Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Внутрішні хвороби тварин Ч.1 (Раздел 1).pdf
Скачиваний:
1190
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
2.97 Mб
Скачать

Рефлексотерапія

Рефлексотерапія - лікувальний вплив на організм через біологічно активні точки (БАТ) і рефлексогенні зони або зони Захар'їна-Хеда і Ро­ же з метою мобілізації захисних сил організму на боротьбу з хворобою.

Рефлексотерапія грунтується на дії через БАТ на ті чи інші внут­ рішні органи. Дія ця буває різною: а) механічна (класична акупункту­ ра і мікроголкотерапія, точковий і пальцевий масаж); б) дія електрич­ ним струмом (електропунктура, мікроелектрофорез); в) дія на БАТ

різними видами випромінювання (лазерне, ультрафіолетове,

магнітне);

г) дія термічними

факторами

за допомогою прогрівання і

припікан­

ня або понижених

температур

(кріогенна дія); д) введення

в БАТ лі­

карських речовин

(аквопунктура).

 

Основним методом рефлексотерапії є механічний (традиційний) за допомогою голковколювання, оскільки він найбільш простий у виконан­ ні і може бути застосований у будь-яких умовах. Наукою і практикою нагромаджений великий досвід щодо його використання. Під класичним методом голковколювання розуміють дію на організм із лікувальною й профілактичною метою голками, які вводять у визначені біологічно ак­ тивні точки на відповідну глибину та під відповідним кутом. Голку вво­ дять методом обертання, швидким уколом, швидким уколом з наступ­ ним обертанням та ін. Кут нахилу голки - 15, 30, 60 або 90 градусів.

Окремим видом механічної дії на БАТ є акупресура (точковий ма­ саж) - подразнення рецепторів шляхом натискування на точку акупун­ ктури. Акупресуру можна застосовувати самостійно або разом із за­ гальним масажем.

Електропунктура і електроакупунктура - це різновидність реф­ лексотерапії, при якій на БАТ діють електричним струмом. Показання для електропунктури такі самі, що й для голковколювання.

Лазеропунктура. Останнім часом для впливу на БАТ із значним терапевтичним ефектом застосовують квантові генератори.

Крім стимуляції БАТ через шкіру, застосовують також лазероакупунктуру для впливу на глибоко розташовані тканини: в голку вво­ дять світловод, через який проходить лазерний промінь.

Найпрактичнішою і найтехнологічнішою є аквопунктура, яка грунтується на поєднанні рефлексотерапії та дії медикаментозних препаратів. У цьому разі на необхідну глибину в БАТ вводять тонку голку, потім через неї вводять лікарську речовину в кількості 0,2- 0,5 мл на кожну із визначених БАТ.

Проте слід відмітити, що в разі застосування рефлексотерапії, як і будь-якого терапевтичного методу, не завжди одержують позитивні

49

результати. Слід розрізняти два негативні наслідки лікування: а) не­ значне поліпшення, або стан тварини залишається без змін; б) реци­ див хвороби після рефлексотерапії. Такі явища спостерігають у випад­ ках, коли рефлексотерапію проводять на основі помилкового діагно­ зу; за неправильного підбору БАТ, зокрема розміщених лише біля патологічного осередку.

Неспецифічна стимулювальна терапія

Стимулювальна терапія - метод впливу на тварин, який полягає в регуляції реактивності хворого організму через імунну, нервову та ендокринну системи. Речовини, які зумовлюють таку реакцію, мо­ жуть бути специфічними (вакцини, гіперімунні сироватки, специфічні гамма-глобуліни) і неспецифічними (кров, сироватка, різні білки, пре­ парати органів і тканин, які вводяться парентерально). Препарати стимулювальної терапії створюють в організмі найбільш сприятливі умови для проявлення власних захисних механізмів, діють на фізіоло­ гічні системи, які підвищують загальний тонус організму, його ком­ пенсаторні можливості, поліпшують обмін речовин.

Неспецифічна стимулювальна терапія передбачає використання різних білкових речовин (протеїнотерапія), тканинних препаратів, одержаних шляхом розщеплення або розчинення тканин (тканинна терапія, лізатотерапія) та засобів, виготовлених з різних органів

(органотерапія).

Протеїнотерапія - парентеральне введення з лікувальною метою різних білкових речовин: крові, сироватки крові, молока. Залежно від виду речовини розрізняють гемо-, серо- і лактотерапію.

У дії білкових препаратів спостерігають дві фази: першу - реак­ тивну і другу - терапевтичну. Обидві фази характеризуються за­ гальною, місцевою і локальною реакціями.

Загальна реакція в період реактивної фази проявляється підви­ щенням температури тіла, деяким пригніченням загального стану, зниженням апетиту, збільшенням частоти пульсу, гіпотонією перед­ шлунків. У крові збільшується кількість лейкоцитів, загального білка, особливо гамма-глобулінів, глюкози. За введення надмірних доз біл­ кового препарату і різкого зниження реактивості організму хворої тварини у першій фазі може виникнути наростаюче пригнічення центральної нервової системи і наступити смерть тварини.

У разі використання білкових препаратів в оптимальних дозах на другу-третю добу настає терапевтична фаза. Знижується до норми температура тіла, відновлюється загальний стан, підвищується апетит

50

і виділення соків травного каналу, зростає активність їх ферментів, особливо протеолітичних, збільшується кількість еритроцитів, лейко­ цитів, гемоглобіну, підвищується окиснювальна здатність тканин і клітин, активується неспецифічна резистентність організму - поси­ люється фагоцитарна активність нейтрофілів, проліферація Т- і В- лімфоцитів, бактерицидна і лізоцимна активність сироватки крові, синтез загального білка, імуноглобулінів, інтерферону. Враховуючи активний вплив білкових препаратів на стан неспецифічної резистен­ тності, їх можна віднести до групи імуномодуляторів.

Локальна реакція на введення білкових препаратів проявляється у місці патологічного процесу і також проходить у дві фази. Перша фа­ за характеризується загостренням патології, посиленням гіперемії і болючості, збільшенням припухання, що сприяє ліквідації місцевого патологічного процесу. У другій фазі поступово зникають всі ознаки запалення і настає одужання.

Місцева реакція виникає в ділянці введення білкового препарату, де відбувається його ферментативне розщеплення і внаслідок подраз­ нення тканин розвивається запальна реакція.

Результати протеїнотерапії залежать від виду, шляхів уведення і дозування білкових препаратів, стану хворої тварини, її резистентно­ сті, характеру патології. Показаннями для протеїнотерапії є місцеві запальні процеси: бронхіт, пневмонія, плеврит, ендометрит, артрит, гастроентерит, абсцеси, мастит та інші, а також гіпопластична анемія, гіпотрофія. Забороняється застосування протеїнотерапії за розладів серцево-судинної системи (міокардит, пороки серця), хвороб печінки, нефриту, виснаження, інфекційних захворювань з гострим перебігом, гострих запалень внутрішніх органів, енцефаліту.

Серотерапія. Як неспецифічну стимулювальну терапію у ветери­ нарії широко застосовують сироватку крові, яка містить широкий спектр білків. Здебільшого використовують сироватку перехворілих тварин (тварин-реконвалесцентів) та алогенну, яку одержують від тварин, що знаходяться на тій фермі, де сироватка буде застосовуватись. Така сироватка містить набір антитіл проти мікроорганізмів, поширених на фермі, і тому діє не лише як неспецифічний стимулятор, а й створює специфічний захист проти так званої «хлівної» мікрофлори.

Особливе значення має застосування сироватки крові тваринреконвалесцентів для лікування і профілактики гострих респіратор­ них захворювань у господарствах, що спеціалізуються на вирощуван­ ні та відгодівлі молодняку, а також на звичайних товарних фермах. Для її виготовлення відбирають клінічно здорових донорів, перевіре-

51

них на лейкоз, туберкульоз, лептоспіроз, бруцельоз і піроплазмідози, у сироватці крові яких містяться антитіла проти вірусу параінфлюенци в титрі не нижче 1:160. Від одного донора з вени беруть 0,5-0,7 л крові на 100 кг маси тіла. Під час забою тварин кров беруть із серця порожнистим ножем з гумовою трубкою, збирають її у стерильний по­ суд. Виготовлену сироватку перевіряють на стерильність посівом на МПА, МПБ та нешкідливість - на білих мишах, яким підшкірно вводять по 0,5 мл препарату. Застосовують її підшкірно в дозі 1 мл/кг маси, три­ разово, з інтервалом 10-12 днів або аерогенно по 2 мл/м3 камери три дні підряд, а потім ще 2 рази через 10-12 діб (Андреев Є.В.).

Алогенну сироватку одержують відстоюванням або центрифугу­ ванням і дефібринуванням плазми. Сироватку крові, одержану від кількох тварин, змішують, зливають у стерильну посудину, фільтру­ ють, консервують, фасують у флакони, перевіряють на стерильність та нешкідливість. У ній визначають вміст загального білка та імуноглобулінів, кількість яких має бути не нижче 70,0 та 20,0 г/л відповід­ но. З метою профілактики шлунково-кишкових захворювань у ново­ народжених телят приготовлену сироватку застосовують всередину (в перший день життя) або парентерально в дозі 10-15 мл на 1 кг маси, а телятам-гіпотрофікам та народженим від корів, хворих на мастит, до­ зу препарату можна збільшити до 15-20 мл/кг. За необхідності повто­ рне введення сироватки проводять через 36 год. З лікувальною метою алогенну сироватку вводять у дозі 15-20 мл/кг маси. Телятам з вира­ женими ознаками зневоднення сироватку доцільно змішувати з ізото­ нічними електролітно-енергетичними рідинами (1:1-1:3). Вводять її в черевну порожнину.

Як неспецифічну серотерапію можна застосовувати гіперімунні сироватки навіть тоді, коли термін використання їх як специфічних препаратів вичерпався. При цьому телятам у перший день життя мо­ жна давати усередину разом з першим молозивом (3-4 мл/кг маси), а пізніше - вводити парентерально.

Із сироватки крові готують низку препаратів. Найбільш пошире­ ними серед них є: неспецифічний та специфічний глобуліни, нормаль­ ний і неспецифічний імуноглобуліни, антидіарейний препарат (серогідролізин).

Неспецифічний та специфічний глобуліни є водними розчинами глобулінової фракції білка сироватки крові, містять комплекс гамма- і бета-глобулінів, які виконують функцію захисних антитіл в організмі. Спочатку були виготовлені специфічні глобуліни для лікування інфек­ ційних захворювань людей, а потім і тварин. Вивчаючи дію імунних

52

гамма-глобулінів, пізніше звернули увагу на «неспецифічний» гаммаглобулін, який одержують з сироватки крові здорової великої рогатої худоби. Назва "неспецифічний" глобулін дещо умовна, оскільки у сироватці крові забійних тварин завжди є комплекс специфічних ан­ титіл до різноманітних антигенів (стафіло- і диплококів, пастерел, кишкової палички та інших), і вживається ця назва лише тому, що, на відміну від специфічного, під час введення в організм зазначеного глобуліну не ставиться за мету створення пасивного імунітету проти одного якогось збудника, а використовується весь комплекс наявних у препараті антитіл.

Поруч з прямою дією на інфекційний агент, глобуліни стимулюють неспецифічну резистентність організму: фагоцитарну, комплементарну і аглютинувальну активність, бактерицидні властивості сироватки, а та­ кож еритроцитопоез, активність ліпази, пептидази, амілази, холінестерази сироватки крові, синтез білка, в основному глобулінів і бета-ліпопро- теїнів, посилюють процеси включення амінокислот у структуру білків.

Таким чином, неспецифічний глобулін можна характеризувати, з од­ ного боку, ж препарат специфічної дії, а з іншого - як білок з великою біологічною активністю, який справляє стимулювальний вплив на орга­ нізм. У зв'язку з цим особлиьо доцільним є його застосування для ліку­ вання респіраторних і шлунково-кишкових захворювань молодняку, гі­ потрофії, аліментарної анемії, а також імунодефіцитного стану (вікового або набутого), різних форм неплідності, артритів, ендометриту, маститу. Вводиться неспецифічний глобулін у вигляді 10 % розчину підшкірно або внутрішньом'язово телятам у дозі 0,7-0,8; ягнятам і поросятам - 2 мл на 1 кг маси. Повторно препарат вводять через 48 год, якщо після першої ін'єкції загальний стан поліпшився, або через кожні 24 год 3-4 рази, ко­ ли стан хворого залишається без змін (після введення гамма-глобулінів реактивна фаза відсутня). Новонародженим телятам, поросятам, ягнятам з профілактичною метою в перший день життя можна застосовувати препарат всередину (3-4 мл/кг) або парентерально (телятам - 0,7-0,8 мл, ягнятам - 0,7 і поросятам - 1 мл/кг маси).

Крім неспецифічного глобуліну, для лікування шлунково-киш­ кових і респіраторних захворювань молодняку, стимуляції організму застосовують нормальний імуноглобулін (комплексний препарат сиро­ ватки крові свиней і натрію сіркуватистокислого) у дозі 0,7 мл/кг ма­ си один раз на добу три-чотири дні та неспецифічний імуноглобулін (препарат сироватки крові овець), який вводиться ягнятам підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 1 мл на 1 кг маси через 24 або 48 год не більше чотирьох разів.

53

Серогідролізин (антидіарейний препарат, АДП) одержують дода­ ванням до сироватки крові великої рогатої худоби білкового гідролі­ зату і збалансованого ізотонічного розчину Рінгера-Локка. Має сти­ мулюванні, поживні і захисні властивості, активує функцію травної системи новонароджених, нормалізує імунологічний статус, підвищує загальний біологічний тонус, профілактує розвиток ексикозу (зневод­ нення) і дефіцит поживних речовин, відновлює водно-електролітний обмін. Застосовують серогідролізин для лікування та профілактики шлунково-кишкових захворювань новонародженого молодняку в дозі 20-25 мл/кг маси всередину з першим молозивом, через 2 і 5 діб вво­ дять половину попередньої дози.

Лактотерапія - різновидність протеїнотерапії. Суть полягає у за­ стосуванні молока, молозива або виготовлених із них препаратів. У молоці міститься три види білка: казеїноген, альбумін і глобулін. Особливо багато їх у молозиві. Глобуліни молозива мають імунні властивості, є носіями антитіл, які синтезуються в материнському ор­ ганізмі, проте у сільськогосподарських тварин вони не проникають через плацентарний бар'єр. Потрапляючи з молозивом в організм ново­ народжених, імуноглобуліни створюють пасивний імунітет, що надзви­ чайно важливо для молодого організму, оскільки він у перші дні постнатального періоду не в змозі сам синтезувати імуноглобуліни.

Клітинний склад молозива і молока досить різноманітний. Він представлений лейкоцитами, гістіоцитами, плазматичними клітинами. У молозиві першого надою досить багато нейтрофілів, а в наступних надоях збільшується кількість лімфоцитів, абсолютну більшість серед яких становлять Т-клітини (70-90 %). Лейкоцити молозива мають важ­ ливе значення для створення місцевого і загального імунітету.

У ветеринарній практиці застосовують незбиране або збиране мо­ локо корів, яке вводять підшкірно по 15-20 мл, 3-4 рази з інтервалом 3-5 днів за місцевих запальних процесів, шлунково-кишкових та рес­ піраторних хвороб.

Для стимуляції організму рекомендується вводити молозиво, яке бе­ руть через 1-2 год після отелення корів. Вводять молозиво підшкірно по 20 мл (у двох різних точках), повторну ін'єкцію проводять через 6 днів. Молозиво консервують 0,5 % розчином карболової кислоти (1:1) і збері­ гають у холодильнику або заморожують без консервантів при -20 °С.

Розрізняють ауто- і гетеролактотерапію. За аутолактотерапії надоєне у стерильний шприц молоко вводять цій самій тварині під­ шкірно, а за гетеролактотерапії молоко необхідно прокип'ятити і обез­ жирити (з тим, щоб не викликати жирової емболії). Обезжирення мо-

54

лока проводять центрифугуванням або за допомогою ефіру (1 мл на

20мл молока).

Змолозива корів, взятого в перший день після отелення, готують сероколострин. Препарат містить колостральні імуноглобуліни до збудників захворювань. Особливо багатий препарат на секреторні імуноглобуліни класу А, які мають важливе значення у створенні міс­ цевого імунітету за гострих шлунково-кишкових і респіраторних за­ хворювань. Сероколострин справляє загальний стимулювальний вплив на організм тварин, підвищує природну резистентність, запобі­ гає захворюванням шляхом створення пасивного імунітету. Застосо­ вують препарат для лікування і профілактики шлунково-кишкових і респіраторних захворювань, імунодефіцитного стану, у разі зниження загальної резистентності організму. Вводять всередину по 3-4 мл на 1 кг маси тіла з першим молозивом або підшкірно, триразово, з інтер­ валом 24 год у дозі 40 мл.

Серед інших препаратів широко застосовують лактоімуноглобулін (в перший день життя всередину по 3-4 мл/кг маси, а потім парен­ терально по 0,7-1 мл на 1 кг маси тіла, три - чотири ін'єкції).

Гемотерапія - метод протеїнотерапії, який полягає у застосуванні крові. Лікувальний ефект крові зумовлений її складом. Основну час­ тину сухого залишку крові становлять білки плазми і формених еле­ ментів, мінеральні елементи, вуглеводи, ліпіди. У крові є також віта­ міни, гормони, ферменти, різні органічні та неорганічні кислоти, не­ білкові азотисті (амінокислоти, поліпептиди, сечовина, креатин, креа­ тинін) та інші речовини.

Стимулювальна дія гемотерапії більш широка, ніж серотерапії, оскільки впливають не лише компоненти сироватки, а й продукти ау­ толізу фібрину, еритроцитів і лейкоцитів. Активуються гемопоез, не­ специфічна стійкість організму, обмін речовин, функції різних орга­ нів і систем. Показання й протипоказання для гемотерапії такі самі, як і в цілому для протеїнотерапії.

Розрізняють три види гемотерапії: аутогемотерапію - введення тварині її власної крові, ізо- або гомогемотерапію - введення крові, взятої від тварин того ж виду, і гетерогемотерапію - донорська кров вводиться тварині іншого виду.

За аутогемотерапії використовують свіжовзяту із вени кров, яку для попередження згортання стабілізують 5 % розчином натрію цит­ рату (1; 10), 20 % розчинами натрію або калію оксалату (1:20), 10 % розчином трилону Б (1:50), 0,5 % розчином гепарину (1:50). Кров вводять підшкірно або внутрішньом'язово. Доза крові для великих

55

тварин коливається в межах від 30 до 150 мл (середня - 50 мл), для дрібних - 5-10, телят - 0,3-0,4 мл/кг маси на ін'єкцію. Лікування по­ чинають з невеликої кількості (25-30 мл), збільшуючи кожного разу дозу на 15-20 мл. Враховуючи, що реакція на введену кров триває 48 год і більше, ін'єкції аутокрові призначають з інтервалом 3-5 днів (усього 3 - 5 ін'єкцій). Для зменшення негативного впливу аутокрові в реактивну фазу рекомендують починати гемотерапію з невеликих доз і додавати до крові в рівній кількості 0,25 % розчин новокаїну.

Гомогемотерапія (ізогемотерапія) широко застосовується для лі­ кування й профілактики шлунково-кишкових і респіраторних хвороб молодняку. Новонародженим телятам рекомендується вводити інтраперитонеально глюкозо-цитратну кров, яка стимулює неспецифічну резистентність і широко застосовується для лікування телят за імунодефіцитного стану, діарей, а також для профілактики шлунковокишкових хвороб. Попередньо готують глюкозо-цитратний розчин за прописом: натрію хлориду - 8,5 г, натрію цитрату - 5,0, глюкози - 20 г, води дистильованої - 1 л. Розчин стерилізують кип'ятінням. Кров бе­ руть від безплідних корів або молодняку, які знаходяться на цій самій фермі і перевірені на туберкульоз, лейкоз, бруцельоз, лептоспіроз та піроплазмідози, з розрахунку 1 частина крові на 1-3 частини розчину, температура якого 38-40°С. Перед взяттям крові у глюкозо-цитрат­ ний розчин додають антимікробні препарати (по 250 тис.ОД бензил­ пеніциліну і стрептоміцину сульфату). Доза чистої крові - 200-250 мл. За необхідності ін'єкцію повторюють через 24-36 год. Кров майже в незміненому вигляді із черевної порожнини надходить у лімфатичні судини, а потім - у кровоносну систему, не спричиняючи негативної реакції.

Для лікування і профілактики респіраторних хвороб телят кров краще брати від молодняку, який хворів з симптомами ураження ор­ ганів дихання (тварини-реконвалесценти). Стабілізовану кров вводять підшкірно, в дозі 0,3 мл на 1 кг маси, 2-3 рази, для лікування - через 3-4 дні, для профілактики - через 7-10 днів.

За гетерогемотерапії кров вводять одноразово або дворазово з інтервалом не більше 6 днів для запобігання анафілаксії. З цією ж ме­ тою кров обробляють 1 % розчином хлораміну (1 частина розчину на З частини крові) або нагрівають її перед введенням до 55 °С.

Крім свіжовзятої, можна використовувати стабілізовану консер­ вовану кров, яка протягом двох - трьох днів зберігалася за темпера­ тури 2-4 °С. Така кров має більш виражену біологічну активність. Перед введенням кров підігрівають до температури тіла. Доза ви-

56

триманої гетерогенної крові для великих тварин становить 10-12 мл, ізогенної і аутокрові - 15-20 мл, для дрібних тварин і молодняку - 1-5 мл. Інтервал між ін'єкціями - 3-5 днів.

Ще з 30-х років XX ст. почали розробляти методику застосування квантової гемотерапії, тобто крові, опроміненої ультрафіолетовим промінням (УФОК). Лікарі почали застосовувати УФОК для лікуван­ ня хірургічних, акушерсько-гінекологічних та внутрішніх хвороб.

Є кілька теорій, що пояснюють механізм дії УФ опроміненої кро­ ві на здоровий і хворий організми. Зразу після опромінення в крові збільшується кількість оксигемоглобіну, що приводить до інтенсивнішого поглинання оксигену (кисню) і значного поліпшення метабо­ лічних процесів. Крім того, підвищується утилізація кисню в патоло­ гічно змінених тканинах. Під дією УФОК стимулюється еритроцито­ поез, збільшується кількість діючих колатералей, що поліпшує доступ крові в ішемізовані ділянки тіла. Після введення опроміненої крові активується лейкоцитопоез, підвищуються фагоцитарна активність лейкоцитів, бактерицидна активність сироватки крові та інші показ­ ники неспецифічної резистентності. Відмічена тенденція до підви­ щення рівня імуноглобулінів класів А і G.

Таким чином, лікувальний ефект УФОК грунтується на нормалі­ зації реологічних властивостей крові, посиленні транспортування ок­ сигену і його поглинання тканинами, стимуляції механізмів неспеци­ фічного захисту, клітинного й гуморального імунітету, активізації лейкота еритроцитопоезу й окисно-відновних процесів.

Для опромінення в медицині найчастіше використовують власну кров пацієнта (АУФОК - аутотрансфузія ультрафіолетом опроміненої крові). Це зручно і, як правило, не викликає алергічних реакцій.

Екстракорпоральне опромінення аутокрові у великих тварин здій­ снюють пункцією яремної, у свиней - передньої порожнистої вени. В останньому випадку забір та реінфузію крові проводять за допомогою шприца Жане. Перед роботою систему промивають розчином антикоа­ гулянта і в необхідній кількості вводять його у нагромаджувач крові. Під час забору крові апарат опускають, а для її реінфузії піднімають вище точки венoпункції. Таким чином, кров опромінюється двічі. Швидкість гемотрансфузії (50 мл за 1 хв) регулюють рівнем опускан­

ня та піднімання апарата.

 

 

 

Доза опроміненої крові становить: для великих тварин - 1 мл на

1

кг маси; для телят, свиней і собак - 2 мл/кг. Кров вводиться внутрі­

шньовенно.

Реінфузію крові проводять

за необхідності

через 4 8 -

72

год. За

даними літератури, доцільно

обмежуватися

триразовою

57

реінфузією, оскільки більша кількість введень УФ-опроміненої крові може знижувати активність факторів захисту. За внутрішньом'язо­ вого введення дози АУФОК наступні: дорослій великій рогатій худо­ бі - 20-50 мл, телятам - 5-10; дорослим свиням і вівцям - 5-10, мо­ лодняку - 1-5; собакам середніх і великих порід - 3-5 мл.

АУФОК рекомендується застосовувати для лікування тварин різних видів за гнійно-некротичних процесів у ділянці пальця, асептичних арт­ ритів, гнійних запальних процесів (абсцеси, карбункули), пієлонеф­ риту, для лікування ран, виразок, екзем, дерматитів (Іздепський В.И.), ендометритів, маститу, а також телят, поросят, ягнят і собак, хворих на бронхіт, пневмонію, диспепсію, гастроентерит (Колесник В.Я.). Введення активованої крові ефективне також для профілактики леге­ невих і шлунково-кишкових хвороб, проте дозу крові зменшують на­ половину, вводять її дворазово з інтервалом 10-15 діб.

Для лікування тварин часто застосовують опромінення не ауто-, а донорської ізогенної чи гетерогенної крові, причому опромінюють кров або під час взяття її з вени, або в умовах лабораторії. Потім опромінену кров фасують у скляну тару і застосовують протягом 1015 діб. Зберігають за температури 2-4 °С.

Ультрафіолетом опромінену донорську кров (УФОДК) вводять внутрішньом'язово або підшкірно в дозах: для дрібних тварин - по 1 мл на 5 кг маси, для великих - по 1 мл на 10 кг маси, але не більше 40 мл; застосовують її для лікування шлунково-кишкових і респіратор­ них хвороб телят, поросят, ягнят, собак, за кетозу та хвороб сечоста­ тевої системи. УФОДК застосовують одноразово, за необхідності - повторне введення виконують через 48 год.

Застосування надмірних доз АУФОК або УФОДК у великих тва­ рин інколи спричинює алергічну реакцію, але оскільки такий стан триває недовго, вважають, що особливих протипоказань для застосу­ вання ультрафіолетом опроміненої крові немає.

Лізатотерапія - різновидність неспецифічної стимулювальної тера­ пії, за якої з лікувальною метою застосовують гідролізовані під впливом ферментів, кислот або лугів тканини, взяті від здорових тварин. У гідро­ лізаті білки розщеплені до амінокислот та найпростіших пептидів і ма­ ють стимулювальні, антитоксичні та поживні властивості. Залежно від сировини, з якої виготовляють лізати, препарати відповідно називають: гепатолізат, оваріолізат, тестолізат, лієнолізат, гідролізат та ін. Білкові гідролізати готують із крові, казеїну та рослинних білків.

Оскільки в лізатах частково збережені пептони, поліпептиди й альбумози, то вони деякою мірою зберігають свою специфічність, і

58

тому за парентерального введення спричиняють в організмі функціо­ нальне подразнення гомологічних органів і тканин. Стимулювальний вплив гідролізатів ідентичний ефекту протеїнотерапії. Крім того, більшість лізатів мають високу поживність, оскільки містять у своєму складі амінокислоти.

Нині найбільш часто застосовують білкові гідролізати, які готу­ ють з крові великої рогатої худоби (амінопептид - 2, гідролізин Л-103, гемолізат), плаценти та м'ясо-кісткового борошна (антисеп­ тик-стимулятор Дорогова - АСД фракція 2).

Гідролізин Л-103 - продукт кислотного гідролізу білків крові великої ро­ гатої худоби, містить усі незамінні амінокислоти у вільному стані та солі плазми крові. Він є високопоживним, оскільки містить 0,7-0,9 % азоту, 45 % якого входить до складу амінокислот. Вводиться підшкірно і внутрішньом'язово в дозах: телятам - 40-150 мл; ягнятам - 20-40; щенятам хутро­ вих звірів - 1-3 мл на добу; поросятам - 1,5-2 мл на 1 кг маси тіла.

Амінопептид виготовляють за допомогою ферментативного гідролізу ка­ зеїну (амінопептид-1) і крові великої рогатої худоби (амінопептид-2). Випу­ скають його у вигляді стерильного 5-6 % розчину.

Білкові гідролізати активізують білковий, енергетичний і вуглевод­ ний обміни, завдяки чому стимулюють гемо- і лейкоцитопоез, ріст молодняку, остеогенез, статеву активність самок і самців, синтез біл­ ка, позитивно впливають на внутрішньоутробний розвиток плода, підвищують функціональну активність нейтрофілів, моноцитів, клі­ тин ретикуло-гістіоцитарної системи, ферментів тканинного дихання (каталази, пероксидази), стабілізують кислотно-основний баланс, клі­ тинні мембрани, стимулюють регенеративні процеси в організмі, ді­ ють дезінтоксикаційно і мають плазмозамінні властивості.

Гідролізати вводять підшкірно, інтраперитонеально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно та аерогенно. Застосовують у разі шлунково-кишкових і респіраторних захворювань, анемії, гіпотрофії, аліментарної дистрофії, гіпогалактії, гепатодистрофії, ран, непліднос­ ті маточного поголів'я, імпотенції самців. Хутровим звірам гідроліза­ ти вводять за лактаційного виснаження самок, гіпотрофії щенят, під­ мокання і жирового гепатозу норок, хірургічної патології. Часто їх застосовують усередину.

У процесі лікування пневмонії телятам вводять 50-150 мл, поро­ сятам - 40-80, ягнятам - 20-50 мл, а за діарей новонародженим теля­ там гідролізати вводять у дозі 40-80 мл один раз на добу, збільшуючи дозу в разі тяжкого перебігу до 100-150, поросятам - 10-30 мл. Поро­ сятам, хворим на гіпотрофію, гідролізати вводять по 10-30 мл чотири

59

дні підряд, а потім - 2 рази на тиждень до відлучення. Краще їх за­ стосовувати в комбінації з вітамінами, мікроелементами та іншими біологічно активними речовинами.

Антисептик-стимулятор Дорогова (АСД) випускають у двох фрак­ ціях - АСД фракція-2 і АСД фракція-3. АСД Ф-2 можна застосовувати всередину, аерогенно, зовнішньо, а АСД Ф-3 - лише зовнішньо у чисто­ му вигляді або у формі 20-50 % мазі. За місцевого застосування АСД проявляє антисептичну дію і його застосовують у вигляді аплікацій або компресів для лікування ран, виразок, екзем, нориць, фурункулів.

Препарат АСД Ф-2 тонізує центральну і вегетативну нервову сис­ теми, стимулює гемопоез, захисні сили організму, активізуючи фаго­ цитоз та імуногенез, стимулює моторну функцію шлунково-киш­ кового каналу, секрецію травних залоз і активність травних фермен­ тів, завдяки чому поліпшує процеси травлення й засвоєння поживних речовин. Препарат активізує тканинні ферменти, які беруть участь у транспорті йонів і поживних речовин через клітинні мембрани у про­ цесі синтезу білкових речовин. У результаті такого впливу АСД Ф-2 поліпшує трофіку тканин, сприяє відновленню обміну речовин, тому його призначають для лікування дистрофічних процесів, які вини­ кають у тварин внаслідок розладів травлення, після тяжких інтоксикацій, перенесених інфекційних та інвазійних хвороб. Дози всереди­ ну: коням - 10-20 мл, коровам - 20-30, телятам - 5-10, вівцям - 2-3, свиням - 5-10, поросятам - 1-5 мл.

Органотерапія - застосування препаратів, які містять комплекс специфічних речовин, характерних для того чи іншого органа. З роз­ витком методів виділення з органів специфічних активнодіючих ре­ човин органотерапія поступово замінюється ферменте-, гормоно- і вітамінотерапією. Проте органотерапія до цього часу не втратила свого значення, оскільки діючі складові препаратів - гормони, фер­ менти, вітаміни, білки, амінокислоти, медіатори, біологічно активні речовини, продукти обміну речовин - мають загальнотонізуючу і спе­ цифічну дію. їх застосовують зовнішньо, підшкірно, внутрішньо- м'язово, перорально.

Механізм дії органопрепаратів залежить від вмісту в них біологіч­ но активних сполук. Найбільше значення мають алохол (посилює сек­ реторну функцію печінки та інших органів травлення), панкреатин - ви­ сушений екстракт підшлункової залози (застосовується у разі зни­ ження секреторної функції підшлункової залози та шлунка), лідаза і ронідаза - препарати із сім'яників великої рогатої худоби (застосо­ вують за артрозів, артритів, контрактур, тендовагінітів, довго незагою-

60

ваних ран); пантокрин - екстракт із рогів (пантів) морала, ізюбра, плямистого оленя, справляє тонізуючу дію; камполон, сирепар, антианемін, вітогепат, гепатонік - екстракти печінки великої рогатої худоби, стимулюють гемопоез і застосовуються за гіпопластичної анемії. Перспективними є препарати, які отримують із тимуса (Т- активін), кісткового мозку - В-активін і мієлопептиди та із фабрицієвої бурси птахів - бурсилін і бурсин, що є потужними стимулято­ рами антитілоутворення.

Тканинна терапія ґрунтується на введенні в організм препаратів, виготовлених консервуванням тваринних і рослинних тканин. Фунда­ тором методу був видатний вчений, академік В.П. Філатов, який впер­ ше (1933) обґрунтував його застосування в офтальмології. Історія ме­ дицини не так багата прикладами, коли нова гіпотеза, запропонована в межах вузької спеціальності, стала надбанням багатьох галузей ме­ дицини, ветеринарії і тваринництва.

Тканинні препарати одержують консервуванням тваринних тка­ нин холодом упродовж 5-7 діб за температури 2-4 °С, а рослинних - 6-8 °С. Відокремлені від організму тварин або рослин тканини під впливом несприятливих факторів середовища виробляють речовини, які стимулюють біологічні процеси в них і сприяють адаптації тканин до цих умов. Такі речовини були названі біогенними стимуляторами. Вони мають небілкову природу і за хімічним складом належать до різних груп органічних кислот: дикарбонових жирних і оксикислот, ненасичених жирно-ароматичних, окси- і ароматичних кислот. Поява біогенних стимуляторів як реакція на дію несприятливих факторів є загальним законом для всієї живої природи.

За введення в організм тканинні препарати активують обмін речо­ вин, процеси транспортування амінокислот, включення їх до складу білків печінки, серця та інших органів, активують синтез нуклеїнових кислот і білка, особливо глобулінів, гемопоез, підвищують активність ферментів. Під впливом тканинних препаратів посилюється виділення шлункового і кишкових соків, їх перетравлювальна сила, що сприяє більш активному засвоєнню кормів; стимулюються основні фізіоло­ гічні механізми захисту організму: підвищується продукція специфіч­ них імуноглобулінів після вакцинації, функціональна активність імунокомпетентних клітин, фагоцитарна активність лейкоцитів і клітин мононуклеарно-фагоцитарної системи.

Застосовують тканинні препарати для стимуляції захисних сил організму за підгострого та хронічного перебігу бронхіту, брон­ хопневмонії, плевриту, для лікування анемій, довго незагоюваних

61

ран, виразок, екзем, дерматитів, кератитів, кон'юнктивітів, ран ро­ гівки, міозитів, шлунково-кишкових захворювань неінфекційної та інфекційної етіології. Використовують тканинні препарати у вете­ ринарній гінекології: за аліментарної гіпотрофії яєчників, атонії матки, ендометриту, імпотенції, затримки плодових оболонок, для стимуляції статевого дозрівання, підвищення плодючості свиней, кролів, хутрових звірів, кращого розвитку ембріоннів, народження більш зрілого молодняку. Протипоказане застосування тканинних препаратів у разі септичного стану, гострих початкових стадій хвороби, серцево-судинної недостатності, ураження нирок, печін­ ки, виснаження.

Тканинні препарати готують у вигляді екстрактів або суспензій. Для цього найчастіше використовують печінку, селезінку, м'язи, кров, плаценту, кістки, лімфатичні вузли, тимус. Із рослинних тканин джерелом біогенних стимуляторів є листя алое, елеутерокока, цукро­ вих буряків. Використовують також торф і лиманну грязь. Фармацев­ тична промисловість випускає екстракти алое, елеутерокока, плацен­ ти, ФІБС, гумізоль, торфот, біосед, натрію гумат (гумінат), ербісол (РБС). Екстракт алое вводять підшкірно: коням і великій рогатій ху­ добі - 1 мл на 80-100 кг маси тіла, телятам, вівцям і свиням - 0,1 мл на 10-15 кг маси один раз на добу упродовж 15-20 днів, потім по од­ ній ін'єкції на дві доби.

РБС (ербісол) - регенераторний біостимулятор, виготовлений з ембріональної тканини великої рогатої худоби. Застосовують для профі­ лактики та лікування респіраторних хвороб, гастроентериту молодняку, маститу, ендометриту, стимуляції регенеративних процесів за травм, підвищення статевої активності та неспецифічної резистентності. Соба­ кам використовують у комплексній терапії поліпозу, гепатодистрофії, профілактики парвовірусного ентериту і чуми (Дикий O.A., Головаха В.І.). Дози препарату: телятам - 1 мл на 10 кг маси тіла, коровам - 1 мл на 20 кг, собакам - 1-1,5 мл на 10 кг маси тіла. З лікувальною метою препарат вводять через 3 доби, з профілактичною - один раз на тиждень.

Ефективність тканинних препаратів залежить від виду й віку тва­ рин, реактивності і функціонального стану нервової та ендокринної систем, особливостей захворювання. Оптимальні дози екстрактів тка­ нинних препаратів для коней і великої рогатої худоби - 10-30, собак - 3-5 мл на ін'єкцію. Повторно екстракти вводять через 1-3 дні. Оп­ тимальні дози суспензій (на 1 кг маси тіла): для коней - 0,05-0,07 мл; великої рогатої худоби - 0,07-0,09; свиней - 0,1-0,2 мл. Повторюють введення суспензій через 8-10 діб.

62