23. Поняття безробітного та його правовий статус.

Безробiтними визнаються працездатнi громадяни працездатного вiку, якi через вiдсутнiсть роботи не мають заробiтку або iнших передбачених законодавством доходiв i зареєстрованi у державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, готовi та здатнi приступити до пiдходящої роботи, а також iнвалiди, якi не досягли пенсiйного вiку та зареєстрованi як такi, що шукають роботу.

Не можуть бути визнанi безробiтними громадяни:

а) вiком до 16 рокiв, за винятком тих, якi працювали й були вивiльненi у зв’язку зi змiнами в органiзацiї виробництва i працi, реорганiзацiєю, перепрофiлюваннямi лiквiдацiєю пiдприємства, установи i органiзацiї або скороченням чисельностi (штату);

б) якi вперше шукають роботу i не мають професiї, спецiальностi, в тому числi випускники загальноосвiтнiх шкiл, у разi вiдмови їх вiд проходження професiйної пiдготовки або вiд оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професiйної пiдготовки;

в) якi вiдмовились вiд двох пропозицiй пiдходящої роботи з моменту реєстрацiї їх у службi зайнятостi як осiб, що шукають роботу;

г) якi мають право на пенсiю за вiком, в тому числi на пiльгових умовах, на пенсiю за вислугу рокiв або досягли встановленого законом пенсiйного вiку.

1. Зареєстровані безробітні мають право на:

1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру;

2) одержання консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);

3) інформації про свої права та обов'язки як безробітного;

4) відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;

2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

24. Поняття та сторони трудового договору.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Працiвником може бути лише фiзична особа. Роботодавцем як сторона трудового договору може виступати як фiзична, так i юридична особа.

25. Трудовий контракт та сфера його застосування.

Трудовий контракт – це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальних), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Особливостi контракту: тiльки письмова форма; строковiсть; обмежена законодавством сфера застосування; разовiсть (пiдлягає пролонгацiї або переукладенню); конфiденцiйнiсть; конкретизованiсть; iндивiдуалiзованiсть.