СІМ’Я ЯК МАЛА СОЦІАЛЬНА ГРУПА ТА СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

1.Сім’я як соціальний інститут та мала соціальна група.

2.Типи сім’ї та шлюбу.

3.Соціальні функції сім’ї.

4.Сучасна сім’я. Тенденції розвитку сучасної сім’ї.

5.Сім’я в Україні.

СІМ’Я ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ТА МАЛА СОЦІАЛЬНА ГРУПА

Одним із засновників наукового аналізу сім’ї вважають швейцарського вченого Іоганна Якоба Бахофена1, який на початку ХІХ ст. видав свою працю «Материнське право», що вирізнялася оригінальністю підходу до проблем сім’ї та її еволюції. На основі дослідження численних літературних джерел, вагоме місце серед яких посідали стародавні міфи, вчений стверджував першопочатковість материнського права в історії сім’ї.

Окрему спеціальну соціологічну теорію — соціологію cім’ї — започаткував Льюіс Генрі Морган. Основна праця Л. Моргана «Давнє суспільство» (1877 р.). Вчений розробив наукову теорію розвитку сім’ї, яка суперечить концепції її божественного походження.

За О. Контом, сім’я — спілка, що базується на інстинктах та емоційній прихильності2. О. Конт вважав найважливішими завданням сім’ї — передавання традицій. Сім’я забезпечує соціальну наступність поколінь, є основним елементом суспільства, за її зразком побудовані інші складові суспільства. Сім’я змінюється та розвивається. При цьому людство повинно дотримуватися закону поступального розвитку,

1Черняк Е. М. Социология семьи. — М., 2003 — С. 5—14.

2Там само.

162

не порушуючи його революційними змінами, тому що для сім’ї це надзвичайно руйнівно. Кожне наступне покоління покликано передавати та збільшувати матеріальний та духовний потенціал. Це механізм нормального прогресивного розвитку людства.

Сім’я як найважливіший соціальний інститут досліджувалася класиками соціології — Л. Морганом, Ф. Енгельсом, М. Ковалевським, Ф. Ле Пле, Б. Малиновським, О. Контом, Е. Дюркгеймом, П. Сорокіним, Г. Спенсером та ін.

Аналіз тенденцій розвитку сучасної сім’ї як соціального інституту подається у працях Е. Берджеса, У. Гуда, Х. Локка, Т. Парсонса, Е. Гіденса, П. Бергер, Б. Бергер та ін. Різноманітні аспекти функціонування сім’ї, зокрема в нових соціально-економічних умовах, досліджують російські вчені А. Антонов, С. Голод, М. Мацковський, В. Медков, Н. Римашевська, Г. Сілладзе, А. Харчев та українські соціологи О. Балакірєва, Н. Лавриненко, А. Ноур, В. Пилипенко, Л. Чуйко, Ю. Якубова та ін.

Проблематика сім’ї в колі наукових досліджень Державного інституту проблем сім’ї та молоді, Українського інституту соціальних досліджень, Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, Інституту проблем виховання АПН України, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України та ін.

Основні етапи розвитку соціології сім’ї в радянській та пострадянській соціології в другій половині ХХ ст. виокремлює Солодовников В. В.1:

1.Перший етап — метафізично-ідеологічний (1950-ті — по-

чаток 1960-х рр.). Його характеризували: ідеологічна амбівалентність та «периферійність»; відносна незначущість цієї тематики в науковому розгляді.

2.Другий етап — друга половина 60-х — перша половина 70-

хрр. ХХ ст. На цьому етапі розпочинаються емпіричні дослідження щодо інституційних особливостей сім’ї та шлюбу в радянському суспільстві, що вирізняли їх від капіталістичних інституцій (поєднання професійних та сімейних ролей жінки, результативність заходів макросоціальної політики, народжуваність та розлучення …).

3.Третій етап. Друга половина 70-х — кінець 80-х рр. ХХ ст. —

акцентування на функціонуванні сім’ї як малої соціальної групи: дослідження «факторів ризику», стабільності, якості шлюбу; «по-

1 Солодовников В. В. Социология семьи в России: вторая половина ХХ века // http: www.socialpolicy.ru

163

треби в дітях»; еволюції типів сім’ї (передусім на основі міжособистісної взаємодії); типології функцій сім’ї; подружні конфлікти… Меншу увагу приділяли політиці в сфері сім’ї.

4. Четвертий етап. Останнє двадцятиріччя ХХ ст. — відхід від тематики, властивої соціології сім’ї загалом, за рахунок заглиблення в окремі дослідницькі теми, їх локалізації, «вестернізації», «гендеризації» та захоплення якісною методологією.

Соціологія сім’ї — галузь, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних соціально-економічних і культурних умовах.

Об’єкт соціології сім’ї — сім’я та шлюб.

Сім’я — об’єднання на шлюбі або кровному спорідненні, усиновленні людей, що пов’язане спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністью за виховання дітей, піклуванням про рідних та взаємодопомогою. Водночас, це особлива форма взаємодії, мала контактна група людей.

За Н. Смелзером: «Сім’єю називається засноване на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні об’єднання людей, пов’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю за виховання дітей; члени родини часто живуть в одному будинку»1.

Сім’я має забезпечити фізичне і духовне відтворення населення, тобто виконувати специфічну соціальну функцію. Як один із найдавніших соціальних інститутів виникає в надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав.

На перших етапах розвитку суспільства відносини між жінкою і чоловіком, старшими та молодшими поколіннями регулювалися племінними і родовими традиціями та звичаями, що базувалися на релігійних і моральних уявленнях. Із виникненням держави регулювання сімейних відносин набуло правового характеру.

Сім’я — більш складана система відносин, ніж шлюб, оскільки вона, зазвичай, об’єднує не тільки подружжя, а й їхніх дітей, а також інших родичів та близьких.

Шлюб — це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством система відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їхні права і обов’язки один щодо одного та щодо дітей та рідних.

1 Смелзер Н. Социология. — М., 1994. — С. 389—426.

164

Через шлюб суспільство впорядковує і санкціонує статеве життя, встановлює подружні та батьківські права та обов’язки.

Основною особливістю шлюбу є те, що це інститут, який регулює відносини подружжя, на відміну від сім’ї — інституту, що регулює також і відносини між батьками й дітьми.

Юридичне оформлення шлюбу накладало обов’язки не тільки на подружжя, але і на державу, що санкціонувала цей союз і повинна була забезпечувати соціальний контроль за його функціонуванням.

Сім’я – це соціальний інститут (з точки зору функціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історично визначену організацію, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

Типові та найхарактерніші ознаки сім’ї

—шлюбні або кровноспоріднені зв’язки між усіма її членами;

—спільне проживання в одному приміщенні;

—спільний сімейний бюджет.

	Предмет дослідження1
Сім’я як	• суспільна свідомість у сфері сімейно-шлюбних відно-
соціальний	син;
інститут	• спосіб життя сім’ї;
	• ефективність реалізації соціальних функцій інституту;
	• соціальний механізм зміни норм і цінностей у межах
	соціального інституту сім’ї.
Сім’я як	• умови формування і етапи розвитку сім’ї;
мала соціа-	• динаміка подружніх відносин та відносин між батька-
льна група	ми і дітьми;
	• розподіл обов’язків у сім’ї;
	• причини та мотиви розлучень;
	• структура та функції сім’ї.

1 Руденко Р. И. Практикум по социологии. — М., 1999. — С. 335.

165

Основні сучасні напрямки дослідження соціології сім’ї:

•мотивація та вік вступу до шлюбу, а також припинення шлюбу;

•структура сім’ї, чисельність, розподіл ролей, типологія сім’ї;

•відносини, що складаються у сім’ї як між подружжям, так і між поколіннями;

•якість життя, рівень матеріального забезпечення життя, вплив цих факторів на сімейні відносини;

•функції сім’ї, їх зміна, трансформація та вплив цих змін на структуру сім’ї, виконання основних функцій, зокрема репродуктивної.

Розрізняють сім основних методологічних передумов вивчення сім’ї1:

1.Сім’я — продукт суспільного розвитку, вона знаходиться у процесі руху: розвиток суспільства від нижчого до вищого щабля призводить до переходусім’ї від нижчої до вищоїформи (Льюіс Морган).

2.Сім’я — відкрита соціально-біологічна підсистема «суспільства». Відносини в самій підсистемі «сім’я» та з елементами системи «суспільство», що виникають у процесі реалізації найважливіших функцій сім’ї, постають для неї основними системоутворюючими зв’язками.

3.Життєдіяльність сім’ї — це процес реалізації її найважливіших функцій: демографічних (репродуктивна) та соціальних (економічна, споживча, освітня, виховна).

4.Усі функції взаємопов’язані та реалізуються комплексно. Зміна активності в одному функціональному напрямку призводить до зміни активності сім’ї в інших напрямках.

5.Як підсистема системи «суспільство» сім’я активно взаємодіє

зіншими суспільними підсистемами, які також впливають на реалізацію сім’єю своїх найважливіших функцій. Як наслідок — резерви часу в сім’ї на виконання певних функцій можуть збільшуватися (чи зменшуватися) не лише за рахунок вивільненого часу у зв’язку зі скороченням активності сім’ї, пов’язаної з виконанням інших функцій, а й за рахунок передання (повністю чи частково) частини функцій іншим підсистемам суспільства.

6.Кожен історичний етап зумовлює визначену ієрархію функцій сім’ї. Розвиток сім’ї проектується на ієрархію її функцій: відбуваються цілеспрямовані зрушення в активності сім’ї в найважливіших функціональних напрямках.

7.Зміни у матеріальних умовах функціонування сім’ї є визначальними щодо основних напрямків розвитку сім’ї.

1 Семья сегодня. — М., 1979. — С. 3—6.

166