V. Оголошення і коментар домашнього завдання.

Опрацювати теоретичний матеріал за підручником та в зошиті. Знати визначення, спільні та відмінні риси.

Вивчити по 3 зразки із різних тематичних груп.

Дібрати приклади прислів’їв та приказок із прямим та переносним значенням.

Список використаної літератури:

Волошина Н.Й. Вичення української літератури в 5-му класі: методичний посібник. – К.: Пед. думка, 1997. – 144 с.

Шабельникові Л.П. Українська література. Підручник для 5-го класу. – К.: Грамота, 2005. – 296 с.

Шуляр В.І. Урок літератури в умовах 12-річної школи: 5-9 класи: Практико-орієнтовна монографія. – Миколаїв: Вид-во «Іліон»2006. – 284 с.

Тема. Купальські пісні «Заплету віночок», «Ой вінку мій, вінку», «Купайло, купайло». Літо – пора найбільшого розквіту природи, пафос гармонії духовного світу людини з природою (6 клас).

Мета: поглибити знання учнів про народні обрядові пісні літнього календарного циклу, дати відомості про особливості купальських пісень, розкрити значення пісні в естетичному й духовному розвитку людини;

розвивати навички виразного читання пісень, аналізу пісенних текстів, уміння знаходити образи-символи і коментувати їхнє ідейно-художнє навантаження, формувати вміння самостійно працювати з додатковою народознавчою літературою;

виховувати інтерес до народних звичаїв та обрядів, прищеплювати любов до української пісні.

Обладнання: фотоматеріали народних гулянь на Івана Купала, аудіозапис купальських пісень, макет Марени та Купала, вінок, репродукції картин К.Білокур.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь і навичок.

Епіграф: Гратиме сонечко на Івана!

Народна пісня

План уроку

Актуалізація опорних знань

1.1. Бесіда

1.2. Робота з епіграфом

1.3. Перегляд фотоматеріалів із зображенням святкування Івана Купала.

1.4. Слово вчителя.

II. Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.

III. Сприймання і засвоєння нової навчальної інформації.

3.1. Повідомлення учня

3.2. Прослуховування аудіозапису пісні «Купайло, Купайло!»

3.3. Читання пісні вголос учнями.

3.4. Поглиблена робота над текстом твору.

3.5. Доповнення вчителя:

3.6. Слово вчителя

3.7. Прослуховування пісні «Заплету віночок» у виконанні учнів класу.

3.8. Читання пісні вголос учнями.

3.9. Поглиблена робота над текстом твору.

3.10. Слово вчителя.

3.11. Прослуховування пісні «Ой вінку мій, вінку».

IV. Підсумок уроку.

4.1. Узагальнююча бесіда.

V. Оголошення і коментар домашнього завдання.

Хід уроку

I. Актуалізація опорних знань

1.1. Бесіда

- Який твір називається народною піснею?

- А які пісенні твори називаються обрядовими?

- Наведіть приклади обрядових пісень.

1.2. Робота з епіграфом

Епіграфом нашого уроку стали слова із народної пісні. Прочитайте вислів і запишіть у зошит. Як ви думаєте, про якого Івана згадується в цих рядках?

1.3. Перегляд фотоматеріалів із зображенням святкування Івана Купала.

- Подивіться уважно на фотографії. Що на них зображено?

- Довкола чого відбуваються купальські дійства? (Вогонь).

- Символом чого на землі, на думку наших пращурів, є вогонь? ( Сонце).

- Де відбувалося купальське дійство? ( На леваді, де було поблизу водоймище).

- Назвіть найголовніших персонажів свята? (Купайло й Марена).

1.4. Слово вчителя.

День Купала припадає на 7 липня й збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов’ян Дажбог – бог Сонця – був найшановнішим серед інших міфологічних святих. Наші пращури-язичники вважали, що саме він дарував життя на землі. Сонце було прообразом свого покровителя, а тому його річний цикл збігав з певними ритуальними дійствами. Одне з них – Купайло. Про що сьогодні ми й будемо говорити.

II. Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.

Протягом уроку спробуємо з’ясувати, чому до наших днів зберігся звичай вшановувати природу на християнські Зелені свята та на Івана Купала?

III. Сприймання і засвоєння нової навчальної інформації.

3.1. Повідомлення учня

У ніч з 6 на 7 липня наші давні пращури святкували Івана Купала. У цей день парубки готували купальські вогнища, дівчата плели вінки; зібравшись таємно в лісі чи на лузі, робили опудало – Марену, а потім ще одне. Хлопці готували Купайло. Запалювання вогнища і стрибання через нього, водіння хороводів навкруг Марени, запалювання колеса, знищення Марени (хлопці або розривали ляльку, або топили у воді), спалення купала – ось основні елементи цієї липневої ночі.

Усі дії супроводжувалися піснями, веселим сміхом молоді, ворожінням на вінках, купанням у річці.

Ще 6 липня парубки збирали хмиз для купальського вогнища. Зладнавши спеціальний, сплетений із соломи, рогози чи дубців козубок, тягли його селом, і кожен господар мав подарувати на розпал будь-яку вийшлу із ужитку річ чи пару ломачин, старі дерев’яні відра, кошелі, граблі чи лопати. Вогнище як домінанта свята виконувало магічну роль, воно було образом сонця, а отже, й самоочищення. Воно своїм світлом і теплом протистояло ночі – символу темних сил. Вогнище повинно бути великим, сильним і живим. Хлопці все добро тягли на леваду, наспівуючи пісню.