- •1. Поняття та характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •2. Технічний розвиток виробництва
- •1. Підтримування техніко-технологічної бази здійснюються шляхом:
- •2. Розвиток техніко-технологічної бази включає:
- •3. Поняття, види та чинники формування виробничої потужності підприємства
- •4. Механізм розрахунку виробничої потужності підприємства та визначення рівня її використання
- •5. Визначення максимально можливого випуску продукції за наявної потужності
- •Список використаної літератури: Техніко –технологічна база та виробнича потужність підприємства
- •Суть і форми матеріально-технічного забезпечення підприємства
- •2. Склад матеріально-технічної бази
- •Рівні визначення потреби в матеріальних ресурсах:
- •Процес формування потреби в матеріальних ресурсах складається з трьох етапів:
- •Запаси матеріалів:
- •Список використаної літератури: Матеріально – технічне забезпечення і виробнича логістика
- •1. Суть операційної діяльності
- •2. Основні операції різних сфер діяльності
- •3. Мета аналізу операційної діяльності, операційна функція
- •4. Керування операціями
- •5. Операційний прибуток
- •6. Об'єкт, предмет, загальні поняття і завдання операційного менеджменту
- •7. Операційний менеджмент виробничої діяльності
- •8. Операційний менеджмент у торгово-посередницькій діяльності
- •Список використаної літератури: Організація операційної діяльності
- •1. Конкурентоспроможність продукції
- •1.1 Чинники забезпечення конкурентоспроможності продукції
- •1.2 Методика оцінки рівня конкурентоспроможності продукції.
- •2. Якість як один із чинників забезпечення конкурентоспроможної продукції.
- •2.1 Необхідність поліпшення якості продукції
- •2.2 Значення підвищення якості продукції
- •2.3 Оцінка якості
- •2.4 Характеристика показників якості
- •2.5 Методи оцінки якості продукції
- •3. Механізм управління якістю
- •4.Управління конкурентоспроможністю продукції
- •5. Взаємозв’язок між управлінням конкуренто-спроможної продукції та управлінням якістю
- •6. Показники поліпшення економічної ефективності якості продукції
- •П л а н:
- •Понятие и виды эффективности.
- •С учетом указанных принципов определена следующая система показателей эффективности производства:
- •Факторы роста эффективности.
- •Все многообразие факторов роста эффективности можно классифицировать по трем признакам:
- •1. Моделирование в сфере производства
- •2. Экономико-математическое моделирование
- •3. Построение моделей
- •4.Функции моделирования
- •5. Задачи моделирования
- •6. Моделирование в управлении производством
- •7. Типы моделей
- •8. Матричные модели
- •Основні теоретичні положення теми
- •Види реструктуризації
- •Список литературы:
- •1. Визначення терміну «бізнес – процес».
- •2. Використовування маркетингових істру-ментів та методів
- •3. Характеристики бізнес-процесу:
- •4. Методи оптимізації бізнес – процесів.
- •5. Аналіз складових бізнес-процесу
- •Список литературы:
- •1.4 Негативний вплив на економічну безпеку можуть чинити:
- •4. Основні функціональні складові економічної безпеки за типами суб'єктів, сферами життєдіяльності та конкретними предметами
3. Поняття, види та чинники формування виробничої потужності підприємства
Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.
Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:
1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який має бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.
Виробнича потужність визначається різними вимірниками:
натуральними;
умовно-натуральними;
у багатономенклатурних виробництвах — вартісним вимірником.
При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники — штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дають змогу при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво виробів за складністю й трудомісткістю. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі продукції, що випускається підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності. Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника, тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу за кількістю і трудомісткістю (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, взятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відображають трудомісткість та складність виготовлюваної продукції.
Види
потужності
Перспективна;
Проектна;
Ефективна;
Резервна;
Поточна(фактично
досягнута, діюча)
Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді (в перспективі).
Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною, тому що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому в певний час проектна потужність перестає відображати дійсні можливості підприємства. Вона буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту на цю продукцію.
Ефективна виробнича потужність характеризується тим, що в конкурентних реальних умовах може забезпечити отримання максимального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній. Наприклад, на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, яка не користується попитом. В цій ситуації таку технологічну лінію краще не включати в роботу, тоді підприємство отримає певну економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
Резервна виробнича потужність створюється у певних галузях національної економіки (газовій, транспортній, харчовій тощо) для виконання цільових завдань в екстремальних ситуаціях для покриття так званих "пікових" та сезонних навантажень.
Поточна (фактично досягнута, діюча) потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників.
Отже, вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують такі показники:
потужність на початок розрахункового періоду (вхідна);
потужність на кінець розрахункового періоду (вихідна);
середньорічна потужність.
При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:
проведення заходів щодо ліквідації "вузьких місць" протягом
планового року;
збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;
перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між
виробничими підрозділами;
можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.
Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів, тобто це підрозділи, чи групи устаткування, пропускна спроможність яких найменша в порівнянні з виробничими можливостями інших ланок технологічного процесу.
Вихідна потужність підприємства визначається з урахуванням:
намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації "вузьких місць";
введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.
Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі (Впвих), обчислюється за формулою:
|
де: Впвх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;
Впвв - введена в календарному періоді виробнича потужність, грн.;
Впвив - виведена за календарний період виробнича потужність, грн.
Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р) підприємства (цеху) обчислюється за формулою:
де: к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
При формуванні виробничої потужності приймаються до уваги наступні чинники:
номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;
структура і обсяг основних засобів;
якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;
прогресивність технологічних процесів;
режим роботи підприємства;
ступінь спеціалізації;
рівень організації виробництва та праці;
якість сировини і ритмічність поставок;
фонд робочого часу обладнання.
Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і плановий (ефективний, корисний) фонди часу.
Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу і визначається як добуток числа днів у певному календарному періоді (Дк) на число годин роботи на добу (t).
Режимний, або номінальний, фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу:
де: t — середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні по прийнятому режиму змінності та з врахуванням скороченої тривалості зміни в передвихідні та передсвяткові дні, або:
де: Дс — число вихідних і святкових днів у розрахунковому періоді;
t3 — тривалість робочої зміни, годин;
Дсп — число передвихідних (передсвяткових) днів із скороченою тривалістю робочої зміни;
tсп — час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові та передвихідні дні, год;
п3 — режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни).
Плановий (ефективний, корисний) (Фп) фонд робочого часу обладнання рівний різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:
де Тtp, tp — витрати часу на ремонт даного обладнання відповідно в годинах та відсотках до режимного фонду;
Тtn, tп — витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та відсотках до режимного фонду.
Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.