ЕТАПИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ (НІМЕЦЬКІ ВЧЕНІ)

1.Підготовка

2.Проведення

3.Опрацювання та узагальнення емпіричних даних. Розробка рекомендацій

ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, ЇЇ СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ

Програма соціологічного дослідження — науковий доку-

мент, який містить методологічні та процедурні основи дослідження соціального об’єкта.

Функції програми:

методологічна

методична (загальний логічний план дослідження, на основі якого здійснюється цикл: теорія-факт-теорія)

організаційна — чіткий розподіл праці, контроль за ходом СД.

Структура програми соціологічного дослідження1

	Методологічний розділ		Процедурний (методичний) розділ
	(Що?, Для чого робити?)			(Як?)
	1. Формулювання проблеми, ви-	6.		Стратегічний (принциповий)
	значення об’єкта, предмета до-		план.
	слідження.	7.		Обґрунтування вибірки.
	2. Визначення мети і завдань	8.		Методи і процедури збору та
	дослідження.		аналізу первинних даних.
	3. Інтерпретаціяосновнихпонять.	9.		Вид підсумкового документа
	4. Попередній системний аналіз		(аналітичний звіт, стаття, моно-
	об’єкта.		графія…).

5.Розробка робочих гіпотез.

1Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. — М., 1998. — С. 70—130.

247

Програма доповнюється робочим планом, в якому впорядковується етапи роботи, терміни здійснення, оцінюються необхідні ресурси.

Вимоги до програми:

Необхідність

Ясність і чіткість її структурних компонентів

Логічна послідовність

Гнучкість

Створення програми починається з визначення проблеми дослідження, визначення предмета і мети дослідження.

Соціальна проблема — суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

— з гносеологічної точ- Знання про незнання, невідповідність або ки зору (тобто з точки протиріччя між знаннями про потреби зору пізнавального про- людей в результативних практичних або цесу) теоретичних діях та незнання шляхів за-

собів, методів, способів та прийомів реалізації цих необхідних дій.

— предметний бік Явища і процеси, які викликають занепокоєння.

Слід розрізняти реальні й надумані, міфічні, соціальні проблеми; уникати дослідження вельми масштабних соціальних проблем. Це може призвести до ускладнення інструментарію, непередбачених матеріальних і часових витрат на проведення дослідження та зробить його громіздким і малоефективним; слід прагнути якомога точнішого, конкретнішого формулювання проблеми, що дасть змогу грамотно та оперативно провести соціологічне дослідження і розробити адекватні рекомендації.

Соціологія використовує різноманітні підходи до визначення типу соціальної проблеми, беручи за основу мету дослідження, носія проблеми, масштаби її поширення, час дії, глибину суперечності, що створює проблему.

248

ВИДИ ПРОБЛЕМ:

Відповідно до мети:

•Гносеологічні (логіко-пізнавальні) спричинені нестачею інфо-

рмації про стан, тенденції функціонування соціального об’єкта. Тобто народження проблеми зумовлене недостатністю знання про певніпроцеси, явища соціальногожиття. (Науковапроблема).

•Предметні — це суперечності, зумовлені зіткненням інтересів соціальних спільнот, інститутів, які дестабілізують їх життєдіяльність і стимулюють до активних дій. (Соціальна проблема).

За носіями

•проблеми окремих соціальних груп

•(соціально-демографічних, національних, професійних, політичних та інших);

•проблеми соціальних інститутів;

•конкретних виробничих підприємств, державних закладів та установ, закладів освіти, організацій.

За масштабами поширення проблеми

•державні

•регіональні

•локальні

За часом дії

•короткотривалі (незадоволеність слухачів певною формою навчання);

•середньотривалі (проблема адаптації працівників до нових трудових відносин у зв’язку зпереходом підприємства нагоспрозрахунок);

•довготривалі (протиріччя, які породжують девіації).

За глибиною суперечностей:

•однопланові (стосуються одного аспекту соціального явища, процесу (вибори депутата; прийняття чи неприйняття рішення щодо зміни форми власності);

•системні (характерні для багатьох елементів соціального явища, процесу; відображають дисбаланс всієї системи елементів цілісного явища або процесу. Наприклад, зростання злочинності у зв’язку зі змінами структури девіантної поведінки, набуття масового характеру таких її видів, як наркоманія, рекет);

•функціональні (спричинені порушенням глибинних зв’язків (при- чинно-наслідкових) у механізмі функціонування соціального явища або процесу) (зміни в політичних відносинах, функціонуванні політичних та соціальнихінститутів узв’язкузутворенням правовоїдержави).

249

Проблема дослідження завжди передбачає свого носія — певну спільноту чи групу, їхню діяльність.

Об’єкт соціологічного дослідження: певна соціальна реаль-

ність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб’єкти, процеси у їх конкретних, відносно завершених станах та взаємодії).

Те, що містить соціальне протиріччя і породжує проблемну ситуацію.

Те, на що спрямоване соціологічне дослідження.

Об’єкт дослідження існує в соціальній реальності незалежно від дослідника.

Предмет соціологічного дослідження: найбільш значущі з

теоретичної або практичної точки зору особливості, сторони

об’єкта, які необхідно дослідити.

Має штучне походження, оскільки формулюється до-

слідником відповідно до мети і завдань дослідження.

Один і той самий соціальний об’єкт може мати багато особливостей, якостей, боків, які відображають певну його характеристику. Тому вибір предмета дослідження передбачає чітку постановку проблеми, формулювання мети і завдань дослідження, системний аналіз його об’єкта.

Мета і завдання соціологічного дослідження

Мета соціологічного дослідження містить відповідь на пи-

тання, для чого воно проводиться, орієнтує дослідження на підсумок, визначає логіку і спрямованість завдань, упорядковує різноманітні дослідницькі процедури.

250

Відповідно до мети соціологічні дослідження поділяють на:

¾теоретико-пізнавальні (спрямовані на глибше пі-

знання явища чи процесу, отримання нового, різнобічного знання, вирішення соціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їх вивчення);

¾прикладні (націлені на практичне розв’язання чітко окреслених соціальних проблем — організаційних, управлінських, соціально-психологічних, пов’язаних з вирішенням конфліктних ситуацій тощо).

Оскільки мета дослідження — кінцевий його результат, що має узагальнений вигляд, для її досягнення треба розробити завдання — конкретні «кроки».

Завдання соціологічного дослідження — логічно сформу-

льовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію.

Завдання соціологічного дослідження поділяють на:

♦головні (передбачають пошук відповідей на головне запитання, безпосередньо пов’язане з розв’язанням поставленої проблеми);

♦часткові (виникають у процесі вирішення головних завдань, випливають із них і також спрямовані на розв’язання проблеми) і

♦додаткові (можуть бути логічно не пов’язаними з метою дослідження, виникають за необхідності вирішення якихось додаткових питань, наприклад, методичних).

Теоретична та емпірична інтерпретація понять

З’ясовуючи сутність предмета соціологічного аналізу, дослідник використовує поняття, які є стрижневими у теоретичному опрацюванні соціальних явищ і процесів. При цьому важливе значення має чітке, однозначне розуміння і використання цих понять впродовж усього дослідження.

Теоретична інтерпретація — полягає в розкритті, поясненні, тлумаченні, фіксації змісту понять відповідно до концепції дослідження.

251

Емпірична інтерпретація — пошук емпіричних значень поняття у термінах, які пояснюють його зміст і важливі під час конкретного дослідження.

Операційне визначення (операціоналізація) — визначення поняття через фіксацію емпіричних ознак.

Головним завданням емпіричної інтерпретації є поступове зведення складних теоретичних понять, якими оперує соціологія і які найчастіше не сприймаються респондентами через свою складність, до простих емпіричних характеристик, які відображають сутність понять і можуть бути використані для збирання первинної соціологічної інформації.

Емпірична інтерпретація передбачає такі послідовні операції:

—аналіз наукової літератури, пошук теоретичних визначень поняття, яке належить інтерпретувати, з’ясування сутності, створення його цілісного образу;

—визначення якостей, характеристик поняття і систематизація найважливіших ознак досліджуваного цілісного образу;

—вибір прямих показників для кожної із визначених характеристик, що дає змогу їх зафіксувати і побудувати, так звані, індикатори (найпростіші показники), які можна використати потім в інструментарії соціологічного дослідження.

Наприклад, вивчаючи соціально-психологічний клімат у трудовому колективі, немає сенсу просити у респондента дати йому оцінку, оскільки, по-перше, цей термін не дуже часто вживається у повсякденному житті колективу, а, по-друге, робітники можуть не знати, як його оцінити. Доцільно в такому разі «розкласти» поняття «соціально-психологічний клімат» на складові, що визначають його сутність, але є менш складними. Цими складовими є стосунки між членами колективу, між керівником і членами колективу, конфлікти, ставлення працівників до своїх обов’язків, трудового середовища, найближчого оточення тощо. Остаточним результатом буде поява в анкеті питань, доступних для розуміння респондентів, що сприймаються однозначно і передбачають їх щирі відповіді: «Чи задоволені Ви стосунками з товаришами по роботі?», «Як часто у Вашому колективі бувають конфліктні ситуації?» тощо.

252

Ставлення до праці1

Уточнення основного змісту явища — семантична інтерпретація поняття «ставлення до праці»

Ставлення до професійної

Ставлення до трудової діяльності

діяльності та конкретної роботи

поряд з іншими основними

на певному місці

сферами способу життя

Ставлення

Ставлення

Став-

Місце трудової діяльності в

до

доспеці-

леннядо

системі життєвих інтересів

професії

альності

роботи

Задоволе-

Престиж у

ність

суспільно-

побут

обраною

робота

дозвілля

суспільній

(наявною)

політична

сім’я

думці

спеціаль-

діяльність

ністю (в)

За об’єктивними

За суб’єктивними озна-

Орієнтація на роботу

ознаками (а):

ками (в):

як на самооцінку, ді-

— Якість

Запитам

яльність та засіб до-

— Продуктивність

Вимогам до роботи

сягнення інших жит-

— Інтенсивність

— задоволеність

різ-

тєво важливих цілей:

— Дисциплінованість

ними

елементами

ви-

власне

цільова та

робничої ситуації

«інструментальна

орієнтація» (с)

а’

в’

с’

Способи отримання необхідних даних: для реєстрації зазначених вище

станів та якісних особливостей прояву ставлення до праці — операції

в емпіричному дослідженні при збиранні даних та їх аналізі

А’ свідчення із доку-

В’ —

опитування

са-

С’ — аналіз

взаємо-

ментів для

майстрів,

мих робітників

зв’язків між різними

складання

«картки

показниками

орієнта-

працівника» з відпові-

цій та оцінками задо-

дними даними

воленості, а також ни-

ми та об’єктивованими

показниками роботи (із

картки працівника)

Рис. Порядок дій у процесі уточнення та інтерпретації поняття «ставлення до праці»

1 Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. — М., 1998. — С. 70—130.

253

Аналізуючи отриману інформацію, дослідник проводить зворотну соціологічну процедуру (послідовно аналізуючи значення індикаторів, він поступово повертається на рівень теоретичних понять і робить висновки щодо досліджуваної проблеми).

Системний аналіз об’єкта, основною метою якого є побудова гіпотетичної (концептуальної) моделі об’єкта з урахуванням комплексу його елементів, зовнішніх і внутрішніх зв’язків.

Встановлення сукупності чинників, які впливають на об’єкт і визначають напрямки і тенденції його функціонування та розвитку.

Такий аналіз об’єкта дослідження дає змогу:

¾зафіксувати його складові, зовнішні та внутрішні зв’язки;

¾описати механізм його функціонування і розвитку;

¾встановити головні й другорядні чинники, що визначають цей механізм;

¾конкретизувати проблемну ситуацію;

¾з’ясувати предмет дослідження;

¾визначити й проінтерпретувати основні поняття дослідження;

¾розробити робочі гіпотези;

¾виокремити категорії та одиниці аналізу.

Важливим у системному аналізі є встановлення сукупності чинників, які впливають на об’єкт і визначають напрямки і тенденції його функціонування та розвитку.

Тому дослідник повинен виокремити та описати якнайбільше цих чинників, встановити їх значення, зв’язок, силу і специфіку впливу.

254

Класифікація чинників, які впливають на об’єкт і визначають напрямки і тенденції його функціонування та розвитку:

¾загальні (характерні для всього класу подібних об’єктів),

¾специфічні (характерні для конкретного об’єкта),

зовнішні (знаходяться у навколишньому середовищі),

внутрішні (містяться у самому об’єкті),

¾функціональні (визначають функціональні зв’язки елементів об’єкта),

¾структурні (забезпечують спосіб зв’язку елементів об’єкта),

¾генетичні (зумовлюють походження і послідовність станів об’єкта,

об’єктивні (їх дія не залежить від функціонування об’єкта),

суб’єктивні (залежать від функціонування об’єкта),

¾прямі (результати їхнього впливу виявляються безпосередньо),

¾опосередковані (результати їх впливу проявляються у взаємодії з іншими,

індивідуальні (пов’язані з діяльністю окремих учасників),

колективні (пов’язані з діяльністю соціальної спільноти, групи, колективу).

Гіпотеза в соціологічному дослідженні — обґрунтоване

припущення:

•про структуру;

•про механізми функціонування і розвитку досліджуваного об’єкта.

255

	Види гіпотез
За змістом:	• описові (містять припущення про фактичний стан
	об’єкта, його функціонування);
	• пояснюючі (орієнтовані на встановлення причин,
	чинників, що пояснюють механізми функціонування
	об’єкта);
	• прогнозні (передбачають тенденції та напрямки фун-
	кціонування і розвитку об’єкта).
За рівнем	♦ теоретичні (існують у формі теоретичних припу-
аналізу:	щень);
	♦ статистичні (формулюються як система показників й
	індексів статистики);
	♦ емпіричні (постають як операційні поняття, індекси,
	показники).
З огляду на	• основні;
завдання до-	• другорядні.
слідження:
За послідов-	♦ первинні (робочі гіпотези, висунуті під час розробки
ністю вини-	програми дослідження);
кнення.	♦ вторинні (висунуті замість первинних, якщо ті не
	підтверджуються під час дослідження).

Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки у процесі попереднього системного аналізу об’єкта. Під час соціологічного дослідження вона може бути підтвердженою або спростованою. Перевірка робочих гіпотез можлива тільки за умови, що всі поняття і терміни, за допомогою яких вона сформульована, будуть теоретично та емпірично інтерпретовані, визначені за допомогою індикаторів і знайдуть своє місце в соціологічному інструментарії.

Стратегічний (принциповий) план дослідження

Відповідно до мети і завдань дослідження, обізнаності щодо досліджуваного об’єкта виробляють конкретну стратегію пошуку — план соціологічного дослідження (пошуковий, описовий, експериментальний), який визначає послідовність, спрямованість операцій на досягнення поставленої мети.

256

Види стратегічного плану

—Пошуковий (формулятивний, розвідувальний) план.

—Описовий (дескриптивний) план.

—Експериментальний (аналітико-експериментальний) план.

—Повторно-порівняльний план.1

Вибірка

Якщо об’єкт дослідження (носій інформації) кількісно невеликий (не перевищує 300—500 одиниць), можна провести суцільне обстеження.

Але найчастіше об’єкт дослідження — великі соціальні групи. Тому вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню.

Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об’єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як «генеральна сукупність», вибіркова сукупність», «одиниця відбору», «одиниця спостереження», «репрезентативність», «помилка репрезентативності» тощо.

Генеральна сукупність — обмежений територіально та у часі об’єкт дослідження.

Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

1 Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. — М., 1998. — С. 70—130.

257

Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.

Отже, термін вибірка застосовується у двох основних значеннях:

•метод відбору об’єктів дослідження (вибірковий метод);

•сукупність об’єктів дослідження, з яких ми зчитуємо інфор-

мацію (вибіркова сукупність).

Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом обирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.

Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають дослідженню.

Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи. Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження

потрібно:

•попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і міру точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність);

•обрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження;

•визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого — економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об’єкта дослідження.

Репрезентативність — здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.

258

Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Чим більше значення відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження — врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.

Значну роль у визначенні якості інформації, отриманої в результаті емпіричного дослідження, окрім репрезентативності, відіграють такі параметри, як надійність і валідність.

Надійність інформації — адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.

Валідність (обґрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

Систематичні помилки — помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Вибірка — метод дослідження, коли із загальної (генеральної) сукупності однорідних одиниць відбирається певна її частина (вибіркова сукупність); ця частина підпадає під обстеження.

259

260

ВИДИ ВИБІРОК 1, 2

Ймовірнісна (випадкова чи стохастична)

Передбачає випадковий відбір одиниць аналізу, згідно з яким кожна одиниця генеральної сукупності має однакову можливість потрапити до вибіркової сукупності.

власне вибір номерів на картках, рівномірно випадкова перемішаних

механічна вибір прізвищ із загального списку через рівномірні інтервали

гніздова розділення генеральної сукупності на (кластерна, однорідні частини (серії, кластери) за серійна) певними ознаками. Наприклад, школи,

виборчі округи.

районована розділення генеральної сукупності на (стратифі- частини, групи, що відрізняються за каційна) ознакою, яка повинна впливати на досліджуване явище (приватні та державні підприємства — при оцінці став-

лення до приватизації).

комбінована чи багатощаблева вибірка — поєднує різні види

Цілеспрямована (невипадкова)

В основі— не перелік одиниць відбору, а статистичні дані, що описують об’єкт за найбільш значущими характеристиками.

стихійна	поштове опитування читачів жур-
(перший	налу, відвідувачів магазину
зустрічний) 3
квотна	пропорційний відбір на основі ста-
	тистики розподілу серед генераль-
	ної сукупності заданих комбінацій
	соціально-демографічних ознак ре-
	спондентів — квот
метод основного
	опитування усіх присутніх (чи 60—
масиву	70 % усієї сукупності), наприклад,
	при «зондажі» громадської думки
типова
	цілеспрямовано обирається об’єкт,
	що має найбільш типові характери-
	стики

___________

1Рысь Ю. И., Степанов В. Е. Социология: Структурно-логические схемы с комментариями. — М., 1999. — С. 376.

2Панина Н. В. Технология социологического исследования. — К., 1998. — С. 96—123.

3Паніна Н. В. відносить стихійну вибірку до окремого вигляду (поряд із цілеспрямованою та ймовірнісною).

260