векселя на пред'явника можна порівняти з оплатою готівкою проти квитанції. Так, трасат до здійснення платежу вже вступає у право володіння товаром; він може продати його терміново, здобувши таким чином необхідні кошти для оплати векселя. Отже, акцепт визначає для нього термін пла­тежу і дає змогу уникнути короткострокового фінансування складських запасів.

Для продавця після видачі товару забезпеченням може бути тільки акцепт тра­сата. Тому до настання терміну платежу за векселем він може вимагати, щоб акцепт був доповнений авалем інкасуючого або іншого першокласного банку. Авалем є га­рантія за векселем, яка надається написом на лицьовому боці або чіткою позначкою про аваль на зворотному боці векселя чи на додатковому аркуші. Разом з підписом має бути зазначено, що поручництво надано за трасата. Поручитель (аваліст) з век­селя несе солідарну відповідальність разом з трасатом, тобто він може відповідати по векселю, якщо трасат до настання терміну оплати векселя не виконає своїх платіжних зобов'язань.

Видача інкасового доручення та Після отримання замовлення на по- надання документів (фаза 2) ставку або після укладення угоди про купівлю-продаж продавець відвантажує

товар, виставляючи рахунок-фактуру, вантажні, страхові та інші документи.

Вони є підставою для видачі продавцем інкасового доручення банку, формулю­ванням вказівки, оскільки як банк-ремітент, так і інкасуючий банк при здійсненні операції дотримуються тільки інкасового доручення (див. с. 128). У разі виникнен­ня труднощів банкові потрібні будуть (якщо є можливість) додаткові вказівки.

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 129

При складанні інкасового доручення необхідно враховувати такі аспекти:

• Адреса платника. Вона повинна бути точною і вичерпною. Недбалість щодо цього може спричинити значні проблеми (ст. 8 УПІ).

• Спосіб вручення документів. Для забезпечення надійності банк передає плат­ нику представлені на інкасо документи проти негайної оплати лише за відсутності інших вказівок. Проти акцепту документи вручають лише за наявності чітких вказівок в інкасовому дорученні. У такому разі інкасуючий банк стежить за тим, щоб вексель мав повний і формально правильний акцепт. Банк не несе відповідаль­ ності за дійсність підписів, виправлень у записах або платоспроможність трасата.

• Документи. Вид і кількість примірників документів повинні визначатись роз­ порядженнями країни-імпортера. Якщо такі дані відсутні в замовленні або договорі купівлі-продажу, то експортер (довіритель) повинен раніше навести довідки у кон­ сульському представництві країни-імпортера. Якщо необхідний документ відсутній, покупець може прийняти (і оплатити) документи лише після ретельної їх перевірки або не робити цього зовсім.

Позначки і номери на всіх документах повинні бути однаковими і збігатися з маркуванням на упаковці. Назви портів відправлення і прибуття, а також назва па­роплава повинні в усіх документах збігатися.

Відвантаження морським шляхом може бути адресоване «наказу». Оскільки ко­носамент є цінним папером, поставка товару здійснюється лише його формально легалізованому господарю. Проблематичною може бути видача документів за нака­зом платника, якщо він не приймає документи і не індосує коносамент. Право роз­поряджатися товаром у такому разі блокується.

При відвантаженні товарів повітряним шляхом, поштою, залізницею або авто­мобільним транспортом безпосередньо на адресу платника вони передаються йому незалежно від того, оплатив він інкасові документи чи ні. Тому довіритель має змо­гу адресувати товари інкасуючому банку. Для цього віл потребує попередньої згоди даного банку. В іншому разі він не зобов'язаний прийняти товар, ризик і відпо­відальність за який продовжує нести відправник товару.

Якщо інкасуючий банк однозначно заявив про свою згоду щодо відправлення товару на свою адресу, то при несплаті (неакцепті) платником він зобов'язаний терміново проінформувати банк-ремітент. Складування, реалізація або зворотне відправлення товару в такому разі є обов'язком довірителя або його представника в країні призначення.

• Адреса банку. Якщо довіритель знає банк платника або вважає необхідним, щоб інкасо здійснював інший банк, він дає в інкасовому дорученні точну адресу банку. Якщо банк-ремітент вважає вибір неприйнятним, він зв'язується з довірите­ лем і пропонує більш прийнятний інкасуючий банк.

Якщо довіритель не надав банкові-ремітенту конкретних інструкцій, той може до­ручити виконання інкасового доручення банку-кореспонденту за власним вибором. При цьому довіритель не несе відповідальності за можливі помилки, оскільки його обов'яз­ком буває лише вибір банку-кореспондента і надання правильних інструкцій.

9 — 2-2328

130 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

• Вексель. Довіритель додає до документів виставлений на покупця переказний вексель. Залежно від інструкції, зазначеної в інкасовому дорученні, інкасуючий банк відсилає акцептований вексель до банку-ремітента довірителя або залишає у себе на відповідальне зберігання до настання терміну оплати. Після оплати акцеп­ тованого векселя він переводить суму з інкасо банку-ремітенту і той кредитує її на рахунок довірителя.

• Стягнення комісійних. За відсутності інших вказівок, банк-ремітент стягує з довірителя комісійні та видатки по інкасо, які належать йому та інкасуючому бан­ ку. Довіритель може вимагати стягнення цих витрат з платника. Якщо платник відмовляє в оплаті, то інкасуючий банк має право вручити йому документи, незва­ жаючи на вказівку в інкасовому дорученні на те, що документи можуть бути пере­ дані лише після оплати комісійних та видатків по інкасо.

• Зазначення адреси третьої особи. Довіритель має вказати представника або агента в країні призначення, який в разі неплатежу може потурбуватися про зберігання, реалізацію чи повернення товару. Обов'язковою є інформація про те, які вказівки може приймати інкасуючий банк від цієї «третьої особи» (наприклад, що­ до зміни умов або розпорядження документами та товарами).

• Особливі зауваження. Під рубрикою «Особливі зауваження» довіритель мо­ же дати своєму банку такі вказівки:

•S про можливість заявления протесту в разі несплати або неакцепту. Якщо при представленні документів платник відмовляє в платежі або акцепті, то інкасу­ючий банк через банк-ремітент повинен довести це до відома довірителя. Як­що банк не має чітких інструкцій про заявления протесту, він не повинен це робити;

S про можливість заявления протесту, якщо акцептована тратта залишається не-сплаченою;

^ про право інкасуючого банку дозволити платнику оглянути товар або взяти його проби;

S про можливість (при операції в іноземній валюті) банку включити в платіж витрати, пов'язані з укладанням термінового контракту з метою страхування валютного курсу.

• Кредитний рахунок. Інструкції про механізм сплати інкасової виручки дові­ рителю мають максимально сприяти здійсненню платежів та уникненню непоро­ зумінь. Якщо інкасова виручка надходить в іноземній валюті, то для бенефіціара на­ явність рахунку в іноземній валюті є перевагою. Тоді сума може бути кредитованою йому в оригінальній валюті.

• Підпис. Документ має юридичну силу лише за наявності підпису та печатки.

При складанні інкасового доручення продавець обов'язково повинен пе­ресвідчитися:

• Чи зазначена повна і точна адреса платника?

• Чи чітко вказаний спосіб вручення документів?

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 131

• Чи є в наявності всі документи, що вимагаються покупцем або які узгоджені в договорі про купівлю-продаж?

• Чи враховані нормативи країни-імпортера при виставленні документів?

• Чи повністю та правильно заповнені документи?

• Чи однакові позначення та номери в усіх документах і чи збігаються вони з маркуванням на упаковці?

• Чи однаково записані в усіх документах назви порту відправлення та прибут­ тя, а також назва судна?

• Чи належно підписані всі документи?

• Чи поставлені передавальні написи (якщо це необхідно) на зворотному боці коносаменту, страхового документа та векселя?

• Чи зазначена точна адреса інкасуючого банку?

• Чи повинен платник сплачувати всі комісійні та компенсувати витрати з інка­ со, спричинені банку-ремітенту та інкасуючому банку? Якщо так, то необхід­ на відповідна вказівка в інкасовому дорученні.

• Чи зазначений представник у країні імпортера, який у разі неплатежу турбується про товар (адреса третьої особи)? Якщо так, то інкасуючий банк повинен мати дані, чи може він приймати від цього представника вказівки, та які саме.

• Чи повинна бути зазначена вказівка банку про заявления протесту в разі нес­ плати або неакцепту?

• Чи повинен бути оголошеним протест у зв'язку з несплатою акцептованої тратти?

• Чи може інкасуючий банк надати платнику дозвіл на огляд товару та взяття проби?

• Чи повинні враховуватися в платежі (у разі операцій в іноземній валюті) витрати, пов'язані з укладанням термінового контракту, для страхування валютного курсу?

• Чи точно зазначено рахунок для кредитування інкасованої виручки?

• Чи підписане інкасове доручення?

Перевірка документів

Перед тим як подати своєму банку інкасове доручення, довіритель повинен перевірити повноту та правильність заповнення документів. Банк не повинен робити цього, його завдання полягає лише в передачі документів, а також у кваліфікованому та правильному виконанні інкасового доручення. Однак, банк перевіряє наявність усіх наведених у дорученні документів.

Особливу увагу довіритель повинен звернути на:

• Наявність всіх документів, які вимагає покупець або обумовлених в угоді про купівлю-продаж.

• Врахування при виставленні документів розпорядження країни-імпортера.

• Правильність оформлення та візування документів.

• Наявність передавальних підписів (якщо це необхідно) на зворотному боці ко­ носаменту, страхового документа або векселя.

Для передачі достатньо передавального підпису, якщо документи видані «наказу».

9*

132 Розрахункові та кредитні операції у -зовнішньоекономічній діяльності підприємства