- •В.Й. Шиян, і.О. Шарко
- •Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
- •1.1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва
- •1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сутність і принципи аграрної політики
- •1.3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
- •1.4. Модель процесу формування аграрної політики. Групи інтересів в аграрній політиці
- •1.5. Система цілей аграрної політики держави
- •Тема 2. Інструменти регулювання аграрного сектора
- •2.1.Система заходів державного регулювання агропромислового комплексу
- •2.2. Державне регулювання агропродовольчих ринків
- •2.3. Цінова політика на агропродовольчому ринку: завдання та основні інструменти
- •1. Динаміка індексів цін реалізації сільськогосподарської продукції та на промислові товари і тарифи на послуги, спожиті аграрним виробництвом, 1991 – 2003 рр., разів
- •2.4. Регулювання ринків виробничих ресурсів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві
- •Тема 3. Історія державної політики щодо аграрного сектора в Україні
- •3.1. Державна політика щодо сільськогосподарського виробництва у період існування Радянського Союзу
- •3.2. Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі
- •2. Зміна структури земельного фонду за формами власності, станом на 1 січня
- •3. Трансформація організаційно-правової структури сільського господарства у процесі реструктуризації недержавних підприємств
- •Тема 4. Основні напрями аграрної політики України
- •4.1. Мета і пріоритети аграрної політики України
- •4.2.Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі
- •4. Видатки державного бюджету (загального і спеціального фондів) на фінансування цільових програм і заходів у сільському господарстві, млн. Грн
- •4.3. Технічна політика держави
- •Р Сьськогосподарські товаровиробники різних організаційно-правових формис. 3. Схема управління матеріально-технічним забезпеченням апк України [14]
- •5. Поставка сільськогосподарської техніки, одиниць
- •4.4. Розвиток сільських територій та соціальна політика у сільській місцевості
- •4.5. Державна політика щодо аграрної науки та освіти
- •Тема 5. Проблеми продовольчої безпеки в Україні
- •5.1. Формування внутрішнього продовольчого ринку в Україні. Показники самозабезпеченості основними видами продовольчих товарів
- •6. Баланс основних продуктів харчування в Україні, тис. Т
- •7. Виробництво основних видів продукції сільського господарства в Україні, кг на душу населення [194]
- •8. Динаміка балансів зерна і зернобобових культур в Україні за 2002/03-2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •9. Баланс цукру в Україні за 2003/04 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •10. Баланс олії соняшникової в Україні за 2001 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р., тис. Т
- •11. Баланс овочів і баштанних культур в Україні за 2002/03 – 2005/06 та прогноз на 2006/07, тис. Т
- •12. Баланс фруктів і винограду в Україні за 2001/02 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Т
- •13. Баланс молока в Україні (усі категорії господарств) за 2003/04 – 2005/06 мр та прогноз на 2006/07 мр, тис. Тонн
- •14. Вирощування, реалізація та продуктивність великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах України за 2003-2006 рр.*
- •15. Обсяги реалізації та ціни на велику рогату худобу, реалізовану господарствами населення за 2005 р. (у живій масі)
- •16. Баланс м’яса великої рогатої худоби в України у забійній масі за 2003 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р., тис. Т
- •17. Баланс м’яса свиней в України у забійній масі (2003 – 2005 рр. Та прогноз на 2006 р.), тис. Т
- •5.2. Тенденції споживання продовольства в Україні, відповідність структури харчування раціональним нормам
- •18. Енергетична цінність і вартість основних продуктів харчування в Україні
- •19. Споживання продуктів харчування на душу населення в Україні
- •20. Рівні продовольчого споживання
- •5.3. Державна політика щодо вирішення продовольчої проблеми в країні
- •Тема 6. Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією
- •6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аграрному секторі
- •6.2. Регулювання світової агропродовольчої торгівлі в рамках сот
- •21. Звід основних положень угоди Уругвайського раунду із сільського господарства і статуту сот
- •22. Порівняльні позиції конкурентоспроможності України згідно з оцінками Світового економічного форуму (серед лідерів, країн з перехідною економікою та аутсайдерів)
- •6.3. Основні підходи до оцінювання державної підтримки аграрного сектора
- •23. Оцінка підтримки сільськогосподарських товаровиробників (рsе) в Україні, млн грн. За 1996 – 2003 рр.
- •Тема 7. Аграрна політика окремих іноземних країн та блоків
- •7.1. Сутність і механізми функціонування сап єс
- •7.2. Історія і сучасність аграрної політики сша
- •24. Фінансування федеральних програм розвитку сільської місцевості в сша (середина 90-х років)
- •Бібліографічний список
Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва.
Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сутність і принципи аграрної політики.
Аргументи на користь і проти державного втручання в аграрне виробництво.
Модель процесу формування аграрної політики. Групи інтересів в аграрній політиці.
Система цілей аграрної політики держави.
1.1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва
В економіці України однією з найголовніших галузей є сільське господарство. Його частка в народному господарстві країни за загальноприйнятими макроекономічними показниками досить висока. Зокрема тут зосереджено понад 19 % трудових ресурсів, 71,2 % земельного фонду і 92 % сільськогосподарських угідь і 5,6 % основних засобів. Від рівня економічного розвитку сільського господарства значною мірою залежить економіка країни в цілому, оскільки саме в цій сфері матеріального виробництва у 2005 р. створено 11 % валової доданої вартості, разом з харчовою промисловістю – більше 60 % загальнодержавного фонду споживання та 12,4 % додатного сальдо зовнішньоторговельного обороту України (21,7 млрд грн). Україна спроможна цілковито задовольняти внутрішні потреби в сільськогосподарській продукції завдяки власному виробництву. За умов стабілізації і зростання виробництва вона має всі реальні можливості стати експортером сільськогосподарської продукції.
Особливу роль і місце сільського господарства в економіці України визначають такі незаперечні факти:
сільське господарство визначає розвиток переробних галузей, де швидко здійснюється обіг коштів, що прямо впливає на нагромадження та інвестиційний процес;
агропромислове виробництво належить до найголовніших сфер, що забезпечують обсяги внутрішнього валового продукту (ВВП). Загальновідомо, що за нормальних умов господарювання 1 % росту виробництва сільськогосподарської продукції забезпечує 3 – 4 % зростання ВВП;
нарощування експортних можливостей агропромислового виробництва є гарантією швидкого і надійного подолання дефіциту торговельного і платіжного балансів країни;
від усебічного розвитку агропромислового комплексу значною мірою залежить зростання життєвого рівня всього населення;
забезпечення стабільного розвитку власного агропромислового виробництва слід вважати надійною запорукою економічної незалежності держави [70].
У результаті проведення аграрної реформи та реалізації земельної реформи як її найважливішої складової, головний засіб виробництва в сільському господарстві – земля – став об’єктом приватної власності. У результаті розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств більше 22 млн га передано у власність 6,9 млн громадян, середній розмір паю – 4,1 га. Із числа цих земель 17,3 млн згодом було передано в оренду сільгосппідприємствам, середній розмір річної орендної плати – 132,5 грн за 1 га [76]. Станом на 1.01.2006 р. 22 116,7 тис. га (59,7 %) перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, а у користуванні громадян – 14 922,7 тис. га (40,3 %).
У той же час у сучасному виробництві сільськогосподарської продукції України переважають господарства населення (зазначимо ще раз, що їх частка у користуванні землею істотно менша, ніж сільгосппідприємств). У 2005 р. вони забезпечили 59,3 % виробництва загального обсягу валової продукції сільського господарства, у тому числі 66,7 % продукції тваринництва. Динаміка індексів продукції сільського господарства показує, що найглибше зниження (39 %) обсягів виробництва сільгосппродукції в Україні припало на 1999 р., після чого намітилося зростання цього показника. Винятком став несприятливий за погодними умовами 2003 р. (рівень валової продукції порівняно з 1990 р. становив 63 %), тоді як у 2004 і 2005 рр. вал становив 81 % відносно рівня 1990 р., або 66,3 млрд грн у порівнянних цінах 2000 р.
Скорочення виробництва мало неоднакові тенденції за різними видами продукції сільського господарства. У 2005 р. порівняно з рівнем 1990 р. найбільш тотальним було скорочення виробництва продукції тваринництва: м’яса – на 63,4 %, молока – на 44 %. Серед видів продукції рослинництва найпомітнішим було скорочення виробництва цукрових буряків – на 65 %, плодів і ягід – на 41,8 %, зерна – на 25 %. У той же час зросли обсяги виробництва картоплі – на 16 %, овочів – на 9,4 %, що відбулося за рахунок частки господарств населення, тоді як збільшення виробництва соняшнику (на 83 %) відбулося за рахунок сільськогосподарських підприємств [40, 71].
Зростання ролі особистих господарств населення (ОСГ), особливо у галузі тваринництва, значною мірою обумовлено скороченням обсягів виробництва сільськогосподарськими підприємствами. Свідченням тому є порівняння обсягів виробництва цієї продукції в ОСГ у 1990 і 2005 рр.: в обидва роки обсяг продукції був приблизно однаковим (17 млрд грн). Виробництво сільгосппродукції в підсобному секторі відіграє важливу роль у забезпеченні населення продуктами харчування у такий спосіб, у той же час через це рівень товарності продукції в таких підприємствах є відносно низьким. У перспективі з урахуванням ефективності виробництва сільськогосподарської продукції та необхідності інноваційного розвитку перевага надаватиметься сучасним технологічно оснащеним підприємствам різних форм власності.
Станом на 1.01.06. в Україні функціонувало 57 877 сільськогосподарських підприємств, з них 42 447 фермерських господарств, 7 900 господарських товариств, 4 123 приватні підприємства, 1 521 виробничий кооператив, 386 державних підприємств та 1 500 підприємств інших форм господарювання [71]. Розвиток багатоукладності на селі мав на меті перш за все створення умов для формування найбільш пристосованих до ринкових умов господарських структур, у яких би головним важелем підвищення ефективності господарювання виступав економічний інтерес усіх учасників. Дослідження фінансової результативності функціонування підприємств різних організаційно-правових форм, проведені ученими, показали, що прямої залежності між прибутковістю й обраною формою господарювання немає. Проте, за даними вибіркового обстеження, в якому досліджувалися підприємства України всіх регіонів і районів, у 2005 р. найвищий рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції було досягнуто в господарських товариствах, а найвищий рівень збитковості – у державних підприємствах [67]. Середній рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств за результатами діяльності у 2005 р. становив 6 %, що на 6,2 процентного пункту нижче рівня попереднього року. Зниження загального рівня рентабельності сільського господарства відбулося переважно за рахунок зниження її рівня при виробництві зернових культур з 20,1 до 2,0 %, питома вага яких становить близько 35 % усієї продукції сільського господарства. Така значна залежність економіки галузі від одного виду продукції свідчить про необхідність диверсифікації виробництва.
Проблема підвищення прибутковості сільськогосподарського виробництва є багатогранною і вимагає розгляду багатьох аспектів. З одного боку, стратегічним напрямом вважається розвиток земельного ринку, який, забезпечивши активізацію механізму іпотеки, дав би змогу підвищити рівень кредитоспроможності сільгосппідприємств і сприяв надходженню коштів, необхідних для оновлення матеріально-технічної бази (зношеної за різними оцінками на 60 – 90 %), відновлення і розвитку соціальної інфраструктури і стабілізації демографічної ситуації на селі, запровадження прогресивних енергозберігальних і екологобезпечних технологій виробництва тощо.
З другого боку, введення землі в економічний оборот дасть змогу враховувати її вартість при обчисленні середньої норми прибутку на авансований капітал. Аналіз динаміки цього показника протягом різних періодів (1996 – 2005 рр. – 0,1 %, 2001 – 2005 рр. – 0,6 %, 2003 – 2005 рр. – 1,0 % та у 2005 р. – 1,5 %) показує, що у галузі сільського господарства спостерігається тенденція зростання віддачі на вкладені ресурси, проте віддача залишається найнижчою порівняно з іншими галузями економіки. Дається взнаки низька інвестиційна привабливість аграрного виробництва з позицій підвищеного рівня ризику ведення бізнесу, тривалого періоду обороту капіталу, загального занепаду сільських територій, до яких додається політична нестабільність, невизначеність умов торгівлі на аграрних ринках (внутрішньому і зовнішньому) тощо. Складність ситуації вимагає підвищення відповідальності державних органів влади за відпрацювання стратегії розвитку галузі і розробки дієвих механізмів її реалізації. Такі заходи мають відповідати вимогам комплексності, пріоритетності розвитку вітчизняного сільського господарства, узгодженості з інтересами держави щодо її інтеграції у світове товариство, збереження і посилення екологічної безпеки для забезпечення сталого розвитку суспільства.