- •1. Поняття та характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •2. Технічний розвиток виробництва
- •1. Підтримування техніко-технологічної бази здійснюються шляхом:
- •2. Розвиток техніко-технологічної бази включає:
- •3. Поняття, види та чинники формування виробничої потужності підприємства
- •4. Механізм розрахунку виробничої потужності підприємства та визначення рівня її використання
- •5. Визначення максимально можливого випуску продукції за наявної потужності
- •Список використаної літератури: Техніко –технологічна база та виробнича потужність підприємства
- •Суть і форми матеріально-технічного забезпечення підприємства
- •2. Склад матеріально-технічної бази
- •Рівні визначення потреби в матеріальних ресурсах:
- •Процес формування потреби в матеріальних ресурсах складається з трьох етапів:
- •Запаси матеріалів:
- •Список використаної літератури: Матеріально – технічне забезпечення і виробнича логістика
- •1. Суть операційної діяльності
- •2. Основні операції різних сфер діяльності
- •3. Мета аналізу операційної діяльності, операційна функція
- •4. Керування операціями
- •5. Операційний прибуток
- •6. Об'єкт, предмет, загальні поняття і завдання операційного менеджменту
- •7. Операційний менеджмент виробничої діяльності
- •8. Операційний менеджмент у торгово-посередницькій діяльності
- •Список використаної літератури: Організація операційної діяльності
- •1. Конкурентоспроможність продукції
- •1.1 Чинники забезпечення конкурентоспроможності продукції
- •1.2 Методика оцінки рівня конкурентоспроможності продукції.
- •2. Якість як один із чинників забезпечення конкурентоспроможної продукції.
- •2.1 Необхідність поліпшення якості продукції
- •2.2 Значення підвищення якості продукції
- •2.3 Оцінка якості
- •2.4 Характеристика показників якості
- •2.5 Методи оцінки якості продукції
- •3. Механізм управління якістю
- •4.Управління конкурентоспроможністю продукції
- •5. Взаємозв’язок між управлінням конкуренто-спроможної продукції та управлінням якістю
- •6. Показники поліпшення економічної ефективності якості продукції
- •П л а н:
- •Понятие и виды эффективности.
- •С учетом указанных принципов определена следующая система показателей эффективности производства:
- •Факторы роста эффективности.
- •Все многообразие факторов роста эффективности можно классифицировать по трем признакам:
- •1. Моделирование в сфере производства
- •2. Экономико-математическое моделирование
- •3. Построение моделей
- •4.Функции моделирования
- •5. Задачи моделирования
- •6. Моделирование в управлении производством
- •7. Типы моделей
- •8. Матричные модели
- •Основні теоретичні положення теми
- •Види реструктуризації
- •Список литературы:
- •1. Визначення терміну «бізнес – процес».
- •2. Використовування маркетингових істру-ментів та методів
- •3. Характеристики бізнес-процесу:
- •4. Методи оптимізації бізнес – процесів.
- •5. Аналіз складових бізнес-процесу
- •Список литературы:
- •1.4 Негативний вплив на економічну безпеку можуть чинити:
- •4. Основні функціональні складові економічної безпеки за типами суб'єктів, сферами життєдіяльності та конкретними предметами
4. Механізм розрахунку виробничої потужності підприємства та визначення рівня її використання
Для розрахунку виробничої потужності підприємства необхідно мати наступні дані:
1) корисний фонд робочого часу одиниці обладнання;
2) кількість одиниць обладнання;
3) продуктивність обладнання;
4) трудомісткість виробничої програми;
5) досягнутий коефіцієнт виконання норм виробітку.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, верстатів (агрегатів) з врахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.
До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.
Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.
У розрахунки виробничої потужності підприємства входять:
а) усе діюче і недіюче через несправність, ремонт та модернізацію устаткування основних виробничих цехів;
6) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понаднормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування.
На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.
Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахування часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).
Розрахунок виробничої потужності підприємства має проводитися в такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання — виробничі дільниці — цехи (корпуси, виробництва) — підприємство в цілому.
У загальному вигляді виробнича потужність (Впi) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:
де: Впі — потужність і-го виробничого підрозділу підприємства, одиниць продукції;
Пв — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;
Фп — ефективний (плановий, корисний) річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;
КУС — середньорічна кількість устаткування;
Тр — трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:
де: t0 — норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);
Кв.н - коефіцієнт виконання норм часу.
Інакше потужність можна визначити за такою формулою:
Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності} які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.
Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.
На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:
де: r- такт робочої лінії чи конвеєра.
В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують цю операцію при обробці конкретної деталі. В даних умовах потужність розраховується за такою формулою:
В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:
де: Тр.пр. — технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу-представника на даній групі устаткування.
В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:
а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої
програми за групами устаткування:
де: ТN — трудомісткість виробничої програми (години);
Nі — кількість продукції за виробничою програмою, натур, од.;
б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:
де: Пспр — пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;
в) ефективний фонд часу за кожною групою устаткування ділять на трудомісткість програми за певним видом робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (Кпотуж):
Коефіцієнт виробничої потужності — це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;
г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць";
д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:
Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.) визначається так:
тобто
При Кз.у. = 1 — устаткування використовується повністю; при К3 у > 1 — устаткування перевантажене; при Кзу < 1 — устаткування недовантажене.
Після розрахунку виробничих потужностей усіх цехів будується діаграма потужності підприємства, в якій за кожним цехом визначається резерв потужності чи її недостатність ("вузькі місця") щодо провідного цеху підприємства.
У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:
1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величини поточної і проектної потужності);
2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношення річного випуску продукції та її планової середньорічної величини).
Способи ефективнішого використання виробничих потужностейтакі самі, як і використання основних засобів підприємства.