Акушерство для студентов / Запоражан том 1

Розділ 19. Ускладнення вагітності...

ми печінки і системи крові. Іншою особливістю є необоротна природжена блокада серця. Пацієнтки із СЧВ можуть продукувати специфічні антитіла, так звані анти Ro і анти La антитіла, які є тканиноспецифічними до провідникової системи серця плода (материнські антитіла до 52–kD SSA/Ro, 60kD SSA/Ro, або 48kD SSB/La). Анти Ro антитіла вважають більш відповідальними за розвиток природженої серце вої блокади плода, яка спостерігається в 1 з 20 випадків присутності цих антитіл. Скринінг на присутність цих антитіл виконують пацієнткам з аутоімунними хворо бами при першому антенатальному візиті. За наявності цих антитіл лікарська такти ка може включати застосування кортикостероїдів, плазмаферезу і внутрішньовенне введення нормального імуноглобуліну людини, хоча ефективність цих засобів є сум нівною. Блокада серця може потребувати введення пейсмекера у постнатальному періоді.

Ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит — хронічне мультисистемне захворювання, що характери зується персистуючим запальним синовітом симетричних периферичних суглобів. Синовіт спричинює деструкцію хряща й ерозію кістки, що призводить до деформації суглобів. У жінок це захворювання зустрічається частіше, ніж у чоловіків, частота його збільшується з віком.

Перебіг ревматоїдного артриту при вагітності звичайно покращується, можливо, внаслідок зростання циркулюючого рівня кортизолу. У разі необхідності лікування застосовують кортикостероїди і анальгетики, а також парацетамол, аспірин, пеніци ламін та імуносупресори (азатіоприн).

Міастенія

Міастенія (myastenia gravis) характеризується зменшенням кількості ацетилхолі нових рецепторів у нервово м’язових з’єднаннях, що призводить до слабості і втом леності м’язів. М’язова слабість звичайно починається з м’язів голови і лиця (птоз, диплопія, порушення мови, ковтання). Пізніше захворювання генералізується на м’я зи тулуба.

Перебіг міастенії при вагітності може бути варіабельним. Лікування проводить ся так, як і в невагітних, і включає інгібітори ацетилхолінестерази та імуносупресо ри (глюкокортикоїди, азатіоприн), тимектомію і плазмаферез. У пологах застосову ють регіональну анестезію. Міорелаксанти, магнію сульфат є протипоказаними (мо жуть спричинювати міастенічний криз). Протягом ІІ періоду пологів зростає часто та асистованого (оперативного) піхвового розродження.

Неонатальна міастенія — транзиторний стан, який зустрічається у 10–15 % но вонароджених від матерів з міастенією. У новонароджених спостерігається слабкий крик, утруднене дихання, слабкі рухи. Симптом звичайно регресує протягом 72 год після пологів. Лікування новонароджених, у разі необхідності, полягає у призначенні антихолінестеразних препаратів.

Розсіяний склероз — аутоімунне демієлінізуюче захворювання, що спостерігаєть ся з частотою 1:2000 вагітних. У післяпологовому періоді наявне погіршання пере бігу захворювання. Ризик розсіяного склерозу у новонароджених становить 3 % по рівняно з 0,1–0,5 % у загальній популяції.

429

Акушерство і гінекологія. Том 1

Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура

Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (ІТП) або аутоімунна тромбоцитопенія

— аутоімунне захворювання, яке характеризується присутністю IgG антитіл до тром боцитарних антигенів. Ці імунні комплекси потім секвеструються і руйнують орга ни ретикулоендотеліальної системи, особливо селезінку. Протягом вагітності це за хворювання збільшує ризик післяпологових кровотеч у матері і, внаслідок проход ження IgG антитіл через плаценту, тромбоцитопенії у плода.

Діагноз ІТП визначається методом виключення і диференціюється з лаборатор ною помилкою, системним червоним вовчаком, антифосфоліпідним синдромом, ВІЛ інфекцією, ятрогенною (медикаментозно індукованою) тромбоцитопенією, тромбо цитопенічною пурпурою і дисемінованою внутрішньосудинною коагуляцією, преек лампсією і гестаційною тромбоцитопенією (доброякісний стан, що характеризуєть ся зменшенням кількості тромбоцитів < 80 000 в 1 мл крові та не чинить несприят ливих ефектів на матір і плід). Більшість жінок з ІТП мають в анамнезі кровото чивість і менорагії. Для підтвердження діагнозу може бути необхідною біопсія кістко вого мозку.

Метою ведення вагітності у пацієнток з ІТП є мінімізація ризику кровотечі. Якщо кількість тромбоцитів у матері > 50 000 в 1 мл крові, лікування не проводять. При зменшенні кількості тромбоцитів < 50 000 в 1 мл крові в ІІ триместрі починають ліку вання преднізолоном. При рефрактерності до преднізолону використовують внутрі шньовенне введення нормального імуноглобуліну людини. При розвитку кровотечі з тимчасовою замісною метою виконують інфузію тромбоцитів. Введені тромбоцити швидко руйнуються внаслідок присутності антитромбоцитарних антитіл.

Спленектомія призводить до ремісії захворювання у 80 % випадків і може бути ви конана при вагітності у випадку неефективності кортикостероїдів та імуноглобуліну.

Ризик для плода при ІТП матері полягає у можливості внутрішньочерепних кро вовиливів (у 1 % випадків). Материнські IgG антитромбоцитарні антитіла проходять через плацентарний бар’єр і можуть спричинювати тромбоцитопенію у плода. Піхвові пологи дозволяють проводити при кількості тромбоцитів у плода > 50 000 в 1 мл крові. Кількість плодових тромбоцитів досліджують у крові, взятій зі шкіри голівки плода або судин пупкового канатика при кордоцентезі.

Вагітність і захворювання статевих органів. Злоякісні захворювання статевих органів при вагітності

Міома матки є найбільш частою доброякісною пухлиною статевих органів і зуст річається у 20–40 % жінок після 35 років. У зв’язку з тим, що міоми матки зберіга ють потенціал росту протягом вагітності, вони можуть бути причиною ЗВУР плода, порушень положення і передлежання плода, передчасних пологів і аномалій поло гової діяльності. Вони можуть блокувати просунення передлежачої частини плода, що спричинює необхідність виконання кесаревого розтину.

Обструкція пологового каналу може бути спричинена також пухлинами яєчників, які звичайно виявляються при ультразвуковому обстеженні та підлягають хірургіч ному лікуванню після 10–12 тиж вагітності.

430

Розділ 19. Ускладнення вагітності...

Злоякісні захворювання при вагітності зустрічаються з частотою 1:1000 випадків. Найбільш частими є рак шийки матки та рак молочної залози. Хірургічне лікування проводиться після розродження або переривання вагітності.

Вагітність у пацієнток з раком яєчників ІА стадії після хірургічного та комбінова ного лікування або з раком ендометрія ІА стадії після гормонального лікування зви чайно не обтяжує перебіг захворювання. Кесарів розтин проводять за акушерськи ми показаннями.

Застосування токсичних речовин при вагітності

Застосування токсичних речовин при вагітності (алкоголь, нікотин, кокаїн, опіа ти) супроводжується зростанням ризику ускладнень для матері та плода як в анте натальному, так і в постнатальному періоді. Навіть якщо у новонародженого спосте рігаються мінімальні несприятливі ефекти, вживання токсичних речовин матір’ю є важливим індикатором соціальної дезадаптації дитини.

Алкоголь

Алкоголь найбільш часто серед інших токсичних речовин вживається при вагіт ності. Аномалії, які спостерігаються у плода при зловживанні матір’ю алкоголем, одер жали назву «алкогольного синдрому плода» (АСП), або «синдрому п’яного зачаття». Цей синдром є більш вираженим у дітей, матері яких вживають алкоголь більше 2–5 раз на день протягом вагітності. Етиловий спирт проходить через плаценту; концен трація його в крові плода майже така, як і в матері. Алкогольний синдром плода, який включає ЗВУР, аномалії лиця та інші розлади (верхньощелепна гіпоплазія, виступан ня чола і нижньої щелепи, вузькі очні щілини, епікант, мікроцефалія та олігофренія) зустрічається з частотою 1:2000 народжених живими. Багато випадків легких форм синдрому залишаються недіагностованими. Діагноз визначається на підставі даних анамнезу матері щодо вживання алкоголю і типової клінічної картини у плода. Те ратогенні ефекти алкоголю можуть проявлятися в будь якому органі та системі орга нізму. Вважають, що аномалії розвитку серця у плода значною мірою можуть бути пов’язані зі вживанням матір’ю алкоголю. Дозозалежного ефекту алкоголю, а також безпечної кількості алкоголю, яку мати може вживати при вагітності, не існує.

Характерні ознаки алкогольного синдрому плода

Дефіцит росту до і після народження Затримка ментального розвитку Аномалії голови і лиця Природжені аномалії серця Розлади поведінки

Аномалії центральної нервової системи

Ведення вагітності. Вважають, що консультативні програми й освіта пацієнток сприяють зменшенню застосування алкоголю у 50 % пацієнток. Пацієнтки, які ма ють фізичну залежність від алкоголю, підлягають лікуванню у токсикологічному центрі. З метою лікування абстинентного синдрому застосовують барбітурати, вра ховуючи, що бензодіазепіни мають тератогенні властивості. Пацієнтки, які вжива

431

Акушерство і гінекологія. Том 1

ють алкоголь, можуть мати дефіцит маси тіла, тому особливу увагу приділяють адек ватному збалансованому харчовому раціону під час вагітності.

Різке припинення вживання алкоголю може збільшити ризик передчасних пологів. Абстинентний синдром звичайно розвивається через 4–12 год після припинення вжи вання алкоголю, але може виникнути через кілька днів. Найбільшої тяжкості абсти нентний синдром досягає через 48 год і може продовжуватися протягом 3–6 міс із меншим ступенем інтенсивності. Клінічні симптоми абстинентного синдрому вклю чають тремор, запаморочення, потіння, безсоння, збільшення ЧСС, підвищення АТ, нудоту, гіперрефлексію. Годування груддю не рекомендується у зв’язку з переходом алкоголю у молоко матері.

Кофеїн

Кофеїн міститься у каві (30–170 мг у чашці), в чаї (10–100 мг у чашці) і кофеїні зованих напоях (30–40 мг у чашці). Кофеїн найбільш часто вживають під час вагіт ності (понад 80 % усіх вагітних у І триместрі гестації). В експерименті на щурах до ведено тератогенність високих доз кофеїну, але дані щодо тератогенності кофеїну в людини відсутні. Вважають, що надмірне вживання кофеїну (понад 150 мг/день) може збільшувати ризик самовільних абортів у І і ІІ триместрах гестації. Тому на етапі доконцепційного консультування або при першому антенатальному візиті ва гітним рекомендують зменшити вживання кофеїну до < 150 мг/день.

Нікотин

Вживання нікотину (паління сигарет) під час вагітності асоціюється зі зростан ням ризику спонтанних абортів, передчасних пологів, передчасного розриву плодо вих оболонок, передчасного відшарування плаценти і низької маси тіла плода при народженні. Крім того, діти, які підлягали впливу нікотину in utero, мають збільше ний ризик синдрому раптової смерті новонародженого і захворювань респіраторної системи в дитинстві. Вплив нікотину на новонародженого має чіткий дозозалежний ефект. У вагітних, які випалюють до 1 пачки сигарет на день, ризик смерті плода збіль шується на 20 %, а у тих, що випалюють більше 1 пачки сигарет на день — на 35 % порівняно з вагітними, які не палять зовсім.

Ведення вагітності. У зв’язку з наявністю дозозалежного ефекту нікотину, збільшенням ризику для плода необхідно мінімізувати або припинити вживання ніко тину. Безпечної дози нікотину, як і безпечної дози алкоголю, не існує. Оптимальною є відмова від вживання нікотину до запліднення.

Кокаїн

Кокаїн запобігає реабсорбції норепінефрину і допаміну. Зростання концентрації норепінефрину спричинює вазоконстрикцію, тахікардію, швидкий підйом АТ у ма тері та плода. Матковий і плацентарний кровотік зменшується, що призводить до та хікардії плода і зростання споживання ним кисню. Отже, фізіологічні ефекти кокаї ну супроводжуються вазоконстрикцією та гіпертензією. Маткові скорочення поси люються.

Вживання кокаїну при вагітності корелює із мимовільним викиднем у І триместрі (40 % випадків), передчасним відшаруванням плаценти і мертвонародженням (8 % випадків), ЗВУР, аномаліями урогенітальної системи і зростанням ризику передчас них пологів. Описано випадок народження дитини з масивним інфарктом головного

432

Розділ 19. Ускладнення вагітності...

мозку, який був пов’язаний із вживанням матір’ю високої дози кокаїну за 72 год до пологів. Діти, які підлягали впливу кокаїну in utero, мають збільшений ризик усклад нень з боку ЦНС, у тому числі затримки інтелектуального розвитку.

Ведення вагітності. З метою діагностики визначають наявність кокаїну в сечі (він виявляється протягом 3 днів після останнього застосування кокаїну) Пацієнткам ре комендують відмовитися від застосування кокаїну для зменшення ризику для себе і новонародженого. В разі необхідності, пацієнток направляють у токсикологічний центр. Грудне вигодовування протипоказане у зв’язку з тим, що кокаїн може спри чинити серйозні кардіоваскулярні зміни у новонародженого.

Опіати

Найбільш часто при вагітності наявне застосування героїну і метадону. Клінічни ми симптомами хронічного вживання наркотиків можуть бути збудження або седа ція, дезорієнтація, тахікардія, галюцинації, гіпертензія і рідкісні інфекції шкіри.

Наркотики не мають тератогенних ефектів. Але вживання матір’ю героїну збільшує ризик недоношеності, ЗВУР, мертвонародження, перинатальної смерті і неонаталь них ускладнень.

Більш небезпечним для плода, ніж хронічне вживання наркотиків матір’ю, є аб стинентний синдром, який може спричинити мимовільний викидень, передчасні по логи і смерть плода. Тому пацієнткам, які вживають героїн, більш доцільно рекомен дувати перехід на метадонову програму, ніж повну відмову від наркотиків. Метадон може сприяти зменшенню маси тіла плода при народженні. Після народження плід підлягає ретельному моніторингу щодо симптомів абстиненції, які корегують за до помогою настоянки опію. В тяжких випадках застосовують метадон. Типові симп томи неонатального абстинентного синдрому (НАС) включають синдром збуджен ня ЦНС, гастроінтестинальні розлади, респіраторний дистрес, тремор, різкий крик, погане харчування, електролітний дисбаланс.

Грудне вигодовування не рекомендується, тому що опіати потрапляють у молоко матері.

Контрольні питання

1.Які захворювання шлунково кишкового тракту найчастіше ускладню ють вагітність? Особливості ведення вагітності та пологів.

2.Які хірургічні захворювання найчастіше зустрічаються при вагітності? Діагностика, лікарська тактика.

3.Питання про травму при вагітності. Які показання до кесаревого розти ну при травмі під час вагітності?

4.Які захворювання системи крові можуть ускладнювати вагітність?

5.Які причини залізодефіцитної анемії при вагітності? Ускладнення анемії для матері та плода.

6.Які методи профілактики і лікування залізодефіцитної анемії при вагіт ності?

7.Які захворювання нервової системи можуть ускладнювати вагітність? Як проводити диференційну діагностику і лікування судомних розладів при вагітності?

8.Які показання для переривання вагітності при захворюваннях серцево судинної системи?

433

Акушерство і гінекологія. Том 1

9.Які показання для переривання вагітності при захворюваннях респіраторної системи?

10.Які особливості ведення вагітності та пологів при кардіореспіраторній патології у вагітних?

11.Які хронічні захворювання нирок можуть ускладнювати вагітність? Які стани є показанням до переривання вагітності?

12.Які особливості ведення вагітності та пологів при хронічних захворюваннях нирок?

13.Які тромбоемболічні захворювання ускладнюють вагітність? Акушерська тактика.

14.Який вплив на вагітність захворювань щитоподібної залози? Які показання до призначення замісної гормональної терапії?

15.Які особливості перебігу вагітності при аутоімунних захворюваннях?

16.Що таке антифосфоліпідний синдром? Критерії діагностики, лікування, ведення вагітності.

17.Які особливості ведення вагітності та пологів при доброякісних і злоякісних захворюваннях статевих органів?

18.Охарактеризуйте вплив алкоголю, нікотину, вживання наркотичних та токсичних речовин на вагітність. Ускладнення та їх профілактика.

434

Розділ 20

ФІЗІОЛОГІЯ І ПАТОЛОГІЯ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ

Фізіологія післяпологового періоду

Післяпологовий період (пуерперій) включає перші 6 тиж після розродження. Протягом перебування у пологовому стаціонарі пацієнтки повинні одержати кон

сультації щодо догляду за новонародженим, грудного вигодовування, своїх фізичних можливостей і обмежень. Породіллі потребують психологічної підтримки для кращої адаптації до нового члена родини, а також до фізіологічних змін власного організму.

Лохії

Лохії (lochia) — післяпологові виділення з матки. В перші години після пологів вони є кров’яними, потім стають червонувато коричнюватими (lochia rubra) і продовжуються до 3–4 днів після пологів. З 5 до 22 го дня після пологів спостеріга ються серозно слизові світло рожеві виділення (lochia serosa), які можуть інколи три вати і до 6 тиж після пологів і пізніше і змінюються на lochia alba (жовтувато білі виділення). Грудне вигодовування і застосування оральних контрацептивів не впли вають на характер і тривалість лохій.

Інволюція матки

Через 6 тиж після пологів матка набуває нормальних розмірів і відповідає вели чині невагітної матки. Маса матки дорівнює 50–60 г .

Харчування

При годуванні груддю для підтримки лактації породілля повинна вживати додат ково 300 ккал/день. За винятком заліза і кальцію, всі необхідні речовини для груд ного годування породілля одержує від звичайної дієти. Протягом вагітності в орга нізмі жінки накопичується близько 5 кг жиру, які застосовуються для підтримки лак тації та покриття енергетичного дефіциту.

Фізіологічна аменорея

Жінки, які годують груддю, мають довший період аменореї. У жінок, які не году ють груддю, перша овуляція відбувається звичайно через 70–75 днів, і у 60 % породіль перша менструація відбувається через 12 тиж після пологів.

У жінок, які годують груддю, тривалість ановуляції корелює з частотою грудного вигодовування, тривалістю кожного вигодовування, наявністю додаткового харчу вання новонародженого. Якщо жінка годує новонародженого виключно груддю, за першою вимогою, без нічної перерви, овуляція раніше ніж через 6 міс після пологів можлива лише в 1–5 % випадків (лактаційна аменорея). Для підтримки лактаційної

435

Акушерство і гінекологія. Том 1

аменореї інтервал між вигодовуваннями новонародженого не повинен бути більше 4 год на день і 6 год вночі, додаткове харчування новонародженого не повинно бути більшим 5–10 % об’єму загального харчування.

Протипоказання до вигодовування груддю включають такі стани:

1)застосування матір’ю алкоголю або наркотичних речовин;

2)галактоземія у новонародженого;

3)ВІЛ інфекція у матері;

4)активний туберкульоз у матері за відсутності лікування;

5)лікування матері від раку молочної залози;

6)вживання матір’ю таких препаратів, як бромкріптин, циклофосфамід, цикло спорин, доксорубіцин, ерготамін, літій, метотрексат, феніцилідин, радіоактивний йод та ін.

Пригнічення лактації здійснюється шляхом застосування модуляторів пролакти нових рецепторів антагоністів дії пролактину бромокриптину (парлоделу) по 2,5 мг на день або більше до припинення лактації або карбеголіну (достинексу).

Супресія овуляції наявна внаслідок підвищення рівня пролактину у лактуючих жінок. Рівень пролактину залишається підвищеним протягом 6 тиж після пологів, тимчасом як у нелактуючих жінок він нормалізується протягом 3 тиж. Рівень естро генів, навпаки, залишається низьким у лактуючих жінок, тимчасом як у тих, що не годують груддю, він підвищується і досягає нормального рівня через 2–3 тиж після пологів.

Післяпологова контрацепція

Породіллям звичайно рекомендують статевий спокій протягом 6 тиж, до першо го післяпологового візиту. Але деякі жінки починають статеву активність раніше цьо го терміну, тому питання контрацепції слід обговорити до виписки породіллі зі ста ціонару.

Якщо жінка надає перевагу гормональним методам контрацепції і годує груддю, їй рекомендують суто прогестинові контрацептиви — міні пілі, норплант або Депо Провера. Вони не впливають на якість грудного молока і можуть навіть збільшувати його об’єм. Прийом суто прогестинових контрацептивів ACOG рекомендує почина ти через 2–3 тиж після пологів, Депо Провера (медроксипрогестерон ацетат) — че рез 6 тиж після пологів. Комбіновані естроген гестагенні оральні контрацептиви впли вають на кількість і якість молока більшою мірою, тому їх рекомендують пацієнткам, не зацікавленим у грудному вигодовуванні.

Якщо пацієнтка зацікавлена у негормональних методах контрацепції, рекоменду ють використання кондому, що дозволяє також проводити профілактику захворю вань, що передаються статевим шляхом. Діафрагми і цервікальні ковпачки можна за стосовувати не раніше ніж через 6 тиж після пологів (після завершення інволюції матки).

Післяпологовий догляд

Рекомендації породіллям

Перебування у пологовому стаціонарі у США обмежують до 2 днів після піхво вих пологів і 4 днів — після кесаревого розтину, хоча багато лікувальних закладів ско рочують цей термін до 1 і 3 днів відповідно. Після піхвових пологів із пацієнткою

436

Розділ 20. Фізіологія і патологія...

обговорюють питання догляду за промежиною, молочними залозами і методи контра цепції. Лікар повинен здійснити психологічну підтримку і надати рекомендації щодо допомоги пацієнтці і новонародженому в домашніх умовах. Пацієнткам після кеса ревого розтину надають рекомендації щодо догляду за раною і фізичної активності. Пацієнткам рекомендують не піднімати важких предметів («нічого важчого, ніж ди тина») і забороняють надмірну активність, включаючи керування автомобілем.

Догляд за породіллями після піхвових пологів

Рутинний догляд за породіллями після піхвових пологів полягає у контролі тем ператури тіла, інволюції матки і характеру післяпологових виділень (лохій), догляді за станом промежини, підтримці грудного вигодовування за відсутності протипока зань, зменшенні больового синдрому. З метою аналгезії звичайно застосовують не стероїдні протизапальні препарати. Знеболювання можуть потребувати породіллі з розривами промежини ІІІ–IV ступенів.

Проводиться догляд за раною після епізіотомії, контролюється наявність набря ку або гематоми (прикладання льоду з метою знеболювання і зменшення набряку, си дячі купелі, обробка швів дезінфікуючими розчинами). Туалет зовнішніх статевих органів і швів промежини проводять після кожного акту сечовипускання і дефекації, теплою водою з милом або антисептичними розчинами (блідо рожевий розчин мар ганцевокислого калію) рухами спереду назад, від лобка до промежини. При наявності швів на промежині рекомендують регуляцію функції кишок за допомогою м’яких по слаблюючих засобів, зменшення навантаження на м’язи тазового дна. При наявності сильного больового синдрому слід виключити можливість гематоми вульви, піхви та ретроперитонеального простору.

Упацієнток, що страждають на геморой, застосовують прикладання льоду, дієту

здостатнім вмістом харчових волокон, м’які послаблюючі засоби, гемороїдальні су позиторії.

При підвищенні температури тіла > 38 °С при двох або більше вимірюваннях про тягом перших 10 днів після пологів, за винятком перших 24 год (післяпологова ли хоманка) пацієнтку додатково обстежують (аналізи крові, сечі, ультразвукове дослі дження) з метою виявлення можливих причин інфекційних ускладнень.

Догляд за хворими після кесаревого розтину

Ведення пацієнток після кесаревого розтину включає адекватне знеболювання, догляд за раною, попередження ранової інфекції, контроль інволюції матки і вагіналь них виділень. З метою знеболювання використовують аналгетики, що може сприяти розвитку післяопераційного парезу кишок. Призначають послаблюючі засоби. Для зменшення больового синдрому внаслідок післяпологових скорочень матки застосо вують нестероїдні протизапальні засоби. Антибіотикопрофілактика включає призна чення цефалоспоринів І–ІІ генерації протягом періопераційного періоду (інтраопе раційно 2 г, потім по 1 г двічі на добу).

Догляд за молочними залозами

Догляд за молочними залозами проводять усім породіллям незалежно від їх ба жання годувати груддю. Підготовку сосків слід проводити під час вагітності (масаж, обробка дубильними речовинами — настоянкою кори дуба, коньяком). Початок лак тації супроводжується двостороннім збільшенням, болючістю, нагрубанням молоч

437

Акушерство і гінекологія. Том 1

них залоз, підвищенням їх локальної температури і виділенням молозива приблизно через 24–72 год після пологів. Може спостерігатися підвищення температури тіла до 37,8–39° («молочна лихоманка»). При підвищенні температури тіла важливо виклю чити інші причини лихоманки (мастит, ендометрит, тромбофлебіт). Для зменшення больового синдрому, пов’язаного з нагрубанням молочних залоз, застосовують при кладання льоду до молочних залоз, підтримуючий бюстгальтер, аналгетики і проти запальні засоби. У породіль, які годують груддю, можуть виникнути проблеми, по в’язані з болючістю та ерозіями сосків. Залишки молока в протоках залоз є пожив ним середовищем для умовно патогенних бактерій і сприяють ерозіям сосків. Паці єнткам рекомендують до і після годування груддю мити руки з милом, проводити ту алет молочних залоз (обмивання сосків з милом, витирання чистим сухим рушником).

Ускладнення післяпологового періоду

Найбільш часті первинні післяпологові ускладнення включають післяпологові кровотечі, післяпологові інфекційні ускладнення (інфекція рани, ендоміометрит, ма стит тощо) та післяпологову депресію (табл. 20.1).

Післяпологові кровотечі звичайно виникають протягом 24 год після пологів, коли пацієнтка ще знаходиться в акушерському стаціонарі. Але ці ускладнення можуть розвиватися через кілька тижнів після пологів внаслідок затримки продуктів заплід нення (залишки плаценти або оболонок). Ендоміометрит і мастит звичайно виника ють через 1–2 тиж після пологів. Післяпологова депресія може розвиватись у будь який час після пологів, але звичайно не діагностується.

Післяпологова кровотеча

Післяпологова кровотеча — втрата крові понад 500 мл після піхвових пологів або понад 1000 мл після кесаревого розтину. Вітчизняні акушери гінекологи визначають

		Таблиця 20.1
Ускладнення піхвового розродження і кесаревого розтину
Тип ускладнень	Піхвове розродження	Кесарів розтин
Часті	Післяпологова кровотеча	Післяпологова кровотеча
	Гематома піхви	Хірургічна крововтрата
	Розрив шийки матки	Інфекція рани
	Затримка продуктів запліднення	Ендоміометрит
	Мастит	Мастит
	Післяпологова депресія	Післяпологова депресія
Менш часті	Ендоміометрит	Часткове розходження
		швів
	Інфекція рани після епізіотомії	Повне розходження швів
	Розходження швів після епізіо
	томії

438