Завдання
За вибраними студентами адміністративними областями (варіанти) виконати такі завдання:
1. За рис. 8 визначте які об’єкти і територій ПЗФ знаходяться на території Вашої області?
2. За рис. 9 визначте які в області здійснюють природоохоронні заходи: рекреаційні, урбаністичні, промислово-технологічні?
3. Визначте які рідкісні та зникаючі (рис. 10) і які зникаючі (рис. 11) види флори є на території Вашої області?
4. Визначте які рідкісні та зникаючі види птахів (рис. 12) і комах (рис. 13) є на території Вашого регіону?
5. Із додатку Ґ випишіть види іхтіофауни, занесені до «Червоної книги України», які існують у ріках і водоймищах Вашої області.
Рис. 9. Природоохоронні комплекси України (за В.А. Барановським, 2006)
Рис. 10. Рідкісні та зникаючі види флори України (за В.А. Барановським, 2006)
Рис. 11. Зникаючі види флори України (за В.А. Барановським, 2006)
Рис. 12. Рідкісні та зникаючі види птахів України (за В.А. Барановським, 2006)
Рис. 13. Рідкісні комахи України (за В.А. Барановським, 2006)
Питання для перевірки знань
1. Що таке біорізноманіття, які його рівні виділяють фахівці? Дайте їх визначення. Що означає термін «екотоп»?
2. У чому полягає роль біорізноманіття в природі і для людини?
3. Якими нормами має бути обмежена діяльність людини щоб зберегти природу? У чому полягає складність цієї проблеми?
4. Що потрібно забезпечити для реалізації завдань щодо збереження біорізноманіття?
5. Що означають терміни «заповідна справа», «біоконсервація» ?
6. Які Ви знаєте природоохоронні території?
7. У чому полягає мета створення екологічної мережі, з яких компонентів вона складається?
8. Для чого створена «Червона книга України», які ще побідні документи Вам відомі?
Теми для підготовки рефератів
1. Види рослин певного регіону, занесені до «Червоної книги України», та їх охорона.
2. Види тварин певного регіону, занесені до «Червоної книги України», та їх охорона.
3. Фітоценози певного регіону, занесені до «Зеленої книги України», та їх охорона.
Лабораторно-практична робота № 5
Забрудненість водних басейнів україни
Мета: з’ясувати роль води в природі і в житті людини, рівень і регіональні особливості використання «водних ресурсів» і їх забруднення внаслідок діяльності людини, якість вод України; на прикладі басейнів певних рік і територій регіонів набути навичків з оцінки стану поверхневих і підземних вод, визначення причини їх забруднення та ймовірного впливу на здоров’я людини.
Вода є необхідним природним мінералом для усіх живих істот та екосистем біосфери. Запаси прісної води на нашій планеті потенційно великі, оскільки цей природний ресурс безперервно відновлюється. Проте нерівномірний розподіл водних ресурсів по території подекуди спричиняє їх гострий дефіцит, особливо прісної води. Упродовж всієї історії розвитку людське суспільство, завжди використовуючи воду для різних цілей, мало дбало про якість природних вод, тому вона в наш час стрімко погіршується (рис. 14). Нині води Світового океану забруднені нафтопродуктами, що потрапляють, в основному, із танкерів, які зазнають аварій, та з морських
Рис. 14. Поверхневі води України та їх використання
(за В.А. Барановським, 2006)
нафтопромислів. Встановлено, що 1 т нафти забруднює 12 км2 морської поверхні. Багато прибережних міст викидає у воду відходи комунального господарства та промислових підприємств. Найбільше забруднені Середземне, Балтійське і Північне моря. Води Чорного і Азовського морів біля території України характеризуються також значним рівнем їх забруднення нафтовими вуглеводнями, фенолами, синтетичними поверхнево-активними речовинами, хлорорганічними пестицидами, важкими металами, сполуками азоту, фосфору та ін. (рис. 15). Під впливом розвитку промисловості, сільського і комунального господарства, неоднакової демографічної ситуації в Україні проблема водозабезпечення все більше загострюється. Це потребує невідкладних заходів щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів.
Під терміном «водні ресурси» розуміють усі води певної території, придатні для господарського використання. Їх розділяють на поверхневі води (річки, озера, водосховища, ставки) і підземні води. Води поверхневі – води, які тимчасово чи постійно перебувають на земній поверхні як водні об'єкти будь-якого (твердого, рідкого) фізичного стану. Це води річок, тимчасових водотоків, озер, водосховищ, ставків, тимчасових водойм, боліт, льодовиків, зледенінь та снігового покриву. Води підземні – води, які містяться в ґрунті та геологічних породах земної кори у будь-яких фізичних станах, зокрема хімічно зв'язаному. Води мінеральні – звичайні підземні води зі ступенем мінералізації не менш як 1 г/л води, які характеризуються підвищеним умістом біологічно активних речовин (СО2, H2S та ін.), часто підвищеними температурою і радіоактивністю. Розрізняють вуглекислі, сірководневі, залізисті та ін. мінеральні води. Їх широко застосовують в курортно-санаторному лікуванні.
Рис. 15. Забрудненість поверхневих вод України (за В.А. Барановським, 2006)
Висока концентрація в деяких регіонах хімічних та нафтохімічних підприємств призвела до значного забруднення джерел водопостачання. Хімічні підприємства викидають у відкриті водойми близько 70 млн м3 неочищених або недостатньо очищених стоків, утворюють великі обсяги відходів, серед яких значна кількість – токсичні. Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого впливу на навколишнє природне середовище вважають об'єктами підвищеного екологічного ризику.
Поверхневі води України є дуже забрудненими. Найбільш забруднені Дніпро, Сіверський Донець і ріки Приазов'я (рис. 15–18). Чорне море за останні десятиліття перетворилось на стічну яму для половини Європи. До основних забруднювальних речовин належать нафтопродукти, феноли, сполуки фосфору, нітрогену, меркурію, важких металів тощо. Безкиснева зона, яка у 1973 р. займала площу 3,5 тис. км2, нині розширилась до 50 тис. км2, що становить понад 10 % усієї акваторії Чорного моря. З 26 видів риб, які виловлювали рибалки в 60-ті рр. ХХ ст., залишилось лише п'ять. Комерційний вилов скумбрії проводився востаннє в 1965 р. Загальні втрати риби становлять близько 5 млн т. Поки що виживає риба, яка тримається біля поверхні (анчоуси й кілька). Чорне море перебуває на межі загибелі. Порушення норм якості води досягло рівнів, що призводять до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм (рис. 16). Значна частина населення України вживає неякісну воду, що загрожує здоров'ю нації. Втрати свіжої води на одиницю виробленої продукції перевищують показники розвинених країн Європи в 2,5–4,5 рази.
Рис. 16. Оцінка якості поверхневих вод України (за В.А. Барановським, 2006)
Основними джерелами забруднення поверхневих вод є скидання неочищених чи недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод, поверхневий стік води із сільськогосподарських угідь та забудованих територій, а також ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Це зумовило трансформацію поверхневого природного ландшафту на 80 % поверхні басейну. Негативно позначається на Дніпровській екосистемі розорювання заплав, що позбавляє водостоки і водойми їх природного захисту.
В Україні відбувається інтенсивна експлуатація водоносних горизонтів (рис. 17). Господарська діяльність людини за сучасних умов негативно впливає на гідрогеологічні умови, через що збільшується мінералізація ґрунтових вод від 0,5 до 1,0 г/м3 (рис. 18), що призводить до погіршення якості питної води, її невідповідності діючим нормативам. Такий стан спостерігається на значній частині (40–60 %) території Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Запорізької, Черкаської, Кіровоградської, Сумської та ін. областей. У ґрунтових водах виявляються аномальні концентрації токсичних хімічних елементів першого класу небезпеки, особливо в Донбасі, Криму та Побужжі.
Загалом в межах України існує понад 200 стабільних осередків забруднення підземних вод, де якість води погіршилась внаслідок техногенного впливу. Значні викиди і скиди солей важких металів чинять авіаремонтні, авторемонтні та ін. підприємства транспортної інфраструктури України.
Рис. 17. Підземні води України (за В.А. Барановським, 2006)
Рис. 18. Загальна жорсткість підземних вод України
(за В.А. Барановським, 2006)