Лучне кормовиробництво

Частина друга

ЛУЧНЕ КОРМОВИРОБНИЦТВО

1. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ЛУЧНОГО КОРМОВИРОБНИЦТВА

Лучне кормовиробництво як частина загального курсу кормови- робництва — наукова дисципліна, яка розробляє теорію і практику організаційно-господарських, економічних, технологічних і техніч- них заходів щодо поліпшення природних кормових угідь, створення високопродуктивних сіяних пасовищ і сіножатей. Воно має забезпе- чити повноцінну годівлю, насамперед жуйних і коней, свіжими зе- леними кормами, сіном та іншими кормами з лучних трав. Отже, лучне кормовиробництво — це джерело кормів вищої якості. Крім того, лучні трави нагромаджують багато органічних речовин, по- ліпшують родючість ґрунту і екологічну обстановку, запобігають ерозії ґрунтів. У перспективі лучне кормовиробництво має забезпе- чити виробництво до 30 % кормів у загальному балансі виробництва їх в Україні.

В Україні природні угіддя займають 7,84 млн га. Розораність зе- мель сягає 90, а в окремих районах — 93 – 96 %. Багато земель (35 – 40 % ріллі) зазнають водної ерозії. Тому майже 15 – 20 % найбільш ерозійно небезпечних земель (схилів балок, ярів) треба тримати пе- реважно під залуженням, тобто включити їх у лучну кормову пло- щу. Це не тільки не призведе до зменшення виробництва валової продукції рільництва, а й сприятиме зростанню загальної продук- тивності ріллі і виробництву продукції тваринництва, поліпшенню чистоти сільськогосподарських угідь, водних джерел, зберіганню і підвищенню родючості ґрунту.

Для підвищення продуктивності лук і пасовищ треба добре ви- вчити загальні питання біології й екології багаторічних трав, добре знати особливості основних родин і видів лучних рослин, чітко роз- різняти типи природних сіножатей і пасовищ, вміти розв’язувати питання паспортизації їх, здійснювати засоби поверхневого і доко- рінного поліпшення і на цій основі створювати культурні пасовища і сіножаті.

127