1.4 Негативний вплив на економічну безпеку можуть чинити:

1. свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарюван­ня (органів державної влади, міжнародних організацій, партнерів ідентичних підприємств, конкурентів);

2. збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках пев­ного підприємства, наукові відкриття та нові технології, форс-мажорні обста­вини тощо).

1.5 Фактори негативного впливу на економічну безпеку підприємства поділя­ються на об'єктивні й суб'єктивні.

До об'єктивних факторів негативного впливу зараховують фактори (про­цеси), які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників.

Суб'єктивні фактори чинять негативний вплив внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників, в першу чергу його керівників і функціональних менеджерів

ОТЖЕ, Загрозу економічній безпеці господарюючого суб'єкта можуть становити як внутрішні, так і зовнішні фактори:

2. Зовнішні та внутрішні фактори економічної безпеки

Головними зовнішніми факторами економічної кризи на підприємстві можуть бути:

• спад кон'юнктури в економіці в цілому;

• зменшення рівня доходів у населення і зниження купівельної спромож­ності;

• політична нестабільність і спрямованість політики держави, що позна­чається на рівні інфляції;

• нестабільність господарського та податкового законодавства;

• нестабільність фінансового та валютного ринків;

• розвиток науки і техніки, його вплив на процеси виробництва товарів та їх конкурентоспроможність;

• кризові явища в окремій галузі;

• сезонні коливання;

• посилення монополізму на ринку;

• дискримінація підприємства органами влади та управління;

• можливі конфлікти між засновниками підприємства (власниками).

Зовнішні фактори, що можуть вплинути на виникнення кризи, мають більшою мірою стратегічний характер вони зумовлюють економічну кризу підприємства при неправильному або несвоєчасному реагуванні на них, тобто за недосконалого функціонування системи своєчасного попередження та «реа­гування з недопущення кризи». Безперечно, що боротися з кризою, яка охоп­лює національні масштаби, окремо взятому підприємству не під силу, але про­водячи гнучку політику в своїй діяльності, воно здатне значно пом'якшити негативні наслідки загального спаду в економіці.

Внутрішні фактори, які визначають можливі кризові явища, можна си­стематизувати і згрупувати таким чином:

• низька організація служби менеджменту;

• організаційна структура виробництва, яка не відповідає вимогам часу;

• недостатній рівень кваліфікації персоналу;

• недоліки в організації виробничої сфери;

• прорахунки у використанні ресурсного потенціалу;

• недостатній рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

• прорахунки в інвестиційній політиці;

• незадовільно поставлена робота з винахідництва (інновації) та раціона­лізаторства;

• непередбачений дефіцит у фінансуванні;

• недостатній оперативний контроль за діяльністю і процесом виробництва.

Ці фактори, як правило, взаємопов'язані і в своїй сукупності негативно впливають на кризовий стан підприємства. Вони призводять до виникнення збитків у діяльності підприємства, неплатоспроможності, незадовільної орга­нізації роботи з ринком, втрати конкурентоспроможності.

Технологічна безпека полягає у дотриманні норм техніки безпеки, техно­логії, своєчасному відновленні, модернізації та ремонті устаткування, будівель і споруд, ефективному і сучасному інформаційному забезпеченні господарсь­кої діяльності підприємства.

Розробляючи стратегію розвитку того чи іншого суб'єкта господарювання, в першу чергу розробляють і обґрунтовують прогноз ринкової ситуації на пе­редбачуваний період. Від багатоаспектних зовнішніх і внутрішніх факторів, їх впливу, зокрема характеристики і структури потреб ринку і прогнозних мож­ливостей їх вирішення, у виборі форм і шляхів їх вирішення великою мірою залежатиме економічна безпека різнорівневих суб'єктів господарювання як підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому. Рівень еконо­мічної безпеки підприємства також залежить від ефективності керівництва, гнучкого управління, вибору самої системи управління та кваліфікації спе­ціалістів.

Згідно з поняття економічної безпеки під­приємства містить у собі фінансову, інтелектуальну, кадрову, тех­нологічну, правову, екологічну, інформаційну і силову складові. До них варто додати ринкову, а також інтерфейсну складову, яка характеризує надійність взаємодії з економічними контрагента­ми, підприємства.

Забезпечення економічної безпеки передбачає виділення, ана­ліз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складо­вої та розроблення на їх основі системи протидіючих і застере­жних заходів.

3. Аналіз і оцінка економічної безпеки підприємства

Аналіз і оцінку економічної безпеки підприємства викону­ють у такій послідовності:

1. Виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, які визнача­ють економічну безпеку підприємства (за кожної функці­ональної складової), аналіз і оцінка ступеня їх впливу.

2. Розрахунок узагальнених показників економічної безпе­ки для кожної з функціональних складових.

3. Розрахунок інтегрального показника економічної безпе­ки підприємства.

4. Розроблення комплексу заходів, спрямованих на підвищен­ня економічної безпеки, й оцінка їх ефективності.

Оцінка дієвості й ефективності заходів щодо забезпечення економічної безпеки є основою приймання оперативних рішень, а також розроблення тактичних і стратегічних програм, спрямо­ваних на її підвищення.