12. Поняття та класифікація суб’єктів трудового права.

Суб’єкти трудового права - це учасники iндивiдуальних, колективних трудових та iнших вiдносин, якi є предметом трудового права i якi на пiдставi чинного законодавства надiляються суб’єктивними правами та вiдповiдними обов’язками.

Види суб’єктiв трудового права: працiвники, роботодавцi, трудовi колективи; профспiлковi органiзацiї; державнi органи.

Елементи правового статусу суб’єктiв:

— трудова правосуб’єктнiсть;

— суб’єктивнi права i обов’язки, що зафiксованi в нормативних актах;

— гарантiї прав i обов’язкiв — правовi норми, якi сприяють реалiзацiї прав та виконанню обов’язкiв;

— вiдповiдальнiсть за невиконання чи неналежне виконання обов’язкiв.

13. Працівник як суб’єкт трудового права.

Працiвник — це фiзична особа, яка працює за трудовим договором чи контрактом на пiдприємствi, установi, органiзацiї або у фiзичної особи — роботодавця.

З моменту, коли фiзична особа уклала трудовий договiр i приступила до виконання своєї трудової функцiї, вона стає працiвником, але для цього необхiдна обов’язкова умова: наявнiсть трудової правоздатностi i трудової дiєздатностi.

Трудова правоздатнiсть наступає, як правило, з досягненням шiстнадцятирiчного вiку, а в окремих випадках — з досягненням п’ятнадцяти чи навiть чотирнадцяти років. Пiд дiєздатнiстю розумiється здатнiсть особи сво їми дiями набувати для себе права i нести вiдповiднi обов’язки. Трудова дiєздатнiсть настає з того ж вiку, що й трудова правоздатнiсть.

14. Роботодавець як суб’єкт трудового права.

Роботодавець — власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа, що перебуває в трудових правовiдносинах з працiвником, якому вiн надає роботу, на пiдставi трудового договору, контракту чи iншого юридичного факту (складу) та використовує найману працю.

Трудова правосуб’єктнiсть роботодавцiв визначається:

— наявнiстю майнової господарської самостiйностi;

— наявнiстю права прийому&звiльнення на роботу;

— можливiстю органiзовувати процес працi та керувати ним;

— наявнiстю коштiв для виплати зарплати (фонду оплати працi);

— конкретною структурою та штатом;

— наявнiстю самостiйної майнової вiдповiдальностi;

— здатнiстю забезпечувати необхiднi умови працi та соцiальнi економiчнi гарантiї, передбаченi чинним законодавством.

15. Фізична особа як суб’єкт трудового права.

1) фізичні особи, які можуть реалізувати своє право найму на роботу.

2) фізичні особи-роботодавці, вид занять яких потребує використання найманої праці.

Нині фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи і фізична особа, яка використовує працю громадян для особистого обслуговування, зобов'язані вести трудові книжки на працівників, котрі працюють у них за трудовим договором. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Запроваджена обов'язкова письмова форма трудового договору між працівником і фізичною особою-роботодавцем з обов'язковою реєстрацією такого трудового договору у державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.