Shatun_Osnovi_menedzhmentu

Для рішення будь-якої задачі завжди є більш простий шлях.

Глава 12. .ПоняттяСамоменеджментуправління і менеджменту		301

			Таблиця 12.3
	Сфери і наслідки впливу біоритмів на організм людини
	Фізичний біоритм	Психологічний біоритм	Інтелектуальний біоритм
Сфера впливу	Фізична готовність,	Сфера психіки, характер, духовний	Розумова інтелектуальна сфера,
	витривалість, витримка,	світ, інтуїція, підсвідомість,	розумові здібності, пристосовність,
	опірність, впевненість у собі,	здатність до співробітництва,	логіка, розум, увага, пам’ять
	прагнення до діяльності	комунікабельність, моральні сили,
		творчі здібності, настрій,
		самовладання
Фаза підйому –	Приплив сил і витривалості.	Позитивний настрой, гармонія з	Духовна розкутість, сприйнятливість
витрата енергії	Сприятливий період для	навколишнім світом, контактність.	до нового, гарна пам’ять,
	подорожей, операцій, щеплень	Сприятливий час для здачі іспитів,	пристосовність. Сприятливий період
	(найвища опірність організму)	участі в змаганнях, публічних	для виконання нових задач,
		виступів, знайомств, радість від	відряджень, вивчення важких
		спілкування	предметів, складання планів,
			прийняття рішень, здачі іспитів
Фаза спаду –	Почуття втоми, бажання	Негативні емоції, схильність	Нестача розумових здібностей,
нагромадження	спокою, небажання працювати,	до замкнутості, монотонності,	концентрованості. Погіршення
енергії	схильність до захворювань.	депресії. Необхідний контроль	пам’яті. Сприятливий період для
	Підвищена чутливість до болю.	відносин з оточуючими	виконання рутинної роботи, збору
	Збільшується сила впливу		і систематизації інформації,
	медикаментів		повторень
Перехід	Небажання працювати,	Конфліктність, безглузда	Слабка пам’ять, схильність
через нуль –	невдоволення собою,	нервозність, уповільнена реакція,	до помилок. Духовний дискомфорт,
критична точка	погіршення самопочуття при	погіршення хворобливого стану	неуважність, низька здатність до
	хворобі, яскраво виражені		реагування. Схильність до нещасних
	наслідки вживання алкоголю.		випадків
	Можливі нещасні випадки

Варто пам’ятати, що біоритм указує на тенденції, але сам по собі не є чинником, що визначає хід подій.

Можливості використання біоритмики практично не обмежені, тому що торкаються практично всіх життєвих сфер людини: здоров’я, роботи, родини, дозвілля і спорту. Врахування стану конкретної людини на ос-

нові її біоритмограм на ряді американських і японських фірм дозволило зменшити число нещасних випадків на

30-40 і навіть 60%.

Менеджери можуть використовувати графіки власних біоритмів як допоміжний засіб при плануванні шляхом узгодження важливих задач з піками власної фізичної, психологічної й інтелектуальної активності.

При складанні розпорядку дня і плануванні майбутніх задач варто враховувати поряд з даними графіка денної продуктивності також свій біоритмічний стан, не дуже переоцінюючи його. При цьому треба мати на увазі, що графіки біоритмів указують лише тенденцію, що може спостерігатися в організмі (а може і не спо-

стерігатися) внаслідок процесів, що відбуваються в ньому.

Пам’ятайте: хоча біоритм і впливає на працездатність людини, він є лише одним фактором з багатьох.

12.5.4. САМОРОЗВАНТАЖЕННЯ: ПРАВИЛА І ПРИЙОМИ

Запорукою ефективної роботи менеджера є максимальна зосередженість на найважливішому й істотному. Дотриманню цього основного принципу сприяє правило, відповідно до якого менеджер, перш ніж приступити до рішення тієї чи іншої задачі, повинен твердо і принципово поставити питання:

–навіщо взагалі це робити?

–чому саме я?

–чому саме зараз?

–чому в такій формі?

Своєчасна постановка цих питань і отримання правильних відповідей на них дозволить менеджеру втриматися від виконання непотрібних, несвоєчасних і невластивих йому задач (порівняйте з гл. 5.2.3 “П’ять управлінських “чому?”).

Навіщо взагалі це робити? Чи можна цю задачу виключити:

–чи треба їхати в це відрядження, читати цю пояснювальну записку, складати лист?

–чи необхідно вести статистику, переглядати усю вхідну пошту, вести записи з цього питання?

–чи є необхідність проведення цієї наради, чи потрібна там моя присутність?

Контроль результатів – це основа процесу самоменеджменту.

	302		Шатун В.Т. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Відповіді на ці і подібні допоміжні питання допоможуть прийняти рішення про те, що задачу можна ви-

дозмінити чи зовсім виключити.

Чому саме я? Чи можна цю задачу передоручити:

–чи не може цю задачу виконати хтось інший?

–чи дійсно рішення цієї задачі – моя компетенція?

–чи не є ця задача другорядною?

–а може, це “делегування знизу”?

–чи узгоджується ця задача з моїми цілями і задачами?

Ці питання утримають менеджера від рішення задач, які він не повинен виконувати особисто. Пошук відповідей на такі питання змусить замислитися над формуванням системи розмежування обов’язків і повноважень між менеджером і підлеглими.

Чому саме зараз? Чи оптимальні терміни виконання:

–які аргументи на користь того, що виконувати цю задачу треба саме зараз?

–чи може ця робота почекати?

–чи можна виконати цю роботу взагалі іншим часом?

–чи підійшов час виконувати цю задачу з урахуванням встановлених пріоритетів?

Постановка цих питань допоможе усунути можливу помилку при виборі терміну виконання задачі і встановленні пріоритетів.

Чому в такій формі? Чи можна зробити раціональніше:

–чи треба на лист відповідати також листом, а якщо вирішити питання по телефону?

–чи можна організувати по-іншому, застосувати інші методи, матеріали, прийоми?

–як можна спростити і раціоналізувати цей процес?

Пошук відповідей на ці навідні питання підштовхне менеджера до нових ідей щодо організації власної роботи.

Резюме: потрібно завжди брати під сумнів звичні методи роботи і вишукувати нові творчі та раціональ-

ні можливості її виконання.

12.6.ФУНКЦІЯ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ “КОНТРОЛЬ”

Кожна постановка мети і планування ефективні лише настільки, наскільки ефективні наступні за ними реалізація і контроль виконання.

12.6.1. КОНТРОЛЬ ПРОЦЕСУ І РЕЗУЛЬТАТІВ

Контроль є завершальною функцією самоменеджменту. Він служить поліпшенню й оптимізації трудового процесу, дозволяє визначити, чи досягнуті цілі, і внести необхідні корективи. Саме тому контроль вважають основною функцією в діяльності менеджера. Контроль сприяє оптимізації трудового процесу, виявляє, у якому ступені досягнуті цілі чи чому вони не досягнуті. Крім цього, контроль сприяє мотивації праці – дає відчуття успіху.

Контроль як функція самоменеджменту включає три задачі:

–осмислення й оцінка фактичного стану – що досягнуто до моменту контролю?

–порівняння плану з досягнутим результатом – у якому ступені досягнута мета, які маються відхилення?

–коригування дій з урахуванням встановлених відхилень.

Час, тривалість і регулярність контролю залежать від мети задач контролю, у зв’язку з чим розрізняють контроль процесу і контроль результатів.

Контроль процесу здійснюється регулярно, через рівні проміжки часу. У ході контролю процесу перевіряються плани й організація праці. Перевірка виробляється шляхом постановки менеджером таких питань:

–чи виконую я дійсно необхідні задачі?

–чи не порушений принцип пріоритетності?

–чи дотримуються встановлені терміни?

Той, хто хоче себе по-справжньому розвантажити, не може відмовитися від самоконтролю.

Глава 12. .ПоняттяСамоменеджментуправління і менеджменту		303

–чи передоручаються справи, у тому числі й термінові?

–чи групуються в окремі блоки невеликі задачі?

–чи всі можливості використовуються для раціоналізації і розвантаження?

–що відбудеться, якщо цю роботу взагалі не виконувати?

–що відбудеться, якщо цю роботу цілком чи частково передоручити?

–що відбудеться, якщо цю роботу зробити за менший проміжок часу?

Чіткі, самокритичні і своєчасні відповіді на поставлені питання підкажуть менеджеру шляхи і способи оптимізації процесу, дозволять виробити і реалізувати оперативний вплив на виниклі відхилення в ході роботи.

Контроль результатів – це основа процесу самоменеджменту. Розрізняють кілька видів контролю: регулярний, проміжний (поточний) і цільовий (кінцевий).

Регулярний контроль складається з аналізу власних річних, місячних, тижневих і денних планів роботи. Проводиться він після закінчення визначеного планового періоду. Ефективному проведенню цього виду контролю сприяє постановка і пошук відповідей на такі питання:

–які результати досягнуті?

–що з запланованого зробити не вдалося?

–чому не все заплановане виконане (причини)?

–що реально з усього запланованого на цей період могло бути виконаним?

–де був загублений час і чому?

–які висновки варто зробити, плануючи черговий період?

Проміжний (поточний) контроль здійснюється у випадку, коли вирішується складна або тривала за часом задача чи вона складається з декількох етапів. Тоді контроль необхідний на проміжних стадіях процесу.

Фактично контролюються найбільш важливі проміжні результати (етапи) діяльності. Цей вид контролю дозволяє вчасно знайти відхилення від заданого напрямку і внести корективи у випадку зміни умов діяльності.

Цільовий (кінцевий) контроль являє собою оцінку того, якою мірою вдалося досягти поставлених цілей, і здійснюється він наприкінці планового періоду, після виконання задачі. Цей вид контролю, по суті, і є контролем результатів діяльності.

Контроль повинен бути ретельно продуманим, спланованим і вчасно проведеним. У такому випадку буде забезпечена можливість проведення своєчасних коригувань цілей і планів. Якщо лише постфактум визначається, що було зроблено невірно, то це нічого не дасть для виконання задачі.

12.6.2. САМОКОНТРОЛЬ І САМООЦІНКА

Самоконтроль дозволяє підвищити ефективність і цілеспрямованість власної діяльності. Наприкінці робочого дня необхідно контролювати не тільки виконання поставлених задач, але і всю ситуацію. Аналізуючи минулий день, перевіряють, що відбулося так, як було заплановано, а що могло бути зроблено краще. З

цією метою рекомендується поставити запитання:

–хто чи що перешкодило домогтися сьогодні більшого?

–де від основної справи відволікли дрібниці?

–від яких справ можна було б сьогодні відмовитися?

–чому новому і корисному навчив сьогоднішній день?

–чи з’явилися сьогодні нові ідеї і думки?

–чи наблизив цей день до досягнення цілей?

–як оцінюють менеджера керівництво, колеги і підлеглі?

–що найкраще з того, що сьогодні зроблено?

–що найкраще можна було б сьогодні зробити?

–де менеджер займався непотрібною критикою?

–де менеджер пішов на марні компроміси?

–де менеджер виявив надмірні вимоги?

–чи приніс менеджер сьогодні користь або доставив радість оточуючим його людям?

–що чи хто доставив сьогодні менеджеру радість?

Для зручності і мінімальних витрат часу на проведення самоконтролю доцільно заготовити трафарет на 17-20 рядків. У трафареті розмістити в запропонованому (чи звичному) порядку наведені вище питання і проти кожного залишити місце для відповіді на відповідне питання самоконтролю. Додаткові вільні рядки, можливо, знадобляться для запису додаткових, підказаних практикою чи специфікою роботи питань.

Той, хто хоче досягти поставлених цілей, навчитися використовувати власний час з високою ефективністю, по-справжньому і максимально себе розвантажити, не може відмовитися від самоконтролю.

дитися на позитивних результатах.

У підсумку навіть якщо загальна оцінка вийшла незадовільною і настрій поганий, загальний баланс буде виглядати привабливішим, оскільки будуть охоплені увагою хоч і невеликі, але все-таки позитивні результа-

ти. А це дасть додаткові сили для успішної роботи завтра.

	304		Шатун В.Т. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Виховувати самого себе – це означає зазнавати мук сумління.

А.Франс

Самооцінка – це власна оцінка результатів минулого дня. Оцінку своєї роботи за минулий день зручно проводити, спираючись на результати самоконтролю. Якщо відповідь на кожне питання самоконтролю оцінити в балах з урахуванням його важливості і ступеня задоволеності (незадоволеності) результатом, то в підсумку можна вивести узагальнену оцінку. Пропонується оцінювати власну щоденну роботу за чотирибальною системою:

–“5” – особливо вдалий день: усе, що було заплановано, вдалося виконати повністю, а також були вирішені всі задачі, що виникли поза планом;

–“4” – вдалий день: усі задачі вирішені, істотних відхилень від плану не було; настрій гарний, задоволений собою;

–“3” – задовільний день: основні задачі вирішені, але довелося докласти додаткових зусиль і вносити корективи в деякі процеси; повного задоволення від зробленої роботи немає;

–“2” – невдалий день: основні задачі не вирішені чи вирішені незадовільно, долають невирішені проблеми і турботи, підвищена дратівливість, задоволення від роботи немає, настрій поганий.

Така узагальнена оцінка власної роботи за день позитивно впливає на впевненість у кінцевому успіху своєї діяльності:

–по-перше, будь-яка оцінка підкреслює важливість і значення кожного прожитого дня;

–по-друге, якщо минулий день виявився невдалим, підведення підсумків спонукає до того, щоб зосере-

12.7. ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ: З ЧОГО ПОЧАТИ?

Майже у всіх справах найважче – початок.

Ж.Руссо

Той, хто хоче організувати своє життя, не стане робити цього без мотивації, а її він придбає, якщо чітко усвідомить собі, що кожна секунда нашого життя неповторна і від нас самих залежить, як ми її проживемо.

Порядок – це вже половина життя. Порядок “матеріальний” – усьому своє місце й усе на своєму місці, порядок “соціальний” – кожному своє місце і кожний на своєму місці. Порядок дуже тісно пов’язаний і немислимий без організованості, що практично означає, насамперед, організацію робочого дня. Організувати свою роботу протягом дня – це значить ретельно її спланувати. Істотно допоможе в цій непростій справі календарщоденник чи щотижневик.

Перш ніж приступити до складання плану роботи на день, варто поставити собі контрольні запитання, відповіді на які допоможуть вибрати вірний шлях:

– що потрібно зробити?

– чому це потрібно зробити?

– як це потрібно зробити?

– коли це потрібно зробити?

Після того, як будуть знайдені однозначні відповіді на наведені вище питання, можна приступати до складання плану. Правильно організувати робочий день (скласти план роботи), особливо спочатку, допоможе така послідовність дій:

–скласти перелік задач;

–визначити час, необхідний для виконання кожної задачі;

–виділити резервний час (40%);

–прийняти рішення про пріоритети, скорочення і доручення;

–зробити відповідні записи в календарі чи записній книжці.

☺Поєднання мрії зі списком конкретних дій по її здійсненню – заняття нудне.

В.Коротич

Ще одним важливим елементом самоменеджменту є вироблення особистого стилю роботи, що враховує особливості особистості, а також спирається на виконання наступних норм і правил:

Глава 12. .ПоняттяСамоменеджментуправління і менеджменту		305

–на робочому столі повинно лежати тільки те, що в даний момент потрібно для роботи; порядок на столі допомагає сконцентруватися;

–нічого зайвого: нагадувати про те, що потрібно зробити, повинні не матеріали, що лежать на столі, а щотижневик і продумана система збереження матеріалів;

–займатися однією справою, не кидатися зразу на декілька;

–діяти відповідно до встановлених пріоритетів;

–чітко відрізняти головне від другорядного: займатися не тим, що в даний момент хотілося б робити, а робити те, що в даний момент важливіше;

–складати і витримувати графік робочого часу;

–здійснювати постійний поточний самоконтроль.

Дотримання термінів цінується завжди і скрізь, тому потрібно робити все можливе, щоб не зірвати їх, а якщо цього зробити не вдається, те найкраще вчасно сповістити про це своєму керівнику, партнеру чи колезі. Потім уже не допоможуть ніякі відмовки.

Давньоримський філософ Епіктет стверджував, що людина повинна прагнути жити так, щоб її щастя в мінімальному ступені, настільки мало, наскільки це можливо, залежало від навколишнього середовища. До-

могтися того, щоб людина залежала тільки від себе самої, можна вмілою самоорганізацією. Тоді не доведеться шукати винних у власних невдачах.

Людина сама коваль свого щастя, незалежно від того, хто вона: менеджер, фахівець, працівник, керівник чи підлеглий.

ГЛАВА 13

ЗАКЛЮЧНІ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

13.1. ЯК ВЛАШТУВАТИСЯ НА ХОРОШУ РОБОТУ

Будь-яка організація зацікавлена в людях, здатних дати їй що-небудь корисне і цінне.

13.1.1.ЯК ЗНАЙТИ ХОРОШУ РОБОТУ

☺Все не так легко, як здається.

А.Блох. Закон Мерфі

Знайти хорошу роботу непросто. Проте досвід багатьох людей показує, що є надійні способи, які дозволяють, за вдалим висловленням Н.Хілла, “звести разом покупців і продавців особистих послуг”. Назвемо декілька таких способів:

–кадрові бюро, що користуються хорошою репутацією і заслуговують на довіру;

–оголошення про вакансії в різних ЗМІ;

–розміщення оголошень у ЗМІ про бажання обійняти шукану посаду;

–запити на адресу фірм чи окремих підприємців, які мають потребу у послугах, що може запропонувати конкретний пошукувач;

–особисте звертання до передбачуваного роботодавця (з ретельно підготовленим резюме у руках);

–пропозиція своїх послуг через знайомих у випадках, коли шукають конкретну посаду, що найбільшою мірою відповідає запитам пошукувача.

Відомо, що будь-яка людина з великим задоволенням виконує ту роботу, що їй по душі. Знайти таку роботу, звичайно, складніше, ніж просто працевлаштуватися, проте можна знайти роботу на свій смак, використовуючи таку методику:

–визначити для себе, який саме рід занять приваблює більш за все;

–вибрати одне чи кілька підприємств, де хотілося б працювати;

–зібрати необхідну інформацію про стан, репутацію і перспективи обраної організації;

–проаналізувати власні здібності і можливості й оцінити, що можна запропонувати потенційному роботодавцю;

–розробити план і вибрати засоби, за допомогою яких можна успішно презентувати власні вигідні пропозиції, послуги чи ідеї по вдосконаленню діяльності обраної організації; пропонувати потрібно тільки те, в чому самі абсолютно впевнені;

–представити розроблений план керівництву організації і бути готовим аргументовано

його захистити.

Весь секрет тут у тому, що будь-яка організація чи фірма зацікавлена в людях, здатних дати їй що-небудь корисне і цінне. І в будь-якій організації завжди знайдеться місце для людини, яка має визначений план дій, що принесе явну вигоду цій організації.

Глава 13. .ПоняттяЗаключніупрекомендаціїавлінняменеджменту		307

13.1.2.ПІДГОТОВКА ПЕРСОНАЛЬНОГО РЕЗЮМЕ

☺Варто запечатати лист, як у голову приходять свіжі думки.

А.Блох. Закон Мерфі

Процедура прийому на роботу нових співробітників – важливий і відповідальний момент як для підприємства, так і для кандидата на вакантну посаду. Досвідчені керівники з охотою приймають на роботу людей, які вміють “подати” себе і розбираються в психології роботодавців. Сьогодні все ширше використовується такий порядок: спочатку кандидат представляє своє резюме чи заповнює спеціальну анкету (додаток 6), а потім його запрошують на співбесіду (інтерв’ю).

Резюме – це узагальнені відомості про освіту, професійний досвід, навички і особисті дані. Мета його складання – представити людину як майбутнього працівника. Нерідко претенденти на вакантну посаду розглядають резюме як данину моді, не розуміючи, що грамотно і ретельно підготовлене резюме – практично єдина реальна можливість працевлаштування.

Резюме – це сума даних, що характеризує тільки ті якості, які необхідні для конкретної посади. Основні вимоги до стилю написання резюме: стислість, конкретність, чесність. Воно повинно бути діловим, не містити нічого зайвого, а також інформації, що негативно характеризує претендента, таким, щоб потенційний роботодавець міг зробити висновок про його професійні якості. Резюме звичайно пишеться на одній стороні аркуша білого паперу хорошої якості формату А4. Воно повинно бути коротким (1-2 сторінки машинописного тексту), грамотно написаним і акуратно оформленим. У випадку, якщо інформація не вміщається на одному аркуші, треба постаратися, щоб обидва аркуші були максимально заповнені. При написанні резюме використовувати треба короткі, ємні і змістовні фрази.

Основні елементи резюме: відправні дані, освіта, професійний досвід, додаткові навички й особисті дані. На запит роботодавця можуть надаватися рекомендації.

Відправні дані: прізвище, ім’я та по батькові, домашня адреса і телефон, посада, на яку претендує кандидат. Освіта. Вказуються в зворотному хронологічному порядку назви навчальних закладів, дати початку і закінчення навчання, дипломи чи посвідчення, назви спеціальностей чи спеціалізацій. Указуються також спеціальні курси чи школи (з менеджменту, фінансів, комп’ютерні), якщо навчання на них має пряме відношення до роботи. Загальноосвітня школа звичайно не вказується. Якщо навчання ще не завершене, вказується перед-

бачувана дата закінчення навчання чи одержання диплома.

Якщо є досвід роботи чи стажування за кордоном – це обов’язково треба вказати в резюме. Для випускника вузу чи молодого фахівця цей елемент резюме є основним, тому важливо вказати проекти, конкурси чи програми, у яких брав участь претендент, якщо вони мають пряме відношення до майбутньої роботи. Можна також перерахувати ті навчальні дисципліни, що мають безпосереднє відношення до майбутньої посади.

Професійний досвід – це найважливіший елемент резюме. Якщо це сильна сторона, то інформацію про робочий досвід і професійні навички краще розмістити перед даними про освіту. Перераховуються в зворотному хронологічному порядку назви підприємств, усі займані посади і тривалість роботи на кожній. Відбиваються основні функціональні обов’язки і досягнення, набуті навички і досвід. При перерахуванні досягнень варто вживати такі дієслова: “розвивав”, “зберіг”, “збільшив” або “скоротив”. Ясно і переконливо викладена інформація про досягнення, спеціальний досвід і унікальні здібності істотно підвищує шанси на працевлаштування.

Якщо досвіду роботи немає, можна вказати місце, де проходили навчальну практику чи стажування. Додаткові навички. Володіння комп’ютером, наявність посвідчення водія, закордонного паспорта, воло-

діння іноземними мовами, знання діловодства, ораторські здібності, уміння малювати і т.п.

Особисті дані. Вік (дата народження), сімейний стан, стан здоров’я, улюблений вид спорту, хобі. Наявність і вік дітей повідомляти не обов’язково, особливо якщо претендент жінка, а діти дошкільного віку.

При складанні резюме рекомендується докладно викласти причини своєї впевненості в тому, що наявна кваліфікація достатня для зайняття перспективної посади. Можна також зробити приписку про готовність попрацювати з іспитовим терміном. Це покаже роботодавцю, що претендент упевнений у своїх силах і справиться з посадою, на яку претендує.

Вдало і вміло складене резюме може стати приводом для інтерв’ю з роботодавцем чи його представником, однак і це ще не є гарантією працевлаштування.

Багато роботодавців прагнуть одержати підтвердження надійності і професіоналізму претендентів – рекомендації. Тут можливі два варіанти дій:

–якщо на колишньому місці роботи звільненню передував конфлікт і одержання гарної рекомендації виключено, то краще про це прямо сказати роботодавцю, коли він торкнеться цієї теми;

–якщо ж маються відмінні рекомендації з колишніх місць роботи, то умовчувати про це нерозумно: ро-

ботодавець повинен знати, якої високої думки про претендента на колишньому місці роботи.

У резюме доцільно вказати імена і номери телефонів людей, до яких роботодавець може звернутися, щоб одержати інформацію про претендента. Зрозуміло, це повинні бути люди, які можуть дати оцінку його професійним якостям, але не родичі чи близькі друзі.

	308		Шатун В.Т. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Якщо на руках є документально оформлені рекомендації, то їх не слід відправляти разом з резюме, а принести з собою у випадку, якщо резюме “спрацює” і справа дійде до інтерв’ю.

13.1.3.ПРАВИЛА Й ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ СПІВБЕСІДИ (ІНТЕРВ’Ю)

Роби кожну справу так, начебто це остання справа у твоєму житті.

До співбесіди варто підготуватися завчасно, щоб зменшити хвилювання і забезпечити гарні результа-

ти. Насамперед, варто зібрати максимум інформації про підприємство, що запрошує претендента на співбе-

сіду (сфера діяльності, продукція чи послуги, вакансії, політика і практика наймання персоналу, рівень зарплати на посаді, яка цікавить).

Важливо подбати про зовнішній вигляд:

–одяг і взуття повинні бути чистими (одяг – ретельно випрасуваним), зручними і сполучатися за стилем і кольором (див. гл. 5.4.4; 5.5.3).

–чоловікам рекомендується бути виголеним, надягти костюм і сорочку з краваткою;

–жінкам рекомендується вибирати жакет, спідницю без розрізів і блузку; на блузці не повинно бути

розстебнуто більше одного ґудзика.

На співбесіду необхідно приїхати заздалегідь, під час бесіди триматися вільно, невимушено і діловито, дивитися в очі співрозмовнику. Сидіти треба, ледь нахилившись уперед, уважно слухати співрозмовника, час від часу киваючи, даючи зрозуміти, що його слухають і розуміють. Не можна їсти, пити, курити і жувати гумку (краще втриматися, навіть якщо роботодавець запропонує це сам).

Співбесіда будується довільним способом, і претенденту варто бути готовим відповісти на самі неспо-

дівані питання роботодавця, наприклад:

–чому ви звернулися саме до нашої фірми і претендуєте на цю посаду?

–назвіть 5 ваших сильних і 5 слабких сторін;

–яку роботу любите виконувати більш за все?

–які ваші інтереси поза роботою?

–які результати роботи доставляють вам найбільше задоволення?

–назвіть вашу саму серйозну помилку в попередній діяльності;

–що б ви хотіли змінити у своєму минулому?

–які предмети вам подобалися більш за все і найменше в школі?

–що вам подобалося більше всього і найменше на колишній роботі?

–що ви почнете робити у випадку... (називається яка-небудь нестандартна ситуація)?

–чому ви залишили колишню роботу?

–які ваші цілі в житті і як ви їх плануєте досягти?

–чим сподіваєтеся займатися через 5-10 років?

–на яку платню розраховуєте?

–чому на цю посаду варто взяти саме вас?

Варіантів відповідей на такі і подібні питання досить багато, тому при виборі оптимальної відповіді вар-

то сконцентруватися на самій роботі і своїх здібностях справитися з нею щонайкраще. Очевидно, що до відповідей на питання варто попередньо підготуватися, зважити, як вплине на імідж претендента щира від-

повідь на те чи інше питання. Треба також визначити для себе, на які питання не слід давати відповіді і в якій формі це краще робити. Не слід критикувати своїх колишніх керівників, товаришів по службі і вчителів. Не потрібно розповідати про свої особисті, домашні чи фінансові проблеми, якщо прямо про них не запитують.

Якщо запитують про сильні сторони, то треба говорити про те, що має безпосереднє відношення до роботи.

Якщо заходить мова про минулі помилки і невдачі, то треба бути готовим продемонструвати, що набуто урок і що колишні недоліки усунуті.

Співбесіда – це двосторонній процес, кандидат на посаду має право на одержання достатньої інформації про умови роботи і посаду, на яку він претендує. Для того, щоб прийняти зважене рішення, претендентові варто одержати інформацію такого роду:

–яка філософія організації стосовно молодих фахівців;

–чи передбачена програма навчання, підвищення кваліфікації, підготовки чи перепідготовки, якої вона тривалості;

–як виглядає робочий день на пропонованій посаді;

–хто потенційний безпосередній начальник і чи можна з ним зустрітися;

–чи буде хтось у підпорядкуванні і чи можна з ним (ними) зустрітися;

Глава 13. .ПоняттяЗаключніупрекомендаціїавлінняменеджменту		309

–які є можливості для службового і професійного зростання;

–чому це місце залишив колишній працівник;

–які плани фірми на майбутнє;

–чи допомагає організація в працевлаштуванні у випадку скорочення працівника.

Імовірніше всього, що на частину цих питань відповіді будуть дані в ході співбесіди, але в будь-якому випадку після її закінчення ні у роботодавця, ні у претендента не повинно залишитися неясностей щодо предмету розмови.

У контракті про прийом на роботу може бути обговорене все що завгодно, аж до того, на якій дистанції вам слід знаходитися від представника протилежної статі, коли з ним розмовляєте.

В.Коротич

При позитивному результаті співбесіди з новим працівником укладається угода (контракт, трудовий до-

говір), що в обов’язковому порядку повинна містити такі розділи: термін дії, права та обов’язки сторін, умови матеріального забезпечення, організація праці, умови розірвання контракту.

13.2. СТАНОВЛЕННЯ НА ПОСАДІ

Хороший початок – половина справи.

Платон

13.2.1. ВЧИТИСЯ НА ЧУЖИХ ПОМИЛКАХ

Усі вчаться на власних помилках; я волію вчитися на помилках інших.

Спостереження і численні дослідження показують, що існує визначений перелік труднощів і проблем,

зякими зустрічаються практично всі починаючі менеджери. Найбільш часто менеджери-дебютанти, молоді фахівці, починаючи роботу на новому місці, допускають наступні помилки:

– виявляють підвищену обережність (багато уваги приділяють порадам керівництва і колег, з’ясуванню особливостей роботи, відкладають власні ідеї на потім);

– негативно оцінюють усю діяльність свого попередника;

– приймають рішення без залучення співробітників;

– переносять рішення важливих і гострих питань на більш пізній час;

– виконавши наполовину одну роботу, беруться за іншу;

– прагнуть зробити і вирішити всі справи і задачі відразу;

– прагнуть зробити все власними руками, не залучаючи підлеглих;

– переконані, що знають усе краще за інших, і не ховають цього від оточуючих;

– захоплюються командуванням і недооцінюють переконання;

– віддають накази працівникам, минаючи їх безпосередніх начальників;

– усіляко затискають критику з боку підлеглих;

– не довіряють підлеглим;

– привласнюють результати роботи всього підрозділу;

– байдужі до успіхів підлеглих;

– відмовляються від делегування повноважень;

– у випадку невдачі намагаються звалити провину на колег чи підлеглих. О.Бісмарк

Коли в нас що-небудь негаразд, ми шукаємо причин поза нами і незабаром знаходимо.

А.Чехов

Причиною деяких з перерахованих помилок може бути самовпевненість менеджера, але більшість їх най-

частіше обумовлені невпевненістю менеджера у собі.

А Ви особисто чи не занадто самовпевнені? Чи, може, Вам не вистачає впевненості у собі? Перевірте це за допомогою тесту № 20 “ЧИ ВПЕВНЕНІ ВИ В СОБІ?” (гл. 14.13, стор. 339).

	310		Шатун В.Т. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Нерідко доводиться спостерігати за діями молодого керівника, якому не вдається проявити впевненість у собі. Існують об’єктивні причини такого стану справ:

–виховання, в результаті якого здатність постояти за себе виявилася низькою;

–відсутність чітких критеріїв поведінки, прикладу для наслідування, людина сама не знає, чого вона хоче;

–побоювання негативної реакції, роздратування і ворожості з боку колег і підлеглих;

–прагнення зробити враження людини зваженої і розсудливої;

–відсутність практичних навичок і власні обмеження як менеджера, внаслідок чого відсутня можливість виявити і перевірити свою впевненість;

–недооцінка себе, внаслідок чого менеджер не почуває за собою права займати тверду позицію і вимагати коректного і чесного ставлення до себе;

–невміння переконливо, чітко, ясно й аргументовано висловлювати свої вказівки, думки, ідеї і пропозиції. Впевнена у собі людина має наступні якості, що виявляються в діяльності, манері поведінки і мові:

–цілеспрямованість, напористість, готовність ризикувати;

–усвідомлення себе хазяїном власної долі, відповідальність за все, що відбувається з нею, самостійність у прийнятті рішень;

–активне і неупереджене сприйняття дійсності, хороша орієнтація в навколишньому оточенні;

–прийняття себе й інших такими, які вони є;

–відкритість і доброзичливість у вираженні своїх почуттів і думок;

–емоційна врівноваженість, делікатність у відносинах з людьми в сполученні з твердістю в принципових і виробничих питаннях;

–гнучкість поведінки з урахуванням обставин, що змінилися, індивідуальний підхід до людей;

–стимулювання інших людей шляхом підбадьорення, підтримки, щирого захоплення їхніми успіхами;

–оперативна і результативна організація колективних обговорень проблем без образ і принижень інших людей;

–стимулювання і підтримка сприятливого психологічного клімату в колективі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для розвитку впевненості в собі, власних силах і можливостях дотримуйтесь таких правил:

–об’єктивно оцініть свої сильні і слабкі сторони і відповідно до цього визначайте свої цілі;

–аналізуйте свої плани з позицій власних цінностей і життєвих цілей;

–аналізуючи ситуацію, що склалася, докопуйтеся до справжніх причин;

–прощайте собі власні помилки, частіше і більше думайте про свої успіхи і перемоги;

–пам’ятайте, що почуття провини і сорому – вороги успіху;

–причини своїх помилок і невдач шукайте в навколишньому середовищі, але не в недоліках власної особистості;

–пам’ятайте, що кожну подію можна оцінити по-різному; це допоможе більш терпляче ставитися до оточуючого і легше переносити те, що здається принизливим;

–ніколи не говоріть про себе погано;

–Вашу роботу можуть оцінити по-різному: добре чи погано, але ніколи не дозволяйте критикувати себе як особистість;

–іноді поразку можна сприйняти як удачу, оскільки вона вказала помилковий шлях і вберегла від більш серйозних помилок;

–не миріться з людьми й обставинами, що змушують Вас відчувати власну неповноцінність: якщо Ви не в силах щось змінити, відмовтеся від нього і забудьте;

–умійте розслаблюватися і займатися тим, що Вам по душі;

–спілкуйтеся з людьми, не схожими на Вас, це розширить ваші можливості.

☺Якщо ви впевнені, що ваш вчинок зустріне загальне схвалення, комусь він обов’язково не сподобається.

А. Блох. Закон Мерфі

Н.Хілл цілком обґрунтовано стверджував, що менеджеру “важливо знати, чого не треба робити”, і

склав перелік з десяти найбільш розповсюджених помилок керівників, які потерпіли поразки на управлінському поприщі.

Ось ці десять помилок.

Нездатність врахувати всі деталі. Компетентний менеджер повинен передбачити усе до дрібниць, вникати в усі деталі і не залишати без уваги зненацька виникле питання під приводом зайнятості. При цьому він повинен уміло користуватися послугами заступників, помічників і фахівців.

Неготовність до взаємозамінності. Менеджер повинен бути готовим, якщо виникне така необхідність, виконати роботу, що звичайно роблять його підлеглі.

Очікування винагороди просто за знання замість використання своїх знань для справи. В усіх організаці-

ях і фірмах людям платять не за знання, а за вміння щось зробити чи переконати інших зробити це.