kyak_pidrucjnyk

РОЗДІЛ 6. Морфологічні труднощі перекладу

Tischdecken, unfreundliche Bedienung, warme Speisen, die kalt serviert werden – und – so weiter und so weiter."

Nach dem Mittagessen machten sich die beiden Herren auf den Weg. Als sie das Lokal betraten, taten sie es mit den friedlichen Gesichtern harmloser Touristen. Ein kleiner rundlicher Mann im weißen Mantel kam auf sie zu, schüttelte den beiden Herren lebhaft die Hände: "Einen recht schönen Guten Tag, ich hoffe, die Herren werden sich bei uns wohl fühlen. Haben die Herren vielleicht besondere Platzwünsche? ... Wenn die Herren vielleicht hier den Platz nehmen wollen." Kaum hatten die beiden Platz genommen, da erkundigte sich schon ein weiß bejackter Ober nach ihren Wünschen. "Zwei Kaffee", sagte Krahl. Der Kellner schoß wie eine kosmische Rakete davon. Es vergingen kaum zwei Minuten, da erschien der Kellner mit dem Kaffee. Fuchs nippte an seiner Tasse. "Der Kaffee ist vorzüglich", sagte er leise. Krahl probierte gleichfalls. "Ganz ausgezeichnet", bestätigte er. "Ich habe selten besseren getrunken. Was sagen Sie dazu?" – "Vielleicht sind wir in einem falschen Lokal?" murmelte Fuchs. "Doch, doch", sagte Krahl entschieden, "da ist kein Irrtum möglich. Aber die Tischdecke ist blütenweiß, der Kaffee ausgezeichnet, die Bedienung vorbildlich." Sie bestellten etwas zu essen und zwei Biere. Das Essen war gut, reichlich und herdwarm, die Gläser bis an den Eichstrich gefüllt.

"Unfaßbar", sagte Krahl.

"Es gibt nur eine Erklärung", sagte Fuchs zwischen zwei Bissen. "Unsere Leser werden uns falsch informiert haben."

"Ausgeschlossen ', widersprach Krahl mit Entschiedenheit. "Dafür sind die Zuschriften zu zahlreich. Nein, nein, mein lieber Fuchs. Es gibt da noch eine andere Erklärung!... "

Verlagsprobleme

Der Tag war trübe, und trübe sah es auch in der Seele des jungen, begabten, aber in Verlagsdingen noch sehr unerfahrenen Schriftstellers aus. Er kam eben aus dem neunzehnten Verlag, der seinen Roman abgelehnt hatte.

Das Manuskript fest an sich drückend, schlenderte er nach Hause. Er starrte auf eine Nummer der New York Herald Tribüne, die irgend jemand fortgeworfen hatte – und plötzlich fiel ihm etwas auf; es war ein großes Inserat: "Wollen Sie gedruckt werden?" Und gleich dahinter stand die Antwort auf diese Frage: "Dann gehen Sie zu Mitchelson & Co."

Es wird niemand verwundern, daß der Schriftsteller kurze Zeit darauf in dem breiten, langen Korridor des gastlichen Verlages stand. Er ging

291

ЧАСТИНА 2. Практика мікроперекладу

vorüber an Türen mit der Aufschrift "Biographien", "Autobiographische Bekenntnisse", "Detektivische Selbstentlarvungen", "Wissenschaftliche Arbeiten" und trat schließlich in einen Raum ein, an dessen Tür "Romane" geschrieben stand.

"Ich hätte gern mit dem Leiter der Abteilung über mein Buch gesprochen", wandte er sich an den Sekretär.

In diesem Augenblick kam aus dem Arbeitszimmer des Chefs der Abteilung "Romane" eine hochelegante, nicht mehr in der ersten Jugend stehende Dame gerauscht, der man sofort ansah, daß sie den sogenannten höchsten Gesellschaftskreisen angehörte.

"Das Werk, das Sie soeben unterschrieben haben, wird Furore machen", sagte der Chef, der sie begleitete. "Vor allen Dingen soll man für Reklame sorgen. – Reklame brauchen wir!" rief die Dame und verschwand.

Der junge Schriftsteller trat auf den Abteilungsleiter zu, stellte sich vor und begann ihm mit leidenschaftlichem Eifer auseinanderzusetzen, daß er ihm das Kostbarste gebracht hätte, was er besäße -das Manuskript eines Romans, in dem er ein Stück echten Lebens eingefangen habe.

"Ja, aber warum sind Sie denn damit eigentlich zu uns gekommen?" fragte der Chef lächelnd.

"Warum?" rief der Schriftsteller verzweifelt, "weil ich gedruckt werden will! Sie haben doch inseriert?!"

"Aber wir drucken doch jedermann, der zwar selbst nichts schreiben kann, dafür aber imstande ist, uns das abzukaufen, was wir für ihn schreiben. Sehen Sie, Sie können vielleicht schreiben, und möglicherweise nicht einmal schlecht, aber lesen können Sie nicht", erwiderte der Chef herablassend und wies mit dem Finger auf das Inserat. "Hier steht doch ganz klar: Mitchelson & Co' schreiben für Sie ein Buch, eine Biographie, eine wissenschaftliche Arbeit. Die Dame, die Sie eben hier gesehen haben, möchte gern als Schriftstellerin gelten, sie hat bezahlt, und ich versichere Sie: sie wird als Schriftstellerin bekannt werden. Wenn morgen jemand anders als Wissenschaftler gelten möchte, braucht er nur zu bezahlen, und er wird den Ruf eines Wissenschaftlers erhalten. Wenn man Geld hat, kann man für alles gehalten werden, wonach einem der Sinn steht. Hundert unsichtbare Schriftsteller arbeiten bei uns für die Leute, die Launen und das Geld dazu haben. Wenn Sie der hundertunderste Unsichtbare werden wollen, lassen Sie uns Ihr Manuskript hier."

"Das ist ja ein Irrenhaus!" rief der junge Schriftsteller außer sich. Er rannte davon und hörte nur noch, wie der Chef mitleidig sagte:

"Ich gehe jede Wette ein, daß dieser Kerl niemals Business in der Literatur machen wird!".

292

РОЗДІЛ 7

СИНТАКСИЧНІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ

7.1. Нарис проблематики: синтаксичний рівень і його одиниця:

речення / висловлювання та їх дефініції для перекладознавства

Визначення синтаксичного рівня та його одиниці є не менш диску- сійним, ніж вирішення цієї проблеми для інших рівнів. Відносно ви- знаними є комунікативне спрямування синтаксису та його віднесе- ність (поряд із морфологією) до граматики. Зі синтаксисом (вченням про будову речення, до грец. "побудова; зв'язок, з'єднання") морфоло- гію (в межах граматики як учення про граматичні форми) поєднують морфологічні складові слова. Саме флексійні морфеми забезпечують об'єднання слів у словосполученнях та реченнях, дозволяючи творити їх смисл (зміст висловлювання).

На думку лінгвістів, синтаксис складається з двох відносно само- стійних розділів – синтагматичного синтаксису словосполучень і син- таксису речень. Синтаксис словосполучень вивчає сполучувальні мо- жливості слова (їх синтаксичну валентність), способи їх реалізації (уз- годження, керування, прилягання) і виражені ними відношення (пре- дикативні, атрибутивні, об'єктні, релятивні) в певних словосполучен- нях. Синтаксис речень описує внутрішню структуру, комунікативний тип речень, побудованих на основі цих словосполучень, їхню семан- тику і синонімічні перетворення. Складність взаємовідносин цих вза-

ЧАСТИНА 2. Практика мікроперекладу

ємопов'язаних розділів призводять до різнотипного визначення вихі- дної (чи основної) одиниці синтаксичного рівня – від словосполучення та речення (простого, ускладненого та складного) аж до тексту.

Прибічники формально-структурної граматики вважали основною одиницею синтаксису словосполучення (П.Ф. Фортунатов) чи синтаг- му (Ф.де Соссюр), прихильники загальної, чи логічної, граматики на- давали перевагу синтаксемі (Г.О. Золотова), реченню чи конструкції (З.Д. Попова). І перший, і другий підходи мають свої переваги та не- доліки. Речення конструюються переважно на основі словосполу- чень (номінативних бінарних одиниць, утворених шляхом валентних можливостей головного слова). Самого словосполучення, однак, може бути недостатньо для утворення комунікативної одиниці (урок мате- матики; гарно розмовляти). Більше того, є речення з одного слова: "Сюди! Весна", які, на противагу попереднім випадкам, виражають предикативність та мають комунікативне спрямування, тобто відпо- відають рівню завершених структур. Саме це дозволяє визнати про- сте речення як вихідну структуру синтаксичного рівня. Таке речен- ня лежить в основі ускладненого та складного речення і навіть тексту, виступаючи складовою перекладу.

Основні характеристики речення (як простого, так і складного) бу- вають змістовими та формальними. До змістових характеристик ре- чення належать його:

1)предикативність – реальна чи ірреальна співвіднесеність змісту речення з дійсністю, що характеризується певним змістом (диктумом) та його оцінкою (модусом, чи модальністю), напри-

клад: кажуть, що він гарний друг (нім. er soll ein guter Freund sein);

2)комунікативна спрямованість та співвіднесеність з

основною логічною категорією – судженням, за допомогою яко- го конкретний зміст певної комунікативної ситуації передається

впроцесі спілкування відповідною логічною конструкцією;

3)логічна завершеність: речення виражає відносно закін- чену думку, що наближається до певного типу суджень тощо.

Формально-структурні характеристики речення включають:

1)структурну цілісність речення, яке будується за певною структурною моделлю (наприклад, підмет + присудок + додаток);

2)інтонаційну завершеність: виділення цієї моделі ритмо- інтонаційними засобами для вираження її предикативності та модальності, унаслідок чого будь-яке слово може стати реченням

(наприклад: Тату! Дощ? Йде?);

294

РОЗДІЛ 7. Синтаксичні труднощі перекладу

3) пунктуаційне оформлення цієї моделі певними розділо- вими знаками (тире, крапка з комою) тощо.

Як бачимо, за комунікативною функцією та інтонаційною оформ- леністю речення можна віднести до мовлення, а за структурно- конструктивною ознакою воно належить, однак, до мови. Ці дві сто- рони комунікативного акту деякі лінгвісти (С.О. Карцевський; Ф. Данеш) виразили в дихотомічних термінах: висловлювання – ре- чення. Реченням виступає абстрактна граматична структура, певна модель, що виражає предикативність без її комунікативного спряму- вання, а висловлюванням – її комунікативно націлена реалізація, що має інтонаційне оформлення. Ряд лінгвістів вживають замість висло-

влювання термін речення у функціональному аспекті.

Як бачимо, синтаксичний рівень мови становить систему меха- нізмів мови, які за певними абстрактними мовними моделями забез- печують творення мовленнєвих конструкцій – інтонаційно оформле- них висловлювань, яким відповідають речення мови. Об'єктом син- таксису виступає звідси дослідження структури і функцій висловлю- вань (як речень, інтерпретованих у комунікативному аспекті) у від- ношенні до позначуваної ситуації, до мовця і слухача. Відтворення наведених вище характеристик (особливо диктуму та модальності) стає і предметом, і проблемою перекладу висловлювання (при усному перекладі) та речення (при письмовому).

Проаналізуємо проблеми синтаксису в контексті висловленого у попередніх розділах посібника. Значення, що починається зі смисло- розрізнювальної функції фонем та смислової функції морфем, пере- ходить, за сучасними семантичними концепціями, від багатовимірно- го лексичного рівня через номінативні синтагми (словосполучення) на рівень комунікативного висловлювання (речення). Саме тут проявля- ється значення речення (як його смисл). За своєю суттю смисл речен- ня не є простою сумою значень окремих слів чи словосполучень, а ін- тегруючим продуктом лексичних, структурних та синтаксичних влас- тивостей своїх компонентів. Від рівня речення семантичні дослі- дження слова переходять далі до вивчення мовленнєвих актів, "до ін- тенціонально керованих та ситуативних діалогів і текстів і до мовної дії в межах людської діяльності взагалі". Основним висновком семан- тичних досліджень на цьому рівні є визнання прагматичного компо- нента, що спостерігається на рівні висловлювань (у межах тексту). Саме тому в комунікативних мовних актах доцільно досліджувати, за Сірлом (Searle), не лише те, що каже мовець, а й що він при цьому має на увазі. Врахування цього прагматичного компонента при пере-

295

ЧАСТИНА 2. Практика мікроперекладу

кладі як окремого висловлювання, так і тексту стає актуальним завданням сьогодення.

Зміст висловлювання становить таким чином пучок часткових фу- нкцій та компонентів, що задаються лексичним, граматичним та фу- нкціонально-стилістичним значенням мовного висловлювання стосо- вно його слухача шляхом його соціального закріплення для відповід- ності певним умовам верифікації. Слово як окреме використання (лекс) з'являється у мовленні саме у висловлюванні / тексті. Текст стає функціонуючою семантично когерентною послідовністю усних та письмових мовних елементів, поєднаних із прагматичною метою у висловлюваннях / реченнях, яка (як комунікативно та тематично відносно завершене ціле) ґрунтується на морфологічно-синтак- сичному поєднанні (зчепленні) своїх складових (слів, синтагм, речень). Отже, вихідною категорією для розуміння вищого рівня мовної діяль- ності – тексту – виступає та ж категорія висловлювання/ речення, яка стає ключовою для здійснення перекладу.

7.2. Типи речень / висловлювань

Для розуміння особливостей перекладу на синтаксичному рівні, зу- пинимося детальніше на класифікаціях речення. Як відомо, будь-яка класифікація як особлива форма пізнання та аналізу явища має у своїй основі концепт, під яким дослідники розуміють відносно стій- кий і стабільний відбиток позамовного світу, що може мати різні ем- піричні ракурси, яким відповідають певні класифікаційні ознаки. За- вдяки їх застосуванню як кваліфікаційних критеріїв суттєво зменшу- ється числова кількість зіставлюваних мовних одиниць і звужується напрям їх розгляду, внаслідок чого стає можливим розгляд певних рі- зновидів цих феноменів. Поряд з тим різні емпіричні ракурси зумов- люють різнотипні класифікації мовно-синтаксичних явищ: логіко- граматичну (С.Смаль-Стоцький), формально-граматичну (Л. Булахов- ський), структурну-семантичну (І.Р.Вихованець), функціонально- граматичну (за специфікою сполучників: І.Слинько, Н.Гуйванюк, М.Кобилянська) класифікації складнопідрядних речень тощо. Відріз- няють різні типи речення і за модальністю (О.С.Мельничук), за екс- пресією, за співвідношенням зі судженням (Н.Арват) та за прагмати- кою (Searle, J.Austin), врахування чого стає завданням перекладача.

Зупинимося на традиційному підході. За своєю структурою речен- ня традиційно поділяються на прості, ускладнені, складні (складносу-

296

РОЗДІЛ 7. Синтаксичні труднощі перекладу

рядні та складнопідрядні). Якщо прості речення містять одне преди- кативне ядро, підмет, другорядні речення (додаток, обставини, озна- чення), частина яких відсутня в односкладному реченні (типу От Че-

рнівці. Їх не пізнати. Краса!), то ускладнені речення мають більше синтаксичних позицій за рахунок конструктивних і неконструктив- них ускладнень, однорідних членів речення, відокремлених обставин, звертань, вставних і вставлених компонентів речення, синтаксичних паралелізмів (типу Гей ти, муко моя свята, часе кривавий!). Склад-

ність ускладненого речення полягає у множинності самих складників, кількість яких у реченні структурно не обмежена, оскільки довжину речення можна продовжувати безмежно. Прикладом максимального ускладнення може послужити, наприклад, речення з "Польових дослі- джень з українського сексу" О.Забужко. В потоці внутрішнього мов- лення це речення, наближається до тексту, налічуючи 1568 слів! (1139 з яких відносяться до вставних речень).

Складні речення розділяються на складносурядні та складнопідря- дні. До категорій складносурядних належать дво- та більше преди- кативних речень, утворених з двох чи кількох частин, формально- тотожних простим реченням, і пов'язаних сурядними сполучниками. За типом смислових відношень між частинами складносурядного ре- чення відрізняють складносурядні речення: а) з єднальними сполуч-

никами (укр. і, та, ні; також, теж; не тільки, але й); б) з розділовими сполучниками (або, чи, не то... не то); в) з протиставними сполучни- ками (а, та, але, однак); г) з приєднувальними сполучниками (тому, до того ж); д) з пояснювально-приєднувальними сполучниками (а са- ме, себто). Вільне володіння цим типом речень в українській допома- гає при перекладі з німецької.

Складнопідрядним називається складне речення, частини якого з'єднуються сполучниками підрядності або сполучними словами. Логі- ко-граматична класифікація складнопідрядних речень, що сформува- лася в середні ХІХ ст., ґрунтується на принципі функціонального ото- тожнення підрядної частини і члена речення. За цим принципом складнопідрядне речення уподібнюється простому, а підрядна части- на – якомусь членові речення. На цій підставі як в українській, так і в німецькій мові звично виділяють від трьох до дев'яти і більше різно- видів підрядних речень (Д.М. Овсянико-Куликовський, О.М. Пєшков- ський). У традиційних теоретико-практичних граматиках цих мов збігаються складнопідрядні: підметові (Subjektsätze), присудкові

(Prädikatsätze), означальні (Attributsätze) та обставинні (Adverbialsätze) (місця: Lokalsätze, часу: Temporalsätze, способу дії: Modalsätze, при-

297

ЧАСТИНА 2. Практика мікроперекладу

чини: Kausalsätze, мети: Finalsätze, наслідку: (Konsekutivsätze), умови: Konditionalsätze) тощо.

Поряд з тим спостерігаються певні розбіжності у типах речення та у навантаженні, які вони виконують у цих мовах. В німецьких грама- тиках значне місце займають обмежувальні речення (Restriktivsätze). Українські граматики акцентують серед модальних речення міри і ступеня дії. Така невизначеність їх типів має свої підстави – "націо- нальні мовні картини світу" та зумовлену цими обставинами специ- фіку структурних будов таких речень. Ще Ф. Буслаєв констатував на- явність складних речень перехідного типу, які, з одного боку, набли- жаються до складносурядних за структурною автономністю частин, а, з другого боку, вони орієнтовані на складнопідрядні, оскільки роз- ташування частин є стійким, між частинами наявна певна смислова взаємозалежність тощо. До таких речень відносять німецькі порівня-

льні (Komparativsätze) та допустові (Konsekutivsätze) складнопідрядні речення (див. детальніше нижче).

Як бачимо, перекладні труднощі складають не лише підбір еквіва- лентів, а й відбір оптимальних типів речення. Зупинимося на стандарт- них способах перекладу різнотипних німецьких речень.

7.3. Загальні принципи перекладу порядку слів у простих та ускладнених реченнях

До основних характеристик простого та ускладненого речення на- лежать його синтаксична й семантична структура, порядок слів та інтонація (особливо при усному перекладі). До синтаксичної структу- ри належать словоформи, які в першу чергу виражають суб'єкт і пре- дикат дії, які не завжди збігаються з підметом та присудком, що не- обхідно враховувати при перекладі (пор. Блискавка ударила в дерево та Блискавкою ударило в дерево). Такі структурні схеми мають націо- нальну специфіку, як, наприклад, безособова частка es при виражен- ні німецького пасиву. Семантична структура цього речення ґрунту- ється на пропозиції, що має певний денотативний зміст, який при перекладі виражається певною лексикою (див. розд. 3). Тому деталь- ніше зупинимося при описі на порядку слів.

Як відомо, німецьке речення відзначається фіксованим порядком слів (прямим чи зворотним): підмет + відмінювана частина присудка

298

РОЗДІЛ 7. Синтаксичні труднощі перекладу

+ обставини + невідмінювана частина присудка, утворюючи т.зв. по- вну рамку: Ich bin außer mir vor Freude: я сповнений радості.

При перекладі необхідно врахувати:

1.Якщо ж якась частина речення виноситься за межі рамки, це сигналізує чи про експресивне підкреслення цієї групи слів, чи про розмовність висловлювання: Nein, ich bin nicht geboren in Indien: "Ні, я народився не в Індії". Перекладач відтворив слова Гайне, наслідуючи живу та недбалу розмовну мову.

2.При прямому порядку слів речення починаються з підмета. При зворотному порядку на першому місці стоїть обставина, на яку саме слід звернути увагу: Im Jahre 1408 wurde zum ersten Mal Czernowitz urkundlich erwähnt: У 1408 р. у грамотах вперше зга-

дали Чернівці.

3.Інколи підмет пересовується аж на четверте місце, чим до- сягається особливий ефект: слухачеві повідомляють, коли і де щось відбулося, але що саме він не знає аж до самого кінця ре- чення. Для цього в казках часто вживають частку es, переклад якої має трафаретний варіант: Es war einmal ein junger Jäger:

Жив-був собі молодий мисливець.

4.Речення може налічувати кілька обставин, що мають бути розміщені в різних частинах чи разом після присудка. Як прави- ло, обставина часу з'являється на початку речення, а обставина місця – в кінці. Якщо ж дві обставини стоять після присудка, то першою розміщується та обставина, якій ми надаємо меншого значення, а другою та, яку вважаємо важливішою за значенням:

Von Goslar ging ich den anderen Morgen in fröhlicher Stimmung weiter: Із Гослара я вирушив у дорогу наступного ранку з радіс- ним настроєм.

Іншими словами, обставина на третьому місці менш експресивна, ніж її вживання на четвертому чи винесення її за рамку, що супрово- джується логічним наголосом, що інколи вимагає лексичного відтво-

рення: Ich lese dieses Buch mit Interesse: Я читаю цю книгу з великим

зацікавленням.

5. У німецькому реченні додаток стоїть на третьому місці (піс- ля відмінюваної частини присудка) або експресивно на четвер-

тому (після обставини): Der Schüler antwortete falsch auf meine Frage: Учень відповів неправильно на моє запитання.

Після дієслова, що керує декількома додатками, важливіший дода- ток стоїть після менш важливого, що й враховується при перекладі:

299

ЧАСТИНА 2. Практика мікроперекладу

Er unterhält sich mit seinem Freund über die Ferien: Він бесідує зі своїм другом про канікули.

Це правило не стосується додатків, виражених займенниками, ко- ли займенниковий додаток передує іменниковому: Ich schreibe ihm einen Brief: Я пишу йому листа.

Підсумовуючи зазначене вище, у перекладі необхідно максимально наближатися до норм рідної мови, керуючись, однак, при цьому зміс- том повідомлюваного.

7.3.1. Вправи

1.Поясніть порядок слів у цих реченнях та правильно пере- кладіть їх:

1.Es wehte ein starker Wind, und sie fror in ihrem leichten Mantel.

2.Es waren noch zwei Wochen verstrichen, aber sie fühlte sich ebenso krank und schwach wie zuvor, sie fieberte oft. 3. Es herrschte tiefe Stille im Zimmer des Kranken, niemand durfte seine Ruhe stören. 4. Es verging einige Zeit, und noch immer hatte ich keinen Brief von meinem Bruder bekommen, auch seinen Freunden hatte er nichts geschrieben. 5. Nach dem Tod der Mutter blieb Anna allein, sie wußte nicht, was sie jetzt anfangen sollte. Aber es fanden sich Menschen, dte ihr mit Rat und Tat beistanden. 6. Es kam endlieh der Tag der Abfahrt, auf den ich seit Ende Januar so sehnsüchtig gewartet hatte. 7. Seine Schwester benahm sich heute irgendwie anders als sonst. Es lag in ihrer Stimme etwas, was er nicht verstehen konnte. 8. Sie wartete schon eine ganze Stunde, aber er kam und kam nicht... Es fuhr ihr ein schrecklicher Gedanke durch den Kopf: Vielleicht wird er gar nicht mehr erscheinen? 9. Der Saal war schon voll, aber der Zustrom der Gäste ließ nicht nach. Es kamen immer neue Menschen, die den Jubilar sehen, ihm gratulieren wollten. 10. Es war wohl etwas Furchtbares geschehen, von allen Seiten liefen Menschen herbei.

2.Перекладіть ці інформаційні замітки, пояснивши порядок слів у реченнях:

Hamburg. Hamburg und Prag haben am Donnerstag eine Städtepartnerschaft abgeschlossen. Im Kaisersaal des Hamburger Rathauses unterzeichneten die Bürgermeister von Prag und Hamburg einen entsprechenden Vertrag. Nach Leningrad, Dresden, Osaka, Schanghai, Marseille und dem nicaraguanischen Leon ist Prag die siebte Partnerstadt Hamburgs. ("Frankfurter Allgemeine Zeitung", Freitag, 20. April)

Buenos Aires (AP). Argentinien hat seinen Anspruch auf die im Südatlantik gelegenen und Großbritannien gehörenden Falkland-Inseln bekräftigt. Der Kongreß des südamerikanischen Landes beschloß, die

300