Кредитування зовнішньоекономічної діяльності по міжнародних кредитних лініях

словник термінів

L1BOR (PIBOR, KIBOR тощо) — Лондонська (Паризька, Київська тощо) міжбанківська ставка пропозиції (London Interbank Offered Rate) - середня ставка відсотка, за якою банки в Лондоні (Парижі, Києві тощо) надають позики в евровалютах першокласним банкам шляхом розміщення в них депозитів.

5.1. Іноземні кредитні лінії під гарантії кабінету міністрів україни

Загальні умови кредитування | За умов глобального економічного і

фінансового спаду, обмежених внутріш­ніх фінансових можливостей, що характеризують перехідну українську економіку, однією з дієвих форм державної підтримки національного товаровиробника є залу­чення середньо- та довгострокових фінансових ресурсів у межах міжнародних до­говорів для забезпечення придбання українськими підприємствами необхідних ре­сурсів економічного розвитку на зовнішньому ринку.

Через нестабільність фінансового середовища українські комерційні банки практично не кредитують реальний сектор, зосередивши свої основні зусилля на сегментах ринку, які можуть забезпечити швидку ліквідність і високий прибуток. Здебільшого - це операції на валютному ринку та обороті готівкових коштів, а та­кож на обслуговуванні торговельно-закупівельних операцій. Це скорочує і так не­значні фінансові потоки у виробництво. Негативну роль відіграли також надмірне державне споживання, що унеможливило залучення зовнішніх кредитів з міжнарод­ного ринку капіталів, синдикованих кредитів на прийнятних комерційних умовах як державою, так і українськими банками, а також становище, що склалося на внутрішньому ринку цінних паперів.

Водночас, обмежені можливості державного бюджету не дають змоги здійсню­вати необхідні капітальні вкладення та створити умови для налагодження інвес­тиційного процесу в Україні.

Одним з небагатьох реальних джерел підтримки вітчизняного виробничого сек­тора є іноземні міждержавні та банківські кредити.

14 — 2-2328

Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Стратегія залучення і використання іноземних кредитів базується на пріоритет­них напрямах розвитку економіки України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 № 234 (енерго- та ресурсозберігаючі технології, агропромисловий комплекс, медична та мікробіологічна промисловість, авіабуду­вання, ракетобудування, автомобілебудування, легка промисловість, інфраструкту­ра, окремі, надзвичайно важливі об'єкти), на програмах діяльності Кабінету Міністрів України з відповідними корективами, що окреслюються Законами про державний бюджет України на кожний рік.

Так, згідно зі Статтею 23 Закону «Про Державний бюджет України на 2000 рік», передбачено надання державних гарантій щодо іноземних кредитів за проектами, фінансування яких передбачено здійснювати за рахунок коштів Державного бюдже­ту України, або заміщення фінансування з Державного бюджету України проектів, які мають загальнодержавне значення, спрямованих на створення імпортозамінних виробництв, підтримку агропромислового комплексу, сільськогосподарського ма­шинобудування, переробної промисловості, підприємств суднобудування і літакобу­дування, а також розвиток інфраструктури.

Останнім часом при залученні іноземних експортних кредитів державні органи докладають зусиль, щоб примусити ці ресурси працювати на території України та підтримувати українські підприємства. Міжнародні правила дозволяють фінансувати і ту частку контрактів, яка передбачає постачання товарів або надання послуг, які по­ходять не з країни-кредитора, в тому числі і долю власного виробництва (до 15 %). Вимогою до зарубіжного кредитора при наданні державних гарантій Уряд України ви­суває виконання субконтрактів за експортними контрактами українськими виробни­ками, створення спільних підприємств.

Залучення і використання іноземних кредитів стимулює збільшення прямих Іноземних інвестицій в економіку України, про що свідчать окремі приклади, коли спочатку здійснювалась поставка до України за рахунок іноземного кредиту облад­нання, а згодом іноземна компанія-виробник приймала рішення про заснування спільного підприємства з внесенням прямих інвестицій до статутного фонду і відповідно створення додаткового механізму своєчасного погашення залучених кре­дитів.

Виходячи з необхідності структурних зрушень в українській промисловості, пе­ревага надається спрямуванню іноземних кредитів в галузі з високою часткою дода­ної вартості (машинобудування, переробна, харчова, легка промисловості, інфраст­руктура).

При прийнятті рішень щодо надання державних гарантій перевага надається не разовим торговельним операціям, а реалізації комплексних інвестиційних проектів, що передбачають системну і структурну перебудову підприємств і галузей, вирішення нагальних соціальних питань у регіонах.

Починаючи з вересня 1997 року, укладено вісім міжнародних угод про фінан­сове співробітництво з урядами Японії, Чехії, Фінляндії, Канади, Норвегії, Данії, Польщі, Туреччини, які дають змогу українським підприємствам залучати іно­земні кредити на загальну суму більше 1 млрд доларів США та співпрацювати з

РОЗДІЛ 5. Кредитування зовнішньоекономічної діяльності по міжнародних кредитних лініях

іноземними партнерами у різних напрямах модернізації власного виробництва кон­курентоспроможним обладнанням, тим самим інтегруючись у європейську та світо­ву кооперацію (табл. 5.7).

Всі зазначені угоди були укладені з метою створення рамкових умов для пож­вавлення торговельно-економічних відносин як між державами, так і на рівні суб'єктів підприємницької діяльності країн. Укладати кредитні угоди в межах зазна­чених договорів можуть усі банки-агенти Кабінету Міністрів України, які мають широке поле діяльності в установленні та розвитку співпраці з провідними інозем­ними банками.

Процедура надання державних гарантій по кредитних лініях

В Україні відпрацьована і діє проце­ дура надання державних гарантій в забез- >™™«»^^ печення зобов'язань позичальника щодо

погашення таких кредитів згідно з Положенням «Про порядок залучення і викори­стання іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для за­безпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення», затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України № 414 від 5 травня 1997 р.

Розгляд заявок юридичних осіб-резидентів на отримання гарантій Кабінету Міністрів України щодо іноземних кредитів здійснюється в два етапи (попередній розгляд та остаточна експертиза). Для попереднього розгляду заявок (І етап) до

РОЗДІЛ 5. Кредитування зовнішньоекономічної діяльності по міжнародних кредитних лініях 215

Департаменту міжнародного розвитку та європейської інтеграції Мінекономіки по­дається:

S лист-заявка на отримання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпе­чення зобов'язань щодо погашення кредиту (за підписом керівника підприємства, форма додається);

S висновок-підтримка проекту від органу центральної виконавчої влади від­повідної галузі (галузевого міністерства) з висновком техніко-технологічної експертизи проекту (за підписом Міністра на ім'я Голови Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України);

S техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) з детальним аналізом вар­тості й обсягу товарів (послуг), що забезпечуватимуть окупність проекту. При цьому можуть бути врахованими чинне податкове законодавство України, не­обхідність амортизаційних відрахувань за встановленими нормами на облад­нання, яке планується закупити, необхідність сплати ПДВ при його митному оформленні, встановлені джерела та обсяги витрат за проектом, які не вхо­дять до контракту - ремонт, монтаж і т. д.; ^ анкета позичальника;

S документи, що підтверджують можливість погашення кредиту за рахунок ре­зультатів господарської діяльності та оформлення застави або поруки. Бажа­но подати економічну ефективність госпрозрахункової діяльності підприємства за попередні роки (надати баланси, звіти про господарську діяльність тощо), а також копії статутних та інших документів. Якщо для сплати першочергового платежу або інших витрат за проектом, що не покриваються кредитом, недостатньо власних коштів і планується залучення додат­кових комерційних кредитів - бажано надати протоколи або інші документи, що фіксують попередні домовленості щодо обсягів та умов цих кредитів.

Якщо підготовлено або підписано імпортний контракт, то доцільно надати його копію. Це стосується і контрактів (протоколів про наміри) на продаж готової про­дукції, досліджень ринків збуту тощо.

У разі прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів позитивного рішення юридична особа-резидент подає до Департаменту міжнародного розвитку та європейської інтеграції Мінекономіки, Мінфіну, банку-агенту повний пакет доку­ментів для остаточної експертизи проекту (II етап). В пакеті мають бути:

S анкета із зазначенням предмета застави, вартість якого повинна покривати розмір кредиту, що залучається, з урахуванням відсотків і витрат на його об­слуговування; S висновки незалежної аудиторської фірми про можливість реалізації застави з

урахуванням кон'юнктури ринку;

•S техніко-економічне обґрунтування або бізнес-план проекту; S річний баланс з усіма додатками, засвідчений аудиторською фірмою, та ба­ланс на останню звітну дату (з відміткою Державної податкової адміністрації);

216 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

S імпортні контракти, для фінансування яких залучається кредит в іноземній ва­люті під гарантії Кабінету Міністрів України; S експортні контракти та інші договори на реалізацію продукції, за рахунок якої

здійснюватиметься погашення кредиту та відсотків за нього; S цінова експертиза імпортних та експортних контрактів, а в разі потреби - ек­спертиза економічної ефективності проекту; S розрахунок окупності кредиту; •S висновок екологічної експертизи (у разі потреби);

S витяги з розрахункового та валютного рахунків у обслуговуючому банку; S зобов'язання про відкриття валютного та розрахункового рахунків у банку-

агенті та спрямування на них усіх фінансових коштів;

S зобов'язання про щомісячне подання до Мінекономіки інформації про стан та ефективність використання отриманого іноземного кредиту; S розгорнутий техніко-технологічний експертний висновок на проект централь­ного органу виконавчої влади відповідно до галузі, його науково-дослідних чи проектних інститутів;

^ нотаріально засвідчені копії установчих документів та свідоцтва про держав­ну реєстрацію підприємства;

•S довідка Державної податкової адміністрації про стан розрахунків з бюджетом. Одночасно позичальник, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. № 414 та постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1995 року № 655, має укласти з банком-агентом договір застави. Оцінка вар­тості майна, що є предметом застави, проводиться Фондом державного майна. При­чому вартість застави повинна покривати суму кредиту та витрати за ним. За резуль­татами розгляду документи разом із висновками зазначених міністерств та відомств подають на розгляд Валютно-кредитної ради, яка приймає остаточне рішення про доцільність надання гарантій Уряду України в забезпечення зобов'язань українсько­го позичальника.

Підготовка матеріалів При підготовці матеріалів кредитно- кредитного проекту го проекту важливими є вимоги до доку-

ментів, необхідних для розгляду та прий­няття Валютно-кредитною радою рішення про доцільність надання гарантій Кабінету Міністрів України в забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо іноземних кредитів, погашення яких передбачається здійснювати на умовах валютної самоокупності.

Анкету позичальника з додатками подають для проведення попередньої екс­пертизи кредитних проектів Департаментові з питань міжнародного розвитку та європейської інтеграції, а після прийняття Валютно-кредитною радою рішення про доцільність остаточного опрацювання кредитного проекту - Мінфіну, Мінеко­номіки, банку-агенту та іншим державним органам, визначеним Валютно-кредит­ною радою, що здійснюють державну експертизу кредитного проекту (постанова КМУ від 5 травня 1997 р. № 414).

РОЗДІЛ 5. Кредитування зовнішньоекономічної діяльності по міжнародних кредитних лініях 217

У 10-денний термін від дати набрання чинності рішення про надання державної гарантії (іноземного кредиту) копію останньої анкети позичальника з додатками до неї подають до центрального органу виконавчої влади відповідної галузі. Позичаль­ник протягом 15 днів після закінчення звітного кварталу інформує про зазначені в ан­кеті та додатках до неї показники центральний орган виконавчої влади відповідно до галузі, а також Мінекономіки та Мінфін (постанова КМУ від 6 січня 1999 р. № 23).

В анкеті та додатках до неї слід наводити всі передбачені формами документів показники. У випадку незаповнення тої чи іншої графи (пункту, показника) зазначе­на графа прокреслюється. Названі форми визначають структуру документів, тому, якщо для заповнення певного показника анкети потрібна більша кількість граф для відображення потрібної інформації (наприклад, наявність більше ніж чотирьох роз­рахункових рахунків), анкету можна розширювати.

Зазначені форми машинно-орієнтовані, тому їх заповнення має здійснюватись в електронному вигляді. Необов'язковим додатком є електронна копія (у формах МЗ EXEL - на магнітних носіях) анкети позичальника та додатків до неї.

На початковому етапі роботи над проектом потенційним позичальникам реко­мендується звертатись до Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції з метою отримання форм документів в електронному ви­гляді. Це спростить роботу над заповненням анкети та забезпечить дотримання не­обхідних вимог до таких документів в органах державної експертизи.

Якщо підприємством або органами, що здійснюють державну експертизу, вияв­лено неточності при заповненні анкети, або у разі зміни умов техніко-економічних та інших параметрів проекту, необхідні уточнення і зміни вносять до анкети пози­чальника та додатків. Оновлений (виправлений) варіант анкети позичальника або конкретного додатка до неї потенційний позичальник подає до всіх міністерств та відомств, що здійснюють державну експертизу кредитного проекту.

Анкета позичальника та всі додатки до неї завіряють відбитком печаток, згадані документи підписують головний бухгалтер та керівник підприємства, які несуть по­вну відповідальність за вірогідність та повноту наданої інформації.

До анкети позичальника додають нотаріально засвідчені копії установчих до­кументів (статуту, установчого договору, свідоцтва про реєстрацію); довідку з єди­ного державного реєстру підприємств та організацій України, що надається Дер­жавним Комітетом статистики України; нотаріально засвідчені копії дозволів, ліцензій, патентів тощо, необхідні для здійснення проекту; довідки з ДПА про вне­сення керівників до державного реєстру фізичних осіб та присвоєння іден­тифікаційного номера; довідки з обслуговуючих банків про наявність розрахунко­вих та валютних рахунків, а також про залишки коштів на них; довідки з банків та інших установ щодо наявності кредиторської заборгованості, а також фактичних та планових термінів розрахунків за надані кредити (позики); довідку з Державної по­даткової адміністрації; копію Наказу МЗС про застосування режиму спеціального ліцензування або тимчасового призупинення зовнішньоекономічної діяльності та інші документи, що підтверджують показники анкети.

В анкеті позичальника та додатках до неї використовують такі відомості:

РОЗДІЛ 5. Кредитування зовнішньоекономічної діяльності по міжнародних кредитних лініях

S ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ).

•S Код та назва форми власності - відображає, за якою формою власності за­реєстровано підприємство відповідно до Закону України «Про власність» і згідно з Класифікатором форм власності (КФВ).

S Організаційно-правова форма - згідно з Класифікатором організаційно-пра­вових форм господарювання (КОПФГ).

S Види господарської діяльності - згідно з Загальним класифікатором галузей народного господарства (ЗКГНГ).

S Код та назва органу управління - відображає код та назву органу, у відомстві якого перебуває підприємство (якщо він є), а також код міністерства від­повідно до Системи позначень органів державного управління (СПОДУ).

*/ Товари, які ввозять згідно з імпортним контрактом на митну територію України - наводиться код згідно з Гармонізованою системою опису і ко­дування товарів (ГС).

Додатки до анкети:

Додаток 1. Опис проекту. В ньому подають скорочений опис проекту: інфор­мацію щодо предмету контракту, страхового покриття, авансового платежу, джерел погашення кредиту, а також прогнозу рухів грошових потоків.

Прогноз руху грошових потоків складається з урахуванням поточного фінансо­вого становища підприємства в розрізі наведених показників (бажано на останню звітну дату), на орієнтовну дату отримання обладнання, а також за роками протягом всього терміну використання і погашення кредиту.

Інформацію щодо фінансового становища підприємства бажано надавати, орієнтуючись на показники балансу підприємства на останню звітну дату. При цьо­му внутрішня заборгованість визначається як різниця між дебіторською та креди­торською заборгованістю підприємства.

Додаток 2. Пояснювальна записка до проекту.

Додаток 3. Основні дані та техніко-економічні показники проекту. Це є

техніко-економічним обґрунтуванням, але в єдиній стандартній формі.

Додаток 4. Розрахунок окупності. Окремо прогнозується окупність за корот­костроковим, середньостроковим та довгостроковими кредитами.

Додаток 5. Картка ознайомлення. Заповнюється керівником підприємства, а також особою, яка згідно зі статутом, рішенням загальних зборів або довіреністю, завіреною нотаріально, має право представляти інтереси цього підприємства в ор­ганах державної експертизи.

Техніко-економічним обґрунтуванням, або бізнес-планом, вважається доку­мент, який містить всю необхідну інформацію, що характеризує кредитний або інший проект, обґрунтовує доцільність та можливість його здійснення, демонст­рує позитивні макроекономічні результати від його реалізації, а також має аргу­ментовано доводити, що позичальник спроможний виконати свої зобов'язання, в

220 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

забезпечення яких передбачається надати гарантійні або інші зобов'язання Кабінету Міністрів України відповідно до вимог, що встановлюються чинним законодавством Ук­раїни, рішеннями Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України.

Бізнес-план розробляє позичальник при поданні відповідного пакета матеріалів з проекту до органів державної експертизи та на розгляд Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України у разі вимоги щодо його обов'язкової наявності.

Бізнес-план підписують керівник юридичної особи-позичальника, її головний бухгалтер та, за необхідності, інші посадові особи, які несуть відповідальність за вірогідність наведеної у бізнес-плані інформації, розрахунків та даних.

Бізнес-план подасться у прошнурованому (зфальцьованому) вигляді. Додатки до бізнес-плану, що містять допоміжну інформацію (графіки, наукові, маркетингові дослідження чи публікації тощо), можуть бути оформлені окремим примірником без дотримання зазначених вимог.

Викладення інформації та її обсяг самостійно визначається позичальником.

У бізнес-плані має бути враховано ймовірність впливу негативних факторів на діяльність підприємства-позичальника, а також передбачено механізм запобігання пе­рекладання зобов'язань позичальника на державний бюджет. Розділи бізнес-плану можна об'єднувати та доповнювати залежно від особливостей проекту.

Для проектів, здійснення яких передбачено на умовах самоокупності, розрахунки та інформація, що міститься у бізнес-плані, повинні забезпечувати розшифровку та необхідне техніко-економічне обґрунтування показників анкети та додатків до неї.

Бізнес-план має містити наведені нижче ключові розділи. Залежно від спе­цифіки проекту опис може містити і додаткову інформацію.

/. Резюме

Розділ є вихідним і містить дані, що дають уявлення про проект в цілому:

• назва проекту;

• суть проекту та його мета;

• термін реалізації проекту;

• обґрунтування актуальності проекту;

• загальна вартість проекту;

• фінансова та організаційна схема проекту;

• стисла характеристика підприємства;

• ринки та мережа збуту.

2. Загальна характеристика та юридичний статус підприємства

В розділі наведено:

• повну та скорочену назву підприємства позичальника, дату його створення, повну юридичну та поштову адресу, фактичне місцезнаходження, телефон, факс, електронну пошту;

форму власності; організаційно-правову форму підприємства та перспективи

РОЗДІЛ 5. Кредитування зовнішньоекономічної діяльності по міжнародних кредитних пініях

її подальшої зміни; організаційну структуру підприємства (бажано у вигляді схеми);

• ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПОУ;

• реєстраційний номер, дату та орган державної реєстрації; контактних осіб реєстраторів (для акціонерних товариств);

• повну назву та юридичну адресу підприємства, до складу якого входить підприємство-позичальник; його форма власності та правовий статус;

• розмір заявленого та сплаченого статутного капіталу, його структуру;

• перелік засновників та їхню частку в статутному капіталі; кількість випадків виходу зі складу засновників протягом останнього звітного року; термін чергових зборів акціонерів;

• сферу діяльності, сектор ринку, в якому працює підприємство;

• керівників підприємства, управлінський персонал (вказати рівень освіти та досвід роботи за фахом);

• наявність дочірніх підприємств та філіалів;

• банківські реквізити позичальника.