- •ВСТУП
- •ОСНОВНІ ПРАВИЛА ТЕРАПІЇ
- •ВИДИ ТЕРАПІЇ
- •Етіотропна терапія
- •Протимікробні препарати
- •Специфічна терапія
- •Фаготерапія
- •Інтерферонотерапія
- •Пробіотикотерапія
- •Антидототерапія
- •Патогенетична терапія
- •Терапія, яка регулює нервово-трофічні функції
- •Рефлексотерапія
- •Неспецифічна стимулювальна терапія
- •Імуностимулювальна терапія
- •Замінна терапія
- •Симптоматична терапія
- •МЕТОДИ ТЕРАПІЇ
- •Дієтотерапія
- •Фармакотерапія
- •Фітотерапія
- •Апітерапія
- •Фізіотерапія
- •Класифікація методів фізіотерапії та основні механізми біологічної дії
- •Світлолікування (фототерапія)
- •Інгаляційна терапія
- •Гідротерапія
Інгаляційна терапія
Аерозолетерапія (aerosolotherapia - від грец. aer - повітря + нім. sol. - колоїдний стан + грец. therapeia - лікування) - метод лікування тварин лікарськими речовинами у вигляді аерозолів. Аерозолі - це невеликі за розміром краплини рідини або щільні частинки, рівномірно розподілені у повітрі. Залежно від їх розміру розрізняють п'ять груп аерозолів: а) високодисперсні - розмір частинок від 0,5 до 5 мкм; б) середньодисперсні - 6-25; в) низькодисперсні - 26-50; г) дрібнокрапельні - 100-250; д) великокрапельні - 250-400 мкм. Від розміру частинок залежить глибина проникнення їх у різні відділи дихальних шляхів. Верхні відділи дихальної системи (носові ходи, носоглотка, гортань, трахея) затримують аерозольні частинки переважно великого розміру (50 мкм і більше) і не пропускають їх до легень. Абсорбція частинок в альвеолах залежить головним чином від їхнього розміру: дрібні частинки розміром до 1 мкм майже не затримуються в альвео лах і разом з повітрям видихаються у навколишнє середовище; розмі ром 1-3 мкм на 30-50 % затримуються в альвеолах і дихальних шля хах; 3-5 мкм осідають в альвеолах і бронхах; 6-25 мкм - у бронхах і трахеї, понад 100 мкм у носовій і ротовій порожнинах.
Отже, знаючи розміри частинок аерозолів і місце локалізації па тологічного процесу, можна ефективно його лікувати. Лікарські ре човини у вигляді аерозолів з розміром частинок понад 30 мкм можна використовувати лише у разі захворювань верхніх дихальних шля хів, від 10 до 30 мкм - за бронхітів, а від 1 до 10 мкм - за бронхітів і пневмоній.
Крім розміру частинок аерозолів, ефективність аерозолетерапії за лежить від швидкості проникнення їх через дихальні шляхи в орга нізм, а швидкість - від величини вентиляції легень та особливостей будови верхніх дихальних шляхів. У молодняку швидкість вдихання повітря значно вища, порівняно з дорослими тваринами, а тому аеро зольні частинки у порожнині носа і носоглотки будуть осідати менше. Швидкість руху повітря у верхніх дихальних шляхах залежить від фі зіологічного стану тварин та мікроклімату в приміщенні. У разі повер хневого дихання, зумовленого ураженням респіраторних органів, ви сокою концентрацією аміаку та підвищеною температурою у примі щенні, аерозольна обробка тварин буде менш ефективною. Оптималь на температура для великої рогатої худоби має становити 14-18, овець - 12-15, свиней - 14-20 °С, відносна вологість - близько 70 %.
Для проникнення і затримання в організмі аерозольних частинок неабияке значення має заряд: негативно заряджені частинки прони-
133
кають краще і затримуються в організмі тварин значно довше, ніж позитивно заряджені. Слід також пам'ятати, що в чистих і провітре них приміщеннях значно краща іонізація повітря. Це підвищує ефек тивність аерозолетерапії і профілактики.
Аерогенний спосіб введення лікарських речовин має низку пере ваг перед іншими. Це, зокрема, можливість масової обробки тварин, безпосередній контакт лікарських речовин зі збудниками респіратор них хвороб та ділянок ураження і, як результат, значно вища (у 3- 6 разів) концентрація лікарських речовин у ділянці ураження, порів няно з внутрішньом'язовим введенням такої ж дози препарату; у 8- 11 разів більше їх надходить до ураженої легеневої тканини, порівня но з даванням усередину; у лімфатичній системі органів дихання створюється депо препарату, який поступово всмоктується у кров і там циркулює у терапевтичних концентраціях значно довше, порівня но з внутрішньом'язовим введенням (наприклад, більшість антибіоти ків, у тому числі бензилпеніцилін - 24 год), що дає змогу зменшити кратність введення препаратів. Крім того, аналогічного лікувального ефекту досягають введенням значно менших доз, що запобігає нега тивним наслідкам дії лікарських речовин. Лікарські речовини, введені аерогенно, потрапляють у кров, минаючи печінку, в результаті чого активність їх мало змінюється; є також можливість одночасного вве дення багатокомпонентних сумішей лікарських речовин зі збережен ням специфічної дії кожної з них; усувається стресовий вплив на тва рин (фіксація, біль); підвищується продуктивність праці; зменшується захворюваність телят у 4—5 разів.
Аерозолі одержують безапаратним і апаратним методами. Безапаратним методом можна одержувати аерозолі лише речовин, здатних до екзотермічної взаємодії. В результаті реакції відбувається перегін (сублімація), тобто перехід речовин безпосередньо з твердого у газо подібний стан. На початку роботи потрібно визначити об'єм примі щення, а потім - кількість препарату, необхідного для проведення аерозольної обробки з урахуванням вмісту його у 1 м 3 . Загальну кіль кість препарату, розраховану для великих приміщень, краще розділи ти на 4—6 частин. Безапаратним методом одержують аерозолі алюмі нію йодиду, хлороскипидару, йоду однохлориду тощо.
Аерозоль алюмінію йодиду одержують почерговим змішуванням йоду кристалічного в дозі 0,25 г на 1 м приміщення, який розтирають у фарфоровій ступці до порошкоподібного стану, амонію хлориду й алюмінієвої пудри у співвідношенні 10:2:1; після цього в суміш доли вають 1-3 мл води. Наприклад, на приміщення об'ємом 1000 м3 слід
134
взяти 250 г йоду кристалічного, 50 г амонію хлориду і 25 г пудри алюмінієвої. Цю кількість йоду розподіляють, скажімо, у п'яти склян ках й додають амонію хлорид, перемішують пластмасовим шпате лем, і посуд підвішують на висоті 1-1,5 м або ставлять на підлогу. Потім у найвіддаленішу від виходу склянку із сумішшю всипають наважку алюмінієвої пудри. Знову все перемішують і очною піпет кою до суміші додають 5-6 крапель гарячої води. Через деякий час починається екзотермічна реакція з виділенням аерозолю алюмінію йодиду. Реакція буде відбуватися до кінця за наважки йоду в одній посудині не менше 25 г, але загальна кількість суміші в ній має не перевищувати 250 г.
Для одержання аерозолів хлороскипидару з розрахунку на 1 м3 приміщення беруть 2,5 г хлорного вапна, що містить не менше (!) 25 % активного хлору, та 0,25 мл скипидару-ректифікату. Залежно від об'єму приміщення наважку хлорного вапна розділяють на кілька ча стин для рівномірного розподілення аерозолю, але в одній посудині його має бути не більше 2 кг. Компоненти суміші змішують у метале вому посуді. Для того, щоб реакція відбувалася інтенсивно, хлорне вапно перед додаванням терпентинової олії можна підігріти, але збіль шувати кількість олії понад 1/5 маси хлорного вапна, не дозволяється, оскільки суміш може загорітися. Ефект інгаляції хлороскипидару під вищується в разі додавання 2 % іхтіолу або 0,5 г амонію хлориду на
1м3 приміщення. Експозиція - 35-45 хв після закінчення реакції.
Зметою одержання аерозолю йоду однохлориду і рівномірного його розподілу у приміщенні розставляють термостійкі хімічно нейт ральні склянки, наливають його в кожну з них з розрахунку 0,5 мл на
1м3 приміщення (не більше 1/3 ємності) і додають алюмінієву пудру (або навіть алюмінієвий дріт) у співвідношенні 10:1. Через 20-35 с починається реакція й утворюється буро-вишневий туман.
Часто для дезінфекції застосовують аерозолі формальдегіду. На 1 м3 приміщення у металевому посуді змішують 20 мл формаліну і 20-30 г хлорного вапна. З однієї ємності можна обробити до 1000 м3 приміщення. Через кілька хвилин після змішування складових частин реакція завершується. Відносна вологість у приміщенні має бути не менше 90 %. За нижчої вологості підлогу зволожують водою з розра хунку 0,2 л/м2 . Можна також використовувати 37 % розчин формаль дегіду, калію перманганат та воду, відповідно - 20 мл, 20 г і 15 мл на 1 м приміщення. Обидві реакції супроводжуються виділенням тепла і розбризкуванням рідини, тому ємність має бути у 10 разів більшою від об'єму змішуваних компонентів.
135
Для одержання високодисперсних аерозолів застосовують стру минні аерозольні генератори САГ-1, САГ-1-РН, САГ-2 (один генера тор на 300-400 м3 приміщення), САГ-10, прилади ВАУ-1, АІ-1, розпи лювач сфокусованих струменів рідини (РССР), пневматичний ежек торний генератор аерозолю (ПЕГА-2), турбулентну аерозольну насад ку (ТАН). В аерозольних генераторах рідина диспергується повітрям від компресора під тиском 3,5—4, а для птиці - 5-6 атм. За меншого тиску будуть утворюватися низько дисперсні аерозолі, які не потрап лятимуть у легені. Повітря до генераторів подається шлангами. Вико ристовують компресори ПП-1,5; ВУ-3/8, СО-7А, O-38М, М-1136, ПКС-3,5 і термомеханічні аерозольні генератори АГ-УД-2 та ГА-2.
Крім струминних, використовують також дискові (ДАГ) і відцент рові (ВАГ) аерозольні генератори, які працюють від електромережі. Рідина у них розпилюється за рахунок відцентрової сили. ДАГ-2 ге нерує 90 % частинок розміром 1-5 мкм і 10 % - розміром 6-20 мкм. Є також електроаерозольні апарати ЕА-3, ЕА-4, ЕА-5, які дають змогу розпилювати аерозольні частинки розміром 1-9 мкм із позитивним і негативним електричними зарядами (електроаерозолі), які мають більший об'єм на одиницю маси, підвищену фізико-хімічну актив ність, порівняно з електронейтральними аерозолями, контактують з більшими поверхнями дихальних шляхів і легень, що зумовлює їх ви сокий лікувальний ефект. Осідаючи на тканини, електроаерозолі втра чають заряд. Для індивідуальної електроаерозолетерапії у тварин за хвороб респіраторних органів застосовують генератори ГЕІ-1 і ГЕК-1.
Аерозольну обробку тварин проводять або у приміщеннях, або в спеціально обладнаних інгаляторіях, які можуть бути стаціонарними і пересувними (об'ємом 6-15 м3 ). Висота камери має не перевищувати 2 м, об'єм камери на одне теля до двомісячного віку - 1-1,5 м3 ; 3- 4-місячного - 1,5; 5-6-місячного - 2 м3 . Однак краще дотримувати об'є му 1,5-2 м3 для 1-3-місячних телят. Слід обережно підходити до рекомен дацій щодо максимального зменшення об'єму камери, оскільки протягом 30-60 хв тварини можуть перегрітися, а в повітрі камери надмірно на громадитися вуглекислота. Можна робити тимчасові камери з поліети ленової плівки, а внутрішні боки стаціонарних рекомендується також герметизувати плівкою, яку легко продезінфікувати. Температура повіт ря у камері під час інгаляції - 18 °С, відносна вологість - 60 %. Аеро зольний генератор розміщують на висоті 1,5 м від підлоги з таким розра хунком, щоб аерозолі рівномірно поширювалися у повітрі. Експозиція під час обробки становить 30-60 хв. Диспергують лікарські речовини дробними дозами - по 2-5 хв з інтервалами 10-15 хв.
136
Обробку аерозолями великих груп одновікових тварин можна проводити і в приміщенні після заповнення його тваринами. Примі щення на період обробки слід герметизувати й обладнати надійною припливно-зитяжною вентиляцією для видалення залишків аерозолів. У тваринницьких комплексах доцільно обладнати стаціонарні лінії для аерозольних обробок з компресорним блоком (наприклад ВУ-3/8) і системою труб у приміщенні.
За допомогою аерозольних генераторів диспергують найрізноманіт ніші лікарські речовини: антимікробні, вітаміни, ферменти, відхарку вальні, бронхолітики тощо. Водорозчинні препарати розчиняють у теп лій дистильованій або перекип'яченій воді, мікроелементи - в ізотоніч ному розчині натрію хлориду, антибіотики - у розчині новокаїну або дистильованій воді (80-100 тис. МО в 1 мл), сульфаніламіди - у воді (10 % розчин), бронхолітики, ферментні препарати - у воді або ізотоніч ному розчині натрію хлориду. Препарати, нерозчинні у воді, спочатку розчиняють в етиловому спирті у співвідношенні 1:5-1:7, а потім змі шують з водою. Для пролонгації дії лікарських речовин, зменшення подразливої дії препаратів на слизову оболонку дихальних шляхів, під вищення стійкості аерозолів у повітрі застосовують стабілізатори (за об'ємом): 10-30 % гліцерину; 6-10 - розчину глюкози 40 %, 10-15 % - свіжого риб'ячого жиру. Слід враховувати, що гліцерин несумісний із сульфаніламідами і глюкозою. Як стабілізатор можна застосовувати
2 % (до об'єму) протисальмонельозної, протипастерельозної чи протидиплококової сироватки.
Складові частини комплексних аерозольних сумішей попередньо перевіряють на сумісність. Для цього їх розчиняють у невеликій кіль кості дистильованої води й одержані розчини змішують. Якщо осад не утворюється, препарати вважаються сумісними. В разі утворення оса ду у вигляді пластівців або желеподібної маси розчини диспергують різними генераторами.
Деяку складність у роботі з аерозолями становить дозування анти біотиків. Доза останніх залежить від багатьох факторів: маси тварини, дихального об'єму легень, об'єму камери. Дозу антибіотиків рекомен дується розраховувати за формулою:
де С - середня концентрація препарату в 1 л об'єму камери; А - адсорбована доза в розрахунку на одну тварину (вона така сама, як і за внутрішньом'язового введен ня); V - дихальний об'єм легень за 1 хв, л; t - тривалість інгаляції, хв; К - коефі цієнт адсорбції препарату легеневою тканиною (приймається за 0,5).
137
Об'єм дихання (л/хв) у телят 15-денного віку становить 5-6; 1-місячного - 9-10; 2-міс. - 13-15; 3-міс. - 20-22; 4-міс. - 24-25; 5-міс. - 30-31; 6-місячного - 34-36. Наприклад, об'єм камери 30 м3 , вік телят 2 міс. Отже дихальний об'єм їхніх легень становить 15 л/хв, середня маса одного теляти - 60 кг, тривалість інгаляції - 60 хв, за стосовуємо бензилпеніциліну натрієву сіль з розрахунку 5 тис. од/кг маси. Визначаємо середню концентрацію препарату в 1 л об'єму ка мери (С) згідно з формулою:
С - 670 од на 1 л об'єму камери; 1 м3 - 1000 л. Отже, на камеру об'ємом 30 м3 слід узяти 670x30x1000 ≈ 20x100x000 ≈ 20 млн од. антибіотика. У камеру об'ємом 30 м3 можна помістити 20 телят. Для одноразової обробки 20 телят слід взяти 20 млн ОД бензил пеніциліну.
Часто такі розрахунки не проводять, а за основу використовують літературні дані, згідно з якими на 1 м3 об'єму камери беруть 300350 тис. од. антибіотиків, 250-300 мг сульфаніламідів, 100-120 мг нітрофуранів. Антибіотики розпилюють один раз на добу, сульфаніл аміди - двічі. Залишки антибіотиків у камері і на волосяному покриві тварин інактивують протягом 10-15 хв аерозолями 2 % розчину калію перманганату по 2-3 мл або 3 % розчину гідрогену пероксиду - 3- 4 мл на 1 м3 камери.
Для більш інтенсивного видалення ексудату з альвеол та бронхів використовують аерозолі натрію хлориду (9 г/м3 ), натрію гідрокарбо нату (11 г), амонію хлориду (11 г), ферментних препаратів: пепсину - 1,5-2 мг/м3 ; 0,3 % розчину трипсину - 1 мл/м3 , приготовленого на 1 % розчині натрію гідрокарбонату протягом 30 хв, дворазово, через день; хімопсину - 25-30, хімотрипсину - 5-10 мг; рибонуклеази - 25 мг, дезоксирибонуклеази - 5 мг на одне теля в поєднанні з бронхолітиками (еуфілін - 0,8 г/м3 ). За комплексної аерозолетерапії респіра торних хвороб у перші 15 хв застосовують аерозолі бронхолітиків у поєднанні з протеолітичними ферментами, а потім антимікробні засоби. Для посилення антимікробної дії препаратів, швидшого роз смоктування патологічного осередку застосовують аерозолі 10 % розчину АСД Ф-2 (5 мл/м3 ), 5 % розчинів калію йодиду та хлорамі ну Б (по 3 мл/м3 ).
Крім аерозолів антибіотиків, сульфаніламідів, хлороскипидару, амонію йодиду та йоду однохлориду для лікування телят, хворих на
138
бронхіт, пневмонію й гострі респіраторні хвороби інфекційної етіоло гії, застосовують (з розрахунку на 1 м3 об'єму):
0,25 % розчин етонію або 0,3% - тіонію (2,5 г етонію або 3 г тіонію, 9 г натрію хлориду і 1 л води, нагрітої до 50-55°С) у поєднанні з 10 % розчинами сульфаніламідів (по 5 мл). Один резервуар генерато ра заповнюють розчином етонію чи діонію, другий - сульфаніламідів, на кожний літр розчину додають 40-60 г глюкози, обробку проводять три дні підряд, а потім через шість днів повторюють. Залишки діонію в камері інактивують аерозолем 0,5 % розчину натрію гідроксиду з розрахунку 5 мл на 1 м3 за експозиції 5 хв;
0,25 % розчин етонію - 5 мл упродовж семи днів підряд; 0,3-0,5 % розчин тіонію - 5 мл упродовж семи днів підряд; 40 % розчин молоч ної кислоти - 0,2-0,3 мл або 10 % - по 5 мл; йодотриетиленгліколь або його робочий розчин - 1 мл (до 1 л препарату додають 20 мл 40 % розчину молочної кислоти і 1 л води); 0,6 % розчин етакридину лакта ту - 5 мл; 0,5 % розчин натрію гідроксиду - 5 мл; 5 % розчин хлораміну Б - 3 мл; 10 % розчин оцтової кислоти з гліцерином у співвідношенні (9:1) - 3 мл; 10 % розчин олії терпентинової - 5 мл.
Для лікування телят і поросят з хронічним перебігом пневмонії за стосовують наступні розчини:
10 % розчин АСД Ф-2 - 5 мл/м3; 20 % розчин калію йодиду - 5 мл/м3 ; 10 % розчин олії терпентинової і 10 % розчин АСД Ф-2 у рівних час тинах у дозі 5 мл/м3 (3-5 днів, повторно через 7-10 днів).
Аерогенний метод введення лікарських речовин застосовують та кож для профілактики респіраторних хвороб. Добрий профілактичний ефект одержують від застосування аерозолів сироватки тваринреконвалесцентів по 2 мл на 1 м3 протягом трьох днів підряд після надходження телят, а потім ще двічі через 10 днів (Андреєв Є.В.), гіперімунних сироваток проти сальмонельозу, пастерельозу, диплококозу - по 10—15 мл на 1 м3 окремо або в суміші - 10 мл/м3 . До сирова тки додають 10-20 % глюкози. Обробку проводять 5-6 разів з момен ту надходження телят на ферму.
Аерогенний метод терапії досить ефективний для лікування і про філактики респіраторних хвороб тварин. І все ж проведення аерозолетерапії у герметизованих камерах має істотний недолік, який полягає в тому, що тварини, перебуваючи в камерах близько 60 хв, насичують повітря вуглекислотою, а концентрація оксигену знижується. Поряд з тим відомо, що киснева недостатність відіграє провідну роль у пато генезі пневмоній. Тому рекомендується проводити оксигенозолетерапію тварин, хворих на бронхопневмонію, яка поєднує збагачення по-
139
вітря камери оксигеном з насиченням його золями лікарських речо вин, що надходять в організм за допомогою інгаляції. Як генератор аерозолів використовують САГ-1. Оксиген до генератора подається з балона через редуктор, який знижує тиск від 150 до 3,5-4 атм. У склян ки генератора наливають розчин лікарських речовин, з'єднують гене ратор з балоном, потім відкривають кран балона, перевіряють за ма нометром тиск оксигену, після чого відкривають кран редуктора. Ок сиген, що надходить у генератор під тиском 3,5-4 атм, утворює золь лікарських речовин в основному розміром від 5 до 10 мкм. Через 3- 5 хв кран закривають. Для підтримання щільності золів і підвищеної концентрації оксигену в камері кран редуктора відкривають ще двічі через кожні 20 хв на 3-5 хв. Тривалість процедури - 60 хв.
Протипоказання для аерозолетерапії: гостра серцево-судинна не достатність, набряк і емфізема легень, підвищена індивідуальна чут ливість тварин до окремих лікарських препаратів, необоротні процеси в легеневій тканині.
Аероіонотерапія (від грец. аer - повітря + ion - той, що рухаєть ся) - лікування іонізованими газами повітря (аероіонами) або цими самими йонами в комбінації з молекулами води (гідроаероіонами). В атмосферному повітрі завжди містяться позитивно і негативно заряд жені йони. З'єднуючись з групами нейтральних атомів і молекул, вони перетворюються у так звані легкі аероіони, які рухаються у по вітрі зі швидкістю 1-2 м/с, легко взаємодіють між собою і нейтралі зуються. За наявності в атмосфері твердих і рідких аерозолів легкі аероіони осідають на них, утворюючи менш рухливі, але більш жи вучі так звані важкі аероіони. Вищою біологічною активністю харак теризуються негативно заряджені легкі аероіони, проте у тварин ницьких приміщеннях їх обмаль: від 50 до 100 тис. в 1 см3 , у той час як в 1 см3 атмосферного повітря міститься близько 250-450 негатив но і 450-600 тис. позитивно заряджених легких іонів та відповідно 1,5-2 і 3-5 тис. важких.
Негативно заряджені легкі аероіони стимулюють легеневий газо обмін, відтворну функцію, нейрогуморальну систему, гемопоез і шкір но-видільні функції. У тварин підвищується апетит, продуктивність, основний обмін, приріст маси тіла, знижується захворюваність на пневмонію та діарею. Аероіони істотно поліпшують мікроклімат при міщень, зменшуючи кількість мікроорганізмів у 2-4 рази.
Для отримання іонізованого повітря застосовують постійне елек тричне поле високої напруги. Іонізатори такого типу називаються електроефлювіальними. Для одержання гідроаероіонів використовують
140