5. Поставка сільськогосподарської техніки, одиниць

Назва	Всього	1998-2001 рр.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Трактори	4 927	3 720	250	438	516
Комбайни	1 128	769	56	60	243
Ґрунтообробна та посівна техніка	8 455	5 232	522	1133	1568
Інше (жатки, машини хімічного захисту рослин тощо)	1 375	511	135	291	438
Всього техніки, од.	15885	10232	963	1922	2765
на суму, млн грн	1019,0	524,6	55,6	114,8	324,0

Проте внутрішній попит на технічні засоби виробництва значно переви­щує пропозицію, а через НАК «Украгролізинг», за експертними оцінками, поставлено лише 6,4 % тракторів і 11,0 % зернозбиральних комбайнів від загаль­них обсягів реалізації вітчизняної та іноземної техніки, які мали місце у 2003 – 2004 рр. (У розвинутих країнах придбання основних засобів виробництва на умовах фінансо­вого лізингу займає друге місце після банківського кредиту. За даними Європейської федерації асоціації лізингових компаній, у формі лізингових операцій в Англії здійснюється 28,2 % усіх інвестицій, Швеції – 26,3 %, Франції – 17,5 % і ФРН – 16,6 %).

На початок 2004 р. аграрні підприємства були забезпечені сільськогосподарськими машинами в середньому на 45 – 65 %, а понад 90 % від­працювали свій амортизаційний строк, тому їх готовність до комплексу по­льових робіт останніми роками не перевищує 60 – 70 %. Темпи щорічного спи­сання зношеної техніки на порядок перевищують її закупівлі, а для заміни всього машинно-тракторного парку необхідно близько 50 млрд грн.

Недостатній розвиток лізингових операцій зумовлено, зокрема, й тим, що видатками державного бюджету на їх забезпечення передбача­лися асигнування із спеціального фонду, тобто кошти, які ще мали на­дійти від платежів за раніше надану техніку та погашення заборгованос­ті за кредитами, залученими під державні гарантії для закупівлі сіль­ськогосподарської техніки іноземного виробництва, повернення яких здійснюється вкрай незадовільно. Станом на 1 вересня 2004 р. простро­чена заборгованість лізингоотримувачів становила 25 % суми, належної до сплати.

Використання коштів спеціального фонду державного бюджету, що спрямовуються на 30 %-ву компенсацію вартості складної сільсько­господарської техніки, започатковано у 2002 р. За три роки на це на­дійшло майже 86,3 млн грн, що дало змогу сільгосппідприємствам за­купити більше 2 тис. од. складної сільськогосподар­ської техніки на загальну суму 319,1 млн грн, з них 305 зернозбиральних комбайнів, 1 580 тракторів та 119 од. іншої сільгосптехніки.

Указаний інструмент бюджет­ної підтримки потребує суттєвого доопрацювання: по-перше, ціни на техніку, що закуповується з частковим відшкодуванням вартості, як правило, на 15 − 20 % перевищують її аналоги на вільному ринку; по-друге, компенсація не стимулює розвитку маркетингу і технічного сервісу на підприємствах вітчизняного машинобудування; по-третє, перерахування сільськогосподарськими виробниками 70 % вартості техніки нерідко здійс­нюється без урахування фактичних надходжень решти коштів з держав­ного бюджету, тобто до терміну 100 %-ї її оплати агроформування по суті безоплатно кредитують промислові підприємства.

Щороку українські аграрії витрачають близько 185 млн грн на малогабаритну й універсальну сільгосптехніку іноземного виробництва, тоді як вітчизняні заводи з виробництва комплектування і техніки після розпаду СРСР простоюють. Задля виправлення ситуації 7 червня 2006 р. прийнято постанову КМУ № 798 «Про затвердження Державної програми виробництва вітчизняних малолітражних дизельних двигунів та силових і енергетичних установок для агропромислового комплексу на 2006 – 2010 роки».

До виконання програми підключено основні підприємства сільгоспмашинобудування: ХТЗ, ПТЗ, Завод тракторних самохідних шасі, завод ім. Малишева, Харківське конструкторське бюро двигунобудування. Постанова спирається на розробки ХКБД при заводі ім. Малишева, які за попередньою державною програмою розробили конструкцію та гаму дво-, три-, чотирициліндрових двигунів, від 13 до 60 к. с. Програмою передбачено фінансування технічного переоснащення підприємств оборонного призначення, створення виробничих потужностей, що необхідно для початку серійного виробництва.

Як зазначав заступник керівника держдепартаменту тракторного та сільгоспмашинобудування Мінпромполітики Микола Єсепчук, ХКБД та завод ім. Малишева готові виготовляти двигуни власним коштом, але для повного циклу потрібні бюджетні вливання в розмірі 54 млн. грн. Орієнтовний обсяг вкладень становитиме 667,7 млн грн. Строк окупності бюджетних коштів триватиме 4,4 року від початку серійного виробництва. До 2010 р. на підприємстві планується створення понад тисячі робочих місць. За три роки планується досягти показника 5 000 двигунів на рік. Цінова політика орієнтується на мінімальну на ринку ціну (китайські двигуни коштують 1 000 дол., вітчизняні коштуватимуть від 1 до 2 тис. дол.). Двигуни успішно випробувані на практиці і мають викликати довіру в селян [25].

Для надання допомоги сільгосптоваровиробникам щодо забезпечення нафтопродуктами протягом останніх років укладалися угоди з нафтопереробними компаніями. Згідно з ними, зокрема, у 2004 р. сільгосптоваровироб­никам поставлено 222,1 тис. т пільгового дизпального. У 2005 р. до весняно-польових робіт за станом на середи­ну травня 2005 р. відвантажено понад 216,8 тис. т дизпа­льного (за ціною 2 400 грн./т).

Для стимулювання виробництва сільськогоспо­дарської продукції на зрошуваних землях за пропозицією Департаменту протягом 2003 – 2004 рр. надано фінансо­ву підтримку сільгосппідприємствам усіх форм власності і господарювання через механізм компенсації вартості електроенергії, спожитої для поливу сільськогосподар­ських культур на зрошуваних землях. Зазначені програми дозволили надати сільгосптова­ровиробникам допомогу в обсязі 20 млн грн (2003 р.) та 18,5 млн грн (2004 р.), забезпечити щорічно зрошення на 619 тис. га.

Департаментом науково-технічної політики організо­вано розробку енергозберігальних технологій в АПК, у то­му числі проектів програми розвитку виробництва біодизеля та програми розвитку виробництва біогазу в Україні на період до 2010 р., зразків тракторів, що працюють на зрідженому газі, вітроенергоустановок, енергозберігальних холодильних установок, газогенераторів, котлів та ін­ших дослідних зразків енергозберігальної техніки, а також розробку методик нормування паливно-енергетичних ре­сурсів та норм використання електричної й теплової енер­гії в сільському господарстві.

Шістнадцятого жовтня 2006 р. Президентом України було підписано Закон України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України», прийнятий українським парламентом 5 жовтня 2006 р. Цим законом визначаються правові й організаційно-економічні принципи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України, суб'єктів системи даного забезпечення, система управління в зазначеній сфері, а також основи державного технічного нагляду, наукового й інформаційного забезпечення, метрологічного контролю, випробувань і сертифікації в системі інженерно-технічного забезпечення АПК України.