Твори Максима Горького в дитячому читанні План

1. Постать Максима Горького в літературному процесі кінця 20-х – початку 30-х років ХХ ст.

2. Проблематика, образи оповідання „Дід Архип та Льонька”.

3. Гуманістична спрямованість казок М.Горького.

Література

1. Айхенвальд Ю.И. Силуэты русских писателей: В 2 т. Т. 2. Вып. 3. – М., 1998.

2. Андреев Ю.А. Волшебное зрение: Специфика литературы в современных преломлениях. – 2-е изд., доп. – Л., 1990.

3. Арзамасцева И.Н., Николаева С.А. Детская литература: Учебник для высш. и сред. пед. учеб. заведений. – М.: Academia: Высшая школа, 2000.

4. Вайнберг И.И. Страницы большой жизни: М.Горький в документах, письмах, воспоминаниях современников (1868 - 1907). – М., 1980.

5. Васильева Л.Н. Собрание сочинений: Дети Кремля: Факты, воспоминания, документы, слухи, легенды и взгляды автора. – М., 2001.

6. Овчаренко І.М. Літературне Придінців’я: Письменники в нашому краї. - Слов’яногірськ, 1994.

7. Приходько В. „Милый Максим Горький… пришли мне сказку…” // Горький М. Жил-был самовар. – М.: Детская литература, 1975.

8. Русская литература ХХ века: В 2 т. Т. 1: 1920 – 1930-е годы. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2003.

9. Эриксон Э.Г. Детство и общество. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб., 2000.

Методичні вказівки щодо підготовки до практичного заняття

Мета заняття. Через аналіз проблематики, образів, пафосного наснаження творів визначити гуманістичну спрямованість творчості М.Горького, підкреслити актуальність наріжних авторських позицій щодо формування особистості дитини в сучасних умовах.

Матеріальне забезпечення заняття. Портрет Максима Горького, ілюстрації до дитячих творів письменника, тексти художніх творів.

Постать М.Горького довгий час асоціювалася з методологічно визначальними основами радянської літератури, зокрема її провідного зображувального методу соціалістичного реалізму. Підтвердженням цьому може слугувати хоча б загально відомий факт, що в 1934 р. на Першому з’їзді радянських письменників у своїй доповіді М.Горький багато уваги надав обґрунтуванню визначальних рис соціалістичного реалізму та його загальної ролі для розвитку радянського мистецтва. У зв’язку з цим після розпаду Радянського Союзу та відмови від комуністичної ідеології як єдино правильного фактору, що визначає духовні основи суспільства та кожного індивіда, лунали судження, що все, створене в руслі змістовно-естетичних постулатів соціалістичного реалізму, а відтак і творчість письменників, причетних до нього, не має історико-митецької вартості, оскільки сам метод базувався лише на ідеологічних підвалинах і був штучно нав’язаний літераторам. Відповідно зі шкільних програм було вилучено багато письменників, у тому числі і М.Горький.

Безумовно, не можна погодитися з тим, що соціалістичний реалізм оголошувався єдиним прогресивним методом у світовому мистецтві, а також з концепцією позитивного героя, яким могла бути тільки людина, яка сповідує комуністичну ідеологію. Однак, на наше особисте переконання, в соцреалістичній концепції позитивного героя була важлива риса, вагомість якої ніколи не повинна заперечуватися. Маємо на увазі формування в кожного індивіда почуття власної гідності, усвідомлення себе особистістю, творцем власної долі, людиною, здатною діяти всупереч обставинам і навіть перемагати їх. Це на сьогодні нам видається надзвичайно актуальним, оскільки зараз у суспільстві панує апатія, розгубленість, невизначеність, споживацькі настрої або утверджуються якості, коли схвалюється досягнення особистого успіху за будь-яку ціну. Це небезпечні симптоми, бо за умови соціально-економічної нестабільності подібні почування можуть обертатися спалахом агресивності, озлобленості, мізантропії. А у творах М.Горького, який неодноразово проголошував, що людина – це звучить гордо, повага до людини, утвердження її права називатися людиною завжди були пріоритетними. Саме на виявленні цих особливостей і провадитиметься аналіз обраних для практичного заняття творів письменника. Не випадково в одному з листів до О.Серафимовича М.Горький сформулював власні підходи до змалювання людини праці: „Ви не забувайте: шахтарі – адже це ж робітники! Адже вони створюють все, що навколо. У вас вони тільки біднесенькі, зневажені – шкода їх. Але ж це не вся правда. Адже шахти хто прорив? Хто підривав кам’яні нездоланні шари? Від води ж захлинаються, - хто відкачував? Ось у вас цей хлопчинка, - ну шкода його, безперечно. Але ж виросте, він же справжнім, спадковим шахтарем буде! Перед ним земля-то, надра розсуватися будуть. Це ось, знаєте, забуваємо ми всі… А треба пам’ятати, а отже, і зображувати”.

„Дід Архип та Льонька”

Починаючи роботу над твором, слід пам’ятати, що в даному оповіданні, з одного боку, позначилися загально літературні традиції обрання головними героями двох різних за віком персонажів. Така пара дозволяє письменникові простежувати різні типи, різні життєві ситуації, оскільки старість – це завжди можливість підведення підсумків, осмислення життєвого шляху, а отже, ймовірність бути наставником для того, хто вступає в життя. Тому-то виголошені повчання – це не просто особистий досвід, а це „філософія покоління”, яку старший неодмінно прагне нав’язати молодшому.

Дитина – це початок життя, це період учнівства, коли досвід дорослих важить надзвичайно багато. Але в цьому і полягає надзвичайно відповідальний момент щодо умов подальшого формування дитини як особистості: або вона у всьому орієнтуватиметься на попередній досвід і в кращому випадку стане прекрасною „копією” свого наставника, або, переосмисливши надані „уроки”, обере власний шлях, виробить власні морально-духовні цінності, які визначатимуть її громадянсько-особистісну позицію.

З іншого боку, сам М.Горький був добре обізнаний із життям, так званих босяків, халамидників. Однак для письменника офіційна приналежність до соціального дна ще не означала стану деморалізованості, втрати духовності. Можна бути особистістю, ходячи в лахмітті, і заслуговувати на презирство, демонструючи вишукані манери поведінки. З таких позицій автор підходить і до змалювання головних образів в оповіданні „Дід Архип та Льонька”. Для вияву домінантних рис характерів кожного з персонажів треба звернутися до наступних епізодів.

Дід Архип

1. Оцінка дідом Архипом сутності жебрака: „Рази ты думаешь, человеком считают нищего-то? Никто! … Потому и невозможно им жалеть и понимать друг друга…”:

• за яким критерієм дід Архип поділяє всіх людей;

• чи враховує цей принцип моральні якості особи;

• чим дід мотивує увагу до голодного.

2. Звернення діда до онука: „А так уж устроено богом, голубь… И должен потому человек жить в труде и смирении”:

• якого життєвого кредо дотримується дід;

• чи можна діда Архипа вважати особистістю.

3. Чи вважає дід злочином викрадання хустини та кинджала? Що стало причиною смерті діда Архипа?

Льонька

1. Портретна характеристика хлопчика, коли збирається заступитися за невідому дівчинку: „Теперь он стоял перед ней, широко расставив ноги, отчего надетые на нем лохмотья как—то храбро заершились … его большие и грустные глаза светились гордым и смелым чувством”.

2. Почування хлопчика, коли дізнався, що дід вкрав хустинку в дівчинки: „Леньке кажется, что каждый, кто хочет, вправе бить их обоих, плевать на них, ругаться … Она поймала его взгляд и высунула ему язык, а её синие глазки сверкали зло и остро и кололи Леньку, как иглы”:

• чому в Льончиному сприйнятті змінюється число з множини на однину: „Воришки! Воришки! Воришка, воренок!”;

• чи сприйняв Льонька дідову „філософію” життя.

3. У чому полягає символічне звучання смерті хлопчика?

4. Кого М.Горький вважає босяком?

5. У чому виявляється гуманістична наснаженість оповідання?

Казки М.Горького¹⁶

Аналізуючи власне казки, слід підкреслити їхній оптимістичний, життєствердний заряд, наголосити на тому, що вони уславлюють доброту, сміливість, допитливість, працьовитість. Щоб у повній мірі розкрити змістовно-художні особливості творів, їхній розгляд пропонується проводити в такій послідовності.

„Ранок”

1. На які види поділяються фольклорні казки?

2. Який зображувальний прийом покладено в основу опису хвиль („Волны моря высоко поднимают белые головы, кланяются солнцу, как придворные красавицы своему королю, кланяются и поют:

- Приветствуем вас, владыка мира!”)? З яким видом фольклорних казок це зближує твір?

3. Які є сюжетні елементи? Якому елементові відповідає настрій природи в момент появи сонця? З чим це пов’язано?

4. Розгляньте фрагмент, коли сонце дивиться на землю: „Проснулись люди, и вот они идут на свои поля, к своему труду, - солнце смотрит на них и улыбается: оно лучше всех знает, сколько сделано людьми доброго на земле, оно когда-то видело ее пустынной, а ныне вся земля покрыта великой работой людей…”:

• на чому зосереджується погляд сонця на землі;

• чому даний епізод має вертикально-просторове, а не горизонтально-просторове зображення;

• якому елементові сюжету відповідає даний опис;

• чим обумовлена ускладненість композиції твору.

5. У чому полягає гуманістичний характер казки?

„Горобеня”

1. Хто є головними персонажами казки? З яким видом фольклорних казок асоціюється твір?

2. Проаналізувати образ Пудика:

• кого змальовує автор в образі горобеняти;

• про який рівень світосприйняття Пудика свідчать такі його міркування:

а) „А зачем деревья качаются? Пусть перестанут, тогда ветра не будет…”;

б) „Идет мимо бани мужик, махает руками.

- Чисто крылья ему оборвала кошка,- сказал Пудик, - одни косточки остались!

………………………………………………………………………………

- Чушь! – сказал Пудик. – Чушь, чепуха! Все должны иметь крылья. Чать, на земле хуже, чем в воздухе!.. Когда я вырасту большой, я сделаю, чтобы все летали”.

3. Чому мати-горобчиха застерігає Пудика, щоб той не випав з гнізда? Символом чого є гніздо, в якому поки що проживає головний герой?

4. Чим кінчилася пригода Пудика? Як він сам її оцінює: „Ну что ж! – сказал Пудик. – Всему сразу не научишься!”

5. Як автор оцінює поведінку головного героя? Яким тоном просякнута його фраза „И все кончилось благополучно, если забыть о том, что мама осталась без хвоста…”

6. У чому, на думку М.Горького, полягає процес виховання дитини?

7. Сформулюйте ідейне спрямування казки.

„Про Іванка-дурня”

1. Під час яких історико-суспільних подій написана казка?

2. Про які розумові можливості героя свідчать його доглядання за дітьми та бажання шукати їх серед ведмежат? Чому на цих якостях персонажа наголошує автор?

3. На підставі діалогу між Іваном та Ведмедем

(„- Ну и глупый же ты! – удивляется Медведь.

А Иванушка спрашивает его:

- А ты умный?

- Я-то?

- Ну да!

- Не знаю.

- И я не знаю. Ты злой?

- Нет. Зачем?

- А по-моему, кто зол, тот и глуп. Я вот тоже не злой. Стало быть, оба мы с тобой не дураки будем!”)

визначте логіку міркувань Івана, поясніть, чому він не вважає себе дурнем.

4. Від чого письменник намагається захистити людство?

5. У чому виявляється гуманістичний пафос казки?