Відмінності між позитивізмом та соціологічною концепцією марксизму

Вона розглядає суспільство не як продовження й вищий продукт природи, а як об’єктивну реальність особливого ґатунку, яка саморозвивається; причини розвитку суспільства слід шукати в ньому самому, а не поза його межами.

На основі позитивістських концепцій будуються чисельні способи вдосконалення існуючого капіталістичного ладу шляхом реформ і соціальної політики держави. Позитивістська соціальна політика визнає лише еволюційний тип суспільного розвитку і заперечує необхідність соціальних революцій. Вважає, що будь-яке суспільство можна реформувати, а соціальні конфлікти розв’язати шляхом мирним, у чому значна роль належить саме соціології. Марксизм вважає капіталістичне суспільство принципово нездатним до подальшого існування, заперечує саму можливість його реформування і вдосконалення, прирікає на загибель.

Марксистська соціологічна теорія порушує позитивістський принцип об’єктивності наукового знання, відкрито стаючи на захист одного класу — пролетаріату і відверто прагнучи знищення іншого класу — буржуазії. Тому вона є не лише і не стільки теорією, скільки ідеологією і політичною практикою, закликом до насильницького повалення буржуазного ладу.

Соціологічний позитивізм прагне будувати свої концепції на базі дослідних даних. Марксизм в соціології приділяє значну увагу інтерпретації категорій і понять, залишаючи поза розглядом проблему надійності емпіричної бази і зв’язок між емпіричним і теоретичним рівнями дослідження. Далі це призведе до однобічності трактування капіталізму і нехтування його нових ознак: підвищення рівня життя пролетаріату; зростання середнього класу; успішність здійснення реформ і раціонального планування тощо.

СОЦІОЛОГІЧНИЙ ПСИХОЛОГІЗМ

СОЦІОЛОГІЧНИЙ ПСИХОЛОГІЗМ (КІНЕЦЬ ХІХ ст.).

Критикують марксизм та позитивізм, які, на їхню думку, не дозволяють враховувати найбільш важливий фактор суспільного буття — роль людської психіки і свідомості.

До психологічного напряму в соціології належать теоретичні системи, предметом дослідження яких є загальні закономірності та рушійні сили суспільного розвитку, а об’єктом є суспільство та великі соціальні спільноти.

Детермінований:

—інтересом до проблем мотивації та психологічних механізмів соціальної поведінки;

—зародженням експериментальної психології та її інституціоналізацією.

26

	ОСНОВНІ
	ТЕЧІЇ:
1. Психологічний	Спонтанний розвиток стихійних сил (генезис)
еволюціонізм	із появою людства доповнюється свідомими ді-
Лестер-Френк Уорд	ями людини, що ставить перед собою певні ці-
(1841—1931 рр.)	лі. Свідомий бік еволюції — телезис. Первин-
	ною соціальною силою є первинні бажання
	(голод, спрага...), на основі яких формуються
	складніші бажання (інтелектуальні, моральні,
	етичні).
2. Інстинктивізм	Кожне суспільне явище — певний інстинкт або
Вільям Мак-Дугалл	низка інстинктів (війни — схильність до забія-
(1871—1938 рр.).	куватості; нагромадження багатства — ску-
	пість та схильність до корисливості; спільне
	життя та діяльність — стадний інстинкт).
3. Психологія	Головна історична сила — «народний дух»,
народів	який виражає психічну подібність індивідів
Моріц Лацарус	однієї нації. Індивіди — продукт загального
(1824—1903 рр.)	«народного духу».
4.Психологія на-	Будь-який масовий рух ототожнювали з ірраці-
товпу (групові тео-	ональним та руйнівним натовпом (анонімність,
рії)	психологічне зараження і навіювання «людини
Гюстав Лєбон	натовпу»), (на зміну «ері еліт» приходить «ера
(1841—1931 рр.)	натовпу» — початок занепаду).
5. Інтеракціоналізм	Процес взаємодії індивідів (соціальних істот,
Чарльз Хортон Кулі	що належать до певних соціальних груп і вико-
(1864—1929 рр.)	нують певні ролі). Суспільство існує завдяки
	взаємодії між його складниками — людьми та
	соціальними групами.

27

СОЦІОЛОГІЯ Е. ДЮРКГЕЙМА.

Французький соціолог ЕМІЛЬ ДЮРКГЕЙМ (1858—1917 рр.)

«Правила соціологічного методу», «Метод соціології»

	Дві тенденції в соціологічній концепції:
	натуралізм	— випливає з розуміння суспільства за аналогією до природи
		(продовжує на якісно новому рівні, намагається будувати соціо-
		логію за зразком природничих наук);
		— знаходить відображення у принципі: «соціальні факти слід
		розглядати як речі»;
	Позитивістський	— це зумовлює причинний та функціональний аналіз соціальних
		фактів (суспільство розуміється як соціальна цілісність, подібна
		живому організму з його досконалою системою органів та фун-
		кцій, що історично розвивається від простого до складного);
		— виводить поняття суспільств нормального типу, норми та пато-
		логії (емпірично фіксованою ознакою є поширеність соціального
		явищааборідкість, винятковість);
		— усі ці положення дають підстави визнавати Дюркгейма одним із
		провіднихнауковців, якізаснували структурнийфункціоналізм.
		— Вимагає розуміння суспільства як реальності особливого типу,
		відмінної від усіх інших її видів (хімічної, біологічної, психологі-
		чної) та домінуючої над індивідом.
		Соціальні факти — елементи соціальної реальності, сукупність
	реалізм	яких утворює суспільство, і які складають предмет соціології
		— морфологічні факти «матеріальний субстрат суспільства»
		(колективність, розповсюдженість, примусовість для індивіда).
		Соціальні факти поділяються на:
	Соціальний	(населення, засоби спілкування, житло...).
		— фізіологічні «духовні» факти — «колективні уявлення» (ре-
		лігія, мораль, право ...).
		Суспільство виникає внаслідок причинної взаємодії індиві-
		дів, але згодом стає «вищим» — центральне положення соціаль-
		ного реалізму — визнання пріоритету суспільства, суспільної
		свідомості, «колективних уявлень» над індивідами.
		Отже, зазначені вище положення утворюють «соціологізм» —
		принцип специфічності та автономності соціальної реальності, її
		домінування над індивідами.
Ідея	соціа-	Механічна солідарність (примітивні суспільства, розподіл праці
льної солі-		незначний; колективна свідомість — як репресивна сила для
дарності		об’єднання людей в єдине суспільство); об’єднання на основі подіб-
(об’єднання		ності. Пануєрепресивнеправо.
розрізнених		Органічна солідарність (розвинені суспільства — сила колек-
індивідів)		тивної свідомості послаблюється, зростає органічна солідар-
		ність: кожен стає особистістю і бачить особистість в іншому;
		зростає залежність один від одного; право — захищає індиві-
		дів) — в її основі — поділ праці. Реститутивне (те, що віднов-
		лює) право.

28

Аномія	Дезінтеграція суспільства і особи, відсутність чіткої моральної
	регуляції поведінки індивідів), соціальна нерівність, нестримна
	класова боротьба, конфлікти тощо.
	Стан суспільства, в якому у його членів втрачена значущість соціа-
	льних норм та цінностей, що призводить до зростання поведінки з
	відхиленням, атакождосамогубств.
	Відсутність еталонів порівняння, соціальної оцінки власної по-
	ведінки, що призводить до «люмпенізованого» стану, втрати
	групової єдності.
	У невідповідності, розриві між соціальними цілями та соціально
	визнаними засобами їх досягнення, що при недосяжності усіх
	цих цілей законними засобами штовхає багатьох людей на неза-
	конні шляхи їх досягнення1.
Норма	Норма — те, що має широке розповсюдження, певне статистич-
	не «середнє число», яке відображає стан здоров’я у конкретного
	соціального цілого; відхилення від норми — патологія; злочин-
	ність — норма; зростання злочинності — патологія.
Концепція	Число самогубств є обернено пропорційним мірі інтеграції тих
самогубств	соціальних груп до яких належить індивід.
«Самогубс-	Види самогубств:
тво», (1897)	егоїстичні — відсутність тісних зв’язків між індивідом та гру-
	пою, людина не бачить смислу життя, свої цінності й потреби
	ставить вище за інші;
	альтруїстичні— індивід настільки залучений до соціальної систе-
	ми, щоготовийпожертвувативласнимжиттямзарадисуспільства;
	аномічні— соціальне середовище втратило механізми нормати-
	вної регуляції поведінки;
	фаталістичні — занадто жорстка регламентація життєдіяльно-
	сті індивіда в суспільстві зумовлює прийняття рішення про са-
	могубство.
	Рівень самогубства вище влітку, ніж взимку; серед чоловіків, ніж
	серед жінок; серед старих, ніж серед молодих; військових, ніж циві-
	льних; протестантів (менш консервативна релігія), ніж католиків;
	середодинаків, ніжодружених; жителівміста, ніжсела...
Структура	Соціальна морфологія вивчає субстрат суспільства (структуру,
соціології	географічні фактори, народонаселення, щільність, кількість).
	Соціальна фізіологія — «життєві прояви суспільства» — охоп-
	лює окремі науки: соціологію релігії, моралі, юридичну, еконо-
	мічну, естетичну.
	Загальна соціологія — теоретичний синтез, найзагальніші за-
	кони, філософський аспект знання.
1887 р.	Визнаний професором педагогіки і соціології на філософському
	факультеті у Франції (Бордо), Дюркгейм першим читає лекції з
	соціології.
1896 р.	Створив першу у Франції кафедру соціології.
	Професор соціальних наук (вперше у Франції).
1898 р.	Засновник та редактор соціологічного журналу «Соціологічний
	щорічник».

1 Социология. Учеб. пособ. / Под ред. Д. С. Клементьева. — М., 2004. — С. 34.

29

Механічна та органічна солідарність за Е. Дюркгеймом

	Механічна солідарність		Органічна солідарність
Морфоло-	Заснована	на подібностях	Заснована на поділі праці
гічна	(переважає в менш розви-		(переважає в більш розви-
(структур-	нутих суспільствах).		нутих суспільствах).
на) основа	Сегментарний тип (спочат-		Організований тип (злиття
	ку на клановій, потім на		ринків і зростання міст).
	територіальній основі).		Велика		взаємозалежність
	Слабкий взаємозв’язок (де-		(дещо	сильні		соціальні
	що слабкісоціальні зв’язки).		зв’язки).
	Дещо малий обсяг насе-		Дещо великий обсяг насе-
	лення.		лення.
	Дещо низька матеріальна і		Дещо висока матеріальна
	моральна щільність.		і моральна щільність.
Типи норм	Правила з	репресивними	Правила		з реститутивни-
(втілені	санкціями.		ми санкціями.
в праві)	Перевага карного права.		Перевага		кооперативного
			права (цивільного, комер-
			ційного,		процесуального,
			адміністративного і кон-
			ституційного).
Формальні	Великий обсяг.		Малий обсяг.
ознаки	Висока інтенсивність.		Низька інтенсивність.
колективної	Висока визначеність.		Низька визначеність.
свідомості	Влада групи абсолютна.		Великий простір для ін-
			дивідуальної ініціативи і
			рефлексії.
Зміст	Висока міра релігійності.		Зростаюча світськість.
колективної	Трансцендентність (пере-		Орієнтованість на людину
свідомості	вага над інтересами люди-		(зв’язок з інтересами лю-
	ни і беззаперечність).		дини і відкритість для об-
	Приписування вищої цін-		говорення).
	ності суспільству й інтере-		Приписування вищої цін-
	сам суспільства як цілого.		ності	перевагам		індивіда,
	Конкретність і детальний		рівності		можливостей,
	характер.		трудовій етиці і соціаль-
			ній справедливості.
			Абстрактність і загальний
			характер.

30