- •В.Й. Шиян, і.О. Шарко
- •Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
- •1.1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва
- •1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сутність і принципи аграрної політики
- •1.3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
- •1.4. Модель процесу формування аграрної політики. Групи інтересів в аграрній політиці
- •1.5. Система цілей аграрної політики держави
- •Тема 2. Інструменти регулювання аграрного сектора
- •2.1.Система заходів державного регулювання агропромислового комплексу
- •2.2. Державне регулювання агропродовольчих ринків
- •2.3. Цінова політика на агропродовольчому ринку: завдання та основні інструменти
- •1. Динаміка індексів цін реалізації сільськогосподарської продукції та на промислові товари і тарифи на послуги, спожиті аграрним виробництвом, 1991 – 2003 рр., разів
- •2.4. Регулювання ринків виробничих ресурсів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві
- •Тема 3. Історія державної політики щодо аграрного сектора в Україні
- •3.1. Державна політика щодо сільськогосподарського виробництва у період існування Радянського Союзу
- •3.2. Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі
- •2. Зміна структури земельного фонду за формами власності, станом на 1 січня
- •3. Трансформація організаційно-правової структури сільського господарства у процесі реструктуризації недержавних підприємств
- •Тема 4. Основні напрями аграрної політики України
- •4.1. Мета і пріоритети аграрної політики України
- •4.2.Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі
- •4. Видатки державного бюджету (загального і спеціального фондів) на фінансування цільових програм і заходів у сільському господарстві, млн. Грн
- •4.3. Технічна політика держави
- •Р Сьськогосподарські товаровиробники різних організаційно-правових формис. 3. Схема управління матеріально-технічним забезпеченням апк України [14]
- •5. Поставка сільськогосподарської техніки, одиниць
- •4.4. Розвиток сільських територій та соціальна політика у сільській місцевості
- •4.5. Державна політика щодо аграрної науки та освіти
- •Тема 5. Проблеми продовольчої безпеки в Україні
- •5.1. Формування внутрішнього продовольчого ринку в Україні. Показники самозабезпеченості основними видами продовольчих товарів
- •6. Баланс основних продуктів харчування в Україні, тис. Т
- •7. Виробництво основних видів продукції сільського господарства в Україні, кг на душу населення [194]
- •8. Динаміка балансів зерна і зернобобових культур в Україні за 2002/03-2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •9. Баланс цукру в Україні за 2003/04 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •10. Баланс олії соняшникової в Україні за 2001 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р., тис. Т
- •11. Баланс овочів і баштанних культур в Україні за 2002/03 – 2005/06 та прогноз на 2006/07, тис. Т
- •12. Баланс фруктів і винограду в Україні за 2001/02 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •13. Баланс молока в Україні (усі категорії господарств) за 2003/04 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Тонн
- •14. Вирощування, реалізація та продуктивність великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах України за 2003-2006 рр.*
- •15. Обсяги реалізації та ціни на велику рогату худобу, реалізовану господарствами населення за 2005 р. (у живій масі)
- •16. Баланс м’яса великої рогатої худоби в України у забійній масі за 2003 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р., тис. Т
- •17. Баланс м’яса свиней в України у забійній масі (2003 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р.), тис. Т
- •5.2. Тенденції споживання продовольства в Україні, відповідність структури харчування раціональним нормам
- •18. Енергетична цінність і вартість основних продуктів харчування в Україні
- •19. Споживання продуктів харчування на душу населення в Україні
- •20. Рівні продовольчого споживання
- •5.3. Державна політика щодо вирішення продовольчої проблеми в країні
- •Тема 6. Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією
- •6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аграрному секторі
- •6.2. Регулювання світової агропродовольчої торгівлі в рамках сот
- •21. Звід основних положень угоди Уругвайського раунду із сільського господарства і статуту сот
- •22. Порівняльні позиції конкурентоспроможності України згідно з оцінками Світового економічного форуму (серед лідерів, країн з перехідною економікою та аутсайдерів)
- •6.3. Основні підходи до оцінювання державної підтримки аграрного сектора
- •23. Оцінка підтримки сільськогосподарських товаровиробників (рsе) в Україні, млн грн. За 1996 – 2003 рр.
- •Тема 7. Аграрна політика окремих іноземних країн та блоків
- •7.1. Сутність і механізми функціонування сап єс
- •7.2. Історія і сучасність аграрної політики сша
- •24. Фінансування федеральних програм розвитку сільської місцевості в сша (середина 90-х років)
- •Бібліографічний список
6.3. Основні підходи до оцінювання державної підтримки аграрного сектора
У країнах з ринковою економікою і всебічним державним регулюванням агропродовольчої сфери накопичено великий досвід оцінки рівня та ефективності заходів державної підтримки сільгоспвиробників, що дозволяє проводити порівняння між країнами та регіонами. У більшості країн переважає товарне виробництво.
Питання визначення розміру внутрішньої підтримки для аграрного сектора економіки в умовах вступу України до СОТ набуває особливої актуальності. Вважається, що відповідним кількісним виразником аграрної політики є витрати на неї в державному бюджеті. Бюджетне фінансування аграрного сектора має свою специфіку. Воно складається не тільки з фінансування бюджетних послуг, але і з фінансування програм підтримки тваринництва, рослинництва, компенсації витрат на ресурси, програми пільгового кредитування тощо. Кожна з програм підтримки сільського господарства відзначається власними цілями та методами реалізації, однак потребує особливих підходів до оцінки ефективності бюджетних витрат, які в Україні фактично не застосовуються. Тому очевидно, що в умовах обмеженості бюджетних коштів перед державою постає завдання ефективного їх використання.
Перші дослідження, присвячені теоретичним і методологічним аспектам оцінки рівня державної підтримки сільського господарства, опубліковані на початку 1990-х років. Суть методу полягає в тому, що за допомогою аналізу впливу програми на суспільний добробут здійснюється оцінка, що дозволяє обрати ту програму підтримки виробників, яка приведе до найменших утрат для суспільства в цілому. Тобто в кожному конкретному випадку визначається, чи доцільно суспільству відмовитися від частини власного добробуту для такої підтримки таким чином сільськогосподарських товаровиробників.
У країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для оцінки обсягів державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та її ефективності використовуються такі спеціальні показники: «оцінка підтримки виробника» (Producer Support Estimate — PSE); «оцінка підтримки споживача» (Consumer Support Estimate — СSE); «оцінка підтримки послуг загального призначення» (General Services Support Estimate — GSSE); «номінальний коефіцієнт захисту» (Nominal Protection Coefficient − NPC); «оцінка загальної підтримки» (Total Support Estimate — TSE).
Діюча класифікація ОЕСР щодо загальної сукупності трансфертів, пов'язаних із здійсненням державної політики щодо сільського господарства, передбачає групування засобів державної політики у три основні категорії: трансферти, що одержують виробники (PSE); трансферти, що одержують споживачі (СSE) і трансферти на послуги загального призначення для сільського господарства в цілому (GSSE).
Починаючи з 1987 р., PSE і СSE є показниками, які офіційно розраховуються ОЕСР для оцінки та зіставлення аграрної політики у різних країнах світу і вважаються найкомплекснішими показниками для оцінки рівня державної підтримки. Дані показники не потребують розрахунку доданої вартості, що значно спрощує їх використання.
Економічна суть показника PSE полягає у визначенні річної грошової вартості валового перерозподілу ресурсів від споживачів і платників податків на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників незалежно від її сутності, цілей та впливу на обсяги виробництва чи прибутки сільськогосподарських підприємств. PSE розраховують за формулою:
PSE % = (Ріd - Ріd) + (Si - Тi),
де Ріd – внутрішня закупівельна ціна продукції i;
Ріd – світова ціна на продукцію i;
Si, Тi – прямі субсидії й податки при виробництві продукції.
Для міжнародних порівнянь використовують відносний показник PSE. Його визначають відношенням PSE в грошовому обчисленні до суми валової виручки сільськогосподарських товаровиробників у внутрішніх цінах і бюджетних трансферах виробників:
PSE = ,
де — вартість реалізованої продукції у внутрішніх цінах.
За допомогою показника номінального коефіцієнта підтримки виробника (NAСр) можна визначити всі його доходи у світових ринкових цінах без бюджетної підтримки за формулою:
NACp = ,
де — вартість реалізованої продукції у світових цінах.
Таким чином, NАСр може слугувати показником номінального рівня підтримки виробника на ринку, або показником прихованої експортної субсидії, необхідної для здійснення експорту певного обсягу виробленої продукції.
Показник СSE визначає річну грошову вартість перерозподілу ресурсів до (від) споживачів сільськогосподарської продукції в результаті реалізації державної політики підтримки, незалежно від її сутності і впливу на обсяги споживання продукції сільськогосподарських товаровиробників. СSE розраховують таким чином:
СSE = (Рrid – Рib)+ Si ,
де Рrid – внутрішня роздрібна ціна на продукт;
Рib – світова ціна на продукт ;
Si – опосередкована бюджетна дотація споживачам продукту : в результаті реалізації аграрної політики держави.
Аналогічно до відносного показника PSE визначають відносний показник СSE. Його розраховують відношенням СSE до вартості загального споживання товарів внутрішнього виробництва за відрахунком бюджетної підтримки споживачів:
,
де – вартість спожитої продукції; у внутрішніх цінах;
TC - трансферти споживачам від платників податків.
Номінальний коефіцієнт підтримки споживача (NАСc) – це відношення СSE до загальних споживчих витрат на товари, вироблені всередині країни та обчислені за світовими цінами:
,
де – вартість спожитої продукції; у світових цінах.
Тобто NАСс вимірюється як співвідношення середньої ціни на внутрішньому ринку, яку сплачує споживач, до ціни на міжнародних ринках.
Одним із найпростіших показників оцінки рівня державної підтримки є NPС – номінальний коефіцієнт захисту, що оцінює тільки співвідношення внутрішніх і світових цін за формулою:
Якщо NРС > 1, це означає, що держава підтримує вітчизняного виробника, і чим вищий цей показник, тим більший вплив держави на ринок конкретного продукту. І навпаки, при NPС < 1 сільське господарство не має підтримки, що можна розцінювати як непряме оподаткування. Водночас у такому випадку споживачі одержують непрямі субсидії. Коли значення NРС дорівнює 1, це означає, що загальний обсяг грошових надходжень сільськогосподарські товаровиробники одержують цілком від ринку без будь-якої державної підтримки. У більшості країн ОЕСР показник NРС лежить у межах 1,2 і 2,0 а в більшості країн, що розвиваються, цей показник нижче одиниці. Однак недоліком показника ТРС є те, що він не враховує впливу державної політики, яка проводиться на ринку засобів виробництва.
Показник GSSЕ – оцінка підтримки послуг загального призначення – дає змогу визначити річну грошову вартість перерозподілу ресурсів до усіх суб'єктів, що надають послуги сільському господарству в цілому, при реалізації державної політики підтримки, незалежно від її сутності, цілей та впливу на обсяги сільськогосподарського виробництва, прибутків чи споживання продукції сільськогосподарських товаровиробників. У цей показник включають трансферти на освіту й підготовку кадрів, наукові дослідження в галузі сільського господарства, контроль за якістю і безпекою продовольства, сільськогосподарських ресурсів і навколишнього середовища, поліпшення інфраструктури, підтримку маркетингу та ін.
Показник TSE — оцінка загальної підтримки — відображає річну грошову вартість усього валового перерозподілу ресурсів від споживачів сільськогосподарської продукції та від платників податків у результаті реалізації державної політики підтримки, незалежно від її сутності, цілей та впливу на обсяги споживання продукції сільського господарства, за винятком пов'язаних із цим доходів бюджету. Тобто TSE визначає загальну суму перерозподілу ресурсів, пов'язаного з підтримкою сільського господарства, що фінансується за рахунок споживачів і платників податків за винятком надходжень від імпортного мита [24].
Застосування того чи іншого показника залежить від конкретних завдань виміру. Так, для оцінки обсягу державної підтримки в практиці СОТ розраховується такий показник, як «агрегований (сукупний) вимір підтримки» («Aggregate Measure of Support» — АМS). Цей коефіцієнт показує ступінь впливу внутрішньої політики на умови міжнародної торгівлі. У зв'язку із зазначеним, важливою умовою радикального підвищення результативності аналізу структури й ефективності витрат консолідованого бюджету аграрного сектора є розробка гармонізованої методики та системи відповідних критеріїв (показників).
Показник АMS фактично відповідає РSЕ, однак не враховує заходів підтримки, що належать до «зеленої скриньки». АMS для кожного окремого виду сільськогосподарської продукції розраховують за формулою:
АMSi = (Рid - Pib )∙Qi +Si - Ті,
де Рid – внутрішня закупівельна ціна продукції i;
Pib – світова ціна на продукцію i;
Qi – обсяг реалізації продукції i;
Si Тi – субсидії і податки при виробництві продукції i, однак до Si включають тільки субсидії, які належать до заходів «жовтої скриньки».
Існують і інші показники, що дають змогу визначити рівень державної підтримки сільського господарства.
ОЕСР щорічно оприлюднює дані щодо оцінки рівня державної підтримки сільського господарства у країнах-членах цієї організації за показниками PSE, СSE та TSE. У результаті Уругвайського раунду було введено режим нотифікації заходів усіх скриньок підтримки. Тобто, незважаючи на дозвіл застосування низки заходів підтримки без обмежень (заходи «зеленої скриньки»), країни-учасниці зобов'язані щорічно надавати дані щодо витрачених коштів на конкретні програми в сільському господарстві. При цьому необхідно постійно доводити, що та чи інша програма відповідає вимогам «зеленої скриньки». Таким чином досягається прозорість аграрної політики.
В Україні сільське господарство залишається одним з найбільших реципієнтів державних субсидій. Обсяги підтримки сільськогосподарських товаровиробників за рахунок коштів загального фонду державного бюджету порівняно з 2001 р. збільшилися у 2004 р. у 3,2 раза. У середньому за чотири роки частка видатків державного бюджету на розвиток сільського господарства становила 3,6 % (2,07 % у 2001 р. та 3,81 % у 2004 р.). Однак значне збільшення видатків на підтримку сільського господарства не забезпечило відповідного збільшення обсягів виробництва, особливо тваринницької продукції. Це свідчить про неефективність існуючої системи розподілу бюджетних коштів в Україні, при якій значна частина субсидій іде не напряму і не доходить до сільськогосподарських товаровиробників. Так, згідно з даними Державного комітету статистики України, у 2001 – 2003 рр. у середньому щорічні несплати за субсидіями становили майже 36 % від загального обсягу. Крім того, за результатами перевірки Рахункової палати встановлено, що у 2004 р. лише 385 фермерських господарств України із 42 533 (менше 1 %) одержали державну допомогу, а планування видатків державного бюджету на підтримку сільськогосподарських товаровиробників проводилося без обґрунтування їх необхідності і розрахунків обсягів видатків [25].
На основі зазначеного можна стверджувати про певну безсистемність і непрозорість прийняття агрополітичних рішень в Україні. Тому виникає потреба оцінити ефективність державних програм підтримки аграрного сектора з погляду впливу на ціни сільськогосподарських товаровиробників. Цінами рівноваги при розрахунку коефіцієнтів рівня державної підтримки сільського господарства України прийнято вважати світові ціни на відповідний продукт. Даний підхід ґрунтується на тому, що при відсутності державного втручання та вільної конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках сформувалися б однакові ціни й не було б різниці між внутрішньою та світовою цінами. У табл. 23 наведено розрахунки оцінки підтримки виробника (РSЕ) в аграрному секторі України за 1996 – 2003 рр.