Вимірювання швидкості руху повітря

Для вимірювання швидкості руху повітря застосовуються кататермометри та анемометри: крильчасті, чашкові й індукційні.

Мал..5.2.Анемометри: чашковий(а),індукційний (б), крильчастий(в).

1 – крильчатка; 2 – лічильний механізм.

Крильчастий анемометр АСО-3 застосовується для вимірювання швидкості руху повітря від 0,2 до 5 м/с, при більших швидкостях (від 1 до 20 м/с) – чашковий МС-13, при ще більших швидкостях – індукційні анемометри.

Анемометр АСО-3(мал.5.2) складається з крильчатки, лічильного механізму, дифузора й ручки. Крильчатка сполучається з лічильним механізмом за допомогою трубчастої вісі, яка обертається під дією вітру (повітря), передається через лічильний механізм на стрілку приладу.

Перед заміром аретиром вмикають лічильний механізм і записують початковий відлік по всіх трьох шкалах. Потім, не вмикаючи лічильного механізму, встановлюють прилад у потік так, щоб площина крильчатки була перпендикулярна напряму руху повітря, й витримують 10-15 с, після чого вмикають лічильний механізм й секундомір. По закінченні заміру лічильний механізм й секундомір вимикають одночасно й записують кінцевий відлік по трьох шкалах. Різниця відліків, поділена на час у секундах, дає число поділок за секунду, пропорційне швидкості руху повітря. Швидкість руху повітря визначається за знайденим числом поділок за секунду при допомозі графіку (паспорту), яким оснащений анемометр.

Швидкість повітря може бути визначена за допомогою кататермометра (мал. 1.3). Принцип дії приладу ґрунтується на залежності швидкості охолодження тіл від швидкості повітря.

Для вимірювання необхідно нагріти кататермометр до 40-45⁰С, встановити його в точку виміру і виміряти час його охолодження від 40⁰ С до 33⁰ С.

Швидкість повітря обчислюється за залежності 5.2 або знаходиться за тарирувальною таблицею (графіком), що додається до приладу.

, м/с ( 5.2)

де k_тар – тарирувальний коефіцієнт – дається в паспорті кататермометру (1,55 х 10 ^–5);

Т₁, Т₂, Т_п – абсолютні температури відповідно кататермометру на початку та в кінці охолодження і температура повітря, К;

∆–час охолодження, с.

Освітлення шкільних приміщень

Раціональна система освітленості відіграє важливу роль у зниженні виробничого травматизму і підвищує загальну працездатність людини.

Освітленість характеризується кількісними та якісними показниками. Кількісними є: світловий потік «Ф» — потужність променевої енергії (вимірюється в люменах -Лм), освітленість «Е» — відношення світлового потоку до площі освітленої ним поверхні (вимірюється в люксах -Лк) та інші.

2

1

Мал.5.3 Люксметр Ю – 116

1 – фотоелемент; 2 – микроамперметр.

Освітленість вимірюють за допомогою люксметрів(мал.5.3), які складаються з фотоелемента і мiкроамперметра. За величиною струму визначають величину освітленості. Якісними показниками, які впливають на умови зорової праці, є фон, контраст об’єкту з фоном, кольоропередача, коефіцієнт пульсації освітленості.

За джерелом освітлення поділяють на природнє (від Сонця) і штучне. Природнє освітлення по своєму спектральному складу найбільш сприятливе його рівень характеризується коефіцієнтом природної освітленості(КПО). Це відношення природної освітленості всередині приміщення (Е_в) до зовнішньої горизонтальної освітленості (Е_зов) в %.

5.3

Для районів м. Харкова, м. Полтави за БНіП мінімальне значення КПО для навчальних приміщень складає 1,5%, для кабінетів креслення — 2,5%. Крім цього показника, в будівництві широко використовують поняття світлового коефіцієнту (СК)- це відношення площі вікон (S_вік) до площі підлоги (S_під) і виражається у вигляді простого дробу

5.4

Для навчальних приміщень він повинен бути більше 1/4 (1/6).