4.1. Міжнародний кредит у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Міжнародний кредит з'являється ще при феодалізмі як специфічний різновид лихварського кредиту і використовується в основному для фінансування війн, хрес­тових походів і утримання королівських дворів Європи.

Стрімкий розвиток міжнародний кредит одержує при капіталізмі, що пов'язане з інтернаціоналізацією виробництва, розвитком світового господарства.

Як економічна категорія, міжнародний кредит виражає відносини між кредито­рами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання і погашення кредиту.

На міжнародний кредит впливають багато чинників: платіжний баланс, розмір відсоткової ставки, вид валюти, рівень рентабельності кредитних операцій, валют­ний курс та ін.

Крім загальних ознак (повернення, терміновість, платність), міжнародному кре­диту властиві і певні специфічні риси, обумовлені функціонуванням міжнародного фінансового механізму (недотримання валюти кредиту і валюти його погашення; валютні ризики; втрати, пов'язані зі зміною курсу валют тощо).

У зовнішньоекономічних зв'язках міжнародний кредит виконує такі функції: S забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів між сторонами; S посилює процес накопичення в рамках усього світового господарства; S прискорює процес реалізації товарів, послуг, інтелектуальної власності у

всесвітньому масштабі, розсуваючи тим самим рамки розширеного відтворення.

Міжнародні кредити мають різні види і форми, різноманітні варіанти ме­ханізмів кредитування.

Для вибору оптимального варіанта кредитування використовують показники порівняння ефективності кредитів із різними умовами. Найважливішими і часто за­стосовуваними показниками є середній термін кредиту і грант-елемент.

Середній термін кредиту - це розрахунковий період, протягом якого позичаль­ник користується всією сумою кредиту. При рівномірному використанні і погашенні він дорівнює сумі половини терміну використання, усього пільгового періоду і по­ловині терміну погашення (наприклад, у кредиті, наданому на 5 років, середній термін становить 3 роки).

За допомогою середнього терміну кредиту можна розрахувати приблизно суму відсотків, яку позичальник виплатить кредитору. Для цього ліміт кредиту слід по­множити на відсоткову ставку і на середній термін кредиту.

Грант-елемент показує умовні втрати кредитора у зв'язку з наданням кре­диту на умовах, більш пільгових, у порівнянні з ринковими. Вважається, що рин­кова відсоткова ставка складає 10 % річних. Грант-елемент розраховується за формулою:

де Е - грант-елемент; Bj - фактичні платежі в рахунок погашення боргу в і-му році; А -сума кредиту; п - ринкова відсоткова ставка, у частках одиниці; t - термін кредиту.

За формою міжнародні кредити бувають товарні, фінансові і комерційні (вивчення товарних кредитів в цьому курсі не передбачене).

Фінансовий кредит - це грошовий кредит, наданий банками на умовах повер­нення, терміновості і платності.

Багато держав, використовуючи створені системи кредитування експорту і стра­хування експортних кредитів, здійснюють фінансову підтримку своїм банкам-кре­диторам і фірмам-експортерам.

У міжнародному страхуванні поширено практику надання синдикованих фінансових кредитів.

Синдиковані (консорціальні, від лат. consortium - участь) кредити - це креди­ти, надані двома і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальнику. Для надання синдикованого кредиту група банків-кредиторів об'єднує на певний термін свої тимчасово вільні кошти.

Кожен банк встановлює свій порядок видачі кредитів, перелік обов'язкових до­кументів, наданих позичальником банку. До таких документів відносяться: уста­новчі документи; ліцензія, якщо діяльність, для здійснення якої береться кредит, підлягає ліцензуванню; баланс позичальника; документи, що підтверджують забез­печення повернення кредиту (договір поручництва, гарантію, договір про заставу, договір страхування); економічне обґрунтування одержання прибутку, достатнього для своєчасного погашення кредиту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала кредитний договір, та інші документи.

Комерційний кредит - це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.

Основними видами комерційного кредиту є:

^ фірмовий кредит;

/ вексельний кредит;

v' обліковий кредит,

^ кредит по відкритому рахунку;

S факторинг;

^ форфейтування;

S овердрафт;

S акцептний кредит.

Фірмовий кредит - це традиційна форма кредитування експорту, при якій екс­портер надає кредит іноземному покупцеві (імпортеру) у формі відстрочки платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс покупця (імпортера), який виплачується ек­спортеру після підписання контракту.

l66 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Вексельний кредит - це кредит, що оформлюється шляхом виставляння переказ-ного векселя на імпортера, який акцептує його після одержання товаросупровідних і платіжних документів. Термін вексельного кредиту залежить від виду товару. Поста­чання машин І устаткування зазвичай кредитуються на термін до 3-7 років. При екс­порті сировини і матеріалів даються короткострокові вексельні кредити.

Обліковий кредит також пов'язаний із векселем.

Облік векселя — це купівля векселя банком до настання терміну оплати по ньому. Купівля такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселеутри-мувача), у результаті чого вексель, а разом із ним і право вимоги платежу за ним цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселеутримувача одержує кредит від банку.

Таким чином, обліковий кредит - це кредит, наданий банком векселеутримува-чу шляхом купівлі векселя до настання терміну платежу по ньому.

Облік векселя проводиться банком за плату. Плата, стягнута банком за авансу­вання грошей при дисконті векселя, називається обліковою ставкою.

Банки, здійснюючи операції з векселями, можуть одночасно застосовувати декілька облікових ставок. Ці дисконтні ставки називаються приватними облікови­ми ставками. Облікова ставка, яку застосовує центральний банк в операціях з кре­дитними установами, називається офіційною обліковою ставкою. Рівень її звичайно нижчий рівня приватних облікових ставок.

На додаток до відсоткових і акцептних платежів банки можуть стягувати премію за ризик із номінальної вартості переказного векселя, поданого для обліку. Така премія називається лодинг (loading). Ставка лодинга варіюється залежно від репутації, престижу і кредитоспроможності платника за векселем та індосантів, а в ряді випадків - також І від операції, що послужила підставою для оформлення век­селя. (Більш детально питання з обліку векселів розглядається в розд. 5.)

Кредит за відкритим рахунком надається в розрахунках між постійними кон­трагентами, особливо при багатократних постачаннях однорідних товарів. Це те ж саме, що і розрахунки за відкритим рахунком.

Експортер відносить вартість відвантаженої продукції в дебет рахунку, відкри­того ним іноземному покупцеві, що погашає свою заборгованість в обумовлені кон­трактом терміни (один раз на місяць, квартал і т.д.).

Факторинг (англ. factor - посередник) являє собою торгово-комісійні і посе­редницькі послуги банку. Він є специфічним різновидом короткострокового креди­тування експорт)' і посередницької комерційної діяльності.

Форфейтування (франц. aforfait - цілком, загальна сума) являє собою форму кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом купівлі ними без обороту на продавця векселів та інших боргових вимог із зовнішньоторговельних операцій. Форфетування, як правило, застосовується при постачаннях машин, ус­таткування на значні суми з тривалою розстрочкою платежу (до 5-7 років).

Овердрафт (англ, overdraft) являє собою негативний баланс на поточному ра­хунку клієнта банку. Овердрафт - це форма короткострокового кредиту, надання

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

якого здійснюється шляхом списання банком коштів з рахунку клієнта понад його залишок. У результаті такої операції утвориться негативний баланс, тобто дебетове сальдо - заборгованість клієнта перед банком. Банк і клієнт укладають між собою угоду, у якій встановлюються максимальна сума овердрафта, умови надання креди­ту, порядок погашення його, розмір відсотка за кредит.

При овердрафті в погашення заборгованості направляються всі суми, що зара­ховуються на поточний рахунок клієнта. Тому обсяг кредиту змінюється в міру над­ходження коштів, що відрізняє овердрафт від звичайного кредиту. Відсотки стягу­ються за узгодженими або існуючими ставками. У США для клієнтів банку, які ма­ють у ньому рахунок тривалий час, овердрафт може надаватися безкоштовно.

Форма кредиту «овердрафт» вперше виникла в Англії і в даний час практи­кується у більшості розвинених країн.

Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визна­чену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим са­мим їхню оплату боржником у встановлений термін.

При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя автори­тетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. При акцептному кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від век­сельного кредиту акцептантом векселя виступає банк.

Видаючи акцепт, банк не надає кредиту і не вкладає в операцію свої кошти, але зобов'язується оплатити тратту при настанні терміну платежу. У тих випадках, коли експортер вимагає платежу готівкою, проводяться операції рефінансування, тобто банк імпортера акцептує тратту, виставлену на нього імпортером, обліковує її і спла­чує експортеру готівку. Вартість акцептного кредиту складається з двох елементів: комісії за акцепт і дисконтної ставки, яка зазвичай нижча за ставку по обліку векселя.

Термін «.акцептний кредит» застосовується зазвичай у тих випадках, коли бан­ки акцептують тратти тільки експортерів своєї країни.

Різновидом акцептного кредиту є акцептне-рамбурсний кредит.

Рамбурс (франц. rembourser) у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставле­них експортером.

Термін (шкцептно-рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами. У цьому випадку в операцію з акцепту тратти включаються банки інших країн, які грають допоміжну роль і приймають на себе відповідальність перед бан­ками-акцептантами за своєчасний переказ (рамбурсування) на їхні рахунки валюти, необхідної для оплати акцептованих тратт.

Аналіз банківського досвіду міжнародних розрахунків показав, що у світовій практиці частіше використовується кредит, повернення якого забезпечується вексе­лем, незалежно від форми розрахунків і тривалості кредиту. Поряд з переказними векселями (траттами) достатнє поширення отримали і прості векселі (соло-векселі).

І68 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

При цьому експортери зазвичай наполягають на тому, щоб вексель був акцептова­ний або авальований першокласним банком. Банківський акцепт або аваль підви­щує надійність векселя, оскільки дії банків при цьому підпорядковуються нормам вексельного, а не загальногромадянського права і в багатьох випадках, незважаючи на значну банківську комісію, є принциповою умовою для здійснення угоди. Крім векселів у якості забезпечення заборгованості з комерційного кредиту можуть вида­ватися документарні акредитиви і банківські гарантії. Корпоративні гарантії і дору­чення використовуються рідко - через їхню меншу надійність і значний ризик ви­пуску підробних документів.

У багатьох країнах з метою захисту експортерів від ризику неплатежів уряди заснували організації для надання експортерам кредитного страхування. Першою такою агенцією став Департамент експортних кредитних гарантій, заснований у Ве­ликобританії у 1919 р. Головною його метою було надання допомоги британській промисловості з повернення ринку, втраченого у першій світовій війні. Британський приклад був перейнятий іншими розвиненими промисловими країнами, торгівля яких стримувалась низькою кредитоспроможністю значної кількості банків, торго­вих компаній і національних урядів. Головна мета урядів полягала у тому, щоб підтримати експортерів і забезпечити стимули для експорту. У деяких країнах така схема стала діяти як партнерство між урядом і приватними підприємствами, при цьому останні приймають на себе ризик покупця, залишаючи державі страхувати ризик країни покупця.

В 1934 р. державні і приватні страхові організації, які займаються страхуванням ек­спортних кредитів у головних торговельних країнах, об'єдналися в так званий Бернсь-кий союз. Основна мета цієї міжнародної організації - координація питань організації І техніки страхування експортних кредитів, а також обговорення можливостей скорочен­ня впливу конкуренції на умови наданих кредитів.

Згідно з джентльменською угодою, укладеною між членами Союзу, експортні кредити не можуть страхуватися більш як на 5 років. При цьому Бернський союз ре­комендує вираховувати термін кредитування з моменту кожної окремої поставки чи відвантаження. Для окремих видів обладнання членам Союзу рекомендується вико­ристовувати такі терміни кредиту:

18 місяців - для засобів транспорту, включаючи автомашини, для побутової апа­ратури та інших предметів тривалого використання;

З роки - для стандартного обладнання (сільськогосподарських машин, дви­гунів, тракторів, автобусів і т.д.);

5 років - для капітального промислового обладнання (комплектних заводських установок, окремих виробничих машин, локомотивів і т.д.).

Допускаються винятки, коли цього вимагають обставини, наприклад при прода­жу крупних комплектних підприємств. У таких випадках необхідно інформувати Бернський союз, після чого будь-який його член матиме право здійснювати аналогічні угоди на тих самих умовах. Так, практикою вже узаконено продаж суден і реактивних літаків з наданням кредиту терміном на 7 років.

У 1962 р. Рада міністрів ЄЕС погодила процедуру попередніх консультацій між

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства І69

країнами Загального ринку щодо кредитів, термін яких перевищує п'ятирічний ліміт, а також у тих випадках, коли один із членів хоче відійти від умов кредиту, погоджених між членами ЄЕС і затверджених Радою міністрів Спілки. Країни За­гального ринку погодились на умови, яких повинні дотримуватися їхні уряди і які повинні бути включені у національні програми страхування експортних кре­дитів. Також були визначені політичні ризики і встановлена єдина система премій і винагород.

Іншою міжнародною організацією, яка відіграє важливу роль в області експорт­ного кредитного регулювання, є Організація економічного співробітництва і розвит­ку (ОЕСР), яка включає в себе понад 20 ключових промислових країн. ОЕСР роз­робляє структуру боротьби з недобросовісною конкуренцією, яка виникає при на­данні кредитів на преференційних умовах.

Активне використання комерційного кредиту у сьогоднішніх торгових операціях пов'язане з багатьма перевагами цієї платіжної умови, які полягають, наприклад, у то­му, що кредит являє собою для покупця додаткове джерело розширеного відтворення; полегшує реалізацію товарів, що в умовах жорсткої конкуренції на ринку товарови­робників відіграє для постачальника надзвичайно важливу роль; дає змогу постачаль­нику збільшувати ціну товару; забезпечує оперативність в наданні засобів у товарній формі; вирізняється технічною простотою оформлення; активізує мобілізацію вільних товарних ресурсів і їх перерозподіл; розширює можливості підприємств з ма­неврування оборотними коштами; сприяє використанню різних форм банківського зовнішньоторгового кредитування.

Таким чином, з точки зору експортера, головна перевага розстрочки платежу -полегшення реалізації товару на зовнішніх ринках. Водночас спосіб оплати пов'яза­ний для експортера із значними ризиками: зміною ціни товару, коливанням валют­них курсів, недодержанням покупцем термінів оплати або зміною його фінансового становища. Крім того, торгівля в розстрочку вилучає частину коштів з обороту ек­спортера на певний період, що іноді викликає необхідність використання банківських кредитів. Для імпортера отримання розстрочки платежу супровод­жується позбавленням знижки в ціні товару, отриманої при негайному платежі.

Розстрочка платежу зазвичай не поширюється на повну вартість контракту. Як правило, не менше 15-20 % величини контракту оплачується в момент надання ко­мерційних документів або у формі авансу, а решта - через обговорений у контракті термін. У таких випадках у міжнародній практиці йдеться про комбіновані платежі, які сьогодні використовуються у більшості міжнародних торгових контрактів.

Альтернативна форма платіжних умов - кредит з опціоном негайного платежу. Його суть полягає у наступному: якщо імпортер використає право відстрочення пла­тежу за куплений товар, то він позбавляється знижки в ціні товару, яка надається при негайній оплаті. Ця умова зазвичай обумовлюється в контракті, а також в акреди­тиві, якщо використовується така форма розрахунків. Так, при відкритті акредитива з

170 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

розстрочкою платежу в його умови включається примітка, що у випадку здійснення негайного платежу імпортер отримує знижку, розмір якої спеціально обговорюється.

Дослідження використання різних платіжних умов у міжнародній торговій прак­тиці дає змогу виявити такі тенденції. Починаючи з 60-х років, при укладанні торгових угод у світі існує стала тенденція використання оплати в розстрочку. Це обумовлено рядом факторів. З одного боку, у більшості товарів до того часу уже склався стабільний «ринок покупця», і постачальники змушені все більше прислухатися до думки покупців щодо умов платежу. Таким чином, розстрочка платежу стала викорис­товуватись постачальниками для підвищення своєї конкурентоспроможності і зацікав­лення покупців. З іншого боку, у більшості випадків товари закуповуються посеред­ницькими фірмами-імпортерами, які не володіють достатніми засобами для авансово­го або негайного платежу. У зв'язку з цим імпортер може або взяти кредит у банку, або наполягати на комерційному кредиті, що надасть змогу йому погасити заборгованість перед постачальниками після реалізації товару своїм власним покупцям. Внаслідок цього зараз близько 40 % світової торгівлі базується на умовах комерційного кредиту, а по ряду товарів угоди здійснюються винятково на умовах розстрочки платежу.

Використання комерційного кредиту у зовнішній торгівлі вигідне для вітчизня­них фірм. Адже, наполягаючи на негайній оплаті поставленого товару або передо­платі, вітчизняні експортери змушують іноземних контрагентів звертатись до свого банку за кредитом. Оскільки отримання кредиту не завжди можливе і дороге, імпор­тер може значно затримувати фактичну оплату товару. За такої ситуації українському експортерові вигідніше включити в умови контракту розстрочку платежу, і тим самим заздалегідь «узаконити» затримку оплати, що може статися. При цьому слід уважно поставитися до визначення величини відсотка за комерційний кредит і штрафу за кож­ний день можливої затримки.

Розстрочка платежу надзвичайно вигідна і для українських імпортерів, особ­ливо в торгівлі з економічно розвиненими країнами. Величина відсоткової ставки за комерційний кредит у цих країнах значно нижча української банківської відсоткової ставки по кредитах у ВКВ. Отже, комерційний кредит, наданий екс­портерами таких країн, обходиться українським імпортерам дешевше, ніж бан­ківський кредит в Україні для оплати тих самих товарів на умовах негайного пла­тежу або у формі авансу.

Однак, для багатьох вітчизняних підприємств, перш за все постачальників, пла­тежі в розстрочку все ще досить обтяжливі через наявний дефіцит власних оборот­них коштів. Виникає суперечлива ситуація. З одного боку, український експортер віддає перевагу отриманню грошей одразу, втрачаючи прибуток і потенційних парт­нерів. З іншого - вимоги сучасного ринку такі, що постачальник не може не врахо­вувати інтереси покупця при оплаті товарних поставок. Тому очевидна необхідність розробки комплексу заходів, спрямованих на адаптацію українських учасників зовнішньоекономічної діяльності до вимог сучасного міжнародного ринку, при ак­тивній консультаційній і фінансовій підтримці українських комерційних банків.

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 171