Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Внутрішні хвороби тварин Ч.1 (Раздел 1).pdf
Скачиваний:
1186
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
2.97 Mб
Скачать

Рефлексотерапія

Рефлексотерапія - лікувальний вплив на організм через біологічно активні точки (БАТ) і рефлексогенні зони або зони Захар'їна-Хедаі Ро­ же з метою мобілізації захисних сил організму на боротьбу з хворобою.

Рефлексотерапія грунтується на дії через БАТ на ті чи інші внут­ рішні органи. Дія ця буває різною: а) механічна (класична акупункту­ ра і мікроголкотерапія, точковий і пальцевий масаж); б)дія електрич­ ним струмом (електропунктура, мікроелектрофорез); в)дія на БАТ

різними видами випромінювання (лазерне, ультрафіолетове,

магнітне);

г) дія термічними

факторами

за допомогою прогрівання і

припікан­

ня або понижених

температур

(кріогенна дія); д) введення

в БАТ лі­

карських речовин

(аквопунктура).

 

Основним методом рефлексотерапії є механічний (традиційний) за допомогою голковколювання, оскільки він найбільш простий у виконан­ ні і може бути застосований убудь-якихумовах. Наукою і практикою нагромаджений великий досвід щодо його використання. Під класичним методом голковколювання розуміють дію на організм із лікувальною й профілактичною метою голками, які вводять у визначені біологічно ак­ тивні точки на відповідну глибину та під відповідним кутом. Голку вво­ дять методом обертання, швидким уколом, швидким уколом з наступ­ ним обертанням та ін. Кут нахилу голки - 15, 30, 60 або 90 градусів.

Окремим видом механічної дії на БАТ є акупресура (точковий ма­ саж) - подразнення рецепторів шляхом натискування на точку акупун­ ктури. Акупресуру можна застосовувати самостійно або разом із за­ гальним масажем.

Електропунктура і електроакупунктура - це різновидність реф­ лексотерапії, при якій на БАТ діють електричним струмом. Показання для електропунктури такі самі, що й для голковколювання.

Лазеропунктура. Останнім часом для впливу на БАТ із значним терапевтичним ефектом застосовують квантові генератори.

Крім стимуляції БАТ через шкіру, застосовують також лазероакупунктуру для впливу на глибоко розташовані тканини: в голку вво­ дять світловод, через який проходить лазерний промінь.

Найпрактичнішою і найтехнологічнішою є аквопунктура, яка грунтується на поєднанні рефлексотерапії та дії медикаментозних препаратів. У цьому разі на необхідну глибину в БАТ вводять тонку голку, потім через неї вводять лікарську речовину в кількості 0,2- 0,5 мл на кожну із визначених БАТ.

Проте слід відмітити, що в разі застосування рефлексотерапії, як і будь-якоготерапевтичного методу, не завжди одержують позитивні

49

результати. Слід розрізняти два негативні наслідки лікування: а) не­ значне поліпшення, або стан тварини залишається без змін; б) реци­ див хвороби після рефлексотерапії. Такі явища спостерігають у випад­ ках, коли рефлексотерапію проводять на основі помилкового діагно­ зу; за неправильного підбору БАТ, зокрема розміщених лише біля патологічного осередку.

Неспецифічна стимулювальна терапія

Стимулювальна терапія - метод впливу на тварин, який полягає в регуляції реактивності хворого організму через імунну, нервову та ендокринну системи. Речовини, які зумовлюють таку реакцію, мо­ жуть бути специфічними (вакцини, гіперімунні сироватки, специфічнігамма-глобуліни)інеспецифічними (кров, сироватка, різні білки, пре­ парати органів і тканин, які вводяться парентерально). Препарати стимулювальної терапії створюють в організмі найбільш сприятливі умови для проявлення власних захисних механізмів, діють на фізіоло­ гічні системи, які підвищують загальний тонус організму, його ком­ пенсаторні можливості, поліпшують обмін речовин.

Неспецифічна стимулювальна терапія передбачає використання різних білкових речовин(протеїнотерапія), тканинних препаратів, одержаних шляхом розщеплення або розчинення тканин(тканинна терапія, лізатотерапія) та засобів, виготовлених з різних органів

(органотерапія).

Протеїнотерапія - парентеральне введення з лікувальною метою різних білкових речовин: крові, сироватки крові, молока. Залежно від виду речовини розрізняютьгемо-, серо- ілактотерапію.

У дії білкових препаратів спостерігають дві фази: першу - реак­ тивну і другу -терапевтичну. Обидві фази характеризуютьсяза­ гальною, місцевою ілокальною реакціями.

Загальна реакція в періодреактивної фази проявляється підви­ щенням температури тіла, деяким пригніченням загального стану, зниженням апетиту, збільшенням частоти пульсу, гіпотонією перед­ шлунків. У крові збільшується кількість лейкоцитів, загального білка, особливогамма-глобулінів,глюкози. За введення надмірних доз біл­ кового препарату і різкого зниження реактивості організму хворої тварини у першій фазі може виникнути наростаюче пригнічення центральної нервової системи і наступити смерть тварини.

У разі використання білкових препаратів в оптимальних дозах на другу-третюдобу настаєтерапевтична фаза. Знижується до норми температура тіла, відновлюється загальний стан, підвищується апетит

50

і виділення соків травного каналу, зростає активність їх ферментів, особливо протеолітичних, збільшується кількість еритроцитів, лейко­ цитів, гемоглобіну, підвищується окиснювальна здатність тканин і клітин, активується неспецифічна резистентність організму - поси­ люється фагоцитарна активність нейтрофілів, проліферація Т- і В- лімфоцитів, бактерицидна і лізоцимна активність сироватки крові, синтез загального білка, імуноглобулінів, інтерферону. Враховуючи активний вплив білкових препаратів на стан неспецифічної резистен­ тності, їх можна віднести до групи імуномодуляторів.

Локальна реакція на введення білкових препаратів проявляється у місці патологічного процесу і також проходить у дві фази. Перша фа­ за характеризується загостренням патології, посиленням гіперемії і болючості, збільшенням припухання, що сприяє ліквідації місцевого патологічного процесу. У другій фазі поступово зникають всі ознаки запалення і настає одужання.

Місцева реакція виникає в ділянці введення білкового препарату, де відбувається його ферментативне розщеплення і внаслідок подраз­ нення тканин розвивається запальна реакція.

Результати протеїнотерапії залежать від виду, шляхів уведення і дозування білкових препаратів, стану хворої тварини, її резистентно­ сті, характеру патології. Показаннями для протеїнотерапії є місцеві запальні процеси: бронхіт, пневмонія, плеврит, ендометрит, артрит, гастроентерит, абсцеси, мастит та інші, а також гіпопластична анемія, гіпотрофія.Забороняється застосування протеїнотерапії за розладівсерцево-судинноїсистеми (міокардит, пороки серця), хвороб печінки, нефриту, виснаження, інфекційних захворювань з гострим перебігом, гострих запалень внутрішніх органів, енцефаліту.

Серотерапія. Як неспецифічну стимулювальну терапію у ветери­ нарії широко застосовують сироватку крові, яка містить широкий спектр білків. Здебільшого використовуютьсироватку перехворілих тварин (тварин-реконвалесцентів)таалогенну, яку одержують від тварин, що знаходяться на тій фермі, де сироватка буде застосовуватись. Така сироватка містить набір антитіл проти мікроорганізмів, поширених на фермі, і тому діє не лише як неспецифічний стимулятор, а й створює специфічний захист проти так званої «хлівної» мікрофлори.

Особливе значення має застосування сироватки крові тваринреконвалесцентів для лікування і профілактики гострих респіратор­ них захворювань у господарствах, що спеціалізуються на вирощуван­ ні та відгодівлі молодняку, а також на звичайних товарних фермах. Для її виготовлення відбирають клінічно здорових донорів, перевіре-

51

них на лейкоз, туберкульоз, лептоспіроз, бруцельоз і піроплазмідози, у сироватці крові яких містяться антитіла проти вірусу параінфлюенци в титрі не нижче 1:160. Від одного донора з вени беруть 0,5-0,7л крові на 100 кг маси тіла. Під час забою тварин кров беруть із серця порожнистим ножем з гумовою трубкою, збирають її у стерильний по­ суд. Виготовлену сироватку перевіряють на стерильність посівом на МПА, МПБ та нешкідливість - на білих мишах, яким підшкірно вводять по 0,5 мл препарату. Застосовують її підшкірно в дозі 1 мл/кг маси, три­ разово, з інтервалом10-12днів або аерогенно по 2 мл/м3 камери три дні підряд, а потім ще 2 рази через10-12діб (Андреев Є.В.).

Алогенну сироватку одержують відстоюванням або центрифугу­ ванням і дефібринуванням плазми. Сироватку крові, одержану від кількох тварин, змішують, зливають у стерильну посудину, фільтру­ ють, консервують, фасують у флакони, перевіряють на стерильність та нешкідливість. У ній визначають вміст загального білка та імуноглобулінів, кількість яких має бути не нижче 70,0 та 20,0 г/л відповід­ но. З метою профілактикишлунково-кишковихзахворювань у ново­ народжених телят приготовлену сироватку застосовують всередину (в перший день життя) або парентерально в дозі10-15мл на 1 кг маси, ателятам-гіпотрофікамта народженим від корів, хворих на мастит, до­ зу препарату можна збільшити до15-20мл/кг. За необхідності повто­ рне введення сироватки проводять через 36 год. З лікувальною метою алогенну сироватку вводять у дозі15-20мл/кг маси. Телятам з вира­ женими ознаками зневоднення сироватку доцільно змішувати з ізото­ нічнимиелектролітно-енергетичнимирідинами(1:1-1:3).Вводять її в черевну порожнину.

Як неспецифічну серотерапію можна застосовувати гіперімунні сироватки навіть тоді, коли термін використання їх як специфічних препаратів вичерпався. При цьому телятам у перший день життя мо­ жна давати усередину разом з першим молозивом(3-4мл/кг маси), а пізніше - вводити парентерально.

Із сироватки крові готують низку препаратів. Найбільш пошире­ ними серед них є: неспецифічний та специфічний глобуліни, нормаль­ ний і неспецифічний імуноглобуліни, антидіарейний препарат (серогідролізин).

Неспецифічний та специфічний глобуліни є водними розчинами глобулінової фракції білка сироватки крові, містять комплекс гамма- і бета-глобулінів, які виконують функцію захисних антитіл в організмі. Спочатку були виготовлені специфічні глобуліни для лікування інфек­ ційних захворювань людей, а потім і тварин. Вивчаючи дію імунних

52

гамма-глобулінів,пізніше звернули увагу на «неспецифічний» гаммаглобулін, який одержують з сироватки крові здорової великої рогатої худоби. Назва "неспецифічний" глобулін дещо умовна, оскільки у сироватці крові забійних тварин завжди є комплекс специфічних ан­ титіл до різноманітних антигенів (стафіло- і диплококів, пастерел, кишкової палички та інших), і вживається ця назва лише тому, що, на відміну від специфічного, під час введення в організм зазначеного глобуліну не ставиться за мету створення пасивного імунітету проти одного якогось збудника, а використовується весь комплекс наявних у препараті антитіл.

Поруч з прямою дією на інфекційний агент, глобуліни стимулюють неспецифічну резистентність організму: фагоцитарну, комплементарну і аглютинувальну активність, бактерицидні властивості сироватки, а та­ кож еритроцитопоез, активність ліпази, пептидази, амілази, холінестерази сироватки крові, синтез білка, в основному глобулінів і бета-ліпопро-теїнів, посилюють процеси включення амінокислот у структуру білків.

Таким чином, неспецифічний глобулін можна характеризувати, з од­ ного боку, ж препарат специфічної дії, а з іншого - як білок з великою біологічною активністю, який справляє стимулювальний вплив на орга­ нізм. У зв'язку з цим особлиьо доцільним є його застосування для ліку­ вання респіраторних ішлунково-кишковихзахворювань молодняку, гі­ потрофії, аліментарної анемії, а також імунодефіцитного стану (вікового або набутого), різних форм неплідності, артритів, ендометриту, маститу. Вводиться неспецифічний глобулін у вигляді 10 % розчину підшкірно або внутрішньом'язово телятам у дозі0,7-0,8;ягнятам і поросятам - 2 мл на 1 кг маси. Повторно препарат вводять через 48 год, якщо після першої ін'єкції загальний стан поліпшився, або через кожні 24 год3-4рази, ко­ ли стан хворого залишається без змін (після введеннягамма-глобулінівреактивна фаза відсутня). Новонародженим телятам, поросятам, ягнятам з профілактичною метою в перший день життя можна застосовувати препарат всередину(3-4мл/кг) або парентерально (телятам -0,7-0,8мл, ягнятам - 0,7 і поросятам - 1 мл/кг маси).

Крім неспецифічного глобуліну, для лікування шлунково-киш­кових і респіраторних захворювань молодняку, стимуляції організму застосовуютьнормальний імуноглобулін (комплексний препарат сиро­ ватки крові свиней і натрію сіркуватистокислого) у дозі 0,7 мл/кг ма­ си один раз на добутри-чотиридні танеспецифічний імуноглобулін (препарат сироватки крові овець), який вводиться ягнятам підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 1 мл на 1 кг маси через 24 або 48 год не більше чотирьох разів.

53

Серогідролізин (антидіарейний препарат, АДП) одержують дода­ ванням до сироватки крові великої рогатої худоби білкового гідролі­ зату і збалансованого ізотонічного розчину Рінгера-Локка. Має сти­ мулюванні, поживні і захисні властивості, активує функцію травної системи новонароджених, нормалізує імунологічний статус, підвищує загальний біологічний тонус, профілактує розвиток ексикозу (зневод­ нення) і дефіцит поживних речовин, відновлює водно-електролітний обмін. Застосовують серогідролізин для лікування та профілактики шлунково-кишкових захворювань новонародженого молодняку в дозі 20-25 мл/кг маси всередину з першим молозивом, через 2 і 5 діб вво­ дять половину попередньої дози.

Лактотерапія - різновидність протеїнотерапії. Суть полягає у за­ стосуванні молока, молозива або виготовлених із них препаратів. У молоці міститься три види білка: казеїноген, альбумін і глобулін. Особливо багато їх у молозиві. Глобуліни молозива мають імунні властивості, є носіями антитіл, які синтезуються в материнському ор­ ганізмі, проте у сільськогосподарських тварин вони не проникають через плацентарний бар'єр. Потрапляючи з молозивом в організм ново­ народжених, імуноглобуліни створюють пасивний імунітет, що надзви­ чайно важливо для молодого організму, оскільки він у перші дні постнатального періоду не в змозі сам синтезувати імуноглобуліни.

Клітинний склад молозива і молока досить різноманітний. Він представлений лейкоцитами, гістіоцитами, плазматичними клітинами. У молозиві першого надою досить багато нейтрофілів, а в наступних надоях збільшується кількість лімфоцитів, абсолютну більшість серед яких становлять Т-клітини(70-90%). Лейкоцити молозива мають важ­ ливе значення для створення місцевого і загального імунітету.

У ветеринарній практиці застосовують незбиране або збиране мо­ локо корів, яке вводять підшкірно по 15-20мл,3-4рази з інтервалом3-5днів за місцевих запальних процесів,шлунково-кишковихта рес­ піраторних хвороб.

Для стимуляції організму рекомендується вводити молозиво, яке бе­ руть через 1-2год після отелення корів. Вводять молозиво підшкірно по 20 мл (у двох різних точках), повторну ін'єкцію проводять через 6 днів. Молозиво консервують 0,5 % розчином карболової кислоти (1:1) і збері­ гають у холодильнику або заморожують без консервантів при-20°С.

Розрізняють ауто- ігетеролактотерапію. За аутолактотерапії надоєне у стерильний шприц молоко вводять цій самій тварині під­ шкірно, а за гетеролактотерапії молоко необхідно прокип'ятити і обез­ жирити (з тим, щоб не викликати жирової емболії). Обезжирення мо-

54

лока проводять центрифугуванням або за допомогою ефіру (1 мл на

20мл молока).

Змолозива корів, взятого в перший день після отелення, готують сероколострин. Препарат містить колостральні імуноглобуліни до збудників захворювань. Особливо багатий препарат на секреторні імуноглобуліни класу А, які мають важливе значення у створенні міс­ цевого імунітету за гострихшлунково-кишковихі респіраторних за­ хворювань. Сероколострин справляє загальний стимулювальний вплив на організм тварин, підвищує природну резистентність, запобі­ гає захворюванням шляхом створення пасивного імунітету. Застосо­ вують препарат для лікування і профілактикишлунково-кишковихі респіраторних захворювань, імунодефіцитного стану, у разі зниження загальної резистентності організму. Вводять всередину по3-4мл на 1 кг маси тіла з першим молозивом або підшкірно, триразово, з інтер­ валом 24 год у дозі 40 мл.

Серед інших препаратів широко застосовують лактоімуноглобулін (в перший день життя всередину по3-4мл/кг маси, а потім парен­ терально по0,7-1мл на 1 кг маси тіла, три - чотири ін'єкції).

Гемотерапія - метод протеїнотерапії, який полягає у застосуванні крові. Лікувальний ефект крові зумовлений її складом. Основну час­ тину сухого залишку крові становлять білки плазми і формених еле­ ментів, мінеральні елементи, вуглеводи, ліпіди. У крові є також віта­ міни, гормони, ферменти, різні органічні та неорганічні кислоти, не­ білкові азотисті (амінокислоти, поліпептиди, сечовина, креатин, креа­ тинін) та інші речовини.

Стимулювальна дія гемотерапії більш широка, ніж серотерапії, оскільки впливають не лише компоненти сироватки, а й продукти ау­ толізу фібрину, еритроцитів і лейкоцитів. Активуються гемопоез, не­ специфічна стійкість організму, обмін речовин, функції різних орга­ нів і систем. Показання й протипоказання для гемотерапії такі самі, як і в цілому для протеїнотерапії.

Розрізняють три види гемотерапії: аутогемотерапію - введення тварині її власної крові,ізо- абогомогемотерапію - введення крові, взятої від тварин того ж виду, ігетерогемотерапію - донорська кров вводиться тварині іншого виду.

За аутогемотерапії використовують свіжовзяту із вени кров, яку для попередження згортання стабілізують 5 % розчином натрію цит­ рату (1; 10), 20 % розчинами натрію або калію оксалату (1:20), 10 % розчином трилону Б (1:50), 0,5 % розчином гепарину (1:50). Кров вводять підшкірно або внутрішньом'язово. Доза крові для великих

55

тварин коливається в межах від 30 до 150 мл (середня - 50 мл), для дрібних - 5-10,телят -0,3-0,4мл/кг маси на ін'єкцію. Лікування по­ чинають з невеликої кількості(25-30мл), збільшуючи кожного разу дозу на15-20мл. Враховуючи, що реакція на введену кров триває 48 год і більше, ін'єкції аутокрові призначають з інтервалом3-5днів (усього 3 - 5 ін'єкцій). Для зменшення негативного впливу аутокрові в реактивну фазу рекомендують починати гемотерапію з невеликих доз і додавати до крові в рівній кількості 0,25 % розчин новокаїну.

Гомогемотерапія (ізогемотерапія) широко застосовується для лі­ кування й профілактики шлунково-кишкових і респіраторних хвороб молодняку. Новонародженим телятам рекомендується вводити інтраперитонеально глюкозо-цитратну кров, яка стимулює неспецифічну резистентність і широко застосовується для лікування телят за імунодефіцитного стану, діарей, а також для профілактики шлунковокишкових хвороб. Попередньо готують глюкозо-цитратний розчин за прописом: натрію хлориду - 8,5 г, натрію цитрату - 5,0, глюкози - 20 г, води дистильованої - 1 л. Розчин стерилізують кип'ятінням. Кров бе­ руть від безплідних корів або молодняку, які знаходяться на цій самій фермі і перевірені на туберкульоз, лейкоз, бруцельоз, лептоспіроз та піроплазмідози, з розрахунку 1 частина крові на 1-3 частини розчину, температура якого 38-40°С. Перед взяттям крові у глюкозо-цитрат­ ний розчин додають антимікробні препарати (по 250 тис.ОД бензил­ пеніциліну і стрептоміцину сульфату). Доза чистої крові - 200-250 мл. За необхідності ін'єкцію повторюють через 24-36 год. Кров майже в незміненому вигляді із черевної порожнини надходить у лімфатичні судини, а потім - у кровоносну систему, не спричиняючи негативної реакції.

Для лікування і профілактики респіраторних хвороб телят кров краще брати від молодняку, який хворів з симптомами ураження ор­ ганів дихання (тварини-реконвалесценти).Стабілізовану кров вводять підшкірно, в дозі 0,3 мл на 1 кг маси,2-3рази, для лікування - через3-4дні, для профілактики - через7-10днів.

За гетерогемотерапії кров вводять одноразово або дворазово з інтервалом не більше 6 днів для запобігання анафілаксії. З цією ж ме­ тою кров обробляють 1 % розчином хлораміну (1 частина розчину на З частини крові) або нагрівають її перед введенням до 55 °С.

Крім свіжовзятої, можна використовувати стабілізовану консер­ вовану кров, яка протягом двох - трьох днів зберігалася за темпера­ тури 2-4°С. Така кров має більш виражену біологічну активність. Перед введенням кров підігрівають до температури тіла. Доза ви-

56

триманої гетерогенної крові для великих тварин становить 10-12мл, ізогенної і аутокрові -15-20мл, для дрібних тварин і молодняку -1-5мл. Інтервал між ін'єкціями -3-5днів.

Ще з 30-хроків XX ст. почали розробляти методику застосування квантової гемотерапії, тобто крові, опроміненої ультрафіолетовим промінням (УФОК). Лікарі почали застосовувати УФОК для лікуван­ ня хірургічних,акушерсько-гінекологічнихта внутрішніх хвороб.

Є кілька теорій, що пояснюють механізм дії УФ опроміненої кро­ ві на здоровий і хворий організми. Зразу після опромінення в крові збільшується кількість оксигемоглобіну, що приводить до інтенсивнішого поглинання оксигену (кисню) і значного поліпшення метабо­ лічних процесів. Крім того, підвищується утилізація кисню в патоло­ гічно змінених тканинах. Під дією УФОК стимулюється еритроцито­ поез, збільшується кількість діючих колатералей, що поліпшує доступ крові в ішемізовані ділянки тіла. Після введення опроміненої крові активується лейкоцитопоез, підвищуються фагоцитарна активність лейкоцитів, бактерицидна активність сироватки крові та інші показ­ ники неспецифічної резистентності. Відмічена тенденція до підви­ щення рівня імуноглобулінів класів А і G.

Таким чином, лікувальний ефект УФОК грунтується на нормалі­ зації реологічних властивостей крові, посиленні транспортування ок­ сигену і його поглинання тканинами, стимуляції механізмів неспеци­ фічного захисту, клітинного й гуморального імунітету, активізації лейкота еритроцитопоезу й окисно-відновнихпроцесів.

Для опромінення в медицині найчастіше використовують власну кров пацієнта (АУФОК - аутотрансфузія ультрафіолетом опроміненої крові). Це зручно і, як правило, не викликає алергічних реакцій.

Екстракорпоральне опромінення аутокрові у великих тварин здій­ снюють пункцією яремної, у свиней - передньої порожнистої вени. В останньому випадку забір та реінфузію крові проводять за допомогою шприца Жане. Перед роботою систему промивають розчином антикоа­ гулянта і в необхідній кількості вводять його у нагромаджувач крові. Під час забору крові апарат опускають, а для її реінфузії піднімають вище точки венoпункції. Таким чином, кров опромінюється двічі. Швидкість гемотрансфузії (50 мл за 1 хв) регулюють рівнем опускан­

ня та піднімання апарата.

 

 

 

Доза опроміненої крові становить: для великих тварин - 1 мл на

1

кг маси; для телят, свиней і собак - 2 мл/кг. Кров вводиться внутрі­

шньовенно.

Реінфузію крові проводять

за необхідності

через 4 8 -

72

год. За

даними літератури, доцільно

обмежуватися

триразовою

57

реінфузією, оскільки більша кількість введень УФ-опроміненоїкрові може знижувати активність факторів захисту. За внутрішньом'язо­ вого введення дози АУФОК наступні: дорослій великій рогатій худо­ бі -20-50мл, телятам -5-10;дорослим свиням і вівцям -5-10,мо­ лодняку -1-5;собакам середніх і великих порід -3-5мл.

АУФОК рекомендується застосовувати для лікування тварин різних видів за гнійно-некротичнихпроцесів у ділянці пальця, асептичних арт­ ритів, гнійних запальних процесів (абсцеси, карбункули), пієлонеф­ риту, для лікування ран, виразок, екзем, дерматитів (Іздепський В.И.), ендометритів, маститу, а також телят, поросят, ягнят і собак, хворих на бронхіт, пневмонію, диспепсію, гастроентерит (Колесник В.Я.). Введення активованої крові ефективне також для профілактики леге­ невих ішлунково-кишковиххвороб, проте дозу крові зменшують на­ половину, вводять її дворазово з інтервалом10-15діб.

Для лікування тварин часто застосовують опромінення не ауто-,а донорської ізогенної чи гетерогенної крові, причому опромінюють кров або під час взяття її з вени, або в умовах лабораторії. Потім опромінену кров фасують у скляну тару і застосовують протягом 1015 діб. Зберігають за температури2-4°С.

Ультрафіолетом опромінену донорську кров (УФОДК) вводять внутрішньом'язово або підшкірно в дозах: для дрібних тварин - по 1 мл на 5 кг маси, для великих - по 1 мл на 10 кг маси, але не більше 40 мл; застосовують її для лікування шлунково-кишковихі респіратор­ них хвороб телят, поросят, ягнят, собак, за кетозу та хвороб сечоста­ тевої системи. УФОДК застосовують одноразово, за необхідності - повторне введення виконують через 48 год.

Застосування надмірних доз АУФОК або УФОДК у великих тва­ рин інколи спричинює алергічну реакцію, але оскільки такий стан триває недовго, вважають, що особливих протипоказань для застосу­ вання ультрафіолетом опроміненої крові немає.

Лізатотерапія - різновидність неспецифічної стимулювальної тера­ пії, за якої з лікувальною метою застосовують гідролізовані під впливом ферментів, кислот або лугів тканини, взяті від здорових тварин. У гідро­ лізаті білки розщеплені до амінокислот та найпростіших пептидів і ма­ ють стимулювальні, антитоксичні та поживні властивості. Залежно від сировини, з якої виготовляють лізати, препарати відповідно називають: гепатолізат, оваріолізат, тестолізат, лієнолізат, гідролізат та ін. Білкові гідролізати готують із крові, казеїну та рослинних білків.

Оскільки в лізатах частково збережені пептони, поліпептиди й альбумози, то вони деякою мірою зберігають свою специфічність, і

58

тому за парентерального введення спричиняють в організмі функціо­ нальне подразнення гомологічних органів і тканин. Стимулювальний вплив гідролізатів ідентичний ефекту протеїнотерапії. Крім того, більшість лізатів мають високу поживність, оскільки містять у своєму складі амінокислоти.

Нині найбільш часто застосовують білкові гідролізати, які готу­ ють з крові великої рогатої худоби (амінопептид - 2, гідролізин Л-103,гемолізат), плаценти там'ясо-кістковогоборошна (антисеп­тик-стимуляторДорогова - АСД фракція 2).

Гідролізин Л-103 - продукт кислотного гідролізу білків крові великої ро­ гатої худоби, містить усі незамінні амінокислоти у вільному стані та солі плазми крові. Він є високопоживним, оскільки містить0,7-0,9% азоту, 45 % якого входить до складу амінокислот. Вводиться підшкірно і внутрішньом'язово в дозах: телятам -40-150мл; ягнятам -20-40;щенятам хутро­ вих звірів -1-3мл на добу; поросятам -1,5-2мл на 1 кг маси тіла.

Амінопептид виготовляють за допомогою ферментативного гідролізу ка­ зеїну(амінопептид-1)і крові великої рогатої худоби(амінопептид-2).Випу­ скають його у вигляді стерильного5-6% розчину.

Білкові гідролізати активізують білковий, енергетичний і вуглевод­ ний обміни, завдяки чому стимулюють гемо- і лейкоцитопоез, ріст молодняку, остеогенез, статеву активність самок і самців, синтез біл­ ка, позитивно впливають на внутрішньоутробний розвиток плода, підвищують функціональну активність нейтрофілів, моноцитів, клі­ тин ретикуло-гістіоцитарноїсистеми, ферментів тканинного дихання (каталази, пероксидази), стабілізуютькислотно-основнийбаланс, клі­ тинні мембрани, стимулюють регенеративні процеси в організмі, ді­ ють дезінтоксикаційно і мають плазмозамінні властивості.

Гідролізати вводять підшкірно, інтраперитонеально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно та аерогенно. Застосовують у разішлунково-кишковихі респіраторних захворювань, анемії, гіпотрофії, аліментарної дистрофії, гіпогалактії, гепатодистрофії, ран, непліднос­ ті маточного поголів'я, імпотенції самців. Хутровим звірам гідроліза­ ти вводять за лактаційного виснаження самок, гіпотрофії щенят, під­ мокання і жирового гепатозу норок, хірургічної патології. Часто їх застосовують усередину.

У процесі лікування пневмонії телятам вводять 50-150мл, поро­ сятам -40-80,ягнятам -20-50мл, а за діарей новонародженим теля­ там гідролізати вводять у дозі40-80мл один раз на добу, збільшуючи дозу в разі тяжкого перебігу до100-150,поросятам -10-30мл. Поро­ сятам, хворим на гіпотрофію, гідролізати вводять по10-30мл чотири

59

дні підряд, а потім - 2 рази на тиждень до відлучення. Краще їх за­ стосовувати в комбінації з вітамінами, мікроелементами та іншими біологічно активними речовинами.

Антисептик-стимулятор Дорогова (АСД) випускають у двох фрак­ ціях - АСДфракція-2і АСДфракція-3.АСДФ-2можна застосовувати всередину, аерогенно, зовнішньо, а АСДФ-3- лише зовнішньо у чисто­ му вигляді або у формі20-50% мазі. За місцевого застосування АСД проявляє антисептичну дію і його застосовують у вигляді аплікацій або компресів для лікування ран, виразок, екзем, нориць, фурункулів.

Препарат АСД Ф-2тонізує центральну і вегетативну нервову сис­ теми, стимулює гемопоез, захисні сили організму, активізуючи фаго­ цитоз та імуногенез, стимулює моторну функціюшлунково-киш­кового каналу, секрецію травних залоз і активність травних фермен­ тів, завдяки чому поліпшує процеси травлення й засвоєння поживних речовин. Препарат активізує тканинні ферменти, які беруть участь у транспорті йонів і поживних речовин через клітинні мембрани у про­ цесі синтезу білкових речовин. У результаті такого впливу АСДФ-2поліпшує трофіку тканин, сприяє відновленню обміну речовин, тому його призначають для лікування дистрофічних процесів, які вини­ кають у тварин внаслідок розладів травлення, після тяжких інтоксикацій, перенесених інфекційних та інвазійних хвороб. Дози всереди­ ну: коням -10-20мл, коровам -20-30,телятам -5-10,вівцям -2-3,свиням -5-10,поросятам -1-5мл.

Органотерапія - застосування препаратів, які містять комплекс специфічних речовин, характерних для того чи іншого органа. З роз­ витком методів виділення з органів специфічних активнодіючих ре­ човин органотерапія поступово замінюєтьсяферменте-, гормоно- і вітамінотерапією. Проте органотерапія до цього часу не втратила свого значення, оскільки діючі складові препаратів - гормони, фер­ менти, вітаміни, білки, амінокислоти, медіатори, біологічно активні речовини, продукти обміну речовин - мають загальнотонізуючу і спе­ цифічну дію. їх застосовують зовнішньо, підшкірно, внутрішньо- м'язово, перорально.

Механізм дії органопрепаратів залежить від вмісту в них біологіч­ но активних сполук. Найбільше значення мають алохол (посилює сек­ реторну функцію печінки та інших органів травлення),панкреатин - ви­ сушений екстракт підшлункової залози (застосовується у разі зни­ ження секреторної функції підшлункової залози та шлунка),лідаза іронідаза - препарати із сім'яників великої рогатої худоби (застосо­ вують за артрозів, артритів, контрактур, тендовагінітів, довго незагою-

60

ваних ран); пантокрин - екстракт із рогів (пантів) морала, ізюбра, плямистого оленя, справляє тонізуючу дію;камполон, сирепар, антианемін, вітогепат, гепатонік - екстракти печінки великої рогатої худоби, стимулюють гемопоез і застосовуються за гіпопластичної анемії. Перспективними є препарати, які отримують із тимуса(Т- активін), кісткового мозку -В-активін імієлопептиди та із фабрицієвої бурси птахів -бурсилін ібурсин, що є потужними стимулято­ рами антитілоутворення.

Тканинна терапія ґрунтується на введенні в організм препаратів, виготовлених консервуванням тваринних і рослинних тканин. Фунда­ тором методу був видатний вчений, академік В.П. Філатов, який впер­ ше (1933) обґрунтував його застосування в офтальмології. Історія ме­ дицини не так багата прикладами, коли нова гіпотеза, запропонована в межах вузької спеціальності, стала надбанням багатьох галузей ме­ дицини, ветеринарії і тваринництва.

Тканинні препарати одержують консервуванням тваринних тка­ нин холодом упродовж 5-7діб за температури2-4°С, а рослинних -6-8°С. Відокремлені від організму тварин або рослин тканини під впливом несприятливих факторів середовища виробляють речовини, які стимулюють біологічні процеси в них і сприяють адаптації тканин до цих умов. Такі речовини були названібіогенними стимуляторами. Вони мають небілкову природу і за хімічним складом належать до різних груп органічних кислот: дикарбонових жирних і оксикислот, ненасиченихжирно-ароматичних,окси- і ароматичних кислот. Поява біогенних стимуляторів як реакція на дію несприятливих факторів є загальним законом для всієї живої природи.

За введення в організм тканинні препарати активують обмін речо­ вин, процеси транспортування амінокислот, включення їх до складу білків печінки, серця та інших органів, активують синтез нуклеїнових кислот і білка, особливо глобулінів, гемопоез, підвищують активність ферментів. Під впливом тканинних препаратів посилюється виділення шлункового і кишкових соків, їх перетравлювальна сила, що сприяє більш активному засвоєнню кормів; стимулюються основні фізіоло­ гічні механізми захисту організму: підвищується продукція специфіч­ них імуноглобулінів після вакцинації, функціональна активність імунокомпетентних клітин, фагоцитарна активність лейкоцитів і клітин мононуклеарно-фагоцитарноїсистеми.

Застосовують тканинні препарати для стимуляції захисних сил організму за підгострого та хронічного перебігу бронхіту, брон­ хопневмонії, плевриту, для лікування анемій, довго незагоюваних

61

ран, виразок, екзем, дерматитів, кератитів, кон'юнктивітів, ран ро­ гівки, міозитів, шлунково-кишковихзахворювань неінфекційної та інфекційної етіології. Використовують тканинні препарати у вете­ ринарній гінекології: за аліментарної гіпотрофії яєчників, атонії матки, ендометриту, імпотенції, затримки плодових оболонок, для стимуляції статевого дозрівання, підвищення плодючості свиней, кролів, хутрових звірів, кращого розвитку ембріоннів, народження більш зрілого молодняку.Протипоказане застосування тканинних препаратів у разі септичного стану, гострих початкових стадій хвороби,серцево-судинноїнедостатності, ураження нирок, печін­ ки, виснаження.

Тканинні препарати готують у вигляді екстрактів або суспензій. Для цього найчастіше використовують печінку, селезінку, м'язи, кров, плаценту, кістки, лімфатичні вузли, тимус. Із рослинних тканин джерелом біогенних стимуляторів є листя алое, елеутерокока, цукро­ вих буряків. Використовують також торф і лиманну грязь. Фармацев­ тична промисловість випускає екстракти алое, елеутерокока, плацен­ ти, ФІБС, гумізоль, торфот, біосед, натрію гумат (гумінат), ербісол (РБС). Екстракт алое вводять підшкірно: коням і великій рогатій ху­ добі - 1 мл на80-100кг маси тіла, телятам, вівцям і свиням - 0,1 мл на10-15кг маси один раз на добу упродовж15-20днів, потім по од­ ній ін'єкції на дві доби.

РБС (ербісол) - регенераторний біостимулятор, виготовлений з ембріональної тканини великої рогатої худоби. Застосовують для профі­ лактики та лікування респіраторних хвороб, гастроентериту молодняку, маститу, ендометриту, стимуляції регенеративних процесів за травм, підвищення статевої активності та неспецифічної резистентності. Соба­ кам використовують у комплексній терапії поліпозу, гепатодистрофії, профілактики парвовірусного ентериту і чуми (Дикий O.A., Головаха В.І.). Дози препарату: телятам - 1 мл на 10 кг маси тіла, коровам - 1 мл на 20 кг, собакам - 1-1,5мл на 10 кг маси тіла. З лікувальною метою препарат вводять через 3 доби, з профілактичною - один раз на тиждень.

Ефективність тканинних препаратів залежить від виду й віку тва­ рин, реактивності і функціонального стану нервової та ендокринної систем, особливостей захворювання. Оптимальні дози екстрактів тка­ нинних препаратів для коней і великої рогатої худоби - 10-30,собак -3-5мл на ін'єкцію. Повторно екстракти вводять через1-3дні. Оп­ тимальні дози суспензій (на 1 кг маси тіла): для коней -0,05-0,07мл; великої рогатої худоби -0,07-0,09;свиней -0,1-0,2мл. Повторюють введення суспензій через8-10діб.

62

Калькулятор

Сервис бесплатной оценки стоимости работы

  1. Заполните заявку. Специалисты рассчитают стоимость вашей работы
  2. Расчет стоимости придет на почту и по СМС

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и на обработку персональных данных.

Номер вашей заявки

Прямо сейчас на почту придет автоматическое письмо-подтверждение с информацией о заявке.

Оформить еще одну заявку