СУСПІЛЬСТВО РИЗИКУ

1.Соціологічна концепція «суспільства ризику»: еволюція, типологія та ознаки ризиків.

2.Структура ризиків. Суб’єктивний ризик та його формування.

3.Чорнобильська детермінанта суспільства ризику.

СОЦІОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ «СУСПІЛЬСТВА РИЗИКУ»: ЕВОЛЮЦІЯ, ТИПОЛОГІЯ ТА ОЗНАКИ РИЗИКІВ

Чорнобиль — це кінець «других», кінець усіх наших строго культивованих можливостей дистанціюватися один від одного, який став очевидним після радіоактивного зараження. Від бідності можна захиститися кордонами, від небезпеки атомної епохи — не можна.

Ульріх Бек

Аварія на ЧАЕС — катастрофа планетарного масштабу, яка поділила час існування не лише українського суспільства, а й глобального соціуму на період «до» та «після». Досить часто Чорнобильську катастрофу визнають вихідним чинником переходу до нової фази розвитку — суспільства ризику, головною з ознак якого є існування загроз різного походження й зумовлених ними ризиків. «...Підкоривши природу і поставивши її на службу цивілізації, людина виявилася беззахисною. Межі, за якими вона могла захиститися від небезпеки, перестали існувати. Кінцем можливостей дистанціюватися від загрози став Чорнобиль.»1

1 Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Пер. с нем. В. Седельника и Н. Федоровой. — М., 2000. — С. 1.

72

Проблема ризиків та їх подолання актуальні для України, навіть якщо розглядати їх лише з огляду на Чорнобильську катастрофу та її наслідки. Пошук оптимальних форм подолання соціальних, технологічних, економічних та екологічних ризиків, управління ними, планування та прогнозування — завдання, яке ще потребує остаточного вирішення в національному та глобальному масштабах.

Усе частіше виникають надзвичайні ситуації на спеціальних об’єктах — атомної енергетики, військово-промислового комплексу, хімічної та нафтохімічної галузі тощо. Значні загрози несе і зберігання потенційно небезпечних речовин, матеріалів, тимчасово законсервованих виробництв і технологій.1 Безпека та атомна енергетика — важко поєднуються. Зникають межі поширення негативних наслідків у разі їх виникнення, існуюча диференціація глобального середовища стає умовною перед сучасними ризиками.

У сучасному суспільстві відбуваються кардинальні зміни, в основі яких — перехід від виробництва багатства до виробництва ризику. Таким чином, постіндустріальне суспільство стає «суспільством ризику»2.

Основу соціологічної концепції «суспільства ризику» заклав У. Бек. Пізніше питання аналізу сучасного суспільства як суспільства ризику стали в центрі уваги інших дослідників: Н. Лумана, Е. Гіденса та інших. Концепція набула поширення з огляду на актуальність проблеми для сучасного соціуму.

Еволюцію та типологію ризиків можна простежити на основі підходу Ковальової М.3, яка розрізняє три історичні види ризику:

природний, цивілізаційний та глобальний (табл.).

В основі аналізу визначених видів ризику є їх характерні ознаки:

—ризик взаємовідносин із природою;

—ризик взаємовідносин у межах соціуму;

—ризик застосування технічних засобів в діяльності людини;

—ризик взаємодії суспільства та держави, міждержавної взає-

модії4.

1Хлобистов Є. В. Екологічна безпека у складі національної безпеки держави //

Стратегічна панорама. — 2004. — № 1. http://www.niisp.gov.ua

2Гришаев В. В. Риск и общество (дискуссия о понятии риска и библиография) http://ecsocman.edu.ru

3Ковалева М. С. Эволюция понятия «риск» // Социологическое обозрение. — 2002. — Том 2. — № 1. — С. 19—27.

4Там само.

73

74

ВИДИ РИЗИКІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ1

Таблиця

ризику

Характерні ознаки

Ризики застосування техні-

Ризики взаємовідносин

Ризики взаємовідносин

Ризики взаємодії суспільства

Види

чних засобів у діяльності

із природою

у межах соціуму

та держави і міждержавної взаємодії

людини

1

природний

Природа —

середо-

Нерозвиненість соціальних від-

Мускульні

знаряддя

Політичні рішення щодо питань, які

вище та джерело за-

носин: ризик притаманний ко-

праці

стосуються

певної сукупності

осіб

собів існування і по-

жному індивіду в формі непід-

(війна, переселення...) мають атомар-

стійна

загроза

корення сімейній, становій су-

ний характер (приймаються під осо-

Ризик

(хвороби, дикі звірі,

бординації, на основі індивідуа-

бисту відповідальність головою сім’ї,

стихії...)

льних психологічних властивос-

царем...)

тей, жертвакримінальнихдій...

Розвиток

технічного

2

Перехід

від

позиці

Ускладнення суспільних від-

Становлення

парламентських

форм

цивілізаційний

людини залежної від

носин та суспільного устрою,

оснащення (перехід

управління: розподіл влади, система

природи до позиції

ний

ризик (масові форми

Технологічний

ри-

Виникнення нових форм соціально-

класове

розшарування

(на

від мускульних

засо-

противаг. Технічне оснащення силових

загарбника

та при-

основі

володіння

засобами

бів праці до механіч-

структур, людський фактор у вищій по-

боркувача природи

виробництва, рівня доходів,

них, електричних...) —

літичній сфері (гіперволюнтаризм тота-

освіти, влади), розвиток соці-

масовість людей, втя-

літарних вождів: смертельні соціальні

альних інститутів. Соціаль-

гнутихуризик.

ризикизадля«світлогомайбутнього»).

Ризик

протесту, світові війни, рево-

зик — основний та

політичного

ризику — тероризм та

люції)

постійний фактор за-

тоталітаризм.

грози

Міжнародне співробітництво та роз-

поділ праці

Глобалізація

соціа-

3

Глобальний ризик

Порушено природній

Глобалізація техногенних ри-

Глобалізація

політичних процесів

динамічний

баланс

зиків. Техніка із допоміжного

льних процесів

(будь-які рішення національних та

катаклізмів. Постають

знаряддя перетворилася на

міжнародних суб’єктів виходять за

питання

відновлення,

засіб

поступового

самозни-

межі їхніх безпосередніх інтересів та

збереження природно-

щення людства

неминуче впливають на інших аген-

госередовища

тів).

___________

1За матеріалами статті Ковальової М. С. Еволюція поняття «ризик» (Социологическое обозрение. — 2002. — Том 2. —

№1. — С. 19—27).

Ризик природний. У давні часи людина — атомізована істота, яка, за відсутності держави, самостійно «один на один» вирішує всі проблеми і має право застосовувати всі можливі засоби для самозбереження. Природа виступає основним джерелом загрози, тобто фактором ризику. В свідомості особистості природний ризик сприймається як випадковість в хаотичному потоці подій, визначена необхідність (фатальність, кара...).

Ризик у такому суспільстві — іманентна властивість. Він хоча й загрожує стабільності окремих складових (індивідів), але загалом забезпечує гармонію та цілісність системи.

1.Ризик цивілізаційний. Перехід від натурального господарства до індустріального порушив природний баланс сил у соціальній та природній сфері. Вніс зміни в соціальну структуру суспільства, зумовив зростання кількості агентів взаємодії, наміри та волевиявлення яких гранично не збігаються. Ризик став масовим явищем: до індивідуального додався соціальний ризик

увигляді масових форм протесту, світових воєн, революцій. В соціальній сфері процес модернізації, формалізації, уніфікації взаємовідносин (нібито спрямованих на зниження ризику) призвів до розширення сфери дії ризику та залучення до неї суб’єктів, які не мають безпосереднього відношення до джерела ризику. Індустріальна епоха завершується під знаком нарощування можливих ризиків. Ризик — зло, якого не можна уникнути. У свідомості людей цивілізаційний ризик (до Чорнобиля) сприймався як «необхідна плата на шляху до прогресу», до «світлого майбутнього». В науковій сфері відбувся перехід від простої калькуляції ризиків до оцінки, яка містить технічну, формальну, а також ціннісну та моральну складові (досить складно інтерпретувати та операціоналізувати).

3.Глобальний ризик. Початок ХХІ ст. — новий статус ризику. В епоху постмодерну світова система постала перед неминучим ризиком після кумулятивного накопичення наслідків техногенних і природних катастроф та помилок, викликаних людським фактором. Ризик — визначальна характеристика життєдіяльності. Він — всезагальний: на планеті немає місця екологічно, соціально та технологічно безпечного. Скрізь людина може стати жертвою фінансового краху, військової загрози, тероризму, епідемії... Виникла загроза існуванню людства. Індивідуальне та наукове осмислення глобального ризику ще на початковій стадії. Особливістю глобального ризику є те, що людина не може його контролювати, не застосовуючи техніку, яка і зумовила виникнення цього ризику. Ризик має штучний, рукотворний характер. Для захисту атомних електростанцій пі-

75

сля Чорнобиля, з-поміж іншого, використовують багаторівневе комп’ютерне забезпечення управління. «Однак відомо, що складні комп’ютерні системи відрізняються такою особливістю, як допуск непередбачуваності її поведінки під час експлуатації. Відбулося ускладнення імовірнісного характеру такого явища, як ризик»1.

Суспільство ризику, за У. Беком не має чіткої межі між кіль-

кісно визначеним ризиком та невизначеністю (небезпекою), між «об’єктивним» аналізом ризику та соціальним сприйняттям ризику2:

—Небезпека має «руйнівну силу війни», вона торкається усіх сфер життя та усіх соціальних спільнот.

—Небезпека виходить за межі окремо взятої країни, ми стаємо членами «світової команди небезпеки», якій потрібна нова внутрішня політика, орієнтована на спільне подолання небезпеки.

—Прогрес науки підриває роль експертів, які, не вбачаючи небезпеки, визначали її відсутність. «Наука не зменшує ризик, а лише загострює усвідомлення ризику».

—Страх є визначальним у відчутті життя. Цінність безпеки змінює цінність рівності, виникає розумний «тоталітаризм захисту від небезпеки».

—Найбільш продуктивною стає «економіка страху». Безпека стає суспільним продуктом споживання (розробляються, впроваджуються, купуються системи захисту).

—Щодо політики, то діє девіз: «Ті, кого ми вибрали, не ма-

ють влади. А тих, хто має владу, ми не обирали».

—Національна безпека виходить на інтернаціональний рівень. Якщо раніше зовнішня політика була проблемою вибору, то у суспільстві ризику як внутрішня, так і зовнішня політика, національна безпека та міжнародне співробітництво взаємопов’язані. «Настала парадоксальна ситуація: держави повинні, виходячи із національних інтересів, децентралізуватися та транснаціоналізуватися, відповідно, віддати частину своєї авто-

номії, щоб у глобалізованому світі вирішувати національні проблеми».3

1Ковалева М. С. Эволюция понятия «риск» // Социологическое обозрение. — 2002. — Том 2. — № 1. — С. 19—27.

2Интервью с профессором Ульрихом Беком // Журнал социологии и социаль-

ной антропологии. — 2003. Том VI. — № 1. — C. 5—23.

3Там само.

76

У. Бек у центр свого дослідження суспільства ризику поставив соціальну архітектуру та політичну динаміку цивілізаційних

загроз власному існуванню, які вчений конкретизував у вигляді п’яти тез1:

—Це ризики, які виникають на найвищій стадії розвитку виробничих сил (зокрема наслідки від впливу, недосяжної для сприйняття, радіоактивності, шкідливих та ядовитих речовини в продуктах харчування...). Вони вивільняють системно обумовлені, часто незворотні та невидимі, руйнівні сили, які проявляються лише в знанні про них (науковому чи ненауковому, достовірному чи ні). Засоби інформації та дослідження міри ризику стають стрижневими суспільно-політичними позиціями.

—Визначення та поширення ризиків зумовлюють соціально небезпечні ситуації. Хоча ризики певним чином відображають соціально-класову структуру, однак підпорядковуються іншій логіці поширення: «ризики модернізації рано чи пізно стосуються і тих, хто їх виробляє, і тих, хто одержує з них користь». Від ризиків, які загрожують здоров’ю, а також пов’язаних із легітимізацією багатства та доходів, не застраховані навіть багаті. Водночас, ризики спрацьовують на глобальному рівні, поширюючи та закріплюючи нерівність як між нерозвиненими та розвиненими країнами, так і у взаємовідносинах між самими розвиненими країнами.

—Ризики цивілізації — це великий бізнес; безмежна сукупність потреб, які постійно самовідновлюються та зростають. Економічний зиск від породжених ризиків одночасно стає підґрунтям небезпечних ситуацій та політичного потенціалу суспільства.

—У суспільстві ризику свідомість визначає буття. Потенціал суспільства ризику повинен аналізуватися в категоріях виникнення та розповсюдження знання про ризик.

Громадськість та влада втручаються в раніше «аполітичні» сфери, проводячи «політику ліквідації «причин» самого процесу індустріалізації». Ведуться дискусії щодо визначення самих ри-

зиків. У суспільстві ризику виникає політичний потенціал ката-

строф2.

1Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Пер. с нем. В. Седель-

ника и Н. Федоровой. — М., 2000. — С. 13—15.

2Там само.

77

Політична теорія Т. Гоббса базується на положенні «людина людині вовк», а політична теорія «суспільства ризику» висуває іншу тезу «людство людству вовк». «Характер хижака» притаманний не лише окремій людині, а й людству загалом, яке є об’єктом та суб’єктом самозагрози.1

Виробництво ризиків притаманне усім суспільним сферам: економічній, політичній, соціальній. За виробництвом ризику йдуть такі фази — розповсюдження, а потім споживання ризику. Однак, процес цим не завершується: споживання ризику одночасно призводить до його накопичення, не поглинання, а його акумуляції. Ризик стає зростаючим компонентом суспільного виробництва. Концентрація ризиків призводить до «ефекту бумерангу», «тобто до універсалізації та глобалізації ризиків, які порушують класові і національні межі. «Ефект бумерангу» породжує зворотній зв’язок, а споживання ризику одночасно є і початком його виробництва»2.

Ризики зумовлені імовірнісним характером багатьох природних, соціальних і технологічних процесів, на розгортання яких впливає цілий ряд не прогнозованих, випадкових об’єктивних та суб’єктивних чинників. Це зумовлює неможливість керування суспільством як жорстко детермінованою системою.

Аналіз ризику передбачає виокремлення основних його елементів:

—«можливість відхилення від поставленої мети, заради чого виконувалася обрана альтернатива;

—ймовірність досягнення бажаного результату;

—відсутність впевненості в досягненні поставленої мети;

—можливість виникнення небажаних наслідків (матеріальні або фізичні збитки, захворюваність, смертність тощо) при проведенні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб’єкта, який ризикує;

—матеріальні, екологічні, моральні та інші втрати, пов’язані із впровадженням, обраної в умовах невизначеності, альтернативи;

—очікування загрози, невдачі в результаті вибору альтернативи та її реалізації». 3

Цей підхід вказує, що ризик пов’язується не лише з вірогідними негативними наслідками, адже він орієнтований на нові методи, технології досягнення результатів в умовах невизначеності та ви-

1Интервью с профессором Ульрихом Беком // Журнал социологии и социаль-

ной антропологии. — 2003. Том VI. — № 1. — C. 5—23.

2Гришаев В. В. Риск и общество (дискуссия о понятии риска и библиография) http://ecsocman.edu.ru

3Качинський А. Б. Розвиток проблеми ризику в Україні: теорія і практика //

Стратегічна панорама. — 2002. — № 4. http://www.niisp.gov.ua

78