1.Основні положення державної системи сертифікації УкрСепро.

Ідея сертифікації і загальне її розуміння відомі давно. З давніх пір клеймування продукції виробником було підтвердженням високої її якості.

Запевнення продавця покупцю відносно якості продукції також було однією з найдавніших і простих форм того, що зараз ми називаємо сертифікацією.

В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентноздатність.

За кордоном безпека продукції для людини і навколишнього середовища давно підтверджується сертифікацією і, хоч вартість її значна, виробник змушений одержувати сертифікат для того, щоб мати ринок збуту і уникнути втрат при продажу своєї продукції. А втрати ці значні: за даними торгово-промислової палати, вони досягають 25% від обсягу продажу. А в окремих випадках бувають і вищі.

В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і добровільну сертифікацію.

Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визнання її характеристик (показників) та подальший технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов’язковими, за ініціативою самих суб’єктів господарювання (тих або інших видів діяльності) на договірних засадах.

Сертифікат – це папірець, без якого в Україні не можна виробляти, продавати та імпортувати жоден товар. Теоретично такий папірець гарантує безпечність продукції та відповідність її досить жорстким нормам.

Видача сертифікату відповідності. При наявності протоколів з позитивними результатами випробувань, сертифікати на системи якості, або атестату виробництва, залежно від прийнятої схеми сертифікації, орган з сертифікації продукції оформлює сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи та видає заявнику, який після цього має право маркувати продукцію, тару, упаковку, супровідну документацію та рекламні матеріали знаком відповідності.

В системі сертифікації УкрСЕПРО здійснюють такі види діяльності:

- сертифікацію продукції,

- сертифікацію систем якості;

- акредитацію випробувальних лабораторій;

- акредитацію органів з систем якості;

- атестацію аудиторів за переліченими вище видами діяльності.

ДСТУ 3498-96передбачено три форми сертифіката відповідності. Форма 1 призначена для продукції (послуг), що пройшли обов язкову сертифікацію; форма 2 – для добровільної сертифікації; форма 3 – для продукції (послуг), що пройшли обов'язкову сертифікацію на відповідність до окремих пунктів нормативних документів.

Сертифікація в системі передбачає підтвердження третьою стороною показників, показників якості продукції. Право на проведення робіт з сертифікації продукції надається виключно лабораторіям будь-якої форми власності та аудиторам, що акредитовані в Системі та занесені до Реєстру. Система встановлює відповідальність виробника за невідповідність сертифікованої продукції до вимог нормативних документів і порушення правил Системи, продавця чи постачальника – за відсутність сертифікатів або знаків відповідності на продукцю, що реалізується.

Свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності або свідоцтво про його визнання, що видані в Системі.

Порядок проведення сертифікації продукції містить такі процедури:

- подання до розгляду заяви та документації на сертифікацію продукції;

- прийняття рішення щодо сертифікації;

- обстеження виробництва;

- атестацію виробництва або сертифікацію системи якості;

- добирання, ідентифікацію зразків продукції та їх випробування;

- аналіз отриманих результатів й прийняття рішення щодо можливості видання сертифіката відповідності та надання ліцензій та внесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;

- визнання дійсним сертифіката відповідності, виданого закордоном;

- технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва;

- інформацію щодо результатів сертифікації продукції.

Схеми (моделі) обов'язкової сертифікації продукції встановлює орган, який проводить сертифікацію. Схему добровільної сертифікації визначає заявник за погодженням з органом сертифікації.

Акредитація випробувальної лабораторії в Системі є офіційним визнанням технічної компетентності та незалежності лабораторії від розробників, виробників та споживачів продукції. Акредитованою може бути будь-яка лабораторія, що подала заяву на проходження акредитації, незалежно від її галузевого підпорядкування та форми власності. Випробувальна лабораторія має бути юридичною особою та мати у своїй власності необхідні незалежні матеріальну, економічну та метрологічну базу. Випробувальна лабораторія не може входити до складу підприємства чи мати у своєму складі підрозділи, які є розробниками, виробниками, постачальниками чи споживачами продукції в галузі акредитації.

Лабораторія зобов'язана забезпечувати:

- задані достовірність, об єктивнічсть і точність випробувань;

- приймати на випробування тільки зразки, що ідентифіковані на відповідність до технічної документації;

- вести облік всіх претензій за результатами випробувань;

- інформувати вищі органи з сертифікації щодо результатів випробувань;

- надавати замовнику можливість спостереження за випробуваннями його продукції.

В акредитованій лабораторії має бути необхідна актуалізована документація. Кожний співробітник лабораторії має бути компетентним у закріпленій сфері діяльності, знати свої права та обов'язки, мати професійну підготовку, кваліфікацію та досвід проведення випробувань, бути атестованим на право проведення заданих випробувань.